Туристична індустрія

Міністерство освіти і  науки України

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра туризму

 

 

 

Реферат на тему:

«Туристична індустрія»

 

 

 

Виконала:

Студентка ІІ курсу 212 СДТ

Дух Ірина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ, 2013

Зміст

Вступ

1. Поняття про туристичну індустрію та її структура.
2. Поняття туристичного ринку, його функції та класифікації.
3. Особливості ринку міжнародного туризму.
4. Перспективи туристичної індустрії

Висновок

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Ми вступили в ринкове господарство в той період, коли на міжнародному ринку уже відбулися істотні  зміни у відношенні туризму. Туризм в усьому світі став однією з найзначніших економічних галузей, а для деяких держав, що розвиваються - основою їхнього існування (Таїланд, Кіпр, Малайзія тощо). Крім того, у багатьох країнах світу туристична галузь надає робочі місця і можливості для професійного зростання приблизно 350 млн. робітників і службовців. При цьому обсяг зайнятості даній галузі зростає майже в два рази швидше, ніж в інших сферах послуг.

Туризм - явище, відоме кожному. У всі часи нашу планету перетинали численні мандрівники і першопрохідці. Але лише нещодавно туризм виник як специфічна форма діяльності людей, якою обов'язково треба управляти.

А це складний і багатогранний процес, в основі якого лежать наука і мистецтво.

А тому подорожі повинні бути забезпечені купівельною спроможністю. З іншого боку, подорож може дозволити собі тільки той, хто має у своєму розпорядженні для цього необхідними коштами. Це слід розуміти так: без доходів, які дає розвинена економіка, не можна досягти масового туризму, а отже, і немає предмета управління.

Крім економічних, в туризмі  дуже важливі і соціальні чинники.

Як відомо, в Конституції: законодавчо  закріплено право кожного громадянина  на відпочинок, а щоб це право  реалізувати, необхідно вирішити ряд  проблем соціального спрямування: транспорт, дороги, організація нічлігу, харчування, проживання і багато чого іншого - все те, чим користується споживач туристських послуг на певній території. Мова йде про створення відповідної туристської інфраструктури, яку ми визначаємо як туристський продукт. Оскільки є,, туристське місце як кінцева мета подорожі або туристський продукт, який користується попитом у населення, то слід визнати, що складові туристського продукту потребують управління ними, тобто сукупність технічних засобів і технологій, що використовуються при формуванні туристичного продукту, і становить групу техніко-технологічних факторів.

Фактори культури і зміна особистісних цінностей туристів відіграють провідну роль в системі управління туризмом. Туризм не можна розглядати ізольовано від загального розвитку людства.

Це означає, що всі складові знаходяться у визначених відносинах і зв'язках один з одним, які і утворюють (формують) цілісність та єдність системи туризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття про туристичну індустрію та її структуру.

Туристична індустрія — сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів.

Серед сучасних географів та економістів  дедалі частіше спостерігають тенденцію  до виокремлення специфічної міжгалузевої структури, яка є в складі господарства держави, —індустрії туризму.

Становлення індустрії туризму  розглядалося ще в Радянському Союзі. Проте ряд авторів вважають, що цю структуру не варто виділяти в  окрему галузь, оскільки використання рекреантів тісно пов'язане з послугами та продуктами багатьох інших галузей народного господарства, за винятком специфічних курортних послуг. Чіткі межі туристичної індустрії цими авторами визначені не були.

В. С. Преображенський розглядав систему індустрії туризму як галузь господарства країни, у складі якої є два основні блоки: відпочивальні та рекреаційні ресурси, до яких, у свою чергу, належать природні комплекси, споруди різного призначення та обслуговуючий персонал. Згодом таке трактування індустрії туризму покладено в основу її визначення як складної міжгалузевої структури, що включає виробничі та транспортні підприємства, які продукують та реалізують різні туристичні послуги та товари.

Туристична індустрія формується комплексом підприємств, які забезпечують чи сприяють забезпеченню рекреаційних потреб людини при її переміщенні незалежно від його мети, окрім того, що пов'язане з оплачуваною у відвідуваній країні роботою. Отже, матеріально-технічну базу цієї складної структури утворюють підприємства розміщення, транспортні та сфера обслуговування туристів. До підприємств розміщення належать готелі, а також спеціалізовані засоби розміщення: кемпінги, будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, профілакторії тощо. У транспортній сфері виділяють, насамперед, транспорт власне для туристів (круїзні судна, спеціальні катери та яхти для прогулянок), а також транспорт, який обслуговує саму індустрію туризму, тобто туристів і місцеве населення.

Однак індустрію туризму можна  розглядати не лише як сукупність підприємств, що надають туристичні послуги та виробляють туристичні товари, але і як одну з форм освоєння території. Розуміння цієї системи як комплексу підприємств є наслідком галузевого підходу.

Отже, індустрію туризму розглядають  як складну систему взаємодії  рекреаційних потреб людини та рекреаційних можливостей природно-економічного потенціалу території.

Основною ланкою в туристичній  індустрії є суб'єкт рекреаційної діяльності, який своєю взаємодією з об'єктом рекреаційної діяльності зумовлює ріст економічного потенціалу даної території, що сприяє її подальшому розвитку .

Варто згадати про таке поняття, як рекреаційна галузь — це сфера, діяльність підприємств якої скерована на задоволення рекреаційних потреб населення; технології, що при цьому використовуються, або ж кінцеві продукти цих підприємств — рекреаційні послуги — часто подібні між собою. Якщо керуватися вузькогалузевим підходом, то рекреаційну галузь можна вважати частиною індустрії туризму, а тому зіставляти ці два поняття дещо некоректно — частіше порівнюють індустрію туризму та рекреаційне господарство.

Таким чином, індустрія туризму  впродовж останніх десятиліть стала  однією з найважливіших сфер економіки, забезпечуючи десяту частину всього світового валового продукту. Тому всебічне вивчення індустрії туризму є актуальним завданням для рекреаційної географії на найближче майбутнє.

У всіх країнах туризм широко висвітлюється на телебаченні. У СРСР відомою передачею про подорожі та туризм був «Клуб мандрівників». В Україні також з'являються подібні телепередачі, однією з них є «Своїми Очима», яка транслюється з 2006 року на 5 каналі.

Компонентна структура туристичної  індустрії - це сукупність туристичних  галузей, окремих секторів і видів  рекреаційної діяль ності, які розкривають  особливості її функціонування і  розвитку в межах певного географічного  простору.

Станом на 01.01.2004 року в туристичній  та курортній галузях налічувалося 8,3 тис. підприємств, у тому числі: 3,9 тис. суб’єктів туристичної діяльності; 1,2 тис. готелів та інших місць для коротко термінового проживання; 3,2 тис. санаторно-курортних закладів. При цьому фактично надавали послуги 7,7 тис. підприємств, зокре ма: 3,9 туроператорів і турагентів; 1,2 тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання; 2,6 тис. санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, з яких 1,9 є госпрозрахунковими. Завдяки підвищенню ефективності діяльності підприємств галузі та інтен сифікації праці останніми роками збільшуються обсяги наданих ними послуг.

Готельне господарство - головна  складова сектору розміщення туристичної  індустрії України. Готельні підприємства перебувають у державній і комунальній, колективній та приватній власності. Пе реважає колективна форма власності, в якій - майже 60% готелів України. Важливим показником ефективності функціонування го тельного господарства є кількість іноземних відвідувачів, що обслу говується, оскільки це - джерело надходження валютних ресурсів.

Україна має одноманітну структуру  функціональних типів го тельних  засобів (модусів) розміщення, в якій домінують класичні готелі та гуртожитки для приїжджих. Окремі типи підприємств, які поширені в інших країнах,- мотелі, кемпінги, молодіжні бази, готе лі сімейного типу - в Україні достатньо ще не розвинені. Міжнародний досвід свідчить, ідо саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку готельного господарства і туристичної індустрії в цілому.

Рівень розвитку сектору розміщення туристичної індустрії Ук раїни має суттєві територіальні диспропорції. На це вказують такі показники, як:

• забезпеченість населення місцями  в оздоровчо-рекреаційних закладах;

• загальна місткість модусів розміщення;

• кількість модусів на одиницю площі;

• розподіл об’єктів туристичної  інфраструктури за окремими ад міністративно-територіальними  одиницями.

Санаторно-курортне господарство належить до важливих ком понентів туристичної індустрії України. Наша країна посідає одне з провідних місць у Європі щодо забезпеченості курортно-лікуваль ними ресурсами (понад 3,2 тис. санаторно-курортних закладів різ ного функціонального призначення). Лікувальний напрям мають 30% з них, решта спеціалізуються на наданні загальнооздоровчих послуг. У державній власності - 25% закладів; у колективній - 58%; комунальній - 8%, а у приватній - 6%.

Щороку в Україні оздоровлюються 3 млн осіб, в тому числі понад З тис. іноземців. Водночас оздоровчий потенціал є значно більшим - потужність оздоровчих закладів використовується лише на 30%, ос новною причиною чого є непристосованість більшості закладів до цілорічного функціонування. Курортні заклади потенційно в змозі прийняти у 2,5-3 рази більше відпочиваючих, а отже, у 2-3 рази під вищити ефективність своєї діяльності, сприяти зайнятості місцево го населення, направляти до бюджету більше відрахувань.

За наявності значного попиту на санаторно-курортні послуги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках щорічний приріст кількості відпочиваючих становить лише один відсоток, одночас но впродовж багатьох років з різних причин не працюють майже 700 закладів, або 20%, це понад 50 тис. ліжко-місць, або 10% загаль ного ліжкового фонду. За функціональним призначенням найбіль ша частка закладів, що не працюють, припадає на заклади відпочинкового профілю - 85%, в тому числі: 79% - бази відпочинку, понад 5% - пансіонати відпочинку, 0,5% - будинки відпочинку. Найбільш поширеними причинами простоювання є: відсутність коштів на експлуатацію закладу - 57%, перебування на капітальному ремонті - 14%, відсутність осіб, які бажають оздоровлюватися,- 6%, відсут ність дозволу СЕС - 7% тощо.

Переважна більшість санаторно-курорних закладів України на дає комплекс послуг, спрямованих лише на організацію рекреацій ного процесу, лікувальний напрям мають близько третини санаторно-курортних закладів.

Кожен із функціональних типів має  свої особливості просторо вої локалізації. Бази, пансіонати і будинки відпочинку розташовані на територіях, що відповідають кільком умовам: наявні природні рекреаційно-туристичні ресурси, дво-, тригодинна транспортна до ступність до центру зародження рекреаційних потоків. Санаторії й аналогічні їм заклади розміщуються в районах із запасами природ них лікувальних ресурсів та сприятливими клімато-терапевтичними характеристиками - комфортні иогодо-кліматичні умови, чисте повітря, насичене фітонцидами, ефірними оліями чи іонами солей. Санаторії-профілакторії є структурними підрозділами потужних підприємств та установ, розміщуються в безпосередній близькості від них і приурочені до рекреаційних ландшафтів великих міст чи приміських зон.

Велику роль у динамічному розвитку туризму відіграє сектор транспортних перевезень. Саме він є однією з перших складових при формуванні гостинності й туристичного іміджу країни в цілому.

Сектор розваг в українській  індустрії туризму - ще в стані  ста новлення.

Високим рівнем розвитку виділяється музейна справа, оскільки Україна має широко розгалужену мережу музеїв, експозиції яких вміщують численні унікальні історичні експонати і художні ше деври.

Основу розвитку туристичної індустрії  формують такі суттєві моменти:

• збільшення частки в’їзного туризму;

• зменшення диспропорції між ресурсним забезпеченням і сту пенем його використання;

• пропагування національного туристичного продукту;

• державна підтримка вітчизняного туризму.

Індустрія туризму функціонує як міжгалузевий комплекс завдя ки налагодженим зв’язкам із чи не усіма державними управліннями та службами України. Зокрема, існують зв’язки з такими структу рами, як правова (охоплює законодавчу та нормативну базу, митну та консульську служби), фінансово-економічна (системи оподатку вання і страхування, фінансові взаємовідносини), кадрова (підго товка кадрів для туризму, наукові дослідження тощо). Державна політика полягає в стимулюванні потреб населення в послугах

туризму, в протекціоналізми туристичної  діяльності шляхом ство рення правових основ та нормативної бази, сприятливого фінансо вого механізму, проведення фінансово-економічного регулювання, спрощення туристичних формальностей, підготовки кадрів та проведення науково-дослідної роботи у сфері туризму.

2. Поняття туристичного ринку

 

Під поняттям ринку розуміємо процес, у межах якого покупці та продавці декларують свої наміри купувати чи продавати і на яких умовах. Іншими словами, це взаємовідносини, які виникають при обміні між постачальниками та споживачами, рішення яких формує попит і пропозицію.