Індо-пакистанський конфлікт у висвітленні світових ЗМІ

Висновки

Проаналізувавши індо-пакистанський конфлікт ми дійшли висновку, що

історія виникнення конфлікту почалася майше 70 років  тому і за цей час набула міжнародного характеру та широкої зацікавленості представників ЗМІ до нього.

  Індія і Пакистан - країни, що утворилися в 1947 році в результаті розпаду колоніальної системи і знаходяться в стані конфлікту більше п'ятдесяти років. Дві держави розділені за конфесійною ознакою і підтримуються різними міжнародними силами. Протистояння Індії та Пакистану вЕлразілось у трьох війнах 1947-1949, 1965, 1971 рр.. і кризі 1999 р. (Каргільскій інцидент), мало не призвів боку до ядерного конфлікту.

  Протягом усього періоду зародження і розвитку конфлікту вплив на хід подій надавали безліч чинників. Найбільш значущими з них були історичні передумови, міжрелігійна ворожнеча, територіальні претензії, внутрішньополітичні події, втручання сусідів і наддержав, безсумнівно, маючих підвищений інтерес до цього субконтиненту.

Кашмірська  проблема як ядро ​​індо-пакистанських  протиріч - це історія того, як дві, багато в чому споріднених держави, нарешті завоювали довгоочікувану свободу, рік за роком культивували у себе образ ворога, займаючи непримиренну позицію і не бажаючи, в кінцевому підсумку, йти на взаємні поступки. Бурхливий розвиток науково-технічного прогресу в найкоротші терміни протягом індійсько-пакистанського протистояння загострило появою ядерної зброї, що загрожує глобалізацією конфлікту. Новий виток напруженості стався в 1990-ті роки з появою у сторін ядерної зброї.

Після ядерних випробувань і Індія, і Пакистан, зробили кроки, які  свідчили про їх прагнення врахувати вимоги та побажання світової спільноти. Індія заявила про мораторій на проведення ядерних випробувань, про можливість приєднання до ДВЗЯВ, змінила колишнє негативне ставлення до Договору про заборону виробництва матеріалів, що розщеплюються і висловила готовність брати участь у його підготовці, а також оголосила про зобов'язання не застосовувати першими ядерну зброю і закликала Пакистан та інші зацікавлені країни підписати з нею відповідні угоди.

Пакистан  також оголосив односторонній мораторій  на ядерні випробування, висловив бажання  підписати ДВЗЯВ, навіть якщо цього  не зробить Індія, запропонував їй укласти  двосторонні угоди по забороні проведення ядерних випробувань, а також  договір про ненапад; Ісламабад  висловив готовність припинити отримання  матеріалів, що розщеплюються і ввести заборону на передачу ядерної технології за межі країни, а також бажання  брати участь у підготовці Договору про заборону виробництва матеріалів, що розщеплюються. Крім словесних заяв Пакистан зробив і практичний крок - відкрив два ядерні об'єкта для  міжнародних інспекцій.

Неважко помітити, що всі перераховані ініціативи обох країн носили досить обмежений  та декларативний характер, в них  проглядалися колишні підходи до ядерних проблем - глобальний у Індії  та регіональний у Пакистану. Деякі  пропозиції однієї сторони не знайшли  підтримки у інший. Так, Індія  відмовилася від двосторонньої  угоди про заборону ядерних випробувань, а Пакистан - від договору про  зобов'язання держав не застосовувати  першим ядерну зброю. Незважаючи на всі  недоліки розглянутих вище пропозицій, вони все ж свідчили про певний позитивному зсуві в позиціях двох країн з ядерної проблематики, який міг бути закріплений і розвинений в подальшому.

  Також варто згадати засоби масової інформації, які відіграли значну роль у конфлікті. Аналізуючи повідомлення ми можемо сказати, що деякі ЗМІ упереджено висвітлюють конфлікт, підтримуючи позицію одної зі сторін і засуджуючи іншу, і саме це підсилює негативну громадську думку і конфронтацію між країнами.

Список використаної літератури

1. Вайдерман Д. Тенденции в развитии внешней политики Пакистана и ихпредпосылки. / Д. Вайдерман // США - Экономика, политика, идеология. - 1976. - №5. - С. 83-88.
2. Егоров Б.Г. Индия: Тревоги и надежды / Б.Г. Егоров, Ю.К. Назаркин  – М.: Знание, 1986. – 163 с.
3. Википедия. Свободная энциклопедия [Електронний ресурс] - режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Первая_индо-пакистанская_война
4. Емельянов B.C. Проблемы нераспространения ядерного оружия./ В.С. Емельянов – М.: ИКАР, 2005. – 92 с.
5. Емельянов B.C. Проблемы нераспространения ядерного оружия. / В.С. Емельянов – М.: ИМО, 1992. – 155 с.
6. Журавлева Е.С. Внешняя политика Индии / Е.С Журавлева, В.П. Кочетов – М: ИКАР, 2005. – 68 с.
7. Закон України "Про міжнародну політику" від 20 січня 2007 номер 284
8. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года  / П. Кальвокоресси // Московский журнал международного права. – 2000. – №8. – С.113-120.
9. Квок Б. Ядерные испытания в Индии и Пакистане / Б. Квок // Международная жизнь. – 1998. – №8. – С. 86-89.
10. Назаркин Ю.К. Международный механизм переговоров по разоружению / Ю.К Назаркин  // Мировая экономика и международные отношения. - 1973. - №1. - С. 31-40.
11. Осипов Г.А. Развивающиеся страны и нераспространение ядерного оружия / Г.А. Осипов - М.: Мысль, 1987.-287 с.
12. Поцхверия Б.М. Индия и Пакистан. Международная проблема / Б.М. Поцхверия. – М.: Наука, 1976. – 269 с.
13. Сызыдыкова Ж.С. Особенности региональной политики Индии / Ж.С. Сызыдыкова. – М.: Наука, 1999. – 135 с.
14. Newspaper ARCHIVE [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://newspaperarchive.com/
15. The British Newspaper Archive [Електронний ресурс] – Режим доступу:

          http://www.britishnewspaperarchive.co.uk