Транспортна послуга, як складова туристичного продукту

Бажано підготувати запас з необхідними таблетками і медикаментами, тому що можна не знайти потрібних ліків у країні перебування, а аналог не гарантує тієї ж дії і відсутності побічних реакцій.

Необхідно в подорож брати із собою невеличку аптечку, до складу якої включаються антигістамінні, протизапальні, протиопікові, перев'язувальні і дезинфікуючі матеріали.

Також кожною фірмою виготовляються "Порадник мандрівника" , який звертає увагу туристів на необхідність дотримання обережності і стриманості при прийомі незнайомої їжі в інших країнах, а також про небажаність ужитку сирої води.

Плавати найкраще в спеціально позначених місцях водойм і в басейнах. У незнайомих місцях можна наткнутися на "підводні сюрпризи", а також сама вода може призвести до інфекційних або шкірних захворювань.

При подорожі в іншу країну необхідно пояснити туристам, як знайти кваліфікованого лікаря, куди звертатися в крайніх випадках. Корисно мати у своїх дорожніх документах на випадок непередбачених обставин бланк, де вказуються основні дані по стану здоров'я (група крові, можливі алергійні реакції, медичні проблеми і рекомендації).

Страхування туристських подорожей грає велику роль у забезпеченні безпеки туристів.

При класичному страхуванні від нещасних випадків клієнту звичайно компенсується моральна сторона події - він одержує матеріальну виплату за те, що його організму був нанесений збиток. Це крім оплати по лікарняному листі. У ряді випадків суми виплат перевищують фактичні витрати.

Проте усе залежить від страхового договору, укладеного між страховою компанією і туристом.

Види страхування в сфері туризму:

• страхування туристів у закордонних подорожах
• страхування туриста і його майна
• страхування ризику турфірм
• страхування іноземних туристів.

На дітей знижки, як правило, не передбачені, а деякі компанії взагалі не страхують дітей молодше 2-3 років.

На залізничному транспорті питання безпеки громадян в Україні регламентується «Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України», які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 р. за N 193/2633.[1]

Основні їх положення наступні.

Правила безпеки пасажирів:

1. Підніматися у вагон і виходити  з вагона дозволяється тільки  після повної зупинки потяга.

2. Посадку пасажирів у вагон і вихід їх з вагона необхідно проводити тільки з боку перонів або посадкових платформ. Дітей під час посадки у вагон і висадки із вагона слід тримати за руку або на руках.

3. Виходити із вагона під час  зупинки можна тільки з дозволу  провідника.

Пасажирам забороняється:

1. Проїжджати на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів.

2. Заходити у вагон і виходити з вагона під час руху потяга.

3. Висуватися із вікон вагонів і дверей тамбурів під час

руху потяга.

4. Стояти на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинення і відчинення.

5. Проїжджати у вантажних потягах без спеціального дозволу.

6. Знаходитись у потязі в нетверезому стані.

7. Залишати дітей без нагляду на вокзалі та в потязі.

8. Провозити у вагонах легкозаймисті, шкідливі і вибухові речовини.

9. Виходити із вагона на міжколійя і знаходитись там під

час руху потяга.

10. Стрибати з платформи на залізничні колії.

11. Проводити на пасажирських платформах рухомі ігри.

12. Палити у вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських потягів, а також у непередбачених для паління місцях вагонів пасажирських потягів.

13. Бігти по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без зупинки.

14. Підходити до вагона до повної зупинки потяга.

15. Без потреби самовільно зупиняти потяг.

16. Самостійно перевозити ручну поклаж засобами, які призначені для перевезення пошти або багажу працівниками пошти та залізниці.

17. Розміщувати ручну поклаж у тамбурах вагона, коридорі салону, проходах купе та в проході вагона потяга.

Як бачимо, у цих правилах немає нічого складного, але їх належне виконання гарантує пасажирам і туристам безпечний відпочинок, від якого можуть залишитися тільки позитивні враження.

Забезпечення безпеки туристів під час подорожі - головна турбота туристської фірми. На забезпечення безпеки туристів спрямований цілий комплекс заходів, здійснюваних туристськими організаціями. При цьому першорядне значення мають стабільна політична обстановка в місцях відпочинку або подорожі й екологічний стан цих місць. При невідповідності цих чинників нормі - туризм важкий і небезпечний.

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Загальна характеристика сухопутного транспорту

При здійснені розробки транспортних подорожей необхідно враховувати вид транспорту та транспортний засіб, що буде використано для надання послуг перевезення туристів.

Світова туристична організація (СТО) виділяє три основних види транспорту: водний, сухопутний, повітряний.

Вид транспорту	Транспортні засоби
сухопутний	автомобілі, караванинг, автобуси; залізничні потяги, ретро-потяги
водний	надводні пасажирські морські та річкові теплоходи, що здійснюють лінійні перевезення; надводні морські та річкові круїзні теплоходи; морські та річкові пороми; прогулянкові судна: яхти, катери, човни (гондоли, фелуки); підводні човни
повітряний	літаки, гелікоптери, повітряні кулі, космічні кораблі

Сухопутні транспортні засоби поділяються на автомобільні, автобусні та залізничні.

Автомобільний транспорт можна з повним правом назвати транспортом всезагального застосування в сфері туризму, бо він використовується всюди: від трансферу й екскурсій до оренди малолітражних автомобілів туристами для особистого використання на відпочинку.

Автопослуги, які використовуються в туристичному обслуговуванні, об'єднують три основні напрямки:

1. організація подорожей на власному транспорті туристів;
2. прокат автомобілів.

Важливе значення відводиться організації подорожей із використанням власного транспорту туристів. Найбільш популярні виїзди до місць відпочинку, на природу, пізнавальні поїздки по історичних місцях, до пам'яток культури, архітектури тощо. У зв'язку з близькістю кордонів ряду європейських країн все частіше використовується власний автотранспорт для поїздок за кордон, особливо поширена така форма організації туристичних поїздок у прикордонних областях.

Поширеною послугою для туристів, які перебувають в стаціонарних місцях відпочинку, є прокат автомобілів. Оренду автомобіля можна замовити ще під час придбання туру в туристичному агентстві, включивши її в пакет послуг.

Завдяки своїй економічності, доступності широким верствам населення, автобусні подорожі є найбільш масовим видом туристичних перевезень, який постійно розвивається і має тенденції до нарощування обсягів.

Переваги автомобільного транспорту є: мобільність, невисокі тарифи, можливість транспортування багажу, можливість зупинок в дорозі, широкий огляд, невисокі питомі капітальні затрати та ін. 
            Недоліки даного виду транспорту: невисока пасажиромісткість і експлуатаційна швидкість, забруднення довкілля продуктами згоряння палива, невисокий рівень комфортного життєзабезпечення під час тривалих подорожей, висока аварійність та ін.

У відповідності з рішенням Європейської конвенції по роботі екіпажів транспортних засобів з 24 квітня 1995 p., всі автобуси з кількість місць більше 9 повинні бути обов'язково обладнані тахографами.

Тахограф - це бортовий прилад для об'єктивного контролю і обліку роботи автомобіля і водія. Він автоматично записує і показує швидкість руху, пробіг, поточний час, різні періоди праці і відпочинку водія.

Автобусні перевезення можуть бути організовані на автобусах, які належать туристичним фірмам, а також на орендованих автобусах, власниками яких є незалежні автотранспортні підприємства.

Європейська конференція міністрів транспорту (1984 р.) виділяє три види автобусних подорожей:

• поїздки на рейсових автобусах;
• поїздки на човникових автобусах;
• спеціальні (чартерні) рейси.

При організації автобусних поїздок в країни ЄС необхідно суворо дотримуватися вимог, передбачених Європейською угодою про міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

В Європі серйозна увага приділяється технічному стану автобусів, які використовуються для перевезень туристів. Так, у багатьох країнах заборонене використання на туристичних маршрутах автобусів, термін експлуатації яких перевищує 8 років.

Законодавством передбачені правила перевезення туристів автотранспортом:

1. Максимальна кількість туристів для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння згідно зпаспортом заводу-виготовлювача.
2. Перевезення туристів здійснюється на підставі довгострокового договору або договору разового перевезення, зразки яких затверджуються Мінтрансом та Держтурадміністрацією. У договорі визначаються вимоги до транспортного засобу та його обладнання, умови відпочинку і харчування водіїв тощо.
2. Договір на   разове   перевезення туристів   укладається з пасажирським перевізником суб'єктом туристичної діяльності, який є замовником на  перевезення,  у  формі замовлення не пізніше ніж за 48 годин  до  здійснення  перевезення.  Зміни  у   замовленні   на перевезення  повинні  бути  подані замовником у письмовій формі за підписом уповноваженої особи.
3. Перевезення  туристів  здійснюється  за   маршрутом,   що визначається суб'єктом туристичної діяльності.
4. Візуальна   інформація   на   автобусі   розміщується  на передньому трафареті (напис чорною фарбою "Туристичний").
5. У  салоні   автобуса   повинні   бути   позначені   місця розташування   аварійних   виходів   із   зазначенням  способу  їх відкривання,  вогнегасника,  аптечки та кнопки екстреної  зупинки. Написи    можуть   замінюватися   або   дублюватися   відповідними символічними зображеннями.
6. Для   належної   організації    туристичних    перевезень

пасажирському перевізнику необхідно:

      а) визначити маршрут  перевезення туристів, як правило, такий, яким уже здійснюються регулярні автобусні перевезення;

      б) визначити місця  зупинки автобуса з урахуванням,  що  після керування  автобусом  протягом  чотирьох  з  половиною годин водій повинен зробити перерву не менше ніж на 45 хвилин, якщо не настала перерва на обід;

      в) скласти  схему маршруту з нанесенням на неї ділянок доріг, населених пунктів, місць концентрації дорожньо-транспортних подій, аварійно небезпечних ділянок тощо;

      г) скласти розклад  руху.

Права і обов'язки перевізника і туристів регламентуються договором на перевезення, угодою на туристичне обслуговування і ваучером.

Залізничні подорожі, або перевезення туристів залізницею, є зручним засобом транспортування будь-якої категорії туристів, починаючи від туристів-індивідуалів, великих і малих туристичних груп на регулярних лініях і чартерних поїздах і закінчуючи організацією спеціальних туристично-екскурсійних поїздів місцевого і далекого сполучення.

В системі пасажирських перевезень поїзди поділяються на рейсові, які рухаються по суворо встановленому маршруту, з дотриманням часового проміжку та графіку руху, і позарейсові (чартерні), що комплектуються в міру необхідності. Це стосується і туристичних поїздів.

Поїзди і вагони поділяються на різні категорії. Категорії поїздів: приміський, пасажирський, швидкий, швидкісний. Категорії вагонів: сидячий, плацкартний, купейний, спальний, вагон-ресторан, поштовий.

Організація транспортних перевезень залізницею має переваги тоді, коли використовується пряме сполучення між місцем проживання і місцем відпочинку. Особливо це важливо при транспортуванні туристів за кордон.

Україна має густу мережу залізних доріг, що дозволяє організовувати різноманітні по формі і змісту маршрути з використанням можливостей залізниці.

 

2.2. Загальна характеристика водного транспорту

Водний транспорт є найдавнішим видом транспорту. Як мінімум до появи трансконтинентальних залізниць (друга половина XIX століття) залишався найважливішим видом транспорту. Навіть найпримітивніше вітрильне судно за добу долало в чотири-п'ять разів більшу відстань, ніж караван. Перевозиться вантаж був більшим, витрати на експлуатацію - менше.

Водний транспорт до цих пір зберігає важливу роль. Завдяки своїм перевагам (водний транспорт – найдешевший після трубопровідного), водний транспорт зараз охоплює 60-67% всього світового вантажообігу. Роль водного транспорту у пасажирських перевезення значно знизилася, що пов'язано з його низькими швидкостями. Виключення – швидкісні судна на підводних крилах (іноді беруть на себе функцію міжміських автобусів-експресів) та судна на повітряній подушці. Також велика роль поромів та круїзних лайнерів. Також для водного транспорту характерна обмежена географія маршрутів, що обмовлена існуючими водними артеріями.