Міжнародна міграція та україна

АНОТАЦІЯ

 

наукової роботи під  шифром «Світова економіка»

Наукова робота: 33 сторінки, 1 таблиця, 6 рисунків, 15 джерел.

Актуальність: необхідність формування виваженої державної політики щодо регулювання трудових міграцій потребує відповідного  інформаційного забезпечення. Вивчення сучасних тенденцій трудової міграції є необхідною умовою пошуку шляхів оптимізації цього процесу в Україні.

Метою роботи є дослідження міграційного  процесу як у світі, так і в Україні,  напрямки  і  характер  міграції  як наслідок суспільно-політичних та економічних процесів в Україні з метою пошуку можливих шляхів покращення державної міграційної політики України.

Сучасна  міграційна  ситуація  в  Україні  характеризується  стабілізацією інтенсивності міграційних  переміщень, що пов’язані зі зміною офіційного місця проживання, переходом до додатного балансу стаціонарних міграцій у 2005 р. при значних масштабах зовнішніх трудових міграцій. Разом з тим, практичних заходів щодо трудової міграції громадян за кордон все ще бракує. Результати даної роботи можуть бути використані для розробки Плану заходів щодо реалізації державної міграційної політики України.

 

ЕМІГРАЦІЯ, ІМІГРАЦІЯ, МІГРАЦІЙНЕ САЛЬДО, МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА, «ВІДПЛИВ УМІВ», ТРУДОВІ РЕСУРСИ, ЗАЙНЯТІСТЬ.

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

 

ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO)

ЄС – Європейський Союз

МВС – Міністерство внутрішніх справ

млн. – мільйон

МОМ – Міжнародна організація  міграції

МОП – Міжнародна організація  праці

НАНУ - Національна академія наук України

НІК – Нові індустріальні  країни

ОАЕ - Об'єднані Арабські Емірати

ООН - Організація Об'єднаних  Наці

ПАР - Південно-Африканська Республіка

р. – рік

СІМЕ - Міжурядовий комітет  з питань міграції

СНД – Співдружність  незалежних держав

СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік

США – Сполучені Штати  Америки

тис. – тисяча

чол. – чоловік

 

ЗМІСТ

 

АНОТАЦІЯ		2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ		3
ВСТУП		5
1	СВІТОВІ МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ	6
1.1	Загальна характеристика населення і трудових ресурсів світу	6
1.2	Сутність і види міжнародної  трудової міграції	7
1.3	Проблеми  зайнятості  у  світовій  економіці	9
1.4	Основні центри притягання робочої сили	11
2	УЧАСТЬ УКРАЇНИ  У МІЖНАРОДНІЙ ТРУДОВІЙ МІГРАЦІЇ	13
2.1	Особливості трудової міграції в Україні	13
2.2	Напрямки міжнародної  міграції з України	17
2.3	Прогноз міграції на період до 2050 р.	19
2.4	Наслідки трудової міграції	21
3	РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ  ПРОЦЕСІВ	23
3.1	Державне регулювання  міграції трудових ресурсів	23
3.2	Міжнародно-правові основи  трудової міграції між країнами	25
3.3	Рекомендації щодо державної міграційної політики України	27
ВИСНОВКИ		30
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ		33

 

ВСТУП

 

Питання трудової міграції громадян України за кордон та в  самій державі є проблемою державного рівня. Тема українських заробітчан активно обговорюється в пресі та на телебаченні, привертаючи увагу всього суспільства.  Мільйони трудових мігрантів з України, більшість з яких працює в Росії, країнах Західної Європи та Північної Америки, змушують державу по-новому усвідомити важливість проблеми  захисту прав та свобод її громадян. Сьогодні більшість наших співвітчизників перебуває за кордоном у статусі нелегальних трудових мігрантів і належить до найбільш дискримінованої та незахищеної категорії іноземців. У зв'язку з цим, зростає кількість звернень до органів державної влади України від громадян, які потрапляють у складні ситуації за кордоном, з проханням надати їм допомогу та захистити. Ця важлива проблема підкреслюється масштабами та тенденціями трудової міграції з України.

Міжнародна міграція робочої сили є складовою світової системи господарювання,  вона  є  результатом  еволюції  робочої  сили,  системи міжнародного  поділу  праці  та  інтеграції. Дедалі  більшого  поширення  і  значення  набуває  переміщення  людських  ресурсів,  зумовлене  соціально-економічними, військовими, етнічними, релігійними та зовнішньоекономічними чинниками.  

Розвиток  міграційного  процесу,  зміна  напрямів  і  характеру  міграції  є наслідком  суспільно-політичних та економічних  процесів в Україні. Вивчення сучасних тенденцій трудової міграції є необхідною умовою пошуку шляхів оптимізації цього процесу в Україні.

Становлення України  як незалежної держави з власними кордонами та вільним обміном  трудовими ресурсами  вимагає  принципово  нового  розуміння  зовнішньої  трудової  міграції,  яка  стає  потужним чинником  інтеграції  країни  до  світового ринку праці. 

1 СВІТОВІ МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

 

1. Загальна характеристика населення і трудових ресурсів світу

 

При аналізі і плануванні трудових ресурсів використовуються такі поняття, як «населення», «трудові ресурси», «економічно активне населення» (зайняте і незайняте у виробництві),  «непрацездатне населення».

Під трудовими ресурсами  мають на увазі частину населення, що досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей  і знань для роботи в народному господарстві.

У поняття «людський капітал»  включається найбільш підготовлена до участі в сучасному виробництві частина трудових ресурсів.

Масштаби трудових ресурсів  характеризують потенційну масу живої праці, або «запас» робочої с, яким володіє суспільство для задоволення своїх потреб.

Економічно активне населення  – це частина працездатного населення, зайнята суспільно-корисною працею,  що дає їй дохід, необхідний для відтворення самої себе (наймані робітники, власники підприємств, члени родин, що допомагають підприємцям).

Частка економічно активного населення залежить від частки працездатних  у всьому населенні, а також від ступеня зайнятості  окремих вікових груп.  Термін «економічно активне населення» використовується  в міжнародній  системі понять, але в багатьох країнах він статистично чітко  не визначений.  Іноді його ототожнюють з поняттями «робоча сила» і  «трудові ресурси», що трохи ускладнює аналіз статистичних даних  цих понять.

Статистика промислово розвинутих країн включає в категорію  економічно активного населення  громадян з 15 років (більш 45% населення), у країнах, що розвиваються, – з 12 – 14 років (у середньому менш 40% населення), а в деяких африканських країнах – навіть  з 6 років. [1]

 

2. Сутність і види міжнародної трудової міграції

 

Міжнародна міграція робочої сили (labour force migration) - це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці на термін більше року, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів. Види міжнародної міграції розглянуті у таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1 - Види міжнародної трудової міграції

 

Критерій	Вид міграції	Визначення
Залежно від просторового горизонту переміщення	зовнішня	переміщення населення  за межами певної країни
	внутрішньоконтинентальна	переміщення населення  між країнами в межах одного континенту
	міжконтинентальна	переміщення населення  між країнами різних континентів
Залежно від терміну переміщення	постійна	це виїзд (в'їзд) населення  в іншу країну на постійне місце  проживання
	тимчасова	це робота за кордоном протягом певного обмеженого часу з  подальшим поверненням на батьківщину  або переїздом в іншу країну
	сезонна	це щорічна міграція на період певного сезону (як правило, для збирання врожаю сільськогосподарських  культур) з подальшим поверненням на батьківщину

 

Продовження таблиці 1.1 - Види міжнародної трудової міграції

 

За юридичними засадами	маятникова	це постійна робота в  одній країні при проживанні в  іншій, як правило, прикордонній країні за наявності необхідних міжнародних угод між країнами
	організована	переміщення населення  згідно з національним законодавством (наприклад, за візовим  режимом)
	нелегальна	самовільне переміщення  населення щодо кордонів країни всупереч законодавству
Згідно з професійним складом	міграція робітників (наприклад, нефтяників)
	міграція спеціалістів (наприклад, програмістів)
	міграція представників гуманітарних професій (наприклад, співаків, авторів)
За якісним рівнем	міграція робочої сили низької кваліфікації; міграція робочої сили високої кваліфікації; міграція вчених ("відплив  умів").
За напрямками руху	еміграція	виїзд працездатного  населення країни за її межі
	імміграція	в'їзд працездатного  населення до країни з-за її меж
	рееміграція	повернення емігрантів на батьківщину

 

 

Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо і показує обсяг чистої міграції. Сума цих потоків показує обсяг валової міграції.

Кількість мігрантів  у світі стабільно зростає: 1960 р. - 3,2 млн; 1995 р. - 35 млн; 1997 р. - 40 млн; 2000 р. - 120 млн; 2007 р. - 192 млн; близько 214 млн. - у 2010 р.

У 2008 р. мігранти становили 3% від населення світу. Це означає, що кожна 35 людина у світі є мігрантом. Жінки становлять приблизно 50% валової  світової міграції, неврегульовані мігранти - 15-20%, біженці - 5%. [2]

 

1.3 Проблеми  зайнятості  у  світовій  економіці

 

Високі темпи приросту населення країн, що розвиваються, при  збереженні його «омолодженої»  вікової структури  (близько 34% людей у віці до 15 років)  ведуть до збільшення масштабів трудових ресурсів.  Це приводить до необхідності  створення нових робочих місць з метою ліквідації часткового або повного  безробіття.  За підрахунками експертів Міжнародної організації праці (МОП) для задоволення потреби в зайнятості і ліквідації безробіття до 2025 р. на планеті необхідно створювати щорічно 50 млн. додаткових робочих місць, у тому числі 40 млн. – у країнах, що розвиваються.

Здійснити це  практично неможливо з багатьох причин. Одна з них – НТР, що при усіх своїх позитивних результатах має і негативні,  у тому числі – збільшення безробіття в результаті витиснення живої праці.  За даними МОП, найбільш гостро від безробіття страждають Іспанія, Болівія і Пуерто-Рико, де більш 20% активного населення – безробітні. Розходження між країнами великі – від 3% у Японії до 23% в Іспанії. [3]

Відповідно до визначення МОП, до безробітних відносяться  особи, що не мають роботи, активно  її шукають і готові почати працювати  протягом визначеного періоду. Це визначення включає частково зайнятих, змушене  безробіття і тих, хто попадає в тимчасові обставини. Облік безробітних ведеться шляхом обстежень домашніх господарств, реєстрації безробітних або обліку виплат по безробіттю. До числа зайнятих МОП включає осіб, що працюють не менш 1 години на тиждень і враховуються в звітних документах.

Збільшення безробіття відбулося в результаті збільшення пропозиції робочої с, що визначалося  збільшенням працездатного населення, і, насамперед, поповненням робочої  с жінками.

Становище з зайнятістю різко погіршилося в країнах  Західної Європи, де рівень безробіття перевершив рівень США на 1/6, тому що вони не змогли забезпечити створення робочих місць відповідними темпами. Але тому, що США створювало нові робочі місця  за рахунок низькооплачуваної робочої с в сфері послуг, це сприяло уповільненню продуктивності праці в порівнянні з Західною Європою.

Загострення проблеми зайнятості, структурні зрушення в господарстві приводять до перегляду вже сформованих  форм використання робочої с і  трудових відносин. Різко зросла роль нетрадиційних форм зайнятості, у першу чергу, часткової і тимчасової, котрі  дозволяють з найменшими витратами регулювати рівень зайнятості на підприємствах у залежності від попиту. У США, Канаді, Японії частка частково зайнятих збільшилася до 20%, у країнах Західної Європи – до 15%.

Приблизно в половині країн зросли розходження в зарплаті на користь високооплачуваних категорій. Підвищення освітнього рівня загальмувалося в більшості провідних промислово розвинутих країн, що супроводжувалося підвищенням оплати більш освічених. Ряд країн скоротив системи виплат по безробіттю, зменшив або ліквідував мінімальні зарплати. Характер зайнятості послужив однією з причин збільшення розриву в оплаті чоловічої і жіночої праці  (у розвинутих країнах зарплата жінок складає 66 – 90% від зарплати чоловіків).

 

 

 

 

1.4 Основні центри притягання робочої сили

 

1.  Західна Європа (особливо Німеччина, Франція (з Північної Африки),  Англія,  Бельгія (з Іспанії й Італії), Нідерланди, Швеція (з Фінляндії) і Швейцарія).  У середині 90-х років приплив іммігрантів оцінювався в 180 тис. чол. на рік. Тільки в країнах ЄС нараховується 13 млн. іммігрантів. На даний час тут розвивається загальний ринок робочої с, що  припускає вільне переміщення працівників між країнами ЄС і уніфікацію трудового законодавства. 9 грудня 1989 р. прийнята   «Хартія основних соціальних прав робітників ЄС».  Найбільш розвинуті країни Західної Європи  принаджують робочу силу з менш розвинутих західноєвропейських країн, арабських країн Північної Африки і Близького Сходу, країн Африки до півдня від Сахари, країн Східної Європи  і СНД.