Туристична індустрія

в'їзного туризму. Місткість  ринку виїзного туризму визначається кількістю виїздів із країни, в'їзного — кількістю прибуттів. Загальна кількість виїздів /прибуттів розподіляється за країнами-реципієнтами і країнами генераторами міжнародного туризму. Генерування туристичних потоків є імпортом туристичних послуг, а прийом та обслуговування іноземних туристів у себе в країні — експортом міжнародних туристичних послуг.

На початку XXI ст. в експорті міжнародних туристичних послуг ви значилася перша десятка країн (табл. 5.2).

Крім показника кількості  прибуттів, місткість ринку в'їзного міжнародного туризму визначається обсягом надходжень від міжнародного туризму, джерелом яких є витрати  іноземних гостей на туристичні по слуги.

Таблиця 5.2. Перша десятка  країн — експортерів туристичних послуг, 2004 р.

Країна	Кількість туристичних прибуттів, млн
Франція	75,1
Іспанія	53,6
США	46,1
Китай	41,8
Італія	37,1
Велика Британія	27,8
Гонконг (Китай)	21,8
Мексика	20,6
Німеччина	20,1
Австрія	19,4

Місткість ринку виїзного міжнародного туризму визначається кількістю виїздів резидентів із країни в закордонні подорожі та сумою  їхніх грошових витрат під час перебування за кордоном.

Міжнародні туристичні витрати  визначаються як витрати відвідувачів, що виїжджають, в інших країнах, включаючи їхні платежі національним перевізникам за міжнародні перевезення. Відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду щодо платіжного балансу, витрати на міжнародні перевезення повинні бути зазначені окремим рядком.

Наведемо першу десятку  країн за сумою доходів від іноземного туризму (табл. 5.3):

Таблиця 5.3. Перша десятка  країн — експортерів туристичних послуг за сумою надходжень від іноземного туризму, 2004 р.

Країна	Надходження від в'їзного туризму, млрд дол. США
1	2
США	74,5
Іспанія	45,2
Франція	40,8
Італія	85,7
Німеччина	27,7
Велика Британія	27,3
Китай	25,7
Туреччина	15,9

Для конкретного виробника туристичних послуг місткість цільового туристичного ринку визначається кількістю проданих послуг (турів).

Для формування стратегічних маркетингових рішень, вибору цільового сегмента, каналів збуту, розробки цінової політики і вирішення багатьох інших завдань необхідно постійно досліджувати ринок.

 

4. Перспективи туристичної індустрії

 

Отож, значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язане із

підвищенням його впливу на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавлення

вищенням його впливу на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавлення

економічного стану країни та окремих регіонів, можливістю поповнення

валютних надходжень. За рахунок проведення послідовної економічної та

культурної політики між  різними народами світу туризм виступає

стабілізатором налагодження та укріплення відносин між державами,

дійовим фактором посилення  престижу країни в світовому співтоваристві,

ділових колах.   

Туризм позитивно впливає  на процес диверсифікації економіки, оскільки

надає певний обсяг робіт  для суміжних галузей системи  господарства, які

безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки.

Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного

господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів

та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства,

будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та

сфери розваг.

Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки  зору

використання ресурсів. Зарубіжні  туристи платять за туристичний  продукт,

не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки,

природний потенціал залишаються  на місці.

Особливістю туристичних  послуг є те, що споживачі (туристи) мають

можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від

мандрівки, оздоровитись, здійснити  шоп-тури, розширити

культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком,

реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного

спрямування.

Таким чином, соціальне значення туризму полягає в забезпеченні

відновлення життєвих сил  людини, раціонального використання вільного

часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших

груп населення.

Важливим кроком у створенні  правових засад туристської діяльності стало

прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною  Радою України Закону України “Про

туризм” (першого на теренах  колишнього СРСР), який накреслив стратегічну

лінію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням

посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади  до

туристичної галузі, її проблем  і перспектив.

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально

економічні засади реалізації державної політики України в  галузі

туризму. Метою Закону є  створення правової  бази для  становлення туризму

як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного

розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення

валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і

суб'єктів туристичної  діяльності,  визначення їх обов'язків і

відповідальності.

Основними напрямами державної  політики в галузі туризму є:  залучення

громадян до раціонального  використання вільного часу, проведення

змістовного  дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною,

природним середовищем,  організація оздоровлення населення;

забезпечення раціонального  використання та збереження туристичних

ресурсів, становлення  туризму  як високорентабельної галузі економіки

України, створення ефективної системи  туристичної діяльності для

забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;  створення  та

вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до

чинного  законодавства України, міжнародних норм і правил;  захист прав

та інтересів держави  в галузі туризму;  створення сприятливого для

розвитку туризму податкового, валютного, митного,  прикордонного та

інших видів контролю;  створення економічних умов, які стимулюють

розвиток туризму в  Україні;  запровадження пільгових умов для

організації туристичної  та екскурсійної роботи серед дітей,  підлітків,

молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;  заохочення

національних та іноземних  інвестицій в розвиток туристичної  індустрії;

встановлення порядку  стандартизації, сертифікації та ліцензування в

галузі туризму;  впровадження системи статистичної звітності  суб'єктів

туристичної діяльності;  визначення порядку управління державною

власністю в галузі туризму;  створення рівних можливостей на ринку

туристичних послуг для суб'єктів  підприємництва  незалежно від форм

власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій

галузі антимонопольного законодавства;  забезпечення безпеки туристів,

захист їх прав, інтересів  та майна;  підтримка розвитку туризму в

регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів,  створення

умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;  організація та

розвиток системи наукового  забезпечення галузі туризму, підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;  розвиток

співробітництва з зарубіжними  країнами та міжнародними організаціями,

участь  у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання

міжнародних двосторонніх  і багатосторонніх договорів у галузі туризму

та визначення механізму  їх реалізації.

Окрім даного закону сприятимуть  розвитку туризму в Україні й  України

Президента України: від 28 вересня 1996 р. №880/96 “Про Фонд “Намисто

Славутича”; від 21 вересня 1998 р. №1047/98 “Про День туризму”, який

відзначається в Україні  на державному рівні щороку 27 вересня; від 10

серпня 1999 р. №973/99 “Про основні  напрями розвитку туризму в Україні

до 2010 року”; від 14.12.2001 р. №1213 /2001 “Про заходи щодо

забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму”, а також

постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. №728 “Про

заходи подальшого розвитку туризму”.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки  зору

використання ресурсів. Зарубіжні  туристи платять за туристичний  продукт,

сурсів. Зарубіжні туристи  платять за туристичний продукт,

не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки,

природний потенціал залишаються  на місці.

Особливістю туристичних  послуг є те, що споживачі (туристи) мають

можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від

мандрівки, оздоровитись, здійснити  шоп-тури, розширити

культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком,

реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного

спрямування.

Таким чином, соціальне значення туризму полягає в забезпеченні

відновлення життєвих сил  людини, раціонального використання вільного

часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших

груп населення.

Упродовж останнього часу Україну відвідує понад 12 млн. іноземців, з них

близько 5 млн. – туристи. За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО,

іноземні відвідувачі  впродовж свого перебування в  Україні в 2004 р.

залишили в нас понад 2 млрд. дол. США.

 

 

 

 

 

 

Література

1. Закон України “Про туризм” // Відомості   Верховної   Ради  України,
2. Квартальнов В.А Іноземний туризм. -  М.: 1999 р.
3. Проблеми якості у громадському харчуванні, готельному господарстві і туризмі. - М.: 1999 р.
4. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К.: 1994 р.
5. Громадське харчування та туристична індустрія. – К.: 2001р.
6. Сенін В.С. Організація міжнародного туризму. -  М.: 2000р.
7. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти. – К.: 2000р.
8. Данильчук В.Ф. Світовий ринок послуг турбізнеса. – М.: 2001р.
9. Куленко О. Туризм України // Вільне життя. - 2003. - 2 червня.
10. Олійник О. Туризм в Україні має перспективи // Урядовий кур’єр. - 2001.