Ресурсно – рекреаційний паспорт Кіровоградської області

Міністерство освіти і науки молоді  та спорту

Національний  педагогічний університет ім.М.П. Драгоманова

Інститут  природничо - географічної освіти та екології

Кафедра туризму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ресурсно – рекреаційний паспорт

Кіровоградської області

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент 19Т  групи 

Данілов Віктор

Київ – 2013 р.

 

Зміст

Вступ.............................................................................................................................3

1.Назва області, час утворення...................................................................................3

2.Суспільно-географічне  положення.........................................................................4

3.Поверхня  області......................................................................................................4

4.Домінуючий  рослинний покрив області................................................................5

5.Комфортність  клімату області................................................................................6

6.Забеспеченість  природними рекреаційно-туристськими ресурсами..................6

7.Унікальні  ландшафти та природні об’єкти області.............................................13

8.Архітектурно-історичні  ресурси,найвизначніші об’єкти...................................21

9.Види туризму, актуальні для даної території......................................................24

10.Екологічний  стан території.................................................................................24

11.Перспективи  розвитку туризму, створення нового тур продукту та інвестиційні проекти.................................................................................................27

Висновок....................................................................................................................28

Список використаних джерел..................................................................................31

 

 

 

 

Вступ

Кіровоградщина - край, який лежить у самому серці  України. Край, багатий не тільки на природні ресурси, але й щедрий на талановитих людей! А ще Кіровоградщина - область таємниць і загадок. Як відомо, Кіровоградська область (разом із Запорізькою) вважається батьківщиною козацтва. І в цьому, безумовно, її унікальність. Але й сьогодні існують повні таємниць і загадок пам'ятки, про походження яких ніхто нічого не знає.

1.Назва області, час утворення.

Кіровоградська  область - область центральної частини  України.  Утворена 10 січня 1939 року.

Герб  Кіровоградської області — це офіційний символ Кіровоградської  області. затверджений рішеннями Кіровоградської обласної ради від 29 липня 1998 року. У червоному щиті золотий степовий (скіфський) орел із повернутою вправо головою; над щитом прямокутна синя хоругва з жовтим тризубом, оздоблена по периметру жовтою лиштвою й охоплена декоративними гілками; обабіч щит, обрамований золотим колоссям, знизу — дубовим листям, перевитими синьою стрічкою, закріпленою знизу золотим сувоєм, на стрічці подано золотими літерами девіз: «З добром до людей». Автори — В. Кривенко та К. Шляховий, гасло — В. Сибірцев.

Прапор  Кіровоградської області — один із офіційних символів Кіровоградської  області. Він відображає історію  й традиції області. Прапор Кіровоградської  області затверджений рішеннями  Кіровоградської обласної ради від 29 липня 1998 року № 24 та 23 жовтня 1998 року № 38. Являє собою прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, що складається з двох вертикальних рівновеликих смуг: малинової та жовтої, на малиновій смузі — зображення жовтого орла, яке вважається символом мужності та великодушності, проникливості та справедливості, сили і влади, у дохристиянських уявленнях співвідноситься з небом і світлом (сонцем).

 

2.Суспільно-географічне положення.

Розташована у центрі України, у межиріччі  Дніпра і Південного Бугу у південній  частині Придніпровської височини. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України. Примітно, що в селищі Добровеличківка розташовується геометричний центр України. А центр Кіровоградської області знаходиться між селами Оникієве, Петрівське і Ленінське.

3.Поверхня області.

Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів.

На схилах долин річок Тясмину та Інгульця розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.

Поверхня  її - хвиляста рівнина, заввишки 150 - 250 метрів (найвища точка - 269 м – у верхів'ї  р. Червоний Ташлик, мінімум - 39 м - у заплаві р. Інгулу). Характерне чергування вододільних плато з глибоко врізаними долинами річок. Перевищення відносних висот досягає 150 - 200 метрів. Розвинутаяружно-балкова сітка

Грунти  областi мають високу родючiсть. Грунтовий покрив областi характерний для перехiдної зони вiд пiвденного лiсостепу до пiвнiчного степу. В пiвнiчнiй частинi областi переважають чорноземи потужнi малогумуснi iз вмiстом гумуса 5,0% та середньогумуснi iз вмiстом гумуса трохи бiльше 5,5%. Значнi площi тут займають чорноземи в рiзному ступенi реградурованi, а також чорноземи опiдзоленi, темно-сiрi опiдзоленi та сiрi опiдзоленi грунти.             Для пiвденно-схiдних районiв найбiльш поширеними грунтами є чорноземи звичайнi, середньо - та малогумуснi, а в пiвденнiй частинi - чорноземи звичайнi малогумуснi малопотужнi. За механiчним складом грунти пiвнiчних районiв - важкосуглинистi, пiвденних - легкосуглинистi, а в Приднiпров`ї - легко - та середньосуглинистi.

 

4.Домінуючий рослинний покрив  області.

Рослинний світ області відображає типову екосистему лісостепу, хоча велика її частка розкопана і в даний час представлена ​​ріллею. Серед дерев в області переважають:абрикос, вишня, в'яз листуватий, гледичія колюча, груша звичайна, дуб черешчатий, верба біла, гірко каштан, американський клен, клен звичайний, липа широколиста, горіх волоський, горобина звичайна, акація біла. Своєрідність рослинного покриву та різноманітність рослинних угруповань на території Кіровоградської області обумовлені її географічним положенням на південних відрогах Придніпровської височини в межах південного правобережного Лісостепу та північного правобережного Степу. Сучасний рослинний покрив значною мірою трансформований, розміщення рослинності є нерівномірним.  Природна рослинність вкриває 15-16% площі території області та представлена лісовим, степовим, лучним, болотним і водним типами рослинності. В структурі земельного фонду області природні ліси займають близько 5% території, луки - близько 9%, степові ділянки - менше 1%,болота - 0,4%, кристалічні відслонення - 0,25%, піски - 0,1%.

Лісова  рослинність представлена переважно  широколистяними лісами, фрагменти  сосново-дубових лісів трапляються  на борових терасах рр. Дніпра і  Тясмину. Степи як зональний тип  рослинності в минулому займали значні площі плакорних ділянок.

5.Комфортність клімату області.

Клімат  Кіровоградської області помірно-континентальний.Територією області північного заходу на північний  схід проходить смуга високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), на півночі від  якої переважають вологі повітряні маси, що їх приносять західні вітри з Атлантичного океану, на півдні - континентальні повітряні маси. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, сухе. Середньорічна t° в області становить +7,7 - 8,4° С, а найтепліші - 1967-1975, 1989 - 9,6 -10,3° С. Середньорічна кількість опадів - 499 - 582 мм. Максимальна кількість їх випадає у теплий період року (~=70%). Середньорічна відносна вологість повітря становить - 73 - 76%. Сніговий покрив встановлюється в ІІІ декаді листопада, а сходить в ІІ декаді березня. Максимальне промерзання ґрунту - 98 - 144 см. Серед несприятливих кліматичних явищ слід відмітити посухи, суховії,пилові бурі, град, зливи.

Але,все-таки клiмат областi забезпечує сприятливi умови для розвитку сiльського зеленого туризму, а також для проведень туристичний походів, подорожів та оздоровлень.

6.Забеспеченість природними  рекреаційно-туристськими ресурсами.

Область достатньо забеспечена природними рекреаційно-туристськими ресурсами,а  саме серед них можна виділити:

1.Заповідник Хутір Надія.

Державний музей-заповідник І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія» створений на території садиби, шо належала визначному драматургу, театральному діячеві кінця 19 — початку 20 ст. І.Карпенку-Карому (Тобілевичу).

Садибу  закладено в 1871 р. батьком драматурга К.Тобілевичем і названо іменем його дружини Н.Тарковської. Згодом І.Карпенко-Карийобирає садибу постійним місцем проживання. Спочатку сім'я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу і збереглися «Батькова хата» та стара чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання, навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі і вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи — за його власним висловом «оазис в степу».На хуторі Надія ним написано 11 п'єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч», «Хазяїн», тут же були написані ним історичні драми «Сава Чалий», «Гандзя» та інші.У садибі у різний час проживали Микола Садовський, Панас Саксаганський, М. Садовська-Барілотті. Тут зустрічалися талановиті митціМ.Заньковецька, М.Кропивницький, М.Старицький та багато інших відомих театральних діячів, письменників, художників.До комплексу садиби входять: батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва площею 11 га та ставок. Встановлено пам'ятник-погруддя І. Карпенка-Карого. Нині тут постійно проводяться традиційні театральні свята «Вересневі самоцвіти». Неподалік хутора, на Карлюжинському кладовищі, похований Іван Карпович, а також члени його родини.

1956 року «Хутір Надія» оголошено державним заповідником-музеєм. Відтоді заклад працює на правах відділу обласного краєзнавчого музею. Його унікальність відзначена багатьма видатними діячами української культури, серед яких Юрій Яновський, Петро Панч, Олесь Гончар, Олександр Корнійчук тощо.

У 1970 році, під час святкування 125-річчя від дня народження Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого) за участі найвидатніших сучасних українських письменників та діячів театру започатковано щорічне свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», яке з 1990 року стало Всеукраїнським.

У 1982 році, до 100-річчя заснування українського театру корифеїв, відновлено будинок драматурга, що був зруйнований 1944 року. Напередодні відзначення 150-річного ювілею драматурга в ньому відкрито нову театрально-літературну і меморіальну експозицію.

У заповіднику-музеї  «Хутір Надія» експонується біля 2 тисяч  предметів, значна частина з яких передана сім'єю Тобілевичів-Тарковських.Щорічно «Хутір Надія» відвідують понад 4 тисячі гостей з різних регіонів України та зарубіжжя.

2.Заповідник Карпенків край.

Ландшафтний заказник "Карпенків край" находиться біля с. Арсенівка Новомиргодського району та с. Мар'янівки Маловисківського району. Територія площею 250 га займає частину заплави та корінного берега р. Великої Висі. Ця місцевість - батьківщина класика української літератури. К. Карпенка-Карого. Природа цього краю формувала його як письменника та особистість.

У природному відношенні територія заказника, розташованого  по обох берегах Великої Висі, яка тут збагачена, складається з трьох частин. Це - ставки, прилеглі лучно-болотні ділянки, степові ділянки на схилі корінного берега Великої Висі.

У прибережно-водній смузі переважають угруповання  очерету та рогозу вузьколистого. Тут зростають типові болотні види, такі, як півники болотні, щавель водяний, жнвокіст лікарський тощо. На ділянках заболочених лук по периферії прибережних заростей у травостої переважають лепешняк великий, мітлиця гігантська, жовтець повзучий, м'ята польова. На цій ділянці поодиноко зростає рідкісна рослина - оман високий. Частина лук випасається.

Природна  степова рослинність краще збереглася на правому, більш підвищеному березі. Цей схил частково був терасований  та заліснений. Проте висаджені дерева майже цілком загинули, і степова рослинність активно відновлює свої позиції. На основній частині корінного берега переважають лучні степи. У верхній частині схилу домінує келерія гребінчаста, а в нижній - тонконіг вузьколистий. У складі флори переважають види сухих лук та лучних степів, такі, як козельці українські, занесені до Європейського червоного списку, звіробій стрункий, мколайчики рівнинні, смілка татарська. Чимало в складі травостою цінних лікарських рослин - цмин піщаний, Петрові батоги, парило звичайне, чебрець Маршаллів. З малопоширених видів відмічений відкасник Біберштейна.   

На межі Маловисківського і Новомиргородського районів, біля високовольтної лінії  є невелика поперечна балочка  в корінному березі Великої Висі. Вона має велику наукову цінність. Балка невелика, але різноманітна за рослинним покривом. Один схил балки має південно-західну, а другий - північно-східну експозицію. На схилі південно-західної експозиції переважають угруповання пирію середнього з куртинами стоколосу безостого. На цьому схилі виявлені рідкісні та малопоширені види рослин степової флори - ковила волосиста, яка занесена до Червоної книги України, айстра степова, головачка уральська, оман мечолистий, барвінок трав'яний, азинеума сірувата, є кущики шипшини горенківської. По днищу балки переважає костриця східна, а на схилі північно-східної експозиції - пирій середній та райграс високий. Тут є великі популяції віхалки розлогої, маруни щиткової, материнки, дзвоників болонських. Все це створює яскравий аспект балочки.