Спорядження як процес

- елементи  універсалізації наплечників, такі  як верхні стяжки для кішок,  міністяжка/и для льодоруба, якщо  ви не альпініст, є бажаними на перспективу, принаймні можуть служити для інших цілей, наприклад закріплення пляшки з водою і саперної лопатки відповідно;

 - наявність пластмасових/тканинних "продовжувачів" замків-блискавок є особливо корисною при мінусових умовах подорожування для уникнення примерзання пальців, в решті випадків вони просто полегшують роботу, якщо тільки належної якості;

- можливість  доступу до нижнього відсіку  наплечника за допомогою замка-блискавки. 

 Наплечник  є невибагливим до умов зберігання  виробом, проте якщо ви справжній  турист, ви ніколи не дасте  йому припадати пилюкою навіть  під час перерв між походами і будете дбати за нього, як за річ, що поведе вас в подальші подорожі.

 В наш  час абсолютна більшість мандрівників  віддають перевагу наплечникам, які в різноманітних модифікаціях та формах зберігають конструктивні особливості двох основних видів.

 Наплечник  типу "Єрмак" досить давно  разом з наплечниками типу "колобок"  освоєний в колишньому СРСР. Популярна в народі назва - станок. Схоже, що цей вид наплечника в Росії випускають й надалі, дещо модифікований під потреби ринку. Будучи дуже популярним у свій час та поширеним на всіх теренах пострадянського простору через невисоку ціну та практичність, Єрмак завоював популярність, окрім туристів, також у рибалок, торговців та інших соціальних елементів в залежності від потреб. Основною відмінністю цього наплечника, а також наріжним каменем дискусій "за і проти", є рама, що служить для наплечника каркасом.

За своїм  корисним об'ємом Єрмаки доволі зручні - 60 л, як правило, вистачає для намету, спальника, каремата, одягу, взуття та харчів на 5 днів.

 Зустрічались  також Єрмаки збільшеної за  рахунок опущеного дна місткості, а також Єрмаки з колесиками та додатковою складаною опорою. Зустрічаються наплечники з кольорового авізенту, гладкої на дотик тканини з капронового брезенту, яка за показниками наближається до кордури.

 Єрмаки надійні, прослужать за умови адекватного ставлення не один десяток років (враховуючи те, що туристи на них сидять, на привалах скидають при завантаженні 25 кг тощо) не одному поколінню туристів. Дюралева рама приварена намертво, тканина міцна, кріплення лямок до рами в точці найбільшого навантаження просто ідеальне (схоплюючий вузол), жодний жереп їх не відірве, але самі лямки недостатньо широкі і з часом сильно натирають (в основі лямок використовується матеріал, схожий на гуму). Пояс теж не завжди помагає: стрічка вузька, часто натирає стегна, замок незручний, в результаті від нього часто відмовляються. З'єднувальні шнурки достатньої міцності, випадків перетирання чи рвання не виявлено.

 В наплечника цього типу достатньо кишеньок - 3 кишені по бокам (з одного боку 2 однакові середнього розміру, з другого - одна довга), та одна центральна середнього розміру. Є клапанна, проте вона чисто символічна: окрім дощовика туди більше нічого не запхнеш. Ще одною особливістю наплечників цього виду є можливість створення двох відсіків, розмежувальна перегородка (на ґудзиках) для цього не дуже пристосована, та й великого практичного значення це не відіграє. Внизу фронтальної частини наявна велика поперечна "блискавка", яка позволяє отримати доступ до нижнього частини наплечника. Зручно, коли потрібно щось дістати знизу наплечника, не розпаковуючи його (особливо на коротких привалах). Проте, коли ви вимощуєте усередині каремат, ця функція зайва.

 Дюралева рама, будучи основним каменем спотикання, в прибічників служить аргументом переваги, а в противників - якраз навпаки, незважаючи на видиму масивність, важить небагато - всього 1 кг. А зручність? Рама створює каркас, додаткову міцність та стійкість наплечника. Завдяки їй вага наплечника рівномірно розподіляється на спині, не перевантажує і не викривляє хребет. Проте інколи є потреба ховати наплечника в намети (дощ, небезпека крадіжок), тоді рама служить погану службу, оскільки, повторюю, зварена намертво. Внизу закінчується двома ногами (за винятком наплечників із збільшеною місткістю), які вигідно використовують, коли наплечника немає на що сперти (або спертись для відпочинку), просто встромляючи їх в землю, а також на привалах в болоті чи вологих місцях. Тим самим не замочується/брудниться днище, а наплечник "відрізняється" самостійністю, чого не скажеш про "неврівноважені" анатомічки. Однак дюраль не вічний. В новішому авізентному виді одна з ніг з часом відвалилась, видно виробник зекономив на металі. Рама також є зручною при транспортуванні: за неї наплечник легко піднімається, чого не скажеш про тендітні петельки анатомічок.

 Прати  "Єрмаки" не рекомендується, оскільки  старіє тканина і потім рветься,  а відверто "бойове" забарвлення  наплечника тільки підкреслить героїчне минуле. А коли вже рветься, то вся і всюди, це сигнал про заміну. Хворим місцем є підклапанний тубус, що стягується шнурком і служить для розширення наплечника. В місці з'єднання тканини з основним матеріалом вона часто рветься і так, що не зашиєш, а з часом її доводиться повністю видаляти.

 Колір, звичайно, відіграє чисто естетичну роль, на якість не впливає, російські прототипи є в кількох кольорових варіантах, проте із західними гамами їм годі змагатися.

До речі, про  колір: яскравий "атомний" колір допомагає в тумані, і видає в інших випадках (при змаганнях), є моделі камуфляжного забарвлення.

 Зарубіжні  варіанти теж існують, дещо  відрізняються від російського, зокрема ціною та низкою несуттєвих пристосувань. Звісно зі зручністю і них справи кращі. Зразки імпортних станків для дослідження до випробувальної лабораторії не потрапляли. Деякі російські фірми перейшли на нові рейки і випускають Єрмаки на основі нових технологій і тканин, а київська фірма "Еліта-Спорт" надає послуги пошиття наплечників з сучасних матеріалів на базі рами-станка Єрмака, наданих замовником. Це вихід для тих, хто не може розлучитися з рамою, однак коштує така процедура дорожче від нового готового виробу того ж об'єму і фасону.

 Наплечник  типу "Труба" Доволі поширені  наплечники нової генерації, їх  ще називають словом "анатомічка". Кількість кишеньок змінюється  в залежності від модифікації,  але традиційно по обидва боки - дві та одна клапанна зверху. Усі кишені доволі об'ємні (Бізон  від Екстрім Тревел, Коммандор). Хоч  бувають екземляри взагалі без  кишень. Крім того, в цьому наплечнику  є бокові стяжки, якими можна  прикріплювати чимало речей: від  тента і каремата до саперної  лопатки та намету. Стосовно лямок,  то вони доволі зручні, м'які та широкі, що, без сумніву, завдає менше клопоту при довгих переходах. Проте своєрідний тест на міцність кріплення - подолання косодеревинного бездоріжжя - лямки наплечників витримують не всі. Зокрема лямка наплечника виробництва київського СП "Elitа Sport" після 3 років інтенсивної експлуатації відірвалася, чим заподіяла чимало клопоту його власнику. Вдруге вона підвела через 4 роки, коли не витримала екстремальної для себе ваги понад 30 кг при об'ємі 60 л.

 За корисним  об'ємом "труби" є різні, починаючи з 30 л для роверистів, куди нічого особливого не запхнеш, і закінчуючи 120 л гігантами, які важко набити доверху. Ціни на імпортні "труби" дещо вищі за "Єрмаки" вітчизняного виробництва, що, гадаю, зрозуміло. З часом спостерігається наповнення ринку дешевою і достатньо якісною продукцією вітчизняних виробників, в зв'язку з чим ситуація стабізується і за невеликі гроші можна знайти хорошу річ.

 Металевих  конструкції, на відміну від  "Єрмака", в такій кількості  в трубах немає, що зрозуміло полегшує його вагу. Відсутність рами в деяких екземплярах компенсується наявністю двох сталевих пластин (в "самопалах" зустрічається дюралюміній і навіть картон(!), що покликані вирівнювати лінію стику "наплечник-хребет" і розподіляти навантаження наплечника по всій довжині спини. Деякі виробники забезпечують вироби сталевими пластинами, котрі ергономічно вигнуті під профіль хребта. Їх міцність не викликає сумнівів у надійності на відміну від дюралевих, на яких виробники відверто економлять (+ менша вага). За відсутності рами наплечник типу "труба", попередньо витягнувши пластини (деякі наплечники, зокрема Командорівські, Терра Інкоґніта це позволяють), можна скласти вдвоє і вільно помістити в наметі в якості подушки чи щоб сховати від злодіїв в людних місцях). З другого боку, варто пригадати про спробу загнати аж два "Єрмака" до намету на 3-ох осіб. Ніч була довга, оскільки голову ніде було примостити: скрізь натикається на металеві конструкції наплечників, що з міркувань безпеки розмістили в підголовній частині намета.

 Замки  в трубах використовуються з  міцного вуглецевого пластику, це  відбилось на вазі, але по міцності останньому зі єрмаковою сталлю годі тягатися. Крім того, пластикові замки можна зламати, якщо ненароком на них наступити, або переборщити з вагою. Цим страдають більше окрім всіх інших замки фурнітури "Санкт-Петербург", трошки менше - шведська ""Nexus". Скажімо, командорівський 90 л Караван на третій день при завантаженні 35 кг втратив внутрішньопідвісну стяжку (при взятті вантажу на одну лямку - !), а на шостий - грудну (цей замок найслабший). Петелька для транспортування (попри реально витримані короткочасні перенесення з вагою понад 20 кг) складає враження бутафорної і змагатися з єрмаковою рамою їй не під силу. У деяких наплечниках клапан взагалі можна зняти, хоча він рідко залишається без роботи. Лямки із зовнішнього боку інколи забезпечуються кільцями для підручних петельок. І хоч в комплект вони переважно не входять, зате допомагають розвантажувати плечі і зайняти руки. В одному наплечнику була передбачена цікавинна особливість: виріб складався з двох наплечників 2-в-1. Дочірній в пасивному стані становив кишеню материнського, а при відщіпанні відрізнявся повною автономністю, що зручно при радіальних виходах.

 Вітчизняний  ринок наплечників "труба"  зараз помітно розвивається; серед  виробників, які пропонують недорогу  якість, можна назвати СП "Adventure" (не плутати з угорським "AdventureR"), СП "Еліта-Спорт", "Командор", "Екстрім-Тревел", "Терра Інкоґніта". Імпортні вироби даної цінової категорії представлені польською фірмою"CampuS", російськими Red Fox, Bask, Снаряжение тощо. Вироби українського - французького "Фіорд-Бот", в зв'язку з численними скаргами, на жаль, не дозволяють їх рекомендувати для гірських походів. Щодо розвитку і становлення вітчизняного ринку варто відзначити, що всі чотири згадані представники в тій чи іншій мірі раніше працювали під одними знаменами, але час вніс свої корективи, і нововиникла конкуренція тільки "по гаманцю" українському туристу. Тому імпортний туристичний крам тепер почуває себе не так впевнено як раніше.

 Окремо  варто згадати про військові  рюкзаки, наприклад НАТО, неважливо  якими каналами вони в Україну потрапляють. Ці наплечникі найкрасномовніше уособлюють поняття "труба", оскільки дійсно становлять собою трубу з брезенту діаметром 50 см з лямками по-військовому "комфортними" без жодних підвісок чи розвантажувальних поясів. Купувати їх не варто, можна хребет пошкодити, єдиним плюсом є значний корисний об'єм - понад 100 л.

 Хоча боротьба  за якість та нижчі ціни  у виконанні вітчизняних виробників  проявляє себе якнайкраще і  вироби є конкурентоздатними, однак,  можливо внаслідок недостатнього  досвіду та недоскональної виробничої бази, продукція кожної фірми має свої професійні "болячки", згадати про які варто окремо.

 СП "Adventure" є виробником-піонером вітчизняного туристичного спорядження. Наплечники з непоганою підвіскою (хоч і недостатньо ергономічною) і ціною без особливостей. Достатньо витривалі. Індпошив не передбачений. Сторінка в інтернеті стосовно турспорядження обмежується прайс-листом. Фірма займається також водним видами спорту, можливо тому увага до гірського туризму не настільки прискіплива. Пластини підвіски не згладжені. Днище найкраще захищене від вологи. Житомирське підприємство "Extreme Travel" давно відоме своїми виробами українському туристу. Окрім експедиційних рюкзаків, що досягають в об'ємі 100-120 л, фірма практикує пошив недорогих альпіністських/ скелелазних систем страхування, ліхтарики-напівбахіли і т.д. (і, наскільки відомо на момент написання статті, є єдиною вітчизняною компанією, яка займається випуском даних елементів спорядження). На даний час діяльність фірми трохи втратила в обертах порівняно з конкурентами. Стосовно наплечників, то вони непогані, дві величезні кишені по боках, страждають замки-блискавки, і складається враження, що фірма потроху прикриває для себе даний сектор ринку. Приємним фактом, що виробник "прислухається" через дистриб'юторів до відгуків та думок споживачів.

 СП "Еліта-Спорт"  є одним з найперших, хто  освоїв випуск наплечників туристичного  призначення. Недоліками продукції  є недостаньо продумана конструкція  підвіски (історія пам'ятає недостатнє пом'якшення у вигляді навіть картонних прокладок і незгладжені ребра пластин, які з часом розрізали спинку наплечника). Витривалість недостатня, ресурс середній. Ненадійним є кріплення лямок до наплечника в точці найбільшого навантаження, в зв'язку з чим лямки в цих місцях періодично рвуться. Фірма пропонує разову спеціальну 5% знижку студентам, а також в разі купівлі продукції на суму понад 2500 грн. (в останньому випадку видається постійна 5% дисконтна картка). На вироби надається річна гарантія + післягарантійне обслуговування. На сайті фірми згадується продаж через інтернет-магазин, очевидно через електронну пошту, крім того каталог виробів практично не ілюстрований.

 Коммандор  пропонує продукцію за прийнятними  цінами і якістю. Поряд із вищезгаданими  виробниками використовуються найновіші  технології та види тканин (Cordura 600-1000, Nexus, AirBack System). Пластини підвіски виконані зі сталі, грані згладжені фабрично. Неприємна річ: поруч із вуглецево-пластиковими замками шведської фірми Nexus в одному виробі використовуються більш дешеві і менш надійні російські "Санкт-Петербург", в наплечниках конкурентів, зокрема в Терра Інкоґніта, на цьому не економлять. Окремо хочеться підкреслити про запровадження у виробах системи вентиляції та вологовідведення AirBack System, яка монтується з активної сторони підвіски для запобігання надмірного потовиділення, що на ціну не впливає. На практиці система в більшій мірі дійсно виправдовує себе, спина "дихає" і завдяки багатоотворній сітці технології тканина висихає практично моментально. Єдине, що в районі лямок пом'якшуючого матеріалу явно недостатньо (в попередніх видах лямки були товстіші). Крім того, виробник намагається якомога ефективніше використовувати робочу поверхню, забезпечуючи наплечник додатковими кишенями та стяжками. Зокрема в останній модифікації моделі "Караван 90" поєднані дві особливості - бокові стяжки разом з вшитими боковими кишенями, що виводить виробника на новий рівень конкуренції (для прикладу варто зазначити, що на момент написання статті флагманські моделі конкурентної по ціні польської фірми "CampuS" мали або одне або друге, і Коммандор був єдиним серед вітчизняних виробників, хто пропонував наплечники такого типу). Можливо, це трошки знезґраблює його форму, але спрощує відшукання потрібних речей. Багаточисленними стяжками наплечник можна регулювати в розмірах, це видається досить зручним. Замкові стяжки працюють відмінно і спорядження тримають надійно, якщо стрічка вставлена правильно. В клапані є дві кишені: зовнішня і внутрішня, до останньої із зовнішнього тилового боку передбачений другий вхід. Всі замки блискавок забезпечені ковпачково-шнурівковим продовжувачем, що дозволяє швидко їх знаходити і простіше відкривати, а також стане корисним туристам при екстремально низьких температурах. Однак самі пластикові ковпачки такої конструкції не завжди надійні і мають тенденції до відщіпання і гублення. Вуглецево-пластикові замки фірми Nexus є надійнішими за, скажімо "Санкт-Петербург", але легко ламаються, якщо на них наступити ногою. Найбільше від цього страждає поясний замок, який інколи звисає без потреби і частіше всього буває жертвою при пересадках на транспорті (рекомендується общіпати разом з поясом довкола наплечника в спеціальних петельках або ховати в центральній подушці). На днищі замок двосторонній, а надзамковий дашок, що прикриває блискавку, прошитий ґумовою стрічкою для кращого захисту. По обидва боки наплечника під нижніми стяжками є прошиті ґумкою невеликі кишеньки (останні дві особливості є також у виробах конкурентів). Їх можна використовувати для транспортування пляшок з водою або лиж.