Теоритичнi засади формування стратегii розвитку дитячих санаторно-круiзних та оздоровчих закладiв в Украiнi

Згідно Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»,-«реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство». Всі новітні медико-соціальні дослідження проблем дитячої інвалідності визначають необхідність комплексної реабілітації дітей-інвалідів, яка відображає взаємодію різних її напрямів з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей. Комплексна реабілітація передбачає взаємозв’язок, взаємодоповнення, одночасність, безперервність заходів медичної, психолого-педагогічної, професійної, соціальної реабілітації. Також, обов’язковими принципами реабілітації дітей є: ранній початок та активна участь сім'ї.

Санаторно-курортна реабілітація є одним з етапів медичної реабілітації дитини-інваліда. На даному етапі використовується переважно вплив природних чинників (климато- і аеро терапія), вплив водних джерел, рух, дієтотерапія, фітотерапія і ін. Згідно Закону України №2961-ІV від 06.10.2005р. «Про реабілітацію інвалідів в Україні», стаття 12, санаторно-курортні установи є структурною одиницею в системі реабілітації інвалідів. Україна має надзвичайно потужний рекреаційний потенціал. Велика кількість джерел мінеральних вод, грязьових лиманів і озер, клімат узбережжя Чорного і Азовського морів, середньої смуги України, Карпат створюють сприятливі умови для розвитку санаторно-курортних закладів. За існуючою класифікацією, в залежності від провідних лікувальних факторів, курорти поділяються на три групи: бальнеологічні, грязьові, кліматичні.

Особлива курортологічна цінність природних лікувальних ресурсів України в тому, що окрім всіх вищезгаданих груп курортів, на її території існують різноманітне поєднання окремих типів: клімато-бальнеологічні, клімато-грязьові, клімато-бальнео-грязьові, що значно підвищує ефективність лікування на даних курортах.

За загальною класифікацією дитячі курортно-оздоровчі заклади поділяються на: дитячі оздоровчі табори (бази відпочинку), дитячі санаторії, санаторії для батьків з дітьми. В свою чергу, спеціалізовані дитячі санаторії, згідно проекту наказу МОЗ України «Про організацію санаторно-курортного лікування дітей» від 30.01.2008, мають наступні профілі: захворювання системи кровообігу; захворювання опорно-рухового апарату та сполучної тканини; неспецифічні захворювання органів дихання; захворювання органів шлунково-кишкового тракту; захворювання нирок та сечовивідних шляхів; захворювання ендокринної системи та порушень обміну речовин; захворювання шкіри; захворювання нервової системи та порушення психіки; захворювання органів зору; дитяча гінекологія, а також санаторії туберкульозного профілю. (До цього часу перелік медичних профілів санаторіїв визначався Наказом МОЗ України № 202 від 29.12.92 «Про організацію санаторно-курортного лікування дітей», додаток 1, що втратив чинність на підставі Наказу МОЗ № 177 від 20.04.2005). Взагалі, перелік класифікаційних ознак дитячих санаторіїв дуже широкий: за профілем, місткістю, віковим складом, тощо. Мережа дитячих оздоровчих закладів України досить розгалужена. За даними Держкомстату України, в 2007р. санаторно-курортне лікування дітей забезпечували 171 дитячий санаторій та 50 санаторіїв для дітей, хворих на туберкульоз, в яких налічувалося 33421 та 7509 місць відповідно у місяць максимального розгортання. Розташування дитячих санаторіїв не рівномірне. Найбільша кількість санаторіїв нетуберкульозного профілю знаходиться в АР Крим (31 одиниця), Київській обл.(14), Дніпропетровській (12) та Донецькій областях (11). Функціонально курортно-оздоровчі заклади для дітей представлені у вигляді окремих груп приміщень, по-різному зв’язаних між собою. В загальному випадку це наступні групи приміщень: приймальні, спальні, учбові, медичні, харчування, культурно-масові, адміністративно-побутові.

Стандартна схема дитячого санаторію виглядає так:

Як ми бачимо, санаторій  донедавна розглядався в основному як лікувальний заклад. Умови сьогодення вимагають від санаторно-курортних установ більш розширених функцій, а саме - функцій санаторно-реабілітаційного центру, який би забезпечував дитину-інваліда окрім медичної реабілітації, іншими видами реабілітації: фізкультурно-спортивною, соціальною, психолого-педагогічною, професійно-освітньою.

Таким чином, сучасний дитячий  санаторій представляє собою  особливий тип лікувально-реабілітаційного закладу зі складними різноманітними функціями. Все це, звичайно, суттєво змінює стандартну функціональну організацію дитячого санаторію. Все вищенаведене визначає актуальність наукових досліджень в області архітектурно-планувальної і об’ємно-просторової організації санаторно-реабілітаційних комплексів для дітей-інвалідів з метою покращення проектних рішень та систематизації і прогнозування розміщення комплексів в структурі існуючих санаторно-курортних та рекреаційних систем. Крім того, необхідною умовою стає надання санаторно-курортним установам функцій реабілітаційних центрів що в повній мірі відповідає умові нерозривності і спадковості в проведенні реабілітаційних заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ДИТЯЧИХ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ТА ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ

3.1 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТЯЧОГО ТУРИЗМУ

Упродовж попередніх років діяльність дитячих оздоровчих і туристичних закладів науковці, медики і педагоги здебільшого розглядали і досліджували з погляду організації оздоровчого процесу. Дитяче оздоровлення і туризм розглядали у контексті вивчення рекреаційної сфери загалом і в окремий об’єкт дослідження не виокремлювали. На теперішньому етапі розвитку української та світової економічної науки все частіше йдеться про якісні складові людського капіталу, серед яких здоров'я дітей та молоді є головною складовою . Сьогодні на державному рівні здоров'я дітей, як життєва цінність, перебуває в центрі уваги державної демографічної та соціальної політики. На фоні домінантного значення здоров'я населення для забезпечення реалізації стратегії побудови соціальної держави, соціально-демографічної політики, гарантування національної безпеки тощо, проблеми дитячого оздоровлення залишилося поза увагою економістів, що вимагає розробки нових системних підходів до дослідження цієї проблематики. В українській літературі, а також і серед наукових праць зарубіжних вчених, практично відсутні роботи з питань дитячого оздоровлення. При цьому дитяче оздоровлення здебільшого розглядалося як складова рекреаційної сфери загалом і не виокремлювалося в окремий об’єкт дослідження . Упродовж останніх років в Україні визначилася песимістична тенденція до погіршення стану здоров’я дітей. Влада виявилася до цього небайдужою і зробила поліпшення дитячого здоров’я однією з пріоритетних стратегій своєї політики. Одначе, не все заплановане поки що вдається реалізувати, особливо, зважаючи на посткризові реалії. Уже підведення підсумків літньої (2010року) загальнодержавної кампанії з оздоровлення та відпочинку дітей говорить про те, що в цій галузі є проблеми, які потребують негайного вирішення та рішучих кроків. В  першу чергу це стосується державного оздоровлення. Відповідно до Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік літнє оздоровлення і відпочинок дітей визначено одним з основних антикризових соціальних завдань влади. У ній зазначалося, що вкладаючи ресурси у збереження та відновлення здоров’я дітей, держава готує покоління активних громадян, забезпечує якість і зростання людського капіталу, зміцнює майбутні продуктивні сили. Проте, зараз, підбиваючи підсумки оздоровлення та відпочинку дітей у 2010 році, цифри статистики говорять дещо інше. Так, в Закарпатській області минулого року дитячим оздоровленням було охоплено більше половини школярів, загалом 77 512 дітей. В краї вдалося збільшити мережу оздоровчих закладів до 557. На відпочинок та дозвілля дітей було виділено понад 20 мільйонів гривень. В рейтинговому показнику за результатами оздоровчої кампанії-2010 Закарпатська область зайняла восьму сходинку в державі. Але це тільки 50% із числа бажаючих  відпочити, також доволі незначний відсоток дітей мали змогу провести дозвілля на базі санаторно- оздоровчих закладів. Невтішна ситуація і з мережею дитячих оздоровчих закладів. За роки незалежності Україна втратила величезний рекреаційний потенціал, що накопичився за радянських  часів: починаючи з 1995 року кількість стаціонарних закладів зменшилася на 23%. Статистика показує, що з кожним роком таких закладів оздоровлення стає дедалі менше, при цьому, левову частку функціонуючих закладів (а це майже 91%) становлять пришкільні табори денного перебування, де в кращому разі влаштовують екскурсії та походи до лісу, а в гіршому – прогулянки в шкільному садку. В Україні закриття оздоровчих таборів за всі ці роки здійснювалося в основному за визначеними рейдерськими схемами, коли приватними структурами або особами здійснювалося захоплення дитячих баз відпочинку, таборів, що перебували в державній власності або на балансі зупинених заводів, фабрик, тобто великих підприємств. Таких схем  – кілька. Одна з них  – незаконне відчуження територій  дитячих таборів через неналежне оформлення земельних ділянок, розташованих в рекреаційних зонах. Друга  – коли табір умисно не ремонтується і не приймає дітей, після чого його просто закривають і перепрофілюють з метою відчуження майнових комплексів та вилучення земель. Не останню роль в цьому відіграють і місцеві чиновники. Єдиним нововведенням в галузі можна вважати ініціативу нинішнього уряду щодо створення спеціального Державного реєстру, завдяки якому планується визначити чітку кількість дитячих оздоровчих закладів, де можна отримати  комплекс лікувальних процедур, а також баз відпочинку. Очевидним постає висновок про неефективне об’єднання зусиль органів державної влади всіх рівнів задля подолання негативних тенденцій у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, недосконалість організації оздоровчого процесу та забезпечення умов для реалізації прав дітей на повноцінне та якісне оздоровлення та відпочинок. Тому актуальним сьогодні є вирішення цих питань на рівні регіонів. На сучасному етапі в Україні активізувалася робота з формування регіональних стратегій. На даний час створені певні інституційні, правові, соціально-економічні, інфраструктурні передумови запровадження стратегічного управління розвитком дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів в Україні. Прийняття Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 року та відповідних стратегій розвитку регіонів (Програма розвитку туризму і курортів  в Закарпатській області на 2011-2015 роки, зокрема), дотримання умов Конституції України (  254к/96-ВР ), Сімейного України (кодексу 2947-14), законів України "Про охорону дитинства" (  2402-14 ), "Про позашкільну освіту" (1841-14), цього та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів актуалізує проблему визначення оптимальних механізмів реалізації цілей та визначених туристичних пріоритетів розвитку дитячого туризму. Під час ознайомлення із термінологічним апаратом з даної проблематики з'ясувалася майже повні відсутність визначення таких категорій як "розвиток дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів", "стратегії розвитку дитячого туризму", "стратегічний план розвитку дитячого туризму в регіоні", "концепція розвитку дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів". У визначенні понять, поданих у нормативних актах, що регламентують діяльність вищезгаданих закладів, зустрічаються неузгодженості і недосконалість формулювання та трактування. Акумулюючи трактування провідними вченими розвитку дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів, можна відзначити присутність у них в якості підґрунтя саме необхідності розробки і забезпечення реалізації регіональної стратегії (табл. 1). Розвиток дитячого туризму  – це реальне джерело зростання добробуту місцевої громади та пріоритетний напрямок розвитку економіки. Оскільки стратегічною метою державної політики у сфері діяльності дитячих курортних закладів є створення умов для поліпшення стану здоров’я, Концепція розвитку дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів є одним із важливих та ефективних заходів щодо організації відпочинку, профілактики, запобігання та зниження захворюваності, зміцнення здоров’я дітей регіону та країни в цілому (табл. 2). Діяльність дитячих оздоровчих і санаторно- курортних закладів спрямовується на досягнення високих показників фізичного і психоемоційного стану, загартування і зміцнення імунітету під час оздоровчої зміни, створення комфортного середовища для відпочинку, відповідних умов для розвитку творчих здібностей та інтелекту, індивідуального розвитку та процесів соціалізації. Різні типи таких закладів акцентують увагу і "спеціалізуються" на певних видах діяльності, як-от: санаторного типу –на і зміцненні здоров'я; праці і відпочинку – на виробленні трудових навиків у певному виді трудової діяльності; профільні  - на розвитку здібностей, нахилів і уподобань тощо

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1 Поняття розвиту  дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів

Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2026-ІІІ «Про курорти» ч. 1 ст. 2

Дитячий санаторно- курортний заклад

заклади охорони здоров’я, що розташовані на територіях курортів і  забезпечують надання  дітям послуг лікувального, профілактичного  та реабілітаційного характеру  з  використанням природних  лікувальних  ресурсів та із застосуванням  фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної  фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

 

 

 

 

 

Таблиця  2 Концепція розвитку дитячих санаторно-курортних закладів

Мета  Концепції	Створення в Закарпатській  області системи сучасних високоефективних і  конкурентоспроможних туристично-рекреаційних комплексів, здатних задовольнити потреби дітей у санаторно-курортних  і оздоровчих послугах; збереження екологічної  рівноваги, культурної спадщини регіону.
Основні	– розвиток дитячого рекреаційного  комплексу, індустрії відпочинку та  дозвілля, розширення бази туристичних  послуг для дітей; - створення сприятливих  умов для розвитку матеріально-технічної бази дитячого санаторно-курортного і туристичного комплексу, різноманітних форм  розміщення та інфраструктури, залучення  вітчизняних  та іноземних інвестицій; - підвищення якості обслуговування; - збереження, розвиток, ефективне  й екологічно-безпечне використання  природних,  культурних і антропогенних  рекреаційних ресурсів; - збереження існуючої  мережі санаторно-курортних закладів, збільшення їх кількості за рахунок введення в дію  об'єктів незавершеного будівництва; - стимулювання суб'єктів  туристичної діяльності до формування  ринку дитячих  туристичних послуг, розвитку внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму; - створення та розроблення  нових туристичних маршрутів  дитячого спрямування; - створення нових робочих  місць у санаторно-курортній і  туристичній сфері, підвищення рівня зайнятості населення у санаторно-курортній і туристичній сфері та розвиток ринку праці; - проведення науково-дослідницької  діяльності в сегменті дитячого  велнесу; - підвищення кваліфікації працівників сфери обслуговування в напрямку дитячого оздоровлення та анімації; - забезпечення проведення  державної екологічної експертизи  проектів будівництва,  об'єктів дитячого курортно-туристичного комплексу.
Завдання  Концепції	- проведення інвентаризації  земельних ділянок в Закарпатській  області з метою  подальшого раціонального  використання згідно з нормативним  рекреаційним навантаженням закладів лікування та відпочинку; - проведення інвентаризації  санаторно-курортних, оздоровчих, готельних  закладів та туристичних фірм з метою  створення єдиного реєстру підприємств туристичної та курортної галузі дитячого спрямування; - проведення довгострокового  моніторингу стану лісових масивів та прилеглих територій з метою попередження розмивання та належного санітарно-гігієнічного стану; - проведення роботи щодо  отримання об’єктами надання  туристичних послуг  відпочиваючим документів на надання послуг згідно з чинним законодавством; - розроблення заходів  щодо безпечних умов перебування  відпочиваючих дітей на території області; - вивчення на місцевому  рівні попиту на спеціалізовані види туризму (екологічний (зелений), культурно-пізнавальний, пішохідний, кінний, велнес-туризм та інші) з урахуванням їх цілорічного  використання, розробити інвестиційно-привабливі проекти в  сфері дитячого туристичного бізнесу; - впровадження нових технологій  в експозиційній роботі музеїв, використання музейних  фондів шляхом тимчасових виставок з метою підвищення інтересу відвідувачів та дітей до музею, більш активному  використанню музейних ресурсів для розвитку туризму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Дитячі оздоровчі табори.

Цілі, завдання та основні функції 

Головне завдання оздоровчого  табору - це перш за все організація  відпочинку дітей. Обстановка в ньому  істотно відрізняється від домашньої, що є ключовим чинником у визначенні програм і цілей оздоровчого  табору. Інша важлива особливість  життя в таборі - можливість постійного спілкування з природою. Обстановка спільного проживання дітей у групі однолітків дозволяє навчати їх нормам соціального життя, поведінки в колективі, культурі взаємин, розташовує до розкриття здібностей дітей, прояву ініціативи, сприяє залученню до духовності, засвоєнню принципу безпечного і здорового способу життя. Такі можливості рідко де ще можна знайти. Завдання педагогів у дитячому таборі - реалізація цих можливостей .

Рішення завдань організації  життя дітей в оздоровчому  таборі регламентують «Конвенція про  права дитини» (1989р.), «Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту  і розвитку дітей» (1990 р.). Ідеї ​​виживання, зміцнення здоров'я, освіти дітей  розглядаються в єдності і  становлять основу концепції літнього відпочинку дітей. 

Які позитивні тенденції сучасного розвитку мережі таборів для літнього дитячого відпочинку? Це відмова від непотрібного однаковості; розробка різних форм літнього відпочинку з різними джерелами фінансування; створення умов для педагогічної творчості колективів; розвиток мережі профільних дитячих центрів, встановлення зв'язків між освітньою діяльністю школи, закладів додаткової освіти та літніх дитячих центрів; гуманізація діяльності оздоровчих установ, таборів для задоволення інтересів і творчих потреб дітей та підлітків. 

Типи дитячих таборів 

Існує наступна класифікація типів дитячих таборів:

Санаторні табору. Програми включають оздоровчі вправи, спортивні ігри, купання, загартовування і т. д. Тут не планується грандіозних розважальних заходів, основна увага педагогів направлено на утвердження здорового способу  життя дітей та підлітків.

Профільні табори. У них  влаштовуються масові вистави, дискотеки, працюють різні гуртки, секції, студії, проходять систематичні репетиції, перегляди, виступи. Основна роль у  такому таборі відводиться масовика-витівника, керівникам гуртків, режисерам.

Заміські центри. У цих  таборах дитині допомагають вирішити його психологічні проблеми. Тут передбачено  створення атмосфери безпеки  для дитини, виявлення його проблем, передбачений пошук способів їх вирішення. Для цього створюються мікрогрупи, організовуються заспокійливі прогулянки та бесіди.

Табори з денним перебуванням дітей. Організовуються з метою  розвитку, оздоровлення та відпочинку дітей за місцем проживання.

Крім традиційних напрямків  з'явилися і нові тенденції в  організації літнього відпочинку дітей, які найбільш яскраво виявилися  сьогодні у створенні регіональних соціально-педагогічних програм: підтримка  обдарованих дітей та підлітків, організація активного відпочинку дітей з девіантною поведінкою, патріотичне  виховання. Організовуються сімейні  табори, плавучі табори, табори інспекторів  дорожнього руху, хореографів, табори дитячих громадських організацій (скаутів), літні майстер-школи в  Івановській області), профілактичні  літні табори і зміни, табори з  денним перебуванням , історичні табори, табори народних ремесел, фольклору, дитячі майданчики, літні центри дитячих  громадських організацій.

 

 

 

ВИСНОВОК

Зупинимося на деяких проблемах, які перешкоджають розвитку дитячого туризму. Перш за все, масовий дитячий  відпочинок не повинен бути дорогим. Діти не такі вимогливі до рівня  комфорту: вони згодні жити вчотирьох  і вшістьох, подорожувати в плацкартному вагоні. Це допомагає знизити собівартість туру. Для здешевлення дитячого відпочинку необхідно також знизити витрати  на транспортні послуги. Ціни на квитки часом складають значну частину  вартості відпочинку. У питанні зниження їх вартості держава може виступити  як великий туроператор або регулювати ці проблеми через різні економічні важелі.

З підвищенням податків стали  зростати ціни на путівки. Ще одна проблема - податок на землю. Якщо не вирішити ці питання законодавчо, можна втратити наші дитячі здравниці - вони стануть  не по кишені більшості батьків.

  Одна з істотних проблем - дитячий травматизм. Незважаючи на приголомшливу статистику, в Росії немає жодної державної програми щодо його зниження.

  Істотним чинником, здатним надати великий вплив на  розвиток дитячого туризму, є демографія, причому основний інтерес для даного дослідження викликає аналіз населення Росії за віковою ознакою від 7 до 15 років, що представляє основний сегмент дитячого туристського ринку. За даними демографічних досліджень чисельність дітей у віці до 15 років буде зменшуватися аж до 2009р., А починаючи з 2010р., Вона знову почне зростати. Існуючий прогноз демографічної обстановки в Україні кардинально не змінить ринок споживачів дитячого туризму, проте зможе зробити істотний вплив на ринкову конкуренцію, а точніше, посилить конкурентну боротьбу.

  На сучасному етапі існує і проблема диференціації пропонованих послуг. Турфірми пропонують цілий спектр пропозицій для клієнтів будь-якого достатку, а от стосовно дитячого відпочинку такої гнучкості немає. Частка батьківських грошей в оплаті літнього відпочинку дітей сьогодні лише 8%, але є серйозний потенціал, з яким потрібно працювати, розширюючи спектр пропозицій.