Ресурсно – рекреаційний паспорт Кіровоградської області

На правому березі зберігся будинок, пов'язаний з сім'єю І. К. Карпенка-Карого. Неподалік від нього є виходи каменю на місці колишнього кар'єра. Вони вкриті типовою петрофітною рослинністю, у складі якої є ряд рідкісних специфічних видів - ковила волосиста, цибуля Пачоського, очиток Борисової (ендемік Придніпровської височини). Ця ділянка дуже мальовнича і вдало доповнює природні комплекси заказника. Нині заказник розширений за рахунок заплавних ділянок біля с. Мар'янівки у Маловисківському районі.

Фауна досить типова для освоєних ділянок заплав півдня лісостепу. Її ядро складають водно-болотні тварини з незначною участю мешканців лучного степу та синантропних видів. Серед хребетних тварин найбільш численною групою є птахи. Найбагатшим виявився комплекс водно-болотних птахів, з яких у кількісному відношенні переважють лиска, крйяіень та крячок чорний. На одному зі ставків гніздяться сірі гуси. В незначній кількості траплялись лелека білий, чаплі сіра та велика біла, лунь болотний, курочка водяна, очеретянка болотна та вівсянка очеретяна. На прилеглих ділянках лук зустрічаються чайка, бекас, кулик-фіфі та плиска жовта. З інших навколоводних тварин зустрічаються в незначній кількості ондатра та полівка водяна, досить численна жаба озерна, трапляється черепаха болотна.

Схили з фрагментами лучно-степової рослинності в незначній кількості населяють перепел та жайворонок польовий, а із ссавців - заєць сірий. У невеликій балочці, охарактеризованій вище, оселився борсук - рідкісний звір, занесений до Червоної книги України.

В заростях деревно-чагарникової рослинності біля села трапляються синиця велика, жулан, славка чорноголова, вівсянка звичайна, досить численні горобці (польовий та хатній). У незначній кількості зустрічаються припутень, горлиця звичайна, іволга, яструб великий.

Територія заказника в значній мірі зберегла природний стан, уособлює типові ландшафти  цього краю.В 1995 році до 150-ліття І. Карпенка-Карого в селі засновано музейно-природний заповідник «Батьківщина Карпенка-Карого» (як філія Кіровоградського обласного краєзнавчого музею). На місці, де знаходився будинок Тобілевичів, встановлено пам'ятний знак.

3.Чорний  ліс

Чорний  ліс — великий лісовий масив (бл. 90 тис. га), розташований на межі лісостепової та степової смуг, на високому плато між Інгуломта Інгульцем, порізаному ярами (Олександрівський і Знам'янський райони Кіровоградської області). Переважають грабові діброви, по узбіччях з домішками ясена і береста.

Являє собою  грабово-дубовий ліс, розташований на вододілі річок Інгулець і Тясмин. Загальна площа лісу - близько 3 500 га. На території лісу розташоване саме південне на Україні сфагнове болото, що займає площу близько 2 га і озеро Берестуватое (зване місцевими жителями Чорним озером).

На території  урочища Чорний ліс, на дні глибокої балки, розташоване однойменне болото, в центрі якого розташоване озеро  Берестоватое. Болото є самим південним сфагновим болотом на території України. На території болота виростають багато видів рослин, властиві більш північних районах. Походження болота і озера пов'язано з накопиченням талої води в льодовиковий і післяльодовиковий періоди. Загальна площа болота і озера - близько 16 га.

Історія:у XVIII столітті ліс входив до володінь Запорізької Січі, пізніше до Нової Сербії. Тут формувалися гайдамацькі загони і з Чорного лісу як бази чинили напади на польські володіння.

Із кінця XVII століття протягом наступних двох століть тривало зменшення масивів Чорного лісу.Під час національних визвольних змагань 1917—1922 років в Чорному Лісі діяла повстанська республіка.Після закінчення воєнних дій почалося комплексне вивчення урочища та запровадження штучного лісорозведення.

1937 - було виділено з загального  масиву заповідну ділянку площею 445,8 гектара.

1948 - Чорний  ліс внесли до категорії особливо  цінних лісів і почалося його  відновлення.

Постановою  Ради Міністрів УРСР від 28 січня 1972 року «Про заходи по розширенню мережі державних заповідників і поліпшенню заповідної справи» передбачено створення заповідника «Чорний ліс» загальною площею 7,4 тисячі гектарів.За Чорним лісом названо Чорноліську археологічну культуру.

4.Дендрологічний парк “Веселі Боковеньки”

Перлиною  Кіровоградської області є дендропарк „Веселі Боковеньки”, який розташований в Долинському районі. Ця пам'ятка садово-паркового мистецтва, що заснована  в 1893 р., є справжньою прикрасою степового  краю. Головною композиційною віссю  його є річка Боковенька і балка Скотувата, на яких створена система мальовничих ставків.

Засновником парку вважається відомий еколог Микола Давидов. Говорять, історія парку  тісно пов'язана з трагічною  історією кохання Миколи Давидова і  Ганни Бурдзункевич – дочки сусідського поміщика. Дівчина вийшла заміж за іншого, і померла молодою. Давидов був невтішний. Він вислав дорогу від найближчої станції, куди привезли тіло померлої коханої, до кладовища пелюстками троянд. За розказами, Давидов так ніколи і не одружився, все своє кохання він віддав саду.

Робота  над створенням парку продовжувалася протягом 30 років, тут було висаджено  близько 250 різних видів і форм древесно–чагарникових  порід на площі 109,3 га. Ці рослини  Микола Давидов збирав багато років. Колекція дендропарку на сьогоднішній день налічує близько 1000 видів дерев і чагарників. Тут зростає одне з найдавніших на Землі дерев - гінкго, залізне дерево, деревина якого тоне у воді, цегельне дерево, західний платан, завезений до України з Південної Америки в 1809 році. Можна тут зустріти і болотистий кипарис, унікальну породу горіхів, липи, кленів, тюльпанчик і навіть дуже рідкі в нашій широті південноамериканські дерева. А ще в парку є величезна колекція бузку. Територія парку дуже мальовнича. Окрім річки Боковеньки в парку є три озера, в яких можна купатися, і водоспад. У 1893 році на базі дендропарку був створений дослідно – селекційний дендрологічний лісовий центр «Веселі Боковеньки», який займає площу майже 540 га. До речі, тут можна придбати саджанці декоративних пород, фундуків, горіхів.

Дендропарк  є вельми популярним серед туристів. Сьогодні «Веселі Боковеньки» переживають  новий життєвий етап – його колекції розширюються і поновлюються, створено декілька нових туристичних маршрутів.Тут  є всі умови для пікнікового відпочинку на березі ріки Боковенька, рибалки.

Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні  ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.

7.Унікальні ландшафти та природні  об’єкти області

На території області є багато унікальних ландшафтних та природних об’єктів,зокрема це:

1)проектований ландшафтний заказник місцевого значення "Любовичка"

Проектований ландшафтний заказник місцевого значення "Любовичка" знаходиться в Устинівському районі, неподалік від с. Любовички, тобто - на самому півдні району, на межі з Миколаївською областю. Ця мальовнича територія займає стрімкі береги по р. Інгул в місці впадіння в нього р. Березівки.

Найвищі ділянки в рельєфі (смуги плакорів) і стрімкі схили являють собою  різноманітні степові екосистеми. Добре представлені тут екотопи кам'янистих відслонень, які займають значну площу на стрімких схилах. Характерними є також лучні та прибережно-водні екотопи.

Найбільш  поширеною є степова рослинність, яка відображає основні риси смуги різнотравно-типчакових степів. Основні площі займають угруповання типчаку, місцями зі співдомінуванням келерії гребінчастої. Зі злаків у цих ценозах виявлена ковила волосиста, занесена до Червоної книги України. Серед степового різнотрав'я звичайні шавлії поникла та дібровна, залізняк бульбистий, астрагал еспарцетовидний, люцерна румунська, цмин пісковий, а на ділянках з більш щебенюватими грунтами - гвоздика прибузька (Червона книга України). Тут же зростає інший червонокнижний вид - тюльпан бузький.

Кам'янисті відслонення характеризуються різноманітністю  рослинного покриву. У верхніх частинах схилів виявлені трав'янисті угруповання  петрофітного комплексу, нижні частини  більш заліснені. Серед трав'яних видів поширеними тут є перлівка трансільванська, цибулі Пачоського та круглоголова, у розщілинах каменів - аспленій волосовидний, чебрець двовидний. Зростає тут і ефедра колоскова - цінна реліктова рослина, яка в області підлягає охороні.

У залісненій частині добре представлені чагарники - бруслина європейська, верба козяча, калина-гордовина і глід, а серед дерев переважає клен татарський, який часто знаходиться в одному ярусі з чагарниками. В цих екотопах виявлені значні за кількістю екземплярів популяції валеріани високої.

Лучна рослинність  на цій ділянці розміщується в неширокій заплаві Інгулу. З цими досить зволоженими екотопами пов'язані угруповання костриці східної, а на найбільш зволожених ділянках з нею співдомінує ситняг болотний. Серед лучних видів тут можна зустріти вовчуг польовий, конюшину лучну, герань лучну, горошок заборний, вербозілля лучне і осоку лисячу.

Уздовж  русла виявлені ділянки прибережно-водної рослинності, представленої тут  угрупованнями лепешняку великого та осоки гострої. Флористичне ядро утворюють типові гідрофільні види - м'ята водяна, сусак зонтичний, півники болотні, куга озерна; виявлена тут і така гідрофільна ліана, як паслін солодко-гіркий.

У фауні  ділянки переважають представники двох фауністичних комплексів - деревно-чагарникового  і навколоводного. Типовими представниками першого є фазан, горлиця звичайна, ґава, шпак, синиця велика, славка сіра, зеленяк і горобець польовий. До другого належать очеретянка велика, водяна курочка, лунь болотяний і, в певній мірі, чекан луговий та плиска біла. Біля річки численною є жаба озерна. На степових схилах можна зустріти зайця сірого, жайворонка польового, вівсянку садову, одуда, зрідка тут трапляється полоз жовточеревий (Червона книга України).

Таким чином, різноманітні комплекси цієї ділянки  є добре збереженими у природному стані. Багаті рослинний та тваринний світ, в складі яких виявлена ціла низка видів, що охороняються в Україні та входять до списку рідкісних видів області. Доцільно створити тут ландшафтний заказник місцевого значення.

2)заказник "Панські гори" знаходиться  біля с. Костянтинівка Новомиргородського району в долині р. Велика Вись. Площа його 8,1 га. Ділянка включає схил високого правого корінного берега річки та частину заплави і відзначається різноманітністю екологічних умов та рослинного покриву. На досить стрімких схилах корінного берега, які дали назву заказнику, переважають степи. Серед них найбільшу площу займають угруповання з переважанням келерії гребінчастої. На окремих ділянках домінують типчак, тимофіївка степова, пирій середній. Найвищі горби зайняті угрупованнями келерії гребінчастої із цмином пісковим. Схили здалеку помітні своїм барвистим аспектом. Тут чимало таких яскравоквітучих лучно-степових рослин, як конюшина гірська, вероніки сиза та рання, пижмо звичайне, волошка степова, гвоздика польова. На схилах виявлені малопоширені в області види - азинеума сірувата, шипшина яблучна. Рясно зростають залізняки колючий та бульбистий, дзвоники болонські, смовдь Любименка.

У замкнутих  міжгорбових зниженнях багато таких  видів, як зіновать австрійська, нечуй-вітер отруйний, пижмо звичайне. Невелика за площею степова ділянка вражає різноманітністю видів.

У заплаві  переважають обводнені зарості  очерету з кущами верб попелястої та тритичинкової. Тут рясно трапляються  такі типові для лісостепових боліт  види, як сідач коноплевий, дягель лікарський, гадючник в'язолистий, плакун верболистий. У прирусловій частині біля мосту виявлені алтей лікарський, м'яти польова та водяна, півники болотні.

У складі флори ділянки багато цінних лікарських рослин. Це такі лучно-степові види, як материнка, звіробій стрункий, пижмо звичайне, буквиця лікарська, лучно-болотні - алтей лікарський, дягель лікарський, череда трироздільна, види м'яти. Поодиноко зростає і рідкісна лікарська рослина - оман високий.

Урочище досить бідне в фауністичному відношенні. З хребетних найбільш різноманітною групою є птахи. В прибережних заростях високотрав'я мешкають бугайчик, курочка водяна, очеретянка велика, збирають їжу чаплі руді та сірі, лелека білий. Полює лунь болотний. На горбах з окремими куртинами чагарників трапляютея славка сіра, коноплянка, польовий та хатній горобці. Групу дерев біля річки відвідують сороки, щиглики, костогризи. "Панські горби" є дуже мальовничою і типовою для регіону ділянкою, яка зберігає чимало типових видів рослин і тварин. Вона знаходиться неподалік від районного центру, а тому є перспективною для обладнання екологічного маршруту.

3)ландшафтний заказник місцевого  значення "Витоки ріки Інгул"  знаходиться біля Бровкове Новомиргородського  району. Площа - 1,0 га. Ця територія  являє собою невелику долинку поміж плескатими горбами. У верхній частині долини знаходиться лісовий масив, нижче - заболочене зниження, яке прилягає до ставу із заболоченою лукою, лучними та болотними угрупованнями.

На заболоченій  луці переважають угрупування тонконогу болотного та лепешняку плавучого. Найбільш зволожена частина зниження зайнята болотними угрупованнями рогозу широколистого та ситнягу болотного. В цих угрупованнях зростають жовтець отруйний, жовтець повзучий, зніт рожевий, ісохвіст колінчастий, наявні невеликі деревця верби ламкої, до 3 м заввишки. На ділянці є джерела. Ближче до периферії ділянки виявлена смуга мітлиці повзучої та м'яти польової. Ділянку заболоченої луки оточує смуга вологого осикового лісу із зірочником ланцетолистим. Тут відмічене зростання цінної лікарської рослини - валеріани високої. Між вищеохарактеризованою ділянкою заболоченої луки та лісом наявна ділянка справжньої луки з тонконогом лучним.

Весь  цей зволожений комплекс і оточує витоки р. Інгулу. Слід зберегти цю важливу  у гідрологічному відношенні ділянку З типовим рослинним покривом заболочених місць.

4)«Каска́ди» — урочище в Маловисківському районі Кіровоградської області, геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Площа — 2,5 га.