Інформаційна безпека України та національні інтереси

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

 Волинського Національного  Університету імені Лесі Українки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання

На тему: Інформаційна безпека України та національні інтереси

 

 

 

 

 

Підготувала

студентка 31 групи

ф-ту міжнародних  відносин

Гайди Яни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2011

 

 

 

 

ВСТУП

 
1. Поняття та зміст інформаційної безпеки

2. Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління

2.1. Поняття інформаційної війни

2.2. Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері

2.3. Класифікація загроз

3. Державна політика національної безпеки в інформаційній сфері

Висновки

Список рекомендованої літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Інформаційна безпека  України є органічною складовою  національної, відтак її розгляд є  необхідним для формування базових  знань та уявлень про національну  безпеку.

Актуальність розгляду даної теми обумовлена цілою низкою чинників:

• нині головним стратегічним національним ресурсом, основою економічної  та оборонної могутності держави  стає інформація та інформаційні технології;

• інформація у сучасному  світі є таким атрибутом, від якого у визначальному плані залежить ефективність життєдіяльності сучасного суспільства;

• інформаційні технології принципово змінили обсяг і важливість інформації, яка обертається в  технічних засобах її збереження, обробки та передачі;

- загальна комп'ютеризація основних сфер діяльності призвела до появи широкого спектру внутрішніх і зовнішніх загроз, нетрадиційних каналів втрати інформації і несанкціонованого доступу до неї;

• масове оснащення державних  установ, підприємств, організацій  і приватних осіб засобами обчислювальної техніки і включення їх до світових інформаційних просторів містить у собі реальну загрозу створення розгалужених систем регулярного несанкціонованого контролю за інформаційними процесами і ресурсами, навмисного втручання в них;

* реальністю сьогодення  стало застосування інформаційної  зброї ї ведення інформаційних  війн;

• недосконалість правового  регулювання суспільних відносин

у сфері інформаційної  безпеки призводить до серйозних  негативних наслідків, які ускладнюють  підтримання необхідного балансу інтересів особи, суспільства та держави, формування конкурентоспроможних місцевих інформаційних агентств і засобів масової інформації;

• недобросовісне використання інформаційного простору усередині  держави призводить до зниження рівня внутрішньої інформаційної безпеки України, прямим наслідком чого є дестабілізація соціально-політичної обстановки, проведення акцій опору прийняттю тих чи інших державних рішень;

• конституційні права  громадян на недоторканність приватного життя, особистої та сімейної таємниці, таємниці листування не мають достатнього організаційно-правового і технічного забезпечення;

• погіршується ситуація із забезпеченням збереження державної  таємниці, недостатньо розвинені  механізми забезпечення службової  та комерційної таємниці;

• суттєва шкода завдана  кадровому потенціалу колективів тих  підприємств, які діють у сфері  створення засобів інформатизації;

• відставання вітчизняних  інформаційних технологій змушує при  створенні інформаційних систем закуповувати імпортну техніку І залучати іноземні фірми, через що підвищується імовірність несанкціонованого доступу до інформації, що обробляється, зростає залежність від іноземних виробників комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, програмного забезпечення.

Відтак процес інформатизації суспільства розвивається стрімко і почасти непередбачено. Інформатизація призводить до створення єдиного інформаційного простору, в межах якого відбувається накопичення, обробка, зберігання, обмін інформацією між суб'єктами цього простору — окремими особами, організаціями, державами.

Нормальна життєдіяльність  суспільства визначається рівнем розвитку, якістю функціонування і безпекою інформаційного середовища, а також рівнем і станом нормативно-правового забезпечення даних процесів. Інформаційне законодавство спрямовано на закріплення державної інформаційної політики, яка передбачає забезпечення гарантованого рівня національної безпеки в інформаційній сфері, нормального розвитку інформаційних технологій і засобів захисту інформації, виключення монополізму в даній області, запобігання розроблення інформаційно деструктивних технологій впливу на антропогенну популяцію, захист авторських і суміжних прав тощо.

Виробництво й управління, оборона і зв'язок, транспорт і  енергетика, банківська справа, фінанси, наука й освіта, медицина, екологія — все більше залежать від інтенсивності інформаційного обміну, повноти, своєчасності та достовірності інформації.

Поява й активізації  загроз в інформаційній сфері, передусім  загроз від ведення інформаційних  війн, суттєво підвищує роль і значення інформаційної безпеки в системі національної безпеки України і обумовлює розширення Й змісту. Вірата контролю над національними інформаційними комунікаціями у XXI столітті може призвести до втрати національної незалежності. Майбутні війни — війни без застосування прямого насильства, засобами якого є непрямі дії, одним з методів яких можуть бути інформаційні війни.

Особливо слід відмітити  важливість широкого застосування загальноосвітніх курсів інформаційної безпеки при  підготовці кадрів різної професійної спрямованості з урахуванням перспектив розвитку інформаційної цивілізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та зміст  інформаційної безпеки

Характерною ознакою  сучасного етапу економічного та науково-технічного прогресу е стрімкий розвиток інформаційних технологій, їх якнайширше використання як у повсякденному житті, так і управлінні державою. Інформація і інформаційні технології все більше визначають розвиток суспільства та слугують новими джерелами національної могутності. Становлення інформаційного суспільства радикально змінює політичну, екологічну та соціальну сфери життєдіяльності людства. У цих умовах формування інформаційного суспільства змінює предмет праці на інформацію і знання. У свою чергу основою глобалізації стають інтеграція інформаційних систем різних держав до єдиної загальносвітової інформаційної системи, формування єдиного інформаційного простору, створення глобальних інформаційно-телекомунікаційних тенет, інтенсивне впровадження нових інформаційних технологій в усі галузі суспільного життя, включаючи і державне управління.

Глобальний процес інформатизації суспільства охопив практично всі  країни світу і нині є стрижнем науково-технічного і соціально-економічного розвитку.

Інформатизація становить собою організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для всебічного задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян суспільства, органів державної влади й управління на основі формування і використання інформаційних ресурсів і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів і інформаційних технологій із використанням обчислювальної і комунікаційної техніки.

Основними завданнями інформатизації є:

• всебічне інформаційне забезпечення потреб суб'єктів інформаційних відносин;

• створення єдиного  безпечного інформаційного простору;

• створення, впровадження і використання інформаційних систем, інформаційних технологій і інформаційних  продуктів загального значення;

• підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації у сфері інформатизації.

Осягнення сутності змісту поняття "інформаційна безпека" є  важливим завданнями наукового аналізу. Будь-яке вчення лише тоді досягає  зрілості і досконалості, коли розкриває  сутність досліджуваних явищ, має  можливість передбачати майбутні зміни не лише у сфері явищ, а й у сфері сутностей. Пізнання сутності інформаційної безпеки можливо лише на основі абстрактного мислення, створення теорії досліджуваного предмета, усвідомлення внутрішнього змісту, виявлення характерних ознак, розкриття сутнісних характеристик поняття, що вивчається.

В історичному процесі  складається структура предмета, тобто єдність внутрішнього змісту і зовнішніх проявів, співпадаючих і неспівпадаючих суперечливих сутностей. Сутність — сукупність глибинних зв'язків, відносин і внутрішніх законів, які визначають основні риси і тенденції розвитку системи. Сутність може вважатися пізнаною, коли відомі причини виникнення і джерела розвитку розглядуваного об'єкта, шляхи його формування або технічного репродукування, якщо в теорії або на практиці створена його достовірна модель. Одна й та сама сутність може мати множину різних явищ.

Сутність проявляється і осягається в дефініції* яке  виражає родове поняття. Таким щодо інформаційної безпеки е поняття  безпеки, яке характеризує певний процес управління загрозами та небезпеками. Відповідно видове поняття "інформаційна безпека" означає процес управління загрозами та небезпеками в інформаційній сфері.

Саме тому інформаційна безпека е невід'ємною частиною загальної безпеки, чи то національної, чи то регіональної, чи то міжнародної. Аналіз інформаційної безпеки передбачає розгляд сукупності таких об'єктивних чинників:

• потреб громадян, суспільства  і держави і світового співтовариства;

• уразливість індивідів, суспільства і держави від цифрових технологій;

• наявність широкого кола загроз і небезпек, якими має  управляти система забезпечення інформаційної безпеки.

Інформаційна безпека  є складовим компонентом загальної  проблеми інформаційного забезпечення людини, держави і суспільства. Вона орієнтована на захист значимих або вже згаданих суб'єктів інформаційних ресурсів, законних інтересів. Зміст поняття "інформаційна безпека" розкривається у практичній діяльності, наукових дослідженнях, а також нормативно-правових документах.

Так, визначення інформаційної  безпеки було дано у Федеральному Законі Росії "Про участь у міжнародному інформаційному обміні". У даному законі інформаційна безпека розглядалася як стан захищеності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій і держави. Ця трактовка виходить з того, що захист інформації та інформаційної інфраструктури становить содою зміст інформаційної безпеки. При цьому наголос робиться на технічний бік проблеми.

Дещо інше визначення інформаційної безпеки міститься  у Доктрині інформаційної безпеки  Російської Федерації, де вона визначається як стан захищеності її національних інтересів у інформаційній сфері, які визначаються сукупністю збалансованих  інтересів особи^ суспільства і держави. З цього визначення випливає, що зміст поняття безпеки базується на інтересах суб'єктів суспільних відносин в інформаційній сфері, від збалансованості яких залежить рівень загроз.

Слід зазначити, що у  науковій літературі поки бракує єдиного консолідованого погляду на зміст поняття "інформаційна безпека". Для одних воно відображає стан, для інших процес, діяльність, здатність, систему гарантій, властивість, функцію. Відтак постає необхідність в угрупуванні напрямів визначення аналізованого поняття.

Так, наприклад, представник  першого напряму за нашою умовною  класифікацією, Ю.А. Фісун, який працює в Академії управління МВС РФ характеризує інформаційну безпеку як "стан захищеності  інформаційного середовища, який відповідає інтересам держави, за якого забезпечується формування, використання і можливості розвитку незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх

інформаційних загроз". Такої ж позиції притримуються  і розробники концепції інформаційної  безпеки центру Разумкова, а також деякі українські дослідники, які вважають за необхідне визначати інформаційну безпеку як стан захищеності. Так наприклад, Гасеський В.К., Авраменко ВА. визначають інформаційну безпеку як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави, який виключає можливість заподіяння їм шкоди через неповноту, невчасність і недостовірність інформації, через негативні наслідки функціонування інформаційних технологій або внаслідок поширення законодавчо забороненої чи обмеженої для поширення інформації, у той час як О.Г. Додонов визначає інформаційну безпеку як стан захищеності інформаційного простору, який забезпечує формування та розвиток цього простору в інтересах особистості, суспільства та держави.

Аналогічного погляду  дотримується і інший російський дослідник /. Панарін, роблячи більший акцент на ролі політичної еліти, яка може протистояти інформаційному впливу. На його думку, інформаційна безпека — стан інформаційного середовища суспільства і політичної еліти, який забезпечує її формування і розвиток в інтересах керівництва країни, громадян і суспільства.