Правова основа, стан та перспективи діяльності держав-членів Єдиного економічного простору

Правова основа, стан та перспективи діяльності держав-членів Єдиного економічного простору (ЄЕП)

 

План

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Єдиний європейський ринок для України - можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання, врешті-решт, полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція має розглядатися не як мета, а як засіб забезпечення реалізації національних інтересів, у тому числі і в транзитній сфері. Дослідження даної сфери зовнішньополітичного і економічного життя України зумовлюється необхідністю концептуального обґрунтування основних напрямків і цілей зовнішнього співробітництва України, визначення доцільних інструментів такої взаємодії по окремих важливих її напрямах з урахуванням потреб вітчизняної економіки, що є досить актуальним для сучасної України.

У вітчизняній науковій літературі питання багатовекторності інтеграційного розвитку України, співробітництва в межах ЄЕП знайшли відображення в численних роботах О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Геєця, М.Дудченка, А.Кредісова, І.Лукінова, Д.Лук'яненка, О.Мозгового, В.Новицького, В.Онищенка, Є.Панченка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, А.Румянцева, В.Степаненка, В.Супруна, В.Федосова, А.Філіпенка, С.Фоміна, А.Хахлюка та інших.

Однак, розгляд правової основи, стану та перспектив діяльності держав-членів Єдиного економічного простору (ЄЕП), на думку автора роботи, досі не носить комплексного характеру, який дозволив би оцінити всі переваги і недоліки векторів інтеграційного розвитку, а також можливості чи загрози для України, тому темою даної роботи було обрано тему «Правова основа, стан та перспективи діяльності держав-членів Єдиного економічного простору (ЄЕП)»

Метою даної роботи є всебічна оцінка правової основи, стану та перспектив діяльності держав-членів Єдиного економічного простору (ЄЕП).

У відповідності до поставленої мети були визначені наступні завдання:

• розглянути та охарактеризувати сутність ЄЕП;
• розглянути правову основу діяльності держав-членів;
• провести аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в Єдиний економічний простір;

Об’єктом дослідження є Єдиний економічний простір.

Предметом дослідження – особливості правової основи, стану та перспектив діяльності держав-членів Єдиного економічного простору .

Під час проведення дослідження було використано емпірічнийі та аналітичний методи.

 

 

 

 

 

 

1. Правові та організаційні засади діяльності держав-членів Єдиного економічного простору (ЄЕП)

1. Передумови створення Єдиного економічного простору

Радянський Союз, задовго до створення Європейського союзу (ЄС), відповідав критеріям регіонального інтеграційного об'єднання. У колишньому СРСР існували:

• зона вільної торгівлі;
• митний союз;
• єдиний економічний простір з чотирма мірами свободи (рух товарів, капіталу, послуг і робочої сили).

Крім того, фактично були створені єдині ринки, наднаціональні органи управління, макроекономічна, зовнішньоекономічна, податкова, соціально-економічна політика, валюта.

Але руйнування Радянського Союзу, та подальша дезінтеграція республік, що входили в його склад, збіглися за часом із завершуючим етапом європейської інтеграції - укладенням валютного союзу. Відразу після розпаду СРСР і створення СНД, протягом 1992-1993 рр. 12 країн підписали між собою двосторонні угоди про вільну торгівлю, які проголосили де-юро на всьому просторі СНД зону вільної торгівлі з мінімальними вилученнями. У 1993-1994 рр. були підписані багатобічні угоди, які у разі виконання намічених в них мір, могли привести до створення на території всіх країн - членів СНД Митного союзу.

Але економічне співробітництво між країнами-членами СНД розвивалося неоднозначно. На динаміку торговельно-економічної співпраці зробили  негативний вплив на перших етапах інтеграції (1991-1994 рр.) значні відмінності як в стартових умовах, так і в змісті економічних реформ, що проводяться цими державами.

У цей період в країнах СНД переважали власні національні інтереси, що привели до істотного ослаблення зовнішньоекономічних зв'язків, їх значної переорієнтації на країни далекого зарубіжжя. В результаті при скороченні в цей період сумарного ВВП країн СНД майже в два рази товарообіг Росії з цими державами зменшився більш ніж в 6 разів, склавши в 1994 р. (за даними Державного митного комітету Росії) 24,4 млрд. дол.

В 1995-1997 рр. в рамках СНД було прийнято міри по розвитку інтеграційних процесів, пов'язані з початком формування вільніших режимів торгівлі країн СНД, які дозволили забезпечити деяку тимчасову стабілізацію економічних стосунків цих держав.

Товарообіг Росії з країнами СНД в 1997 р. склав 30,9 млрд. дол., або виріс в порівнянні з 1994 р. на 26,6%. Ситуація, що проте склалася в 1998 р., на фінансових ринках позначилася і на розвитку стосунків з країнами СНД, взаємна торгівля з якими скоротилася в 1999 р. до 19 млрд. дол., або на 38% до рівня 1997 р.

На подальшому розвитку співпраці Росії з країнами СНД в 2000-2002рр. переважний вплив зробила сприятлива кон'юнктура світового ринку, особливо енергетичного. Значне зростання товарообігу, що послідкувало в 2000 р., з цими державами до 25,4 млрд. дол. (майже на 34%) змінився надалі його стабілізацією приблизно на тому ж рівні. Товарообіг Росії з країнами СНД в 2004 р. склав 46,1 млрд. дол., зокрема експорт - 29,4 млрд. дол. і імпорт - 17,7 млрд. дол. Позитивне сальдо Росії в торгівлі з країнами СНД досягло 11,6 млрд. дол., або зросло в порівнянні з 2001 р. в 1,6 разу.

Проте, заповнивши вакуум, що утворився на пострадянському просторі і достатньо успішно вирішивши задачу "цивілізованого розлучення" колишніх радянських республік, СНД так і не змогло стати регіональним інтеграційним об'єднанням, що ефективно діяло. У економічній сфері далі за режиму вільної торгівлі з вилученнями і обмеженнями просунутися не вдалося. В даний час СНД, не дивлячись на ряд спроб його реформування, як і раніше є віртуальним інтеграційним об'єднанням з складною, погано керованою бюрократичною структурою.

В середині 1990-х рр. була зроблена спроба додати новий імпульс інтеграційним процесам на пострадянському просторі. У 1995 р. було розміщено угоду про Митний союз Росії, Білорусії, Казахстану і Киргизії. Дане інтеграційне об'єднання проіснувало недовго і в 2000 р. було перетворено в Євразійське економічне співтовариство (ЕврАзЕс).

При підготовці пакету документів про його створення були позначені етапи і кінцева мета: Митний союз і Єдиний економічний простір. Передбачалася можливість ухвалення принципових рішень голосуванням, де кожна країна, залежно від економічного потенціалу, мала певний відсоток голосів. Проте не були зафіксовані і чітко прописані можливості створення відповідних інституційних органів міжнародної організації.

В результаті, якщо ще на первинному етапі роботи над створенням Митного союзу (до кінця 1995 р.) були уніфіковані ставки митного тарифу практично на 100%, то останніми роками рівень уніфікації складає 56-60%. Головна причина зниження рівня уніфікації в тому, що всі рішення по зміні ставок митного тарифу ухвалюються національними органами країн-учасниць, а не єдиним наднаціональним органом. Проте, ЕврАзЕс - перспективна регіональна організація, побудована з урахуванням основних принципів ЄС, яка має чіткі економічні цілі і дієву інституційну структуру. Саме у ЕврАзЕс створена повноцінна зона вільної торгівлі без вилучень і обмежень.

З часом Євразійське економічне співтовариство наповнюється реальним економічним змістом. Реалізуються багатобічні проекти, перш за все в ключових секторах економіки - енергетиці і транспорті, у довгостроковій перспективі не виключається створення валютного союзу.

 Цілі створення Єдиного  економічного простору, як і круг  основних його учасників багато  в чому збігаються з цілями створення ЕврАзЕс. Росія, Україна, Казахстан і Білорусія концентрують близько 95% загального економічного потенціалу країн СНД, та мають в своєму розпорядженні найбільш розвинений науково-технічний, промисловий, фінансовий і кадровий потенціал, повна і ефективна реалізація якого вимагає більш ємкого ринку, в них проживає 215 млн. чоловік і вони мають в своєму розпорядженні величезні природні ресурси, що практично повністю забезпечують основні потреби своїх країн.

Важливим чинником є наявність значної частини російськомовного населення і коопераційні зв'язки між підприємствами, що входили раніше в єдиний економічний комплекс Радянського Союзу. Крім того, одним з мотивів створення Єдиного економічного простору була спроба привернути до динамічніших процесів інтеграції Україну, яка не є членом ЕврАзЕс.

2. Правова основа діяльності Єдиного економічного простору, його цілі та завдання

23 лютого 2003 р. в сумісній  «Заяві Президентів Республіки  Білорусія, Республіки Казахстан, Російської  Федерації і України»  було оголошено про формування Єдиного економічного простору вказаних держав. Було прийнято також вирішення про освіту Групи високого рівня по підготовці Угоди про формування ЄЕП. На Групу високого рівня було покладено завдання по розробці організаційно-правових основ формування ЄЕП і визначення подальших кроків по інтеграції економік Росії, Білорусі, Казахстану і України.

19 вересня 2003 р. на саміті  в Ялті розділами Росії, Білорусі, України і Казахстану було  підписано "Угоду про формування  Єдиного економічного простору", що передбачає розробку Комплексу основних мерів по формуванню ЄЕП, для здійснення якого має бути поміщене близько п'ятдесяти договорів. У Ялті була також затверджена Концепція про формування ЄЕП, що є невід'ємною частиною підписаної Угоди про створення ЄЕП.

15 січня 2004 р. Уряд РФ схвалила  Угода про формування ЄЕП. 16 лютого 2004 р. Президент РФ вніс даний  документ на ратифікацію в  Держдуму. 20 квітня 2004 р. Угода про  формування ЄЕП була ратифікована  Державною Думою РФ.

Одночасно з російським парламентом Угода про формування ЄЕП 20 квітня 2004 р. 265 голосами "за" ратифікувала Верховна Рада України (з обмовками участі України в ЄЕП в рамках, що не суперечать Конституції України). Проти ратифікації голосували депутати від "Нашої України", "Блоку Юлії Тимошенко" (БЮТ) і Соціалістичної партії України (СПУ).

У квітні 2004 р. Угода була ратифікована парламентами Білорусі і Казахстану.

15 вересня 2004 р. на саміті  розділів держав-учасників ЄЕП в Астані було ухвалено рішення про перехід з 1 січня 2005 р. про стягування ПДВ при взаємній торгівлі товарами по країні призначенню (ціна питання для Росії, недобір бюджету, складає 800 млн. дол.). Президенти схвалили перелік з 29 міжнародних документів, що підлягають до підписання в першочерговому порядку і направлених на поглиблення подальшої економічної інтеграції.

6 лютого 2006 року в Астані на засіданні Групи високого рівня по формуванню Єдиного економічного простору Віктор Христенко повідомив, що на його ім'я поступив лист від Російського союзу промисловців і підприємців за підписом Олександра Шохіна. У листі наголошувалося, що РСПП пропонує створити спеціальний механізм участі бізнес співтовариства чотирьох країн в інтеграційних структурах. Представники Білорусі, Казахстану і України підтримали цю ініціативу. Представники Мінпроменерго при цьому відзначили, що найближчим часом планується створення сумісного загального майданчика для систематичного і організованого обговорення реальних проблем і перспектив інтеграції за участю зацікавлених представників бізнесу і експертів. "Вона могла б узяти на себе три функції: бізнес-діалог, експертно-аналітична підтримка і взаємодія з державним рівнем ухвалення рішень".

Згідно прийнятим документам метою формування ЄЕП є створення умов для стабільного і ефективного розвитку економік держав-учасників. Держави-учасники ЄЕП мають намір сприяти розвитку торгівлі і інвестицій, зміцненню і розвитку економічних потенціалів, а також підвищенню конкурентоспроможності економік країн-членів ЄЕП на зовнішніх ринках.

Підписана Угода декларує багаторівневу (різношвидкісну) інтеграцію, при якій кожна з країн самостійно визначає ступінь своєї участі в ЄЕП.

Учасники Угоди про формування ЄЕП ставлять перед собою виконання наступних завдань:

• формування зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень;
• незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних захисних мерів на базі проведення єдиної політики в області тарифного і нетарифного регулювання, єдиних правил конкуренції, застосування субсидій і інших форм державної підтримки;
• уніфікація принципів розробки і застосування технічних регламентів і стандартів, санітарних і фітосанітарних норм;
• гармонізація макроекономічної політики;
• створення умов для вільного руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили;
• гармонізація законодавств в тій мірі, в якій це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торгову і конкурентну політику;
• формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти, газу і інших сферах), єдиної конкурентної політики і забезпечення недискримінаційного доступу і рівного рівня тарифів на послуги суб'єктів природних монополій.