Господарство Польши

Галушка стала  офіційним символом Полтави. Галушки - національна страва: відварні шматочки тіста з підсмаженим салом, цибулею та сметаною. «Галушка тепер буде символом міста, її місце - поряд з гербом, прапором і гімном обласного центру.

          Державний історико-культурний заповідник “Поле Полтавської        битви”

           Це один з перших стаціонарних музеїв Полтавщини, відкритий у 1909 році до 200-річчя перемоги військ Петра  І над армією шведського короля Карла ХІІ. Цей музей можна без перебільшення назвати «доленосним полем європейської історії». На його території упродовж XIV-XX століть відбулося ряд подій, які залишили значний слід у державотворчих процесах на європейському континенті: битва великого Литовського князя Вітовта з монголо-татарами 1399 року, битва між законно обраним гетьманом України І.Виговським та полтавським полковником М.Пушкарем, який започаткував Руїну України (1658 р.), Полтавська битва 1709 року, операція «Френтік» 1944 року. В охоронній зоні Державного історико-культурного заповідника розташовано 4 старих поселення та понад 30 курганів скіфської доби.Сьогодні Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» став значним культурним, науково-методичним центром по вивченню історії України XIV-XVII ст. у контексті європейської історії. Єдиний з музеїв України, який входить до складу Міжнародної організації військово-історичних музеїв ІАМАМ (під егідою ЮНЕСКО), включений до всесвітнього туристичного маршруту.  
Крім музею, на території Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» знаходяться: історичне поле Полтавської битви, обеліски на місці земляних укріплень (редутів), Сампсонівська церква, братська могила російських воїнів та інші пам’ятні місця, пов’язані з перебігом битви.У 2009 році Державний історико-культурний заповідник „Поле Полтавської битви” відзначає 300-річчя Полтавської битви.

                 Комсомольського історико-краєзнавчий музей

15 квітня 1999 року сесія Комсомольської міської ради прийняла рішення «Про створення Комсомольського історико-краєзнавчого музею». Розташувати міський музей вирішено було на площі музею Полтавського ГЗК. Перші експозиції було відкрито 29 листопада 1999 року, тобто через 40 років від дня заснування міста, а в липні 2000 року було відкрито решту експозицій міського музею. З того часу об’єднаний музей розвивався гармонійно. Його фонди постійно поповнювалися новими матеріалами різного характеру – палеонтологічними і археологічними знахідками, етнографічними пам'ятками і матеріалами сучасної історії.Власні надбання музею лише у 2007 році збагатили фонди 30 зразками мінералів і гірських порід, 26 – ґрунтів, більше 50 скам'янілостей з навколишніх кар'єрів. Експозиційні зразки гірських порід обробляються в каменерізній майстерні Дніпровського рудоуправління.Частина експонатів, в основному творів мистецтв, купується за рішенням фондозакупівельної комісії. Зараз це 44 картини і 5 витворів декоративно-прикладного мистецтва.На сьогоднішній день у фондах музею зберігається близько 10 тис. експонатів основного фонду і близько 14 тис. науково-допоміжного.Бібліотечний фонд налічує більше 1000 наукових і науково-популярних книг і періодичних видань, словників та енциклопедій.Невід'ємною частиною роботи по формуванню фондів і популяризації діяльності музею є фото-, фоно- і відеозйомка.У музеї зберігаються: більше 100 платівок, 3 документальних фільма на кіноплівці, 52 відеокасети, 43 бобіни з аудіозаписами, 115 аудіокасет, більше ніж 300 аудіофайлів. Електронний фонд відеоматеріалів включає 200 фільмів і сюжетів на 301 CD диску.Щорік сканується і обробляється близько 1000 фотографій і більше 200 різноманітних письмових джерел.На сьогоднішній день музей знаходиться в стадії ремонту та реставрації.

З Полтавщиною пов'язане  ім'я М.В. Гоголя (1809-1852), який народився  в с Великі Сорочинці в будинку  військового лікаря М.Я. Трахимовського. Перші згадки про Сорочинці відносяться  до початку XVII ст. З поч. XIX ст. Сорочинці  стають відомі завдяки своїм знаменитим ярмаркам, що описані М. Гоголем. Тут збереглася Преображенська церква (1727-1732 pp.) - місце хрещення письменника. В селі в 1911 р. споруджено пам'ятник М. Гоголю. Тут діє також його літературно-меморіальний музей. 
 
Дитинство М. Гоголя пройшло на хуторі Яновщина, або Василівка (нині Гоголеве), що належав Т.С. Гоголь-Яновській (уродженій Тетяні Лизогуб) - бабусі письменника. Тут у різний час бували Т. Шевченко, П. Куліш, В.Гіля-ровський (який у 1902 р. видав книгу "На батьківщині Гоголя"). В селі створено державний музей-заповідник.

Селище Диканька вперше згадується у письмових джерелах у 1658 р. Тривалий час вона була власністю Кочубеїв. Палац, побудований наприкінці XVIII ст. за проектом архітектора Д.Ж. Кваренгі, був знищений у 1917 р. 
 
У 1709 р. в Диканьці напередодні Полтавської битви діяв штаб І. Мазепи, а в сусідньому селі Великі Будища -штаб шведського короля Карла XII. 
 
У Диканці збереглись Миколаївська (1794 p.), Троїцька (1780 р.) церкви. З останньою, за місцевими переказами, пов'язана дія в повісті М. Гоголя "Ніч перед Різдвом". 
 
Збереглася також Тріумфальна арка, споруджена в 1820 р. за проектом Л. Руска на честь приїзду імператора Олександра II в маєток міністра внутрішніх справ В.П. Кочубея. Садиба Кочубея нині оголошена заповідником, стоїть на в'їзді до Диканьки. Це перша в Російській імперії мурована тріумфальна арка на честь перемоги у війні 1812 року.

Краєзнавчий музей в Диканці має чимало цікавого. Приміром, скриню, що, як припускають, могла належати Іванові Мазепі.

Церква Святого  Миколая – одна з перлин Полтавщини. Врна майже повністя зберегла внутрішнє оздоблення. Однією з її окрас є вирізьблений з иореного дубу іконоспас, який у 1852 році виготовили українські кріпаки, спеціально відправлені Кочубеями на навчання до Італії. В ції церкві вперше в Російській імперії побудовано подвійну баню, яку пізніше взяли за взірець для Казанського собору в Петербурзі. Нині на усипальниці та на бані Миколаївського храму водять екскурсії співробітники Диканського Краєзнавчого музею.

Головною святинею церкви була чудотворна ікона Святого Миколая, знайдена на пеньку в лісі, де згодом і постав храм. Пеньок стоїть під  престолом у вівтарі, а сама ікона  досі перебуває в фондах Полтавського краєзнавчого музею. Саме до цього образу неодноразово здійснювала пішу прощу з сусідньої Василівки Марія Гоголь – Яновська – мати Мтколи Гоголя. Перші двоє дітей народилися в неї мертвими, і молода жінка вимолювала в Миколая Чудотворця здоров'я і щастя для третьої дитини. Тож Миколаївський храм, так би мовити, посприяв появі на світ Миколи Гоголя, якого назвали на честь святого. Відтак Диканька ще раз відіграла в житті Гоголя особливу роль.  
 
В селищі є чудовий парк, який називають Бузковим гаєм.

В Полтаві народився і  закінчив гімназію один із піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів Ю.В. Кондратюк (справжнє ім'я - Олександр Шаргей). Зберігся будинок по вул. Сретенській, 4, в якому він жив. В місті діє музей авіації і космонавтики.

Село Чорнухи - батьківщина  українського філософа і просвітителя Г.С. Сковороди, де діє музей-заповідник.

Гадяч - батьківщина М.П. Драгоманова  та Олени Пчілки (О.П. Драгоманової-Косач). Са-диба Драгоманових оголошена державним  заповідником. 
 
Гадяч уперше згадується в документах першої половини XVII ст. як добре укріплений замок-фортеця. Пізніше на місці замка споруджено гетьманський палац - колишня резиденція І. Брюховецького. 
 
З 1648 p. місто було центром Галицького полку. В 1658 р. І. Виговський брав участь у підписанні Гадяцького договору. В Гадячі діє краєзнавчий музей. У с. Гриньки народився М.В. Лисенко. 
 
 
На початку XX ст. в місті споруджено будинок губернського земства, в якому нині міститься краєзнавчий музей, заснований з ініціативи В.В. Докучаева. Його експозиція починалася з зібрання вченого, що включало 4 тис. зразків грунту, 500 зразків гірничих порід, багатий гербарій. 
 
В 1906 р. музейна колекція була значно поповнена за рахунок зібрання К.М. Скаржинської, що включала 20 тис. експонатів археологічного, історичного, етнографічного характеру, бібліотеку стародруків і т. ін. 
 
У місті діє художній музей, де зберігається понад 8 тис. творів мистецтва. Тут експонуються полотна І. Шишкіна, І. Левітана, В.Маковського, І. Рєпіна, В.Сурікова, Н. Ярошенка, Т. Яблонської, Н. Самокиша та ін. У відділі західноєвропейського мистецтва зібрана колекція живопису, графіки, скульптури німецьких, голандських, італійських, французьких майстрів.

У 1810 р. споруджено будинок Полтавського вільного театру, для трупи якого І.П. Котляревським написані п'єси "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник". Першим виконав-цем ролей Макогоненка і Михаїла Чупруна був М.С. Щеп-кін, який саме тут розпочав свою театральну кар'єру, а також став вільним. Генерал-губернатор Полтави князь М. Рєпнін, який ініціював викуплення великого артиста з кріпацтва, був одним із засновників Полтавського інституту шляхетних дівчат, школи садівництва, кадетського корпусу. Історик Бантиш-Каменський видав свою "Історію Малої Росії" за фінансового сприяння князя Рєпніна.

Відвідаєте  Макаріївський собор – кафедру  преосвященних архієреїв Полтавської єпархії, побачите відомий образ чудотворної Горбанівської Богородиці кінця ХVІІІ століття.

Екскурсійний маршрут  прокладено до Іванової гори, де знаходиться  відновлений Св.-Успенський собор  – пам'ятка архітектури кінця  ХVІІІ століття, яка була зруйнована в 30-х роках ХХ століття. І насамкінець – гостинне і завжди затишне подвір'я Хрестовоздвиженського монастиря – пам'ятки архітектури національного значення.  

Пам'ятник в  центрі площі традиційно вважається одним із символів міста Полтави. Головним композиційним центром  пам'ятника є тріумфальна чавунна  колона, прикрашена бронзовими барельєфами. Колону увінчує капітель з напівсферою, на якій – бронзовий орел, що розпростер крила і тримає в дзьобі лавровий вінок. Квадратна основа колони прикрашена художніми композиціями з чавунного лиття у вигляді прапорів, лицарських обладунків та зброї, зображеннями звернутих в кільця змій. В гранітну основу монумента, виконану у формі редута, вмуровано 18 важких гармат. Загальна висота пам'ятника – 16,61 м.

На місці, де тепер стоїть сучасна споруда, знаходилася  Біла Альтанка, збудована у 1908—1909 роках  до 200-річчя Полтавської битви. Тут  в часи Північної війни була старовинна Сампсонівська башта Полтавської фортеці. Альтанку зруйновано у роки Другої світової війни.

З монументальної півкруглої колонади відкривається  зору неосяжна далина: долина Ворскли, ліси, луки, будинки в зелені садів.

Це улюблене місце прогулянок полтавців, особливо молоді. Учні шкіл і студенти за традицією приходять сюди після випускних вечорів помилуватися ранковою зорею. А гостю полтавці обов'язково розкажуть легенду про те, що після Полтавської битви Петро І, об'їжджаючи у супроводі О. С. Келіна бастіони Полтави, з'їхав сюди на своєму баскому коні, який залишив відбиток підкови; інші розкажуть, що саме на цьому місці, проїжджаючи верхи, кінь Петра І загубив підкову.

Біла альтанка відновлена  1954 року на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією.

Пам'ятник «Дівчині з легенди» Марусі Чурай являє собою символічний монумент на честь української народної пісні. Приводом для встановлення монументу стали народні перекази про дівчину-полтавчанку Марусю, яка жила у 17 ст. Їй приписуються ряд українських народних пісень, серед яких «Засвіт встали козаченьки», «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці» та інші. Особливо популярна в народі оповідь про те, як Маруся отруїла свого коханого Гриця, за те, що він зрадив їхньому коханню і одружився на багатій.

Маруся Чурай  стала героїнею цілого ряду творів українських письменників. Найвідоміший із них – роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Пам'ятник відкрито на Театральній площі, поряд з  приміщенням Академічного музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя 14 квітня 2006 року. Автор – А. Чорнощоков.

Історія Миргорода  як сторожового пункту веде свій відлік від XI ст. З містом пов'язані імена  багатьох видатних діячів вітчизняної  культури. Тут народився відомий  художник XVIII ст. В. Боровиковський. Миргород - батьківщина братів-письменників Рудченків - Івана Білика і Панаса Мирного. 32 роки прожив у Миргороді грузинський поет Давид Гурамішвілі (1705-1792). В місті йому споруджено пам'ятник. 

У с Ковалівка  діє музей-заповідник, відкритий  на честь письменника і педагога А.С. Макаренка. 
 
Музей А. Макаренка є і в Кременчуці, в будинку, де з 1901 р. жила його сім'я. Він навчався в місцевому училищі, закінчив педагогічні курси і протягом 1905-1911 pp. викладав у кременчуцькому залізничному училищі. У 1917 р. А. Макаренко закінчив Полтавський учительський інститут, працював у різних школах на Полтавщині, а з 1920 р. - у виховних закладах для неповнолітніх правопорушників. 
 
У селі Березова Рудка збереглись садиба і парк (XVIII-XIX ст.). Тут у 1843 і 1846 pp. перебував Т. Шевченко, який написав портрети господарів маєтку - Платона і Ганни Закревських. 
 
Поміщицька садиба (1805) і Троїцька церква (1799) збереглися в с Вишняки.

В селищі Опішня, давньому центрі гончарного промислу, створено музей-заповідник українського гончарства. Тут є фабрика художньої кераміки.

На Полтавщині діє 15 державних музеїв. На державному обліку перебуває 3600 пам'яток історії  і культури. 199 пам'яток архітектури  внесено до Державного реєстру національного  культурного надбання. 
 
В 1888-1889 pp. на Полтавщині побував А.П. Чехов. 
 
На Полтавщині збереглися давні народні промисли - виготовлення лозяних виробів (Чорнухи), вишивання і килимарство. Історія художньої вишивки на Полтавщині налічує кілька століть. Широко відомими є полтавські мережки і техніка вишивання "білим по білому". Одним із центрів вишивання є селище Решетилівка, де виготовляються орнаментальні килими. 
 
Отже, Полтавщина має необхідні умови для розвитку "зеленого туризму", та передумови розвитку рекреаційного господарства.