Глобалізація Світових фінансових ринків

 

 

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут міжнародних відносин

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав

Студент 503 групи ФМЕВ

Каспрів Юрій Федорович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2014

 

Панівною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є тісна взаємодія країн на політичній і економічній арені, що забезпечується все зростаючим розвитком комунікацій, наявністю загальносвітових проблем і супроводжується взаємопроникненням різних культур. Ця тенденція отримала назву «глобалізація».

 Основною сферою глобалізаційного процесу є система міжнародних відносин, в якій можна виділити такі напрямки глобалізації як: політична; економічна; екологічна; культурна, глобалізація комунікацій тощо.

 Одним з найбільш  розвинених елементів загального  глобалізаційного процесу є економічна глобалізація [1, с. 13]. У структурі економічної глобалізації особливе місце посідає процес глобалізації міжнародних фінансових ринків (МФР), що пов’язане з радикальними змінами в їхній ролі в архітектурі світового господарства. Раніше головним завданням МФР було обслуговування реального сектору економіки. За останні десятиліття процес інтернаціоналізації фінансової сфери спричинив виникнення потужної інфраструктури світового фінансового ринку, яка охопила більшість країн світу. Важливим наслідком цього стала фактична незалежність світового фінансового ринку від політики окремих країн світу. Розвиток комунікаційних систем на фоні лібералізації міжнародних економічних і зокрема валютно-фінансових відносин привів до практично абсолютної мобільності капіталу. Ці фактори сприяли виникненню відносної незалежності МФР від реального сектору. Саме тому темпи їхнього розвитку набагато перевищують темпи розвитку реального сектору світової економіки — більша частина операцій на них (до 90%) мають чисто спекулятивний характер. Крім того, все більшої сили набуває прояв зворотного впливу фінансової сфери на реальний сектор економіки. Така позиція світових фінансових ринків за умови загальної тенденції глобалізації світових економічних відносин сприяла тому, що процес їхньої глобалізації пройшов значно скоріше, ніж ринків товарів та послуг, інших факторів виробництва.

Глобалізація фінансових ринків полягає в посиленні їхній ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням якісних змін в їхній структурі управління та філософії менеджменту.

 Залежно від співвідношення  процесів глобалізації фінансового  і реального секторів економіки  виділяють чотири типи глобалізації:

- Відсутність глобалізації. Як фінансовий, так і реальний сектор економіки в обох країнах ізольований в межах їхніх національних кордонів.

- Глобалізація переважно реального сектору. У регіональних об’єднаннях країн ринки деяких видів товарів і послуг можуть бути повністю інтегровані, і виникає ситуація, за якої реальний сектор економіки переважає фінансову сферу за ступенем розвитку глобалізації.

- Глобалізація переважно фінансового сектору. Оскільки мобільність фінансових активів є більшою за мобільність товарів та послуг, то в багатьох випадках розвиток глобалізації відбувається на фінансових ринках.

- Повна глобалізація. Реальний і фінансовий сектори економіки обох країн перебувають у тісному взаємозв’язку.

За сучасних умов у світі переважає третій тип глобалізації, проте якщо досліджувати окремі регіони та країни, то можна виявити й інші типи.

Рушійними факторами глобалізації фінансових ринків є:

• наявність вільного руху капіталу між країнами;
• лібералізація і дерегулювання фінансових ринків;
• конкуренція за доступ до капіталу і пошук нових можливостей;
• мінливість і нестабільність ринків, особливо в країнах, що розвиваються;
• розвиток інформаційних технологій;
• стандартизація фінансових продуктів;
• фінансові інновації [3, с. 2].

Сьогодні глобалізація фінансових ринків включає в себе наступні тенденції:

- Зростання  конкуренції на міжнародних фінансових  ринках між кредиторами і між  позичальниками. Це стало результатом дії двох факторів. По-перше, транснаціональні фінансові організації постійно знаходяться у пошуках вигідних напрямків вкладення капіталу, враховуючи те, що прибутковість операцій на фінансових ринках країн, що розвиваються, є значно вищою за прибутковість операцій на ринках розвинених країн, проте ризикованість таких операцій також значно вища. Операції в деяких країнах і регіонах забезпечують оптимальне співвідношення між рівнем дохідності і ступенем ризику, тому конкуренція на цих сегментах ринку капіталу дуже висока. По-друге, споживачі фінансових ресурсів — уряди країн, транснаціональні і локальні компанії потребують значних обсягів фінансування, причому потреба в коштах є більшою за їх пропозицію. Тому позичальники конкурують між собою за можливості використання джерел дешевого капіталу.

-  Інтеграція  міжнародних ринків капіталу. Поштовхом до цього процесу стала ліквідація багатьох бар’єрів для входження на національні ринки капіталу міжнародних кредиторів та позичальників, підвищення мобільності боргового капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем (баз даних, глобальних комп’ютерних мереж) тощо. За останні роки одною з найважливіших подій в цій галузі стало введення євро. Поява єдиної європейської валюти змінила роль європейських фінансових ринків у світовій валютно-фінансовій системі.

-  Конвергенція  міжнародних фінансових ринків. Цей процес є схожим на інтеграцію і полягає в поступовому зникненні меж між різними секторами міжнародних фінансових ринків. Це стало можливим за умов: послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу;

створення фінансових холдингів на базі фінансових організацій різної спеціалізації. Універсальні комерційні банки внаслідок цього стали активними учасниками ринку цінних паперів, а інвестиційні банки почали освоювати новий для себе сегмент кредитування. Поступове знищення сегментації спостерігається і серед інституційних інвесторів, що інвестують кошти в нетрадиційні для них боргові інструменти шляхом використання деривативів і сек’юритизації. Злиття фінансових установ приводить до виникнення міжнародних фінансових холдингів, що об’єднують страхові компанії, пенсійні та взаємні фонди, інвестиційні й комерційні банки і охоплюють в своїй діяльності різноманітні сегменти фінансового ринку.

- Концентрація  міжнародних фінансових ринків — процес злиття як організацій-кредиторів (банків, інвестиційних фондів, страхових компаній), так і організацій-позичальників (транснаціональних компаній і т. д.). У результаті величезні обсяги фінансових ресурсів концентруються в руках обмеженої кількості глобальних гравців, котрі не тільки здійснюють операції на багатьох сегментах ринку боргового капіталу, але й виступають «маркет-мейкерами» — визначають вартість фінансових ресурсів на ринку на базі їхньої пропозиції і попиту на них. Процеси концентрації торкнулися всіх розвинених країн світу.

-  Комп’ютеризація  та інформатизація фінансових  ринків полягає в широкому використанні учасниками міжнародних фінансових ринків новітніх інформаційних систем, глобальних баз даних та інтегрованих систем управління операціями (SWIFT, CEDEL, EUROCLEAR, NASDAQ, BLOOMBERG, DATA-STREAM, REUTER тощо). Дія інших факторів глобалізації безпосередньо залежить від розвитку інформаційних технологій. Так, комп’ютерні системи широко використовуються в світовій торгівлі борговими цінним паперами, управління ризиками і т. д. Деякі міжнародні банки інвестують суми до 25% своїх загальних щорічних операційних витрат тільки на розвиток своїх інформаційних технологій [3, с. 10—13].

 

Рис. 1: Організаційна структура сучасного світового фінансового ринку

Джерело: [1]

 

Глобалізація сучасної економіки має вельми складну структуру. Її ядром слугує мегаекономіка, яка почала формуватися в останній чверті XX ст. Це сукупність національних економік, взаємозв'язки між якими стають настільки сильними, що вся сукупність починає діяти як внутрішньо диференційоване, постійно мінливе, але разом з тим, єдине ціле. Передумовами до цього слугує виникнення нових інформаційних технологій, значне збільшення обсягів транскордонного переміщення капіталів, технологій, знань, масштабне розширення товарних і фінансових ринків. Багато компаній, які орієнтувалися раніше тільки на місцеві ринки, вийшли далеко за межі національних кордонів.

Проте одним з найбільш важливих інструментів глобалізації став розвиток світового фінансового ринку, що випереджає загальне економічне зростання. Стало можливим говорити про фінансову глобалізації світу, що грає керівну роль у всіх глобальних процесах.

 

 

Глобалізація фінансових ринків.

Найважливішою рисою економічної глобалізації є розширення фінансових ринків, що випереджає загальне економічне зростання. Стало можливим говорити про фінансову глобалізацію світової економіки, що сконцентрувалася навколо зростаючого числа світових і регіональних фінансових центрів. Сьогодні до них відносяться (у порядку убування значимості як центрів міжнародного бізнесу): Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Париж, Франкфурт-на-Майні, Сеул, Торонто, Тайбей, Шанхай, Дубай, Тель-Авів, Москва, Нью-Мехіко, Сан-Паулу, Стамбул, Санкт-Петербург.

Основними світовими фінансовими центрами є сьогодні Нью-Йорк і Лондон. У Нью-Йорку та Лондоні загальні правила при первинному розміщенні акцій: компанії повинні розповісти про своїх основних і найкрупніших акціонерах, пройти операцію аудиту і надати фінансову звітність за останні п'ять років.

Однак після 11 вересня 2001 р. і після скандалу з Enron значення Нью-Йорка як світового фінансового центру послабшало. З 1 серпня 2002 на NYSE посилилися правила лістингу для американських і зарубіжних компаній. Зіграли свою роль і жорсткі заходи, спрямовані на попередження терористичних акцій.

Поступово Лондон перетворюється на фінансову столицю Світу, потісняючи Нью-Йорк. Початок цьому процесу поклали реформи М. Тетчер 1986 року. До цього Лондонська фондова біржа являла собою площадку для торгів, де брокери працювали за фіксовану комісію окремо від джобберів (посередників при продажу акцій від одного брокера іншому). Дані про угоди записувалися вручну в блокноти. У 1986 р. були скасовані фіксовані комісії з торгівлі акціями, брокерським компаніям дозволили ставати АТ, з'явилася електронна торгівля акціями.

Зіграла свою роль і лібералізація ринку. Податки на прибуток у Британії нижчі, ніж у Німеччині , Франції чи Італії . Податками обкладаються лише ті доходи , які отримуються в самій країні, а не по всьому світу, як в США. Це одна з причин, чому багаті араби, індійці, росіяни і навіть американці переїжджають у Лондон жити, інвестувати і торгувати, привозячи з собою капітали і досвід. Американські банки «Citigroup», «Goldman Sachs», «Merrill Lynch», «JP Morgan», «Bank of America» відкрили в Лондоні свої офіси. Німецький Deutsche Bank перемістив штаб-квартиру свого інвестбанківського підрозділу з Франкфурта-на-Майні до Лондона. Ціна за ці успіхи полягала в тому, що майже всі інвестиційні банки Сіті були куплені іноземцями (американцями або європейцями) .

Близько 80 % всіх операцій інвестиційних банків прямо або побічно проходить через Лондон. У квітні 2007 р. ринкова капіталізація європейських фондових ринків (включаючи Росію і Туреччину) склала15.8 трлн. дол., уперше обігнавши капіталізацію фондового ринку США (15,7 трлн дол.). На Лондон доводиться 70% вторинного ринку облігацій і 50% ринку деривативів. Валютний ринок Лондона зростає на 40 % щорічно.  Майже 80 % європейських хедж-фондів управляються з Лондона. У 2006 р. на Лондонській фондовій біржі було здійснено 419 нових розміщень - удвічі більше, ніж у Нью-Йорку. Обсяг угод зі злиття і поглинання у Європі (його в основному контролюють лондонські банки) також перевищив американський показник.

Рис. 2: Ключові індикатори найбільших торговельних площадок (станом на 2013 рік)

Джерело: Складено автором за даними [8]

Рис. 3: Кількість європейських IPO за площадками

Джерело: Складено автором за даними [8]

 

 

	Лондонська фондова біржа (LSE)	Гонконгська фондова біржа (HKSE)	NYSE Euronext (США)	NYSE Euronext (Європа)	NASDAQ	Франкфуртська фондова біржа
Загальна ринкова капіталізація емітентів (у тому числі й міжнародних)	8359 млрд. дол. США (5152 млрд. дол. США)	4189 млрд. дол. США (548 млрд. дол. США)	19976 млрд. дол. США (7537 млрд. дол. США)	4138 млрд. дол. США (1843 млрд. дол. США)	5000 млрд. дол. США (658 млрд. дол. США)	1337 млрд. дол. США (19 млрд. дол. США)
Кількість зареєстрованих компаній (у томі числі й міжнародних)	2666 (593)	1545 (35)	2500 (438)	1336 (127)	2557 (341)	768 (82)
Провідний індекс	FTSE 100	Hang Seng Index	Dow Jones Industrial	Euronext 100	Dow Jones Industrial	DAX
Присутність міжнародних компаній в індексі	+	-	-	-	-	-