Організаційні форми роботи концентрації та спеціалізації в виробничих системах

Розрізняють три основні  форми комбінування, засновані:

1. Вертикальне - на послідовному виконанні технологічних стадій обробки сировини (металургійний комбінат, на якому здійснюються такі технологічні стадії обробки, як "залізна руда-чавун - сталь - прокат").

2. Змішане - на використанні  відходів виробництва, (сполучення  кольорової металургії з хімічною  промисловістю шляхом використання  відходів, що виникають при переробці руди (сірчистого ангідриду) для виробництва сірки).

3. Горизонтальне - на комплексному  використанні сировини, матеріалів, енергії і відходів. Прикладом цієї форми комбінування можуть служити нафтохімічні комбінати, у яких здійснюється комплексна хімічна переробки нафти і попутних газів, нафтовидобуток і нафтопереробка для виробництва синтетичних матеріалів.

 

Розвиток комбінування на окремих підприємствах залежить у першу чергу від їхньої специфіки.

Для визначення рівня розвитку комбінування на підприємстві можуть бути використані наступні показники:

1. Частка продукції, отриманої  в результаті комбінування виробництва,  у загальному обсязі продукції,  що випускається, по підприємству.

2. Ступінь виходу корисних  компонентів з вихідної сировини.

3. Ступінь використання  відходів виробництва на підприємстві, що визначається відношенням кількості використовуваних відходів до їхньої загальної кількості.

4. Кількість найменувань  побічної продукції, виробленої  на підприємстві за рахунок комбінування виробництва.

 

3.2. Економічні  аспекти комбінування промислового  виробництва

Комбінування з економічних  позицій представляє одну із самих  прогресивних, форм концентрації й  організації промислового виробництва, тому що дозволяє найбільш повно використовувати  всі ресурси підприємства. З економічних позицій комбінування виробництва дозволяє:

 • розширити сировинну  базу промисловості;

 • знизити матеріалоємність  продукції за рахунок комплексного використання сировини, відходів виробництва і здійснення безперервності технологічного процесу;

 • знизити транспортні  витрати;

 • більш ефективно  використовувати основні виробничі  фонди і виробничі потужності  підприємства;

 • скоротити тривалість  виробничого циклу;

 • скоротити інвестиції  на розвиток видобувних галузей  промисловості;

 • зменшити виробничі  відходи і тим самим впливати  благотворно на природне середовище;

 • розвивати концентрацію  виробництва й одержувати вигоди  від ефекту масштабу й ін.

 

Підвищення ефективності виробництва зв'язано з удосконалюванням територіального розміщення продуктивних сил.

Розміщення підприємств, як і взагалі промисловості, здійснюється на основі загальних принципів:

 • усіляке наближення  промислового виробництва до  джерел сировини, палива, енергії,  трудових ресурсів;

 • до районів споживання промислової продукції;

 • раціональний поділ праці між економічними районами.

 

 На розміщення промислових  підприємств впливають різного роду фактори:

1. Природно-географічні:

 • наявність корисних  копалин;

 • наявність енергетичних  і водних ресурсів;

 • кліматичні умови.

2. Техніко-економічні:

 • НШ - рівень механізації й автоматизації;

 • електрифікація  виробництва;

 • використання хімічних  методів обробки.

3. Форми організації виробництва:

 • кооперування;

 • спеціалізація;

 • комбінування.

4. Соціально-економічні фактори - поліпшення умов праці і побуту трудящих по економічних районах.

5. Аспекти охорони навколишнього  середовища.

6. Вимоги оборони країни.

7. Економіко-політичні зв'язки  України з закордонними державами,  вихід на іноземний ринок, вкладення  інвестицій.

Оптимальним планом розміщення підприємств буде такий, котрий забезпечує задоволення заданих вимог народного господарства в машинах і устаткуванні при мінімальних сукупних витратах (капітальних і експлуатаційних) на виробництво машин і устаткування і їхнє транспортування при дотриманні обмежуючих умов, що диктуються розвитком галузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

На підприємствах різних галузей унаслідок впливу науково-технічного прогресу відбуваються складні процеси  суспільного поділу праці, які виявляються  в еволюційному розвитку багатьох суспільних форм організації виробництва.

Концентрація виробництва  означає його усуспільнення через  збільшення розмірів підприємств, зосередження робочої сили, засобів виробництва  і випуску продукції на все  більш великих підприємствах.

Основні види концентрації виробництва:

 · агрегатна - збільшення  одиничної потужності чи продуктивності  технологічних агрегатів (устаткування);

 · технологічна - укрупнення  виробничих одиниць (цехів) підприємства;

 · заводська (технологічна) - процес збільшення розмірів самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів) та їх об'єднань; здійснюється на основі агрегатної і технологічної концентрації виробництва.

 Рівні концентрації виробництва: абсолютний (середній розмір підприємств) і відносний (кількість персоналу, вартість основних фондів, обсяг випуску продукції.

Деконцентрація виробництва  як форма його організації та пріоритетний зворотний процес здійснюється за допомогою створення широкої мережі малих і середніх підприємств, розукрупнення існуючих великих підприємств.

Спеціалізація виробництва - відображає процес зосередження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).

 Види спеціалізації  підприємств:

 · предметно спеціалізовані - підприємства, які випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (кондитерська чи взуттєва фабрика);

 · технологічно (стадійно) спеціалізовані - автономні виробництва, що виконують окремі стадії технологічного процесу (прядильні та ткацькі фабрики у легкій промисловості);

 · функціонально спеціалізовані - ремонтні заводи, підприємства з виготовлення стандартної тари, лізингові компанії.

Конверсія виробництва характеризує істотне (інколи повне) перепрофілювання частини (усього) виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища чи глобальних чинників розвитку економіки.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами різних галузей, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції.

Види кооперування: предметне (технологічне), галузеве (міжгалузеве), регіональне, міждержавне.

Комбінування виробництва - процес органічного поєднання в  одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв, які належать до різних галузей промисловості або народного господарства в цілому.

 

 Список  використаної літератури:

1. Башнянин Г.І. Політична  економія: Підручник для вузів. Ч.1: Загальна економічна теорія. Ч.2: Спеціальна економічна теорія/ Г.Башнянин, П.Лазур, В.Медведєв. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000. - 526 с.

2. Зазимко А. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посібник/ А. Зазимко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - 2-е вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 358 с.

3. Політекономія: Підручник/ Ред. Ю.В. Ніколенко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 411 с.

4. Політична економія: Навчальний посібник/ О. Є. Степура, О. С. Єремєєв, Т. Ю. Пономарьова, М. О. Степура; За заг. ред. О. С. Степури; Ін-т підприємництва та сучасних технологій. - К.: Кондор, 2006. - 405 с.

5. Політична економія: Навчальний посібник/ Т. І. Біленко, В. Г. Бодров, В. В. Во-линцев та ін., 2004. - 671 с.

6. Політична економія : Навч. посібники для екон. спец./ Ред. С. В. Мочерний. - Львів: Світ. –2006- Ч. 1/ Л. Г. Андрєєв, З. Г. Ватаманюк, Т. В. Гайдай. - 2006. - 678 с.

7. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ В. Селезньов. - К.: А.С.К., 2006. - 687 с.

8. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Г. Семенов, М. Панкова, А. Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". - 2-е вид., перероб. та доп. . - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 324 с.

9. Семернікова І. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ І. Семернікова, Н. Мєшкова-Кравченко,. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - 311 с.

10. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Л. Шваб,. - 3-є вид.. - К.: Каравела, 2006. - 583 с.