Туристична індустрія

Маркетинг безпосередньо пов'язаний з поняттям ринку. Ринок як економічна категорія з'явився одночасно з  появою товарного обміну. Спочатку це поняття було географічно-територіального характеру, яке стосувалося реального місця, в якому відбувалася зустріч продавців і покупців. В економічній літературі немає єдиного загальноприйнятого визначення цієї категорії.

Взаємовідносини між продавцями і покупцями, а також пропоновані ними ціни мають важливе значення для задоволення інтересів двох сторін. Покупці цікавляться благами і послугами, які хочуть придбати па визначених умовах. Продавці прагнуть дізнатися, що потрібно виробляти, а також, які споживчі ознаки і ціпи їх продуктів прийнятні для покупців. Отже, ринок виконує як інформаційні, так і регулятивні функції.

Серед основних функцій туристичного ринку В. Квартальною виділяє такі:

- реалізація вартості та споживчої  вартості, які входять до складу туристичного продукту;

— організація процесу доведення  туристичного продукту до споживача (туриста);

— економічне забезпечення матеріальних стимулів до праці.

У процесі виконання туристичним  ринком першої функції відбувається рух вартості, який відображається за посередництвом обміну: "гроші  — туристичний продукт".

Завершення цього обміну означає  реалізацію вартості, яка входить  у туристичний продукт, і суспільне  визнання його споживчої вартості. Як результат, забезпечується нормальний процес суспільного відтворення, збільшується фонд "вільного рішення", який дає змогу реалізовувати потреби вищого щабля.

Функція організації процесу доведення  туристичного продукту до споживача  здійснюється через створення мережі туристичних операторів і агентств з його реалізації.

Функція економічного забезпечення матеріальних стимулів до праці полягає в тому, що у процесі обміну "гроші  — туристичний продукт" па туристичному ринку розподіл, як необхідна фаза відтворення, постає у завершеному  вигляді. У працівників туристичної  фірми, які отримують за свою працю  грошову винагороду, створюються  матеріальні стимули до підвищення якості та збільшення кількості туристичного продукту, виробництва його відповідно до запитів споживачів.

Туристичний ринок характеризується наявністю суб'єктів, тобто юридичних  і фізичних осіб, які одночасно є виробниками та споживачами туристичних послуг. Можна виділити чотири основні суб'єкти туристичного ринку: туроператорів і турагентів, виробників туристичних послуг і споживачів (туристів).

Окремі елементи ринку туристичних  послуг, як і його суб'єкти, не можуть функціонувати ізольовано. Попит, пропозиція і ціна утворюють динамічний взаємозв'язок, який засвідчує функціонування ринкового механізму. Отже, механізм функціонування туристичного ринку — це система дії економічних важелів для збалансування попиту та пропозиції на туристичні послуги у відповідному місці й у визначений час.

Туристичний ринок можна розглядати за різними критеріями. За територіальним критерієм ринки поділяють на:

Схема функціонування туристичного ринку

За критерієм вивчення предмета розрізняють ринки виробничих і  споживчих благ та послуг, а також  галузеві ринки (наприклад, текстилю, повітряних перевезень, ресторанних послуг). Своєю чергою, діапазони укладених угод і роль посередників продажу туристичних продуктів формують окремі визначення роздрібного та гуртового ринку.

Поданий у таблиці поділ мас характер теоретичного узагальнення. На практиці кожне туристичне підприємство може здійснювати поділ ринку за допомогою критеріїв, які вибирає під свою діяльність. Кожний вид ринку і його ознаки можна описати, характеризуючи предмет обміну, паяв-пі на цьому ринку суб'єкти та ознаки попиту і пропозиції, а також умови виходу на ринок. Знання цих ознак туристичного ринку є невід'ємною умовою прийняття раціональних рішень туристичними підприємствами.

Таблиця. Поділ туристичного ринку

Критерій поділу	Нили туристичних ринків
Географічний	— локальний; — регіональний; — державний; — континентальний; - світовий
За видом туристичних послуг	— послуги з розміщення; — харчування; — туристичного обслуговування; — туристичних перевезень
За віковими групами	— молодіжний туризм; — сімейний туризм; — пенсіонері" та інвалідів
Зв'язок: місце проживання і місце  відпочинку	— в'їзний туризм; — виїзний туризм
Ціль подорожі	— бізнесовий туризм; — лікувально-оздоровчий туризм; — відпочинковий туризм; — краєзнавчий туризм; — релігійний туризм; — культурний туризм; — мотиваційний туризм

Наведені класифікації ринку передбачають, перш за все, елементи попиту. З боку підприємства найважливішим с визначення ринку та безпосереднього місця застосування в ньому власної маркетингової стратегії.

Туристичний ринок регулюється  основними правилами ринку, водночас відносно ринку матеріальних благ виявляє багато специфічних ознак. В основному ці особливості випливають з ознак туристичного попиту, а також з властивостей предмета обміну. Враховуючи це, необхідно розділяти:

— ринок відповідно до рівня доходів покупців (молодіжний, сімейний туризм, літніх осіб тощо);

— ринок подорожніх з мстою: відпочинку, реабілітації, навчання, у вирішенні  службових справ, задоволення культурних, релігійних потреб тощо;

— ринок внутрішнього та закордонного туризму.

Ця кваліфікація не вважається вичерпною, адже кожне підприємство повинно здійснювати поділ ринку за допомогою підбору критеріїв, і такий процес слугує визначеній практичній меті.

Окрім того, сучасний ринок туристичних  послуг характеризується:

- збільшенням пропозиції продуктів та все ширшою їх диференціацією;

- збільшенням кількості конкурентів, які стають більш спеціалізованими у досягненні своїх цілей;

- зміною вимог клієнтів, які щораз важче задовольнити;

- широким впливом змін зовнішнього ринкового середовища (законодавчі, демографічні, виробничі, суспільно-культурні, технологічні).

Предметом обміну па туристичному ринку  є туристичні послуги, отже, ринок  туристичних послуг можна визначити  як сукупність відносин обміну між  продавцями та закладами, які падають  туристичні послуги туристам (представляючи  пропозицію) та споживачами й інституціями, які купують ці послуги, визначаючи при цьому предмети туристичних  потреб (представляючи попит).

У науковій літературі туристичні послуги  визначають як будь-яку суспільно  корисну діяльність, яка слугує задоволенню  матеріальних (наприклад, харчування і  розміщення), нематеріальних (духовних, релігійних або культурно-розважальних) туристичних потреб людини.

Згідно з іншим визначенням, туристична послуга є споживчим  нематеріальним продуктом, який з'являється  в результаті людської праці в  процесі виробництва внаслідок  впливу па структуру визначеного  об'єкта, завдяки використанню потенціалу задоволення людських потреб перед, під час і після подорожі, а також під час туристичного побуту. Сформульоване визначення охоплює будь-які послуги, які падають відвідувачам, тобто туристичні й паратуристичні (не пов'язані виключно з обслуговуванням учасників туристичного руху).

Отже, туристичний ринок характеризується такими властивостями:

- це с ринок благ і послуг (з перевагою послуг);

- туристичний попит об'єднує блага та послуги, продаж яких взаємно доповнюється;

— споживання наступає у місці пропозиції одночасно з наданням послуг;

- туристичний ринок функціонує  не тільки у місці тимчасового  перебування туристів, а й у  місці постійного проживання, перед  виїздом та після повернення з подорожі.

3. Особливості ринку міжнародного туризму

 

Ринок туризму як система взаємозв'язків  об'єднує велику кількість виробників турпродукції з наявними та потенційними покупцями, які можуть чи мають бажання  купити туристичну продукцію.

У туристичній сфері використовують термін "регіон". Розрізняють регіони  трьох типів:

1) географічні, наприклад, Західна  Європа або Північна Африка;

2) адміністративні, наприклад, Закарпатська  область;

3) природно-кліматичні, наприклад,  морські курорти, Тихоокеанський  басейн.

Відповідно туристичні потоки розрізняють  за спрямованістю: всередині регіонів — внутрішньо-регіональні й між регіонами — міжрегіональні.

Оскільки кількість людей, охоплених  туристичними поїздками, постійно зростає, туризм дедалі більше впливає як на світову економіку, так і на соціально-економічний розвиток окремих країн.

Один із важливих напрямів вивчення впливу міжнародного туризму на світову економіку — визначення місткості ринку. Гіпотетичний туристичний ринок — це сукупність покупців, які володіють потенційною можливістю укласти угоду з продавцем туристичних послуг. Однак насправді прогноз туристичного попиту і фактичні результати не збігаються.

Серед найважливіших показників місткості  ринку міжнародного туризму є "кількість  прибуттів", що визначається чисельністю  тих, хто здійснив протягом року подорож  і зареєстрований як особа, що прибула  в певну країну з метою туризму. Окрім кількості прибуттів іноземних відвідувачів, показником місткості туристичного ринку є грошові надходження від міжнародного туризму.

Кількість прибуттів іноземних  гостей у різних країнах фіксується за єдиною методикою, розробленою UNWTO, що уможливлює статистичний облік за країнами і порівняння показників на міждержавному рівні.

За даними UNWTO, за 15 років (1975—1990) кількість  міжнародних прибуттів подвоїлася: 1975 р. було зареєстровано 222 млн прибуттів, 1990 р. — 459 млн. Темпи розвитку міжнародного туризму дещо сповільнилися 1991 p., проте чергове підняття спостерігалося 1992 р. — 503 млн і 1993 р. — 518 млн прибуттів.

У 1999 р. кількість прибуттів у  світовому міжнародному туризмі збільшилася на 3,2 % порівняно з 1998 р. і становила 657 млн.

Важким для світової індустрії туризму виявився 2001 р. Терористичні акти в США і кризова ситуація в багатьох галузях світової економіки негативно позначилися на розвитку міжнародного туристичного ринку — загалом кількість подорожуючих знизилася на 1,3 %. Міжнародні туристські прибуття 2004 р. перевищили всі попередні рекорди і досягли 763 млн, порівняно з попереднім роком турпотоки збільшилися на 11 %. Для спрощення маркетингових досліджень туристичного ринку й оцінки внеску окремих країн у розвиток світового туризму міжнародний туристичний ринок прийнято поділяти на ринок виїзного туризму і ринок

Таблиця 5.1. Динаміка показників розвитку міжнародного туризму, 1950— 2006 pp.

Рік	Кількість прибуттів, млн осіб	Середньорічні зміни, %	Доходи від туризму, млрд дол, США	Середньорічні ЗМІНИ, %
1950	25,282	—	2,100
1960	69,296	10,60	6,876	12,60
1970	159,690	8,70	17,900	10,00
1980	284,841	6,00	102,372	19,10
1985	329,558	3,29	117,630	4,59
1986	340,571	3,34	142,074	2,78
1987	366,872	7,72	174,232	22,63
1988	401,723	9,50	201,540	15,67
1989	430,954	7,28	218,369	8,35
1990	459,233	6,56	264,708	21,22
1991	466,044	1,48	271,822	2,69
1992	503,617	8,06	308,596	13,53
1993	518,258	2,91	313,963	1.74
1994	546,266	5,40	346,674	10,42
1995	566,082	3,63	393,230	13,43
1996	592,122	4,60	423,116	7,60
1997	613,100	9,07	447,700	5,80
1998	625,200	1,97	440,000	-1,72
1999	657,000	5,08	455,000	3,40
2000	698,000	6,24	478,000	5,05
2001	689,000	-1,29	463,600	-3,01
2002	702,600	1,97	474,000	2,24
2003	690,000	-1,79	524,000	10,55
2004	763,000	10,58	623,000	18,89
2005	—	—	—	—
2006	842,000	—	—	—