Специфіка та принципи надання транспортних послуг за допогою автотранспорту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

                                                                                                       Кафедра туризму

 

 

 

 

Курсова робота

на тему: «Специфіка та принципи надання транспортних послуг за допогою автотранспорту  »

з курсу «Організація туристичних послуг»

 

Перевірила:                                                                     Виконала: Керівник к.е.н,доц.                                                         студентка 3 курсу Новікова М.В                                                                  8 групи факультету МЕВ Бабак А.В

 

Харків, 2012 
ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1.  РІЗНОВИДИ АВТОПОСЛУГ……………………………….4

          1.1.Автобусні подорожі………………………………………….…….…5

          1.2.Автобусні сполучення………………………………………….…….9

          1.3.Особистий автотранспорт туристів………………………………...10

          1.4.Прокат  автомобілів……….…………………………………..……..15

РОЗДІЛ 2. АВТОСТРАХУВАННЯ У ТУРИЗМІ………………..…..…18

РОЗДІЛ 3.ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АВТОТУРИЗМУ В УРАЇНІ

3.1. Історичний аспект розвитку автотуризму в Україні………….…..28

3.2.Автомобільні тенденції в Україні………………………………..….31

3.3.Досягнення та проблеми розвитку автотуризму в Україні…..…....34

ВИСНОВКИ………………………………………………………….…...37

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………...……...38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Автомобільний транспорт є однією з важливих галузей господарства, яка забезпечує поряд з іншими видами транспорту розвиток туризму, виробництво та обіг продукції промисловості й сільського господарства, потреби будівництва, задовольняє потреби населення в перевезеннях, а також сприяє зміцненню оборони України.

Перший автомобіль в Україні з'явився в Одесі  на початку XX століття. Перший автобусний маршрут (Київ-Житомир) був відкритий в 1906 році.

Найкрупнішим  автоперевізником в Україні є "УкрБус" ще з 29 листопада 2007 року.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні та шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали й автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Управління автомобільним транспортом здійснює Мінтранс України.

Актуальність  даного дослідження полягає в  тому, що індустрія туризму і, зокрема  автомобільного, розвивається в умовах жорсткої конкурентної боротьби, як на внутрішньому, так і на зовнішньому  туристичному ринку.

 Мета роботи: дослідження стану та тенденції розвитку автомобільного туризму на території Україні.

Мета роботи: Дослідження стану та тенденції  розвитку автомобільного туризму на території Україні.

 Об'єкт дослідження - автотуризм в Україні.

 

РОЗДІЛ 1.  РІЗНОВИДИ АВТОПОСЛУГ

 

Транспорт - одна з найважливіших складових частин матеріальної бази економіки будь-якої країни. Розвитку транспорту як складової частини інфраструктури постійно приділяють велику увагу уряди практично всіх країн. Транспорт є головним чинником розвитку туризму.

Велика роль транспорту в вирішенні соціальних проблем, забезпеченні ділових, культурних і туристських поїздок населення, розвитку культурного обміну як усередині країни, так і за кордоном. Автомобільний транспорт міцно увійшов у наше життя, практично кожне туристичне підприємство має на балансі автомобіль, орендує його або користується послугами автоперевезень інших підприємств.

Для туристичних  підприємств послуги з перевезення  пасажирів є одним з основних видів діяльності. На них припадає й основна частка ціни туру. У залежності від тривалості, дальності подорожі ця частка (у більшості випадків) коливається від 40 до 60%.

Автомобільні  послуги знайшли своє відображення у Правилах перевезень вантажів автомобільним  транспортом в Україні і Правилах надання послуг-пасажирського автомобільного транспорту.

Для перевезень туристичні фірми переважно використовують транспорт загального користування до яких відносять: пасажирські автобуси, мікро-автобуси, автомобілі.

Основним законом, який визначає види й організацію автоперевезень, є Закон України "Про автомобільний транспорт" № 2344. Згідно із ним автотранспортні послуги поділяються на:

-пасажирські;

-вантажні;

-вантажно-пасажирські.

                                                         

Вид транспорта	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Залізничний	476,2	452,4	444,7	448,8	447,4	445,6	425,9	211,5
Автомобільний	3290,7	3720,3	3840,2	3987,8	4174,1	4368,7	4012,9	4125,0
Водний	9,1	11,8	13,6	12,9	9,5	8,9	7,8	2,9
Авіаційний	2,2	3,1	3,8	4,4	4,9	6,2	5,1	2,5
Всі види транспорта	3778,2	4187,7	4302,3	4453,9	8835,0	8331,2	7274,1	3394,1

 

                                                                                                          Таблиця 1

Кількість перевезенних пасажирів в Україні,млн. чоловік

 

За данними таблиці,можна зробити висновки, що автомобільний транспорт відіграє значну ролю у туризмі.З кожним роком данні по кількості перевезених пасажирів зростают,що добре впливає на туризм в Україні.

            

 

 

 

 

 

1. . Автобусні подорожі

 

Об'єднані в  міжміські та міські маршрути автобуси перевозять більше людей і обслуговують більше населених пунктів, ніж потяги та літаки разом узяті. У більшості країн міжнародні та міжнародні автобусні перевезення обслуговуються автонамистом, що належать як державним установам, так і приватним компаніям.

Міжнародний автобусний туризм є порівняно молодим видом  туризму. Початок його розвитку можна  віднести до 70-их рр.. ХX в.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        До цього в різних країнах автобуси використовувалися в основному для трансферів, екскурсій та місцевих поїздок.

У 1986 р. в країнах  Європи у зв'язку з загостренням конкуренції між залізничними і  автобусними компаніями було створено об'єднання автобусних перевізників - Рада "Евроліній" (Eurolines), куди увійшли 33 європейських партнера. Автобусні компанії виступили під однією торговою маркою, виробили загальну систему автобусного сполучення по наскрізним квитках із загальними стандартами сервісу, правилами і системою знижок. В результаті Eurolines перетворилася в одну з провідних компаній на ринку. Вона обслуговує понад 300 маршрутів по всій Європі, в неї входять близько 40 європейських автобусних компаній. З 1992 р. Eurolines стала працювати і в Східній Європі.

Підписання  шенгенських угод дало новий поштовх  до розвитку автобусних перевезень, дозволивши спростити багато формальності. Ще в 90-х рр.. XX ст. середньорічне зростання  автобусного туризму складав  в середньому близько 1,5%, а в першому  десятилітті XXI століття - 2,0 - 2,3%. Будучи економічним видом подорожей, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається. До цих пір спостерігається тенденція до зростання його обсягів.

Для спрощення  договорів на міжнародні перевезення  в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 р. прийнята Конвенція "Про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу". Подальші спрощення міжнародних перевезень зафіксовані Гаазької декларацією з туризму і шенгенськими угодами для членів Європейського Союзу (ЄС).

В Європі серйозна увага приділяється стану автобусів, які використовуються для туристських  перевезень. Сучасні автобуси для  переїзду на довгі відстані значно зручніше, ніж їх більш ранні моделі. Стандартним набором є хороший кондиціонер у поєднанні з вигодами кімнати для відпочинку. Багато автобуси обладнані високими сидіннями, звукоізольовані, мають поліпшене освітлення, великі вікна для огляду, телевізори, туалети, мінібари.

У багатьох країнах  заборонена на туристських маршрутах робота автобусів, термін експлуатації яких перевищує 8 років. Відповідно до європейського законодавства автобуси також повинні проходити всебічний технічний контроль кожні шість місяців.

Згідно з  рішеннями Європейської конвенції  по роботі екіпажів транспортних засобів, з 24 квітня 1995 р. все автобуси кількістю місць більше 9, що беруть участь в міжнародних перевезеннях, повинні бути обов'язково обладнані тахографами. У разі його відсутності експлуатація автобуса заборонено.

Тахограф - це бортовий прилад для об'єктивного контролю і обліку роботи автобуса чи автомобіля і водія. Він автоматично показує і записує швидкість руху, поточний час, пробіг, періоди праці і відпочинку водія. Записи виробляються на іменних діаграмних дисках (тахограмма) і дають повну картину всього робочого дня водія.

Відносно низькі витрати на придбання туристських автобусів в порівнянні з іншими транспортними засобами, а також висока ефективність їх використання роблять цей вид перевезень привабливим для великої кількості туристичних підприємств. Використання власних автобусів дозволяє зменшити витрати туристичного подорожі і, як наслідок, знизити його вартість. Найбільше застосування туристські перевезення власними автобусами знайшли в організації турів, орієнтованих на масового споживача. Особливо ефективним стає використання власних автобусів при організації туристських потоків у вигляді "ланцюжків", тобто автобус або кілька туристських автобусів здійснюють човникові рейси від місця збору групи до місця призначення з постійною загрузкою. Зазвичай такі "ланцюжки" організовуються в напрямку масового і недорогого туризму, наприклад, відпочинок в Болгарії, Криму тривалістю 7, 14, 21 день. Слід, однак, відзначити, що використання власних туристських автобусів пов'язане з низкою додаткових витрат туристичного підприємства: на стоянку автобуса, технічний огляд і ремонт, заміну частин, пально-мастильні матеріали, обслуговуючий персонал і кваліфікованих водіїв, страхування транспортного засоби та цивільної відповідальності власників автотранспорту. Тому, незважаючи на гадану вигоду від придбанням власного автобуса, туристичне підприємство повинно, перш за все, враховувати ефективність вкладення коштів у створення особистої транспортної структури з урахуванням всієї сукупності витрат.