Інформаційна безпека України та національні інтереси

Інформаційні ресурси: 1) сукупність документів у інформаційних  системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо); 2) організована сукупність інформаційних продуктів певного  призначення, що необхідні для забезпечення інформаційних потреб громадян, суспільства, держави у певній сфері життя чи діяльності.

Інформаційні технологи: 1) цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування; 2) цілеспрямовано організована сукупність інформаційних процесів для створення і використання інформаційних продуктів або надання інформаційних послуг; 3) технологічний процес, предметом перероблення й результатом якого е інформація; 4) процес матеріалізації знань у продукцію і послуги за допомогою комп'ютерно-телекомунікаційних систем; 5) система методів і способів використання комп'ютерної техніки та систем зв'язку для створення, пошуку, одержання, відображення, реєстрації, накопичення, збереження, захисту і поширення інформаційних продуктів.

Інформаційне середовище: усталене поєднання окремих суб'єктів національного інформаційного простору України, інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів, що взаємодіють в інформаційних процесах.

Інформаційний ринок: система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг

Інформаційний продукт (продукція): 1) документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів; 2) документована інформація, яку підготовлено відповідно до потреб користувачів і яка призначена чи застосовується для задоволення потреб користувачів; 3) створена виробником сукупність документованої інформації, відомостей, даних і знань, яка призначена для забезпечення інформаційних потреб користувача.

Інформаційне забезпечення: підтримка засобами систем баз даних і баз знань процесів виробництва, торгівлі, керування, навчання, наукових досліджень та будь-якої іншої діяльності у всіх сферах життя суспільства, які спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб людини, суспільства та держави.

Інформаційне поле: 1) сукупність енергетичних субстанцій окремих об'єктів, які є елементами інформаційного поля Землі та Всесвіту; 2) просторово-часові вібрації (інформаційно-розпорядницькі структури), що містять відомості про минуле, сьогодення і майбутнє Всесвіту.

Інформаційне суспільство: 1) суспільство, в якому більшість робітників займаються створенням, збиранням, відображенням, реєстрацією, накопиченням, збереженням і поширенням інформації, особливо її вищої форми — знань; 2) суспільство, в якому діяльність людей ґрунтується на використанні послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій і технологій зв'язку.

Інформатизація: 1) сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, які спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки; 2) діяльність, спрямована на створення та широкомасштабне використання в усіх сферах життя суспільства інформаційних технологій.

Інформатика: наукова  діяльність, що вивчає інформаційні структури  та процеси збирання (набуття, придбання), відображення, реєстрації, накопичення, збереження і поширення (розповсюдження, реалізацію) інформації за допомогою ЕОМ.

Інформаціологія: новітня загальна фундаментальна наука про інформаційні природні процеси матеріалізації та дематеріалізації в мікро- й макроструктурах Всесвіту, що самоорганізуються.

Інформація: 1) документовані або публічно проголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі; 2) відомості про осіб, предмети, технології, засоби, ресурси, події та явища, що відбуваються в усіх сферах діяльності держави, життя суспільства, та навколишньому природному середовищі, незалежно від форми їх представленнями) будь-які знання про предмети, факти, поняття і т. ін. проблемної сфери, якими обмінюються користувачі системи оброблення даних.

Інформаційна війна: процес боротьби між суб'єктами із застосуванням інформаційної зброї.

Інформаційна зброя: засоби, які дозволяють вчинювати замислені дії із повідомленнями, що передаються, обробляються, створюються, знищуються і сприймаються.

Інформаційна загроза: вхідні дані, початково призначені для активізації в інформаційній системі алгоритмів, що відповідають за звичайний режим функціонування.

Сугестія: прихований інформаційний вплив на інформаційну систему, що самонавчається.

Сугестивний вплив: вплив з формування у інформаційної системи, що самонавчається, прихованих від неї самої цілей.

Зважаючи на той факт, що будова системи забезпечення внутрішньої  інформаційної безпеки є неможливою поза контекстом загроз та небезпек, наступним елементом для розгляду і будуть загрози інформаційній безпеці, що в сукупності дозволить окреслити напрями функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки.

2. Характеристика загроз  інформаційній безпеці системи державного управління

Загрози інформаційній  безпеці, з одного боку, є організаційним компонентом системи управління національною безпекою, а з іншого — слугують індикатором ефективності її функціонування. Адже реалізація загроз і переростання їх у небезпеки свідчить про неефективність функціонування даної системи, і навпаки. На сьогодні розглядати будь-які загрози в інформаційній сфері необхідно з урахуванням того контексту, в якому вони виникають і знаходять свій вияв. Найбільш небезпечною на даному етапі розвитку українського суспільства є інформаційні війни.

2.1. Поняття інформаційної  війни

Намагання у повній мірі усвідомити усі грані поняття  інформаційної війни нагадують  здебільшого намагання сліпих, які  прагнуть зрозуміти природу слона: той, хто дотикає ногу, кличе її деревом; хто дотикає хвоста — називає його канатом. Відверто скажемо, що питання формування понятійного апарату у сфері інформаційних відносин ще остаточно не вирішені. І передусім це пов'язано із несформованістю загальної теорії національної безпеки та її понятійного апарату.

Передусім хотіли б наголосити на тій обставині, що чисельність  трактувань даного поняття має більш  глибинні корівня, ніж це може здатися  на перший погляд. Йдеться про несформованість  загальної теорії національної безпеки, а отже і базового висхідного алгоритму будови понятійного апарату. Ми лише акцентуємо увагу на тій обставині, що формування понятійного апарату інформаційної безпеки є неможливим без формування даного апарату в рамках загальної теорії національної безпеки націобезпекознавство", основа якої ми розглядали у першому розділі.

Більш того, його формування має бути обумовлено і корелювати із останнім. Не можна, наприклад, визначати  інформаційну безпеку, використовуючи формулу: захищеність від..." у  той час як поняття національної безпеки (тобто родового поняття) визначається через формулу: управління загрозами та небезпеками. Певна річ, що понятійний апарат відповідних теорій, які слугують інструментом пізнання тих чи інших явищ у конкретних сферах життєдіяльності, не може розвиватися синхронно. Втім фундаментальні принципи його формування мають бути дотримані. За інших умов говорити про формування загальної теорії національної безпеки, а в її межах приватних теорій національної безпеки, зокрема теорії інформаційної безпеки, а отже і науково обґрунтованої цілісної концепції забезпечення національної безпеки стає неможливим.

На сьогодні саме інформаційні війни становлять собою найбільшу  небезпеку нормальному функціонуванню системи органів державного управління. Це й обумовлює детальной розгляд  питань щодо визначення поняття та і встановлення сутнісних ознак інформаційної війни.

Вперше термін "інформаційна війна" з'явився наприкінці 80-х років  ХХ століття. Вів став результатом  плідної праці теоретиків збройних сил США і став уживаним після  вдало проведеної роботи по знищенню СРСР. Активного застосування даний термін набув під час проведення воєнної компанії США в Іраку у 1991 році, де вперше були не лише застосовані інформаційні технології, а було відкрито наголошено на цьому, що спричинило ще більший резонанс.

Передусім, коли йдеться про будь-яку війну, включаючи інформаційну, то слід говорити про певний стан взаємовідносин між противниками. Здебільшого це не є присутнім, тому застосування даного терміну, на нашу думку, носить псевдонауковий характер. Інформаційна війна виникає з нових підходів до застосування інформації, визначення її ролі та місця. Можна виділити два трактування поняття інформаційної війни: гуманітарну і технічну.

Наприклад, Л.Павлютенкова зазначає, що у гуманітарному сенсі  інформаційна війна становить собою  активні методи трансформації інформаційного простору, що знаходить свій вираз  у системі нав'язування моделей  світу, які покликані забезпечити  бажані типи поведінки, атаках на структури породження інформації - процеси міркувань. У той же час технічне трактування даного поняття полягає у тому, що за допомогою спеціальних програм руйнується обладнання, програмне забезпечення тощо.

Отже аналіз даного бачення  певних процесів в інформаційній сфері дозволяє з високою долею вірогідності говорити пpo підміну понять, оскільки війна за своїм значенням означає етап, у якому держави застосовують одна проти одної усі форми тиску з дотриманням дії законів та звичаїв ведення війни (jas in bello). Втім наведений приклад бачення поняття інформаційної війни дає усі підстави стверджувати, що описані вище ознаки не складають даного поняття.

Безперечним є той  факт, що формування інформаційного суспільства  стає не просто фактом, а все більше починає впливати на формування державної політики інформаційної безпеки. Досягнення тих чи інших цілей виявилося можливим із затісуванням лише інформаційних технологій, які б чинили вилив на суспільну свідомість. Одним із проявів застосування даного методу с сильний часовий пресинг на суб'єктів управління національною безпекою, який не залишає їм часу на прийняття виваженого, такого, що відповідає українським національним інтересам, рішення. Відтак, досягнення певних геополітичних та інших важливих цілей уможливлюється за допомогою не воєнних методів.

Сумний досвід не приділений необхідної уваги даним питанням спричинив розпад СРСР, могутньої  держави, яка до 1991 року була єдиним реальним конкурентом США у володарюванні  світом. Саме це надає можливість стверджувати про необхідність розроблення концепції інформаційного стримування. Події із касетним скандалом у 2001 році, витівки офіцера безпеки українського посольства в Німеччині В. Кравченка у лютому 2004 року та ряд інших прикладів дають усі можливості стверджувати, що в У країні поки відсутня розроблена на концептуальному рівні концепція забезпечення інформаційної безпеки. Більш того, аналіз сучасної геополітичної обстановки дає нам усі підстави зробити висновок, що проти України здійснюються широкомасштабні інформаційні акції, спрямовані на дискредитацію, дезорганізацію, підрив іміджу та дестабілізацію нашої держави. І передусім цей вилив чиниться на систему управління національною безпекою.

Не можна не оминути  і того питання, що так звана четверта влада — ЗМІ відіграла не останню роль в закріпленні у свідомості пересічного громадянина терміну "інформаційна війна". При чому під останнім ЗМІ здебільшого розуміють зливання компромату через засоби масової інформації, здебільшого електронні. Ідеальним засобом для цього є Інтернет, який надає можливість розповсюджувати будь-яку інформацію без будь-яких обмежень. При чому характерним є те, що по Україні процент використання Інтернету не перевищує 10, у той час як у Європі він дорівнює близько 75 відсотків. Таким чином сталася парадоксальна ситуація, коли імідж України руйнується ззовні, при чому зсередини більшість населення навіть і гадки не має про це.

Що стосується іншого розуміння поняття інформаційної  війни, себто, технічного, то тут обов'язковою  умовою є те, що ведення інформаційної війни є результатом узгодженої діяльності з використання інформації як зброї ведення бойових дій у будь-якій сфері життєдіяльності. При цьому інформаційна війна включає наступні дії:

• здійснення впливу на інфраструктуру систем життєзабезпечення — телекомунікації, транспортні мережі, електростанції тощо;

• промисловий шпіонаж  — порушення прав інтелектуальної  власності, розкрадання патентованої інформації, викривлення або знищення важливих даних, проведення конкурентної розвідки;

• хакінг — злам і  використання особистих даних, ідентифікаційних номерів, інформації з обмеженим  доступом тощо.

Безперечно, якщо ми говоримо про інформаційну війну, то вочевидь зрозумілим є факт, що даний термін є найбільш спорідненим із воєнними. Тому, коли йдеться про інформаційну війну, то слід говорити про існування рішучої і небезпечної діяльності, пов'язаної із реальними бойовими діями. Більш того, за даного випадку постає необхідність у виокремленні декількох підвидів інформаційних війн: кібернетична війна, електронна війна, психотропна війна, психотропна війна, штабна війна, психологічна, енерго-інформаційна війна.

Таке розуміння інформаційної  війни дає можливість погодитись із визначенням поняття інформаційної  війни, яке мається у збройних силах США. Отже, інформаційна війна — дії, що вчинюються для досягнення інформаційної переваги у підтримці національної воєнної стратегії через вплив на інформацію та інформаційні системи противника при одночасному забезпеченні безпеки власної інформації і інформаційних систем. Одним з прикладів є існування спеціальної програми запису усіх телефонних дзвінків, що виходять за кордон США на спеціальну апаратуру. За допомогою такої програми усі телефонні дзвінки, що виходять за межі країни записуються, а потім пропускаються через спеціальний пристрій, який за допомогою пошукових систем за ключовими словами здійснює виявлення та ідентифікацію важливої інформації.