Імідж України в країнах Європейського Союзу: внутрішньо та зовнішньополітичні контексти

90% вважають, що ЗМІ впливають  на імідж країни, тобто, можуть  відбуватися різноманітні події,  але вони віддзеркалюватимуться  у суспільній свідомості лише так, як це подадуть ЗМІ. 5% припадає на респондентів, які дали відповідь ні та 5%, де відповідали – деякою мірою [рис. Д.19].

На запитання про наявність  в країні інформації для зовнішнього  і внутрішнього використання респонденти  відповіли: так(52%), ні(35%)  та інше 13%(які взагалі не зрозуміли запитання) [рис. Д.20]..

Результати дослідження показали, що сучасна молодь та люди дорослого  віку не є інертною, апатичною масою, і їй не байдужі процеси, що відбуваються в країні.  Дослідження показало, що більшість респондентів є патріотами власної держави, сприймають її з усіма плюсами і мінусами, вони впевнено і гордо зазначають, що Захід вже почав по інакшому сприймати Україну, завдяки “помаранчевому бренду” [9], оскільки український народ зміг виконати завдання, яке ставлять перед собою багато країн, проте потерпають від невдачі. Респонденти підтримують зовнішньополітичні орієнтири України і виступають за зміцнення авторитету і ролі України у регіональній політиці в регіональних економічних та політичних утвореннях.

4.3 Українська  проблематика в європейській  пресі

Об’єкт: преса країн Європейського союзу, зокрема Франції-“Le monde”, Польщі – “Gazeta Wyborcza” та європейський кур’єр – ““Europeplusnet”.

Предмет: особливості та періодичність висвітлення подій, які відбуваються в Україні.

Цілі  та завдання дослідження:

• Дослідити, які матеріали з української проблематики висвітлює західна преса.
• Оцінити тональність й активність висвітлення українських подій у закордонній пресі.

Гіпотеза дослідження:  З 2004 року події в Україні¹ все більше привертають увагу європейської громадськості, які впливають на формування зовнішнього іміджу України.²

На підставі попередньої аналітичної  роботи я вибрала для вивчення три Інтернет- видання:

• Польщі (як нового члена ЄС з 2004р) - “Gazeta Wyborcza” одна з найпопулярніших друкованих видань [11].
• Франції (як першозасновника ЄС) - “Le Monde” [12]. Щоденна газета публікує матеріали актуальних питань внутрішньої політики і міжнародних відносин, економіки, фінансів, соціального життя, культури, релігії, охорони здоров’я та спорту. Ціль газети - дати максимально широку панораму сучасних подій.
• Європейський кур’єр - “Europeplusnet” [10] видання, що висвітлює події в Європі.

Визначивши канали, джерела інформації та вище зазначені періодичні видання наступним етапом роботи буде формування сукупності повідомлень вибраного джерела. Відповідно до поставленої гіпотези основним обмежувачем тут виступають часові рамки інформаційного простору, зокрема для спостереження і аналізу я визначила 2004 рік [19,C.33].

Визначивши емпіричні об’єкти можна розробити методику контент-аналізу [20,C.45]. Методика припускає використання в дослідженні різних категорій, які повинні знайти адекватне вираження у змісті досліджуваних періодичних видань. Засобами вираження виступають  наступні категорії:

• Події в Україні (корупція, кримінал, вибори, економіка, екологічні проблеми, які містять свої під категорії)
• Зовнішній імідж України (держава, влада, люди, організації, миротворчі організації, які в свою чергу теж містять ряд під категорій).

Сукупність категорій та під категорій утворює концептуальну схему контент-аналізу, яка адаптована для зображення образу предмета, присутнього в текстовій реальності.

Проаналізувавши західну пресу  за 2004 рік дозволяє зробити певні  висновки. По-перше, уявлення про Україну  є досить поверховими і фрагментарними; загалом, матеріали негативно впливають  на міжнародний імідж України. По-друге, більшість критичних матеріалів віддзеркалює болючі проблеми України і цілком відповідає дійсності. Незначна частина повідомлень негативного характеру зумовлена суб’єктивними чинниками (усталені стереотипи сприйняття України, власна позиція автора, орієнтація на інтерес масового читача). По-третє, негативні матеріали закордонної преси ґрунтуються на фактах ,і оцінках, запозичених у ЗМІ України.

  Польська преса виявилася найбільш насиченою інформацією про Україну, яка своєчасно та об’єктивно висвітлювала події в країні. В першій половині 2004 року у пресі активно обговорювалися події навколо газопроводу Одеса-Броди, зокрема що місяця з’являлося по 5-7 статей на цю тематику, критикувалась непослідовна політика української влади (2 статті), а також була одна стаття на тему “Рік Польщі в Україні” [11]. Польська преса проявляє постійний інтерес до зовнішньої політики України. Критикує президента Л.Кучму за “щоденну” зміну зовнішньополітичних орієнтирів та наголошує на бажанні Польщі співпрацювати з Україною.

В другій половині 2004 року, зі стартом  передвиборчої кампанії в Україні, з’являються статі, що обговорюють  внутрішньополітичну ситуацію в  країні (2 статті), зокрема обговорюється  опозиція і критикується влада, яка  готова на все, щоб загородити дорогу кандидату в президенти В.Ющенку. Найактуальнішою темою польських ЗМІ стали вибори президента в Україні, яким присвячено 9 статей за цей період.  Найбільше публікацій присвячених фальсифікаціям та акціям протесту, в яких приймали участь польські громадяни, містять номери за листопад та грудень, зокрема 11 статей.

З вказаних даних видно, що події, які  стосуються внутрішнього і зовнішнього  іміджу України поляки оцінюють негативно ( позитиву - 7 пунктів, негативу – 12 пунктів).

Французька преса висвітлювала послідовно лише події пов’язані з порушення під час виборів та їх наслідками. В першій половині 2004 була лише одна публікація, що стосувалася зовнішньополітичних орієнтирів України. В другій половині, починаючи з жовтня, преса порівняно активно обговорює перебіг виборчого процесу (4 статті). Публікації з жовтня по грудень містять найбільше інформації про Україну, зокрема про вибори і їх результати (24 статті), 29 статей грудня висвітлюють внутрішньополітичне становище після виборів президента, де найбільше згадується лідер “помаранчевої революції ” В.Ющенко. 

З вказаних даних видно, що події, які  стосуються внутрішнього і зовнішнього  іміджу України французи оцінюють позитивно ( позитиву - 12 пунктів, негативу – 3 пунктів).

Європейська преса мало приділяла уваги подіям в Україні. Декілька статей було приділено культурним подіям, зокрема перемоги України на Євробаченні. В грудні з’явилося 2 статті присвячені Україні та виборам президента. Така мала кількість статей про Україну напевно пояснюється тим, що Україна не є членом Європейського Союзу.

З вказаних даних видно, що події, які  стосуються внутрішнього і зовнішнього  іміджу України європейське видання  оцінює позитивно ( позитиву - 4 пунктів, негативу – 0 пунктів).

Створений іноземними ЗМІ образ України є досить поверховим, фрагментарним і переважно негативним.

Загалом можна сказати, що європейська  преса до жовтня 2004 року мало приділяла  уваги подіям в Україні. Думка  про Україну була не зовсім сприятлива, адже серед факторів, які негативно впливають на зовнішній імідж України, більш ніж достатньо. Найбільшою проблемою можна назвати ототожнювання України з Росією, так само як чутки про українську мафію та корупцію. Наступним негативним фактором є наші та російські заробітчани за кордоном. Ми є тими, хто дозволяє використовувати нашу державу як трамплін у Європу, і Європі, звісно, це не подобається [39].

Проте Україна, яка до цього часу в європейській пресі асоціювалася з Чорнобилем, корупцією та криміналом, то з жовтня 2004 року вона буде асоціюватися з “помаранчевою революцією” і її лідером Віктором Ющенко, демократією та мирною нацією. Головне не формувати імідж, а змінити ситуацію в країні, тільки тоді можна буде створювати реально позитивний образ України закордоном.

Провівши системне, соціологічне дослідження та конвент-аналіз складових внутрішнього і зовнішнього іміджу України гіпотеза дослідження підтвердилась - 2004 рік був роком України в Україні і рік України в усьому світі, завдяки визначним українським подіям.

Проте якими б не були результати соціологічного опитування та інформаційні матеріали європейських друкованих видань, Україна ще раз заявить про себе. Причому заявить не просто як про європейську державу, а як про державу, в якій насправді існує те, що в Європі прийнято називати громадянським суспільством.

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз складових іміджу України,  оцінок респондентів та матеріалів європейської преси дають можливість синтезувати імідж України, який складається у європейської спільноти.

Іноземна преса створює загалом негативний образ України, сприймаючи її як країну з високим рівнем корупції, тіньової економіки та свавіллям чиновників. Серед негативних рис іміджу України відзначаються схильність до політичних декларацій, не підкріплених практичними справами, і невиконанням взятих на себе зобов’язань.

Україна має достатньо позитивних реалій, на яких би міг формуватися  її імідж. Проте імідж, який набула Україна  в Європі і світі, потребує ретельного і неупередженого перегляду. Ми велика європейська нація з великою європейською культурою. Україна є найбільшою за територією європейською країною, п’ятою за кількістю населення; має промисловий, сільськогосподарський і військовий потенціал – все, щоб відігравати провідну роль в європейських і світових справах. Якщо нас не переслідує комплекс меншовартості, то ми повинні це визнати і про це говорити. На жаль, європейська спільнота не знає іншої України – європейської держави з багатими історичними і культурними традиціями, високим науково-технологічним і освітнім потенціалом, працелюбством і гостинними людьми. Недостатня присутність України в міжнародному інформаційному просторі ускладнює просування позитивного іміджу нашої держави в світі. Проте відзначається важливим вирішення внутрішніх проблем для формування позитивного авторитету України.

Дослідження підтвердили помітний розрив між високим рівнем політичного  діалогу з європейськими партнерами і неадекватною економічною основою  зовнішньої політики України. Визначальним чинником створення позитивного  іміджу України є здатність її політичного керівництва чітко сформулювати і реалізувати цілі, які б відповідали місцю держави у світових процесах та її реальним можливостям. Активізація зовнішньої політичної діяльності не дасть відчутного результату без прискорення економічних реформ, підвищення рівня життя населення, утвердження дійсно демократичних засад в українському суспільстві.

Рішучі дії оновленої влади  по виводу України з кризи, покращенню внутрішньої ситуації, створенню  сприятливого інвестиційного клімату, турбота про інтелектуальний потенціал суспільства дали б змогу покращити імідж України, сформувати ставлення до неї як до надійного партнера, країни, що має великі перспективи.

 Важко сказати, що може  статися через кілька років  та байдужість нашого народу  може призвести до того, що може відбутися справжній відхід України від декларованої зараз Європейської тенденції. Україна може залишитися позаблоковою державою, а щоб цього не сталося треба йти до вирішення усіх внутрішніх і зовнішніх проблем.

Українська помаранчева революція, крім усього іншого, кардинально змінила сприйняття України та українців у світі. Та неприхована й щира симпатія, з якою Європа й світ як на рівні органів державного управління, державних діячів і політиків, так і на рівні ЗМІ й інших інститутів громадянського суспільства поставилися до «помаранчевих» і особисто до Віктора Ющенка, поширилася на всю країну. Є всі підстави стверджувати, що Україна не просто істотно поліпшила свій зовнішній імідж, а, по суті, вперше з моменту здобуття незалежності одержала його в такому обсязі й у такому масштабі. Питання тепер полягає в тому, щоб з максимальною користю для країни та її громадян використати той потенціал і ту позитивну енергію, що їх покликали до життя події листопада-грудня 2004 року.

Основні завдання, які стоять нині перед Україною - це завершення переговорів з ЄС щодо надання ним Україні статусу країни з ринковою економікою, вступ до СОТ, асоційоване членство в Союзі та, нарешті, приєднання до Європейського Союзу як повноправного й повноцінного його члена, що дасть можливість повністю визначити імідж України в країнах ЄС як країни європейського зразка з цілком позитивним авторитетом.

 Треба також відзначити, що імідж будь-якої держави  – багатофакторний феномен, тому  для формування та забезпечення позитивного іміджу України потрібні поєднання економічного зростання, соціально-політичної стабільності, забезпечення обороноздатності країни та розвиток демократичних засад в управлінні державою. Однією з найважливіших передумов забезпечення позитивного іміджу України є здійснення системної, узгодженої і послідовної роботи всіх органів влади.

Державна іміджеві політика має забезпечити узгоджені дії  органів державної влади та громадських  організацій на цьому напрямі  на основі використання економічного, інтелектуального та культурного потенціалу українського суспільства. Всередині країни ця політика має спрямовуватися на висвітлення фактичних здобутків і позитивних зрушень, підтримувати впевненість населення у її незмінній меті – забезпечувати своїм громадянам належний рівень життя. Забезпечення позитивного іміджу Україна має стати загальнонаціональною ідеєю, яка б згуртовувала навколо себе багатоетнічне українське суспільство.