Імідж України в країнах Європейського Союзу: внутрішньо та зовнішньополітичні контексти

З цілей дослідження випливають такі завдання: проведення послідовних  економічних реформ; захист прав і  свободи громадянина; розв’язати проблему безробіття; Україна повинна розумно  і вигідно вибирати стратегічних партнерів; Україна повинна мати загально прийняті у світі демілітовані та демарковані кордони.

Вище перераховані аспекти є  основними в побудові позитивного  іміджу України.

Моделювання системи:

Моделювання системи в цій роботі необхідне для того, щоб повністю охопити всі питання, які стосуються іміджу України, деякі повністю і деякі частково. Для того, щоб змоделювати систему мені потрібно відшукати складові елементи об’єкту, який я розглядаю в своєму дослідженні [42,C.45].

Якщо розглядати імідж України  з точки зору системного аналізу, то його можна поділити на внутрішній і зовнішній контексти. Призначення такої системи визначити як ці 2 типи іміджу впливають на ставлення до України країн ЄС. Спробуємо накреслити схему, яка можливо допоможе нам у відшуканні шляхів покращення іміджу [Дод.Б].

Як бачимо, схема дала можливість повністю охопити питання, які пов’язані  з внутрішнім і зовнішнім іміджем  України. Ми відшукали причини, які  досі не згадувалися. Цей підхід дозволив нам системно підійти до проблеми і проаналізувати всі сторони іміджу України.

Я поділила причини, що створюють негативний імідж на внутрішні і зовнішні та вказала  наслідки, які з цього слідують.

Нестабільна політика уряду у питаннях зовнішньої і  внутрішньої політики, невиконання  взятих на себе зобов’язань, корупція на найвищому рівні, хворий інвестиційний клімат, низький загальний рівень життя та зменшення соціальних програм, втручання держави в інформаційні процеси та тиск влади на ЗМІ, що породжують скандали – все це призводить до погіршення іміджу України [52].

Як ми і передбачали, системний  підхід дав нам можливість розглянути набагато більше причин і факторів, які ведуть до погіршення іміджу України. Саме тому, вчені, які працюють над  важливими дослідженнями використовують системний аналіз.

Пошук розв’язків: Виходячи з результатів проведеного дослідження, змоделювавши систему, можна виділити пріоритетні напрямки створення позитивного іміджу України. Перша їх складова зорієнтована на вирішення внутрішніх проблем, друга – на донесення про Україну, її потенціал, здобутки і цінності.

1. Формування за кордоном позитивного образу України на основі використання незаперечних позитивних явищ та процесів, що відбуваються в українському суспільстві;
2. Вироблення єдиного комплексного підходу до провадження центральними та місцевими органами виконавчої влади інформаційно-пропагандистської діяльності, пов’язаної з підвищенням міжнародного іміджу нашої держави, з урахуванням необхідності підтримання у свідомості української громадськості важливості розуміння дій держави та її керівництва, що спрямовані на забезпечення належного життєвого рівня українського народу;
3. Проведення активної, послідовної, системної інформаційно-роз’яснювальної роботи, зокрема створення сприятливих інформаційних можливостей для подання об’єктивної інформації про Україну;
4. Сприяння розвиткові в Україні єдиного інформаційного простору та процесу становлення в ній інформаційного суспільства, забезпечення його відкритості;
5. Забезпечення всебічної інтеграції України у європейський та євроатлантичний простір, у тому числі шляхом обміну інформацією з країнами – членами Європейського союзу та поглиблення транскордонного інформаційного співробітництва з новоприйнятими членами Європейського Союзу; приведення законодавства у відповідність з європейськими стандартами [21,C.56];
6. Пропагування та опушення інформації про здобутки української культури, духовної цінності нашого народу; сприяння проведенню культурного обміну, міжнародному туризму;
7. Проведення комплексної інформаційно-пропагандистської політики для забезпечення і підтримання позитивного ділового та інвестиційного іміджу України;
8. Забезпечення активності співпраці України із світовими та регіональними міжнародними організаціями [52].

Серед факторів, що сприяють іміджу України  за кордоном, можна визначити:

1. Високий рівень двосторонньої співпраці в політичній сфері;
2. Наявність активного торгівельно-економічного співробітництва, стійких бізнес-інтересів;
3. Реалізація спільних економічних проектів;
4. Гуманітарна допомога;
5. Міжпарламентські зв’язки;
6. Регіональне співробітництво та побратимські зв’язки;
7. Прямі контакти між вищими навчальними закладами, науковими установами, бізнес-структурами;
8. Створення асоціацій дружби, земляцтв, випускників українських ВНЗ;
9. Участь у миротворчих операціях;
10. Активна та систематична співпраця з українською діаспорою;
11. Проведення культурологічних акцій, участь у фестивалях, конкурсах, спортивних змаганнях тощо [35].

Інформаційне лідерство та просування позитивного іміджу України посилює  ефект зовнішньої і внутрішньої  політики держави, оскільки безпосередньо  має зв’язок зі стратегічними  можливостями, що визначає її місце  та значущість у світовому рейтингу, а також сприяє забезпеченню та захисту національних інтересів. Водночас важливо підкреслити, що інформаційно-пропагандистські заходи, спрямовані на підвищення міжнародного іміджу України, мають підкріплюватися реальними змінами на краще в усіх сферах, як в економіці ,так і в політичному і суспільному житті нашої країни [31,C.88].

Таким чином має покращитись  внутрішній імідж України, що в свою чергу відіб’ється на населенні  держави і на світовій громадськості. Ігнорування керівництвом даної  проблеми може призвести до невиправданих наслідків: Україна залишиться ізольованою державою з якою ніхто не стане рахуватися. Кажуть, Україна повинна „очиститися” [22,C.17] і тоді її імідж видужає дуже швидко.

На Заході є дуже багато людей, які  б хотіли побачити квітучу Україну, яка приєдналася  до союзу Європейських держав. Але імідж не зміниться, якщо не провести жорстокі політичні і юридичні заходи. Немає сенсу обманювати Захід, стверджуючи, що причина поганого іміджу України криється в західній пресі, яка „вороже ставиться до України” [10],[11].

Аналіз внутрішніх і зовнішніх  обставин свідчить про те, що попереду в Україні – тривалий перехідний період, протягом якого її імідж  може змінитися в кращу або  гіршу сторону. Україна не може залишатися в позаблоковому стані, а події, які відбуваються в середині країни не можуть не обминути уваги світової громад кості. І якщо ми є патріотами, то незалежно від того, який у нас політичний устрій, хто у нас при владі, ми повинні турбуватись про те, щоб у світі про українців думали добре. Тоді у нас влада буде змінюватися на краще, а не навпаки [8].

Важко сказати, що може статися через  кілька років та байдужість нашого народу може призвести до того, що може відбутися справжній відхід України  від декларованої зараз Європейської тенденції. Україна може залишитися позаблоковою державою, а щоб цього не сталося треба йти до вирішення усіх внутрішніх і зовнішніх проблем.

4.2 Оцінка іміджу України  респондентами за допомогою методу

анкетування

Об’єкт: українська громадськість.

Предмет: ставлення респондентів щодо процесу трансформування іміджу в очах європейської громадськості та політичних стратегій України.

Цілі та завдання дослідження: з’ясувати, які внутрішні і зовнішні фактори на думку респондентів впливають на створення іміджу України і яким він є на даний час; оцінити сприйняття респондентами зовнішньої політики України та які напрямки зовнішньополітичної діяльності, на їх думку, є найбільш пріоритетними для України.

Соціологічне опитування проводилося  з 1 квітня по 1 червня 2005 року серед  громадян м. Рівне. Усього опитано 60  респондентів віком від 15 років і старше.

Метод отримання інформації: метод  самозаповнення респондентами анкети [Дод.В].

За результатами анкетування [Дод.Г] в опитуванні приймали участь школярі (33%), студенти (50%) та викладачі (17%) [рис. Д.1]. Переважна частина респондентів (68%) були жінки, тоді як  32% припало на чоловіків. [рис. Д.2].Більшість опитуваних мають незакінчену вищу освіту (42%), чверть (25%)- незакінчену середню, 18% респондентів мають вищу освіту і лише 10% мають середню освіту, і  5% спеціальну [рис. Д.3].

Дослідження показало, що 70% опитаних оцінюють своє ставлення до іміджу, як позитивне, 27%- нейтрально і лише 3% - негативно[рис. Д.4]. Тішить той факт опитувань, що немає респондентів, які б взагалі не цікавилися політикою, інші опитані з різницею у систематичності: стежать за головними подіями – 75%; постійно стежать за політичним життям – 22%; інтерес до політичного життя проявляється дуже рідко у 3%(серед 2-х школярів) [рис. Д.5]. . Це свідчить про те, що люди цікавляться головними подіями, які відбуваються в Україні, але не вникають в суть політичних подій.

Завдяки дослідженню було виявлено, що каталізатором, який вплинув на інтерес  до політичного життя країни стали  суспільно-політичні події в житті  країни – 61%; на другому місці з великим відривом - ЗМІ -21%; викладачі –8%, батьки – 7%; друзі та політичні партії, громадські організації – не впливають на інтерес молоді до політичного життя, лише 1% [рис. Д.5].

Більшість опитаних впевнені у тому, що сьогодні модно бути українцем – 92%, і цьому сприяла “помаранчева революція” – 73%, а також перемога Руслани Лижичко на Євробаченні – 13%; досягнення спортсменів – 3%, зростання в економіці – 3%.  Лише 8% - вважають, що “ні, не модно”, а причина цього: “країна заробітчан” – 4%, трагедія на ЧАЕС – 3%, корумпована влада – 0,5%, низький рівень свободи слова – 0,5% [рис. Д.7]..

На думку опитаних Україна у  світі уособлюється з ім’ям: Віктора  Ющенко – 32%, братами Кличко – 23%, Русланою Лижичко –20%, Андрієм Шевченко –13%, Яною Клочковою – 6%, Вєркою Сердючкою – 4%, Русланом Пономарьовим –1%[рис. Д.8]. Не пов’язують із запропонованими іменами Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми. Серед респондентів були запропоновані свої варіанти, наприклад було зазначено, що країни Ближньої Європи  уособлюють Україну з В.Ющенко, Німеччина – братами Кличко і В.Ющенко, Іспанія, Італія і Португалія – вбачають в Україні дешеву робочу силу.

На запитання “яка сфера суспільного  розвитку є більш занедбаною в  Україні” голоси респондентів розподілилися, посилюється тенденція відмінності: найбільше опитуваних вважають соціальну сферу найбільш занедбаною - 28%, що свідчить про невдоволення громадян соціальними процесами в країні, низьким рівнем соціального обслуговування та забезпечення, який є на сьогоднішній день. Цікавим є той факт, що 24% респондентів виділили культурну сферу, мабуть це свідчить про необхідність підвищення культурного рівня громадян України. Традиційно занедбаною було виділено економічну сферу (13%), 10% вважають політичну і 5% правову сфери [рис. Д.9].

Приємний є той факт, що респонденти  замислювалася про напрямок зовнішньої політики України. 51% опитаних вважають, що Україна у своїй зовнішній  політиці має взяти курс на найшвидшу  інтеграцію в Європейський союз, 28% Україна повинна дотримуватись власного шляху розвитку без озирання на Захід чи Росію.  16% - не визначилося з позицією у цьому питанні. Лише 5% курс на зближення з Росією та СНД вважають для України оптимальною стратегією зовнішньої політики [рис. Д.10].

Згідно з результатами дослідження інтеграція України до ЄС, яка проголошена ключовим зовнішньополітичним  пріоритетом в урядовій програмі 2003 року, підтримується 78% опитуваних, що свідчить про готовність громадян до запровадження політичних і економічних європейських стандартів. Частка голосів (15%) заявили проти євроінтеграційних планів України і 7% опитаних підтримала думку про посилення орієнтації в межах СНД [рис. Д.11].

Анкета засвідчила, що більша чверть опитаних (30%) вагаються  з відповіддю на запитання “Коли  Україна стане членом ЄС”, мабуть це викликано багатовекторність української зовнішньої політики, оскільки це об'єктивний процес і свідома оцінка балансу побажань і можливостей України. При забезпеченні стабільного економічного зростання значним досягненням висловили 25% отримання Україною менше ніж за 10 років статусу асоційованого члена ЄС. 23%- вважають припустимим вступ “лише через 10-15 років”. Окремі політичні чинники, неузгодженість нормативно-правової бази, а головне - різний рівень економічного розвитку не дає підстав говорити про повну інтеграцію України до ЄС у передбачуваному майбутньому для 17%  респондентів. Лише по 2% припадає на те, що її ніколи не приймуть до ЄС , або буде прийнята через 30-40 років. І жоден з респондентів не обрав варіант, що ніколи, тому що ми самі відмовимось від цього прагнення[рис. Д.12].

На запитання “Для подальшого розвитку України потрібно” голоси розподілилися  таким чином: 45% респондентів вважають, що необхідна послідовна внутрішня  і зовнішня політика, вступ в СОТ (26%) відповідає національним інтересам України. Видається привабливим для 12% опитуваних  входження до складу НАТО і 11% люстрація влади. 3% виступають  за заміну влади і 2%- за підвищення соціального забезпечення [рис. Д.13].

Більша частина опитуваних переконані в необхідності вступу України в НАТО, проте відповіді розподілились наступним чином: 37% вважають необхідним вступ в НАТО оскільки це ключовий елемент структури європейської безпеки, і більшість членів ЄС є одночасно його членами. 47% переконані, що членство в НАТО може бути запропоноване Україні вже у перший термін президентства Ющенка (5-10 років).16% скептично ставляться до такого членства[рис. Д.14].

Переважна більшість респондентів виступають за вступ України в  СОТ: 50% - за вступ через декілька років, 43%- за вступ найближчим часом, адже належність країни до СОТ вже є гарантією своїх інвестицій. 7% вважають Україну неготовою до вступу навіть за 10 років, оскільки не будуть внесені певні зміни у торговому режимі, який повинен відповідати режиму СОТ та встановлені більш прозорі законодавчі норми, які й будуть приваблювати інвесторів[рис. Д.15].

Переважно очікувані результати на запропоноване питання щодо оцінки роботи нового уряду дали респонденти: 40% відмічають варіант “швидше позитивно”, майже для чверті (28%) було важко відповісти на це питання, мабуть тому, що був малий строк діяльності уряду. 23% переконані в цілком позитивному баченні діяльність уряду за 100 днів і лише 9% - оцінюють швидше негативно. Жоден з респондентів не вважає політику нового уряду цілком негативною[рис. Д.16].

Дослідження показало, що на сьогоднішній день імідж України покращився з  приходом до влади нового президента і нового уряду, так 52% констатують, що покращився зовнішній і внутрішній імідж Україні, 33% - переконані, що покращився лише зовнішній імідж. 10% не можуть оцінити і 5% вважають, що імідж залишається незмінним. Приємним є той факт, що новий лідер держави та новообраний уряд не стали причиною для погіршення іміджу України як в самій державі, так само негативно не відобразились на її зовнішньому авторитеті [рис. Д.17].

На запитання “З чим би могла  і повинна асоціюватися Україна” відповіді респондентів повністю розбіглися, що вказує на особистісне бачення  головних чинників, які б підкреслили  індивідуальність України.  Держава високого рівня освіти і науки-17%, природа - 16%, багата культура-13%, держава, що сама забезпечує своїх громадян і їм не потрібно їхати на заробітки-12%, сильна економіка-10%, самодостатність-8%, національна злагода-7%, найгарніші жінки-7%, демократія-6%, талановиті студенти-3%, традиції-1%, визначна роль жінки у керуванні державою-0% [рис. Д.18].