Правова основа, стан та перспективи діяльності держав-членів Єдиного економічного простору

Документи про створення ЄЕП містять положення про «поетапний» перехід до встановлених рівнів інтеграції національних господарств. Такий перехід передбачається здійснити шляхом укладення секторальних угод між країнами-учасницями об’єднання. Однак процедура укладення таких угод викликає зауваження. Зокрема, рішення про «... завершення роботи з підготовки проектів міжнародних договорів та інших документів ЄЕП приймаються, коли відповідний проект узгоджений не менше, ніж трьома державами – учасницями ЄЕП, на долю яких припадає не менше двох третин сукупного валового внутрішнього продукту». За таких умов Україна може бути примушена до надання автоматичної згоди на визнання автентичності тексту міжнародно-правового документу, що, за детального аналізу політичного підґрунтя укладення Угоди та Концепції, може фактично означати суттєвий удар по суверенітету нашої держави.

Ані в Угоді, ані в Концепції нічого не говориться про необхідність їх підтримки населенням країн-учасниць, тобто вимог щодо проведення референдуму про приєднання до Угоди про формування Єдиного економічного простору. З огляду на вирішальне значення документу для майбутнього країн-учасниць легітимізація його всенародним референдумом виглядає більш ніж неохідною. Крім того, потрібно дотримуватися найвищих стандартів публічності й прозорості як у процесі розробки, так і в процесі надання згоди на обов’язковість документу. Необхідно нагадати, що такої практики неухильно дотримується Європейський Союз у процесі прийняття нових членів. В будь-якому разі проекти угод подібного значення проходять там прискіпливу громадську експертизу.

Взагалі, вивчення Угоди та Концепції про формування Єдиного економічного простору, окрім викладеного вище, свідчить про наявність у них великої кількості двозначних та неконкретних положень, що в разі їх тлумачення у світлі цілей та завдань, встановлених статтями 1 і 2 Угоди, можуть тягнути за собою настання вкрай несприятливих наслідків для України. Відтак, вже зараз є підстави стверджувати, що приєднання нашої держави до Угоди про ЄЕП справить виключно негативний вплив на подальшу реалізацію євроінтеграційних намірів, та може становити пряму загрозу її економічній безпеці та державному суверенітету.

2. Аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в ЄЕП

Інтеграція України з країнами ЄЕП може значно підвищити конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування. Про підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринках країн-членів ЄЕП свідчить стан зовнішньої торгівлі України у 2008р., де експорт до країн ЄЕП мав вирішальний характер за умов значного його скорочення до країн ЄС (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України з країнами ЄЕП та ЄС у 2007-2008рр. [20]

Порівнюючи показники зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС та ЄЕП слід зазначити, що в 2007р. спостерігалася тенденція до переорієнтації українського експорту з європейського напряму на ринки країн ЄЕП. В свою чергу це дало можливість покращити торгівельний баланс України з країнами ЄЕП і призвело до підвищення рівня зовнішньоторговельної безпеки України. Так, сальдо торговельного балансу України у торгівлі з ЄС у 2007 році зменшилось у 6,5 раз у відношенні до 2007р., а у торгівлі з країнами ЄЕП, за той же період, зменшилось на 15%. Коефіцієнт покриття імпорту експортом (граничне значення якого дорівнює 1) мав таку ж тенденцію. В 2008р. даний показник у торгівлі з ЄС становив 0,9 і зменшився на 0,2 у порівнянні з 2007р., з країнами ЄЕП 0,6 і зріс на 0,1. Зовнішньоторговельний оборот України зріс як у торгівлі з країнами ЄС, так і з країнами ЄЕП хоча темпи зростання значно різнились і становили відповідно 110% і 116% у відношенні до 2008р.

Особливо критична ситуація в 2008 р. для України мала місце у торгівлі продукцією машинобудування. Через падіння виробництва у галузі різко скоротилися обсяги українського експорту цієї продукції. На ринках країн ЄЕП експорт продукції машинобудування зріс з 1637,8 млн. дол. США за 9 міс. 2007 р., до 1985,6 млн. дол. США за 2008 р. Водночас на західноєвропейському векторі відбулося скорочення експорту цієї продукції з 1295,2 млн. дол. США в 2007 р. до 559,5 млн. дол. США у відповідному періоді 2008 р.

Отже, для забезпечення економічної безпеки, Україні необхідно приділяти особливу увагу країнам-членам ЄЕП, враховуючи те, що країни ЄС використовують українські ринки, насамперед, для нейтралізації кризових явищ у власних економіках [5]. Експортний потенціал України ефективно може реалізовуватися на ринках СНД, що вимагає від України виваженої інтеграційної політики.

На думку експертів, ЄЕП було створено, в першу чергу, для розбудови двосторонніх зв’язків між Україною та Росією. Отже, потрібно проаналізувати зовнішньоторговельні відносини між країнами як основний фактор інтеграції.

За 5 місяців 2009р. в українсько-російських торговельних відносинах зберігається тенденція останніх років - зростання обсягів торгівлі товарами. У торгівлі товарами Україна втратила позитивну тенденцію 2008 р. – зростання більш високими темпами українського експорту у порівнянні з російським імпортом. За 5 місяців 2009 р. експорт українських товарів до РФ в порівнянні з аналогічним періодом 2008р. зріс на 5,1%, а імпорт з РФ – 13,6% (відповідно в січні-травні 2008 р. ці показники становили 25,8% і 11,6%). В результаті негативне торгівельне сальдо за перші 5 місяців 2009 р. у порівнянні з відповідним періодом 2008 р. збільшилося на 5,1 млрд. дол. США (табл.2.2.).

Таблиця 2.2

Зовнішня торгівля товарами України з Росією за 5 місяців 2009р. у порівнянні з 5 місяцями 2008р. (млн. дол. США)

Найбільш критична ситуація для України на російських ринках склалася у торгівлі продовольчими товарами. Якщо в січні-травні 2008 р. частка продуктів тваринного походження в товарному експорті України до РФ становила 7,9%, то у січні-травні 2009 р. вона дорівнювала лише 1,5%. Найбільших втрат Україна зазнала у торгівлі м’ясо-молочними продуктами. Зокрема, поставки м’яса та субпродуктів на російський ринок з початку 2009 р. з України фактично припинилися, експорт молочної продукції значно скоротився (з 143,9 млн. дол. США до 42,8 млн. дол. США або в 3,4 рази). Хоча говорити про відмову РФ від українського імпорту цих товарів завдяки значному зростанню продукції власного виробництва малоймовірно. За даними Федеральної служби державної статистики РФ темпи зростання виробництва м’яса у першому півріччі 2009 р. становили лише 103,6%. При цьому слід враховувати, що в Росії у першому півріччі відбулося скороченні поголів’я ВРХ на 5,3% у порівнянні з аналогічною датою 2008 р. Виробництво молока в РФ в першому півріччі 2009 р. скоротилося на 0,3%. За даними експертів російського Центру соціальних досліджень та інновацій в першому півріччі 2009 р. на імпорт м’яса в РФ витрачено більше коштів, ніж виділено на рік по національному проекту підтримки агропромислового комплексу [17].

Значно скоротилися обсяги експорту жирів та олії (на 29%), готових харчових продуктів з м’яса (на 52,4%), цукру та кондитерських виробів з цукру (на 42,7%).

Негативні тенденції простежуються і в торгівлі товарами машинобудування. Порівняння темпів зростання експорту та імпорту цих товарів за 5 місяців 2009 р. з аналогічним періодом 2008 р. не на користь українських експортерів. Про це свідчить динаміка коефіцієнту покриття імпорту експортом по товарах машинобудування. Він зменшився з 1,24 до 0,99. Зокрема, по механічному та електричному обладнанню (розділ XVI УКТ ЗЕД) коефіцієнт покриття імпорту експортом за 5 місяців 2009 р. скоротився з 1,3 до 1,1, що мало наслідком зменшення позитивного сальдо на 61,8 млн. дол. США.

Майже третину (31,3%) українського товарного експорту до РФ становлять недорогоцінні метали. В умовах активного розвитку китайсько-російських відносин та посиленні загрози поступового витіснення українських виробників китайськими виробниками металопродукції з традиційних ринків збуту, незначне зменшення обсягів експорту чорних металів (на 6,1%) на російський ринок за перші 5 місяців 2007 р. вже можна розглядати як першу ознак перерозподілу російського ринку металів. Завдяки скасуванню США щодо України поправки Джексона-Веніка Україна змогла компенсувати втрати на російському ринку. За січень-травень 2009 р. темпи росту українського експорту чорних металів до США у порівнянні з відповідним періодом 2008 р. збільшилися в 2,1 рази.

Ці негативні тенденції для українських виробників на російському ринку свідчать про переорієнтацію значної його частини на продукцію країн ЄС, Бразилії, Аргентини, США та ін. За даними Федеральної служби державної статистики РФ у першому півріччі 2009 р. у зовнішньоторговельному обороті частка країни ЄС становила 52,1%, Китаю – 5,9%, України – 5,4%, відповідно в першому півріччі 2008 р. ці цифри становили 52,9%, 5,5% та 6,2% [7].

Однак найбільша проблема для україно-російських торговельних стосунків лишається монополія Росії щодо забезпечення потреби української економіки в енергоносіях, що є вирішальним чинником у посиленні загроз у енергетичній і економічній безпеці країни. За 5 місяців 2009 р. частка імпорту російських енергоносіїв в загальних обсягах імпорту енергоносіїв становила 54,3%. Для країн ЄС частка імпорту енергоносіїв з однієї країни (порогове значення) не повинна перевищувати 30% загальної їх потреби, оскільки є загроза економічного та політичного тиску країни-монопольного постачальника на країну-імпортера. При цьому слід відзначити, що у порівнянні з січнем-травнем 2008 р. цей показник суттєво знизився – на 14,3%. Однак, небажання українських виробників переходити на енергозберігаючі технології призводить до того, що негативне сальдо по енергоносіях (-2901,8 млн. дол. США) перевищує весь український товарний експорт (2862,2 млн. дол. США). 

Крім того, деякі угоди, такі як угода про квоти на поставку українських труб малого діаметра до Росії прямо суперечать умовам ЄЕП, причому навіть не тим, що концептуально не відповідає вільній торгівлі без вилучень і обмежень. Концепцією формування ЄЕП передбачена уніфікація «заходів нетарифного регулювання на основі норм і правил СОТ», і основна проблема в тому, що правила СОТ прямо забороняють подібне надання торгових преференцій окремим підприємствам, перешкоджаючи інтересам інших, оскільки таким чином штучно створюється нерівне конкурентне поле.

Двосторонні торговельні зв’язки стримує наявність митних тарифів між країнами, що зменшує конкурентоспроможність продукції на ринку країн-учасниць ЄЕП. У таблиці 2.3 представлені обмеження, що можуть бути анульовані в результаті створення ЄЕП.

Таблиця 2.3

Обмеження, що можуть бути скасовані після створення зони вільної торгівлі України з Росією