Міжнародна міграція та україна

17. Здійснення подальшої  інституційної реформи у сфері  управління міграцією, а саме, виведення Державної міграційної  служби з-під управління МВС,  концентрацію в цьому органів всіх функцій щодо управління відповідною сферою, в т.ч. щодо трудової міграції громадян за кордон, підтримки зв’язків з працівниками-мігрантами, заохочення повернення та допомоги в реінтеграції.

ВИСНОВКИ

Протягом усієї історії  людства міграційні процеси відіграють значну роль в суспільному розвитку. Розвиток трудових міграцій є необхідною умовою кількісного та якісного економічного зростання‚  механізмом досягнення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією.  З другого боку, в умовах низького рівня заробітної плати в державному секторі економіки та поширення безробіття,  трудові міграції для багатьох верств економічно активного населення стають засобом підвищення рівня життя та уникнення бідності.  В той же час рівень наукових досліджень міграційних процесів, зокрема в контексті розвитку ринку праці, залишає бажати кращого.

Особливостями сучасної міграційної ситуації в Україні є стабілізація інтенсивності стаціонарних міграцій (що пов’язані зі зміною офіційного місця проживання і фіксуються державною статистикою)  та перехід до додатного міграційного балансу у 2005  р.  при збереженні значних обсягів зовнішніх трудових міграцій.  Україна зіткнулася з рядом загроз національній безпеці держави,  які пов’язані з міграційними процесами.  Це загальне зменшення чисельності населення (за певних умов може призвести до неможливості підтримання необхідного рівня господарської освоєності території),  зокрема міграційне зменшення кількості осіб молодого та середнього віку,  еміграція висококваліфікованих спеціалістів,  приток та транзит нелегальних мігрантів з країн,  що розвиваються,  включаючи кримінальні елементи,  нелегальна міграція наших співгромадян за кордон,  чимало з яких опиняються у безправному становищі і позбавлені можливості користування захистом держави.

Основними країнами призначення  українських заробітчан є Росія, Італія,  Чеська республіка,  Польща,  Угорщина,  Іспанія,  Португалія.  Загалом майже всі трудові  міграції здійснюються до країн СНД  та ЄС.  На основі офіційно оформленого статусу найчастіше українські громадяни працювали у Чеській Республіці та Португалії,  найбільша частка мігрантів без офіційного статусу спостерігалася в Польщі та Італії. Українські трудові мігранти-чоловіки зайняті переважно на будівництві, жінки – в якості домашньої прислуги, на будівництві і в торгівлі.  Переважна частина мігрантів працювали за наймом,  однак кожен шостий здійснював підприємницьку діяльність.  Робота в якості самозайнятого або роботодавця найбільше поширена серед заробітчан в сусідніх з Україною країнах, особливо в Угорщині.

Населення різних регіонів України неоднаковою мірою залучено до трудових міграцій.  Рівень участі населення працездатного віку у  трудових міграціях (питома вага трудових мігрантів у загальній чисельності відповідної вікової групи)  коливається від майже нульових значень у деяких північних,  центральних та південних регіонах до понад 30% на Закарпатті. Загалом величина цього показника зменшується в напрямку із заходу на схід,  дещо підвищуючись на крайньому сході (у Луганській області). Зовнішня трудова міграція справляє сприятливий вплив на розвиток ринку праці в Україні.  Заробітки мігрантів сприяють підвищенню добробуту їхніх домогосподарств:  майже у кожному четвертому випадку міграційні надходження становлять понад ¾ сукупного доходу домогосподарства. 

Протягом 18-річного періоду  незалежності в Україні прийнято ряд законів,  спрямованих на регулювання  міграційних процесів,  проте  в цілому міграційна політика держави  досі залишається не розробленою.  Хоча Україна є одним з найбільших експортерів робочої сили в Європі,  проблемам регулювання зовнішніх трудових міграцій не приділяється належна увага на державному рівні. Трудова міграція повинна враховуватися при стратегічному економічному плануванні, перш за все при формуванні політики зайнятості та розробці інвестиційних програм і на центральному, і на регіональному рівнях.

В умовах соціально-економічної  кризи роль трудових міграцій як джерела  зниження напруження на місцевих ринках праці,  значно зростає.  Дії держави у відповідній сфері мають бути спрямовані передовсім на створення умов для скорочення виїзду на заробітки за кордон,  захист прав громадян,  які працюють за кордоном,  забезпечення більш сприятливих можливостей їхнього працевлаштування в зарубіжних країнах та заохочення   повернення мігрантів на батьківщину шляхом максимального використання результатів трудової міграції в інтересах розвитку.

Впровадження висновків  та рекомендацій щодо формування державної  політики в сфері трудових міграцій населення,  а також пропозицій щодо удосконалення обліку міграційних переміщень сприятиме підвищенню ефективності управління міграцією,  пом’якшенню негативних наслідків демографічної кризи,  зниженню напруженості на ринку праці,  мінімізації рівня безробіття,  посиленню соціального захисту населення України в сфері зайнятості, зокрема українських працівників за кордоном,  підвищенню ступеня достовірності міграційної статистики.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник. – К.: ВІПОЛ, 1996.

2. Г.А. Семенов, М.О. Панкова, А.Г. Семенов. Міжнародні економічнівідносини: аналіз стану, реалії і проблеми. Видання друге, перероблене і доповнене. Навчальний посібник. - Киів – 2006

3. Міжнародна економіка: Навч. посібник/ За ред. Козака Ю.Г., Логвіно-вої Н.С., Осипова В.М. – К.: ЦУЛ, 2008.

4. Петрова І.Л.  Регулювання  зайнятості  у  світлі  глобалізаційної  перспективи /  І.Л.  Петрова // Економіка та держава. – 2005. – №2. – С. 19 – 21.

5. Державний комітет статистики України (Держкомстат), 2011 р.

6. УЦСР,  Держкомстат України, “Зовнішня трудова міграція населення України”,  2009 р.

7. Центр соціальних та економічних досліджень (CASE), 2008 р.

8. Мишутин С. Кошелек позвал в дорогу / С. Мишутин // Аргументы и факты в Украине. – 2007. – №23. − С. 10.

9. Романцов М. Наши в Чехии. Где украинцам жить хорошо / М. Романцов // Сегодня. – 13.12.2007. – С. 18.

10. М. Хоффман і Д. Рейхель, “Українська міграція: аналіз міграційних переміщень в, через та з України” 2011 р.

11. Прогноз демографічного розвитку України до 2050 року // Соціальна політика. – 2008. –  № 9. –  с.4-10.

12. Заробітчанство: морально-етичний аспект соціальної проблеми // Людина і праця. – 2008. – № 8. – с.17-18.

14. Філіпенко А. С. та інші. Україна і світове господарство. Навчальний посібник. — Київ, Либідь, 2002.

15. World migration report 2010. The future of migration: building capacities for change // IOM. – Geneva. – 2010. – 295p.