Реалії та проблеми інтеграції України у світове господарство

Загалом, до переліку регіонів з високим рівнем відкритості економіки (понад 70%) відносяться:  столичний регіон (м. Київ, з рівнем відкритості 147,9%), східні промислові регіони – Дніпропетровська (80,0%), Донецька (91.0%), Запорізька (87,7%), ряд прикордонних та приморських регіонів – Закарпатська (128,9%), Миколаївська (97,5%), Одеська (88,3%) області.

Найнижчим рівнем зовнішньоекономічної активності і відкритості економіки  характеризуються слабко індустріалізовані  регіони Центру, Заходу (в першу  чергу ті, що не межують з країнами Європейського Союзу) та Півдня (Херсонська область, Автономна Республіка Крим)  України. В цих регіонах рівень відкритості економіки не перевищує 40%.  
До найбільш інвестиційно привабливих регіонів, як за обсягом прямих іноземних інвестицій на душу населення, так і за рівнем ефективності використання іноземного інвестування, можна віднести в першу чергу, м. Київ, що, з величезним відривом, обіймає перше місце серед українських регіонів за цими показниками, спираючись на потужну фінансову, наукову і промислову базу. Своєрідним магнітом для іноземних інвестицій слугують також промислові центри країни – Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області, а також ряд прикордонних областей – Волинська, Закарпатська, які ефективно використовують географічну наближеність до країн Європейського Союзу, розвиваючи міжрегіональні коопераційні зв’язки з польськими, угорськими, словацькими, румунськими регіонами.

Використовуючи ПП Statistica, розрахуємо інтегральний рейтинг регіонів України  за глибиною інтеграції до світового господарства та розподілимо регіони за шістьма  рівнями глибини інтеграції до світового господарства: 
1 – червона зона – найвищий рівень; 
2 –помаранчева зона – високий рівень; 
3 – жовта зона – середній рівень; 
4 – зелена зона –  помірний (задовільний) рівень; 
5 – синя зона – низький рівень; 
6 – сіра зона – найнижчий рівень.

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                

 

                                                                                                                  Таблиця 2

Отже, локомотивом інтеграції української  економіки до світового господарства є три основні групи регіонів: 
1) столичний регіон, м. Київ.  Використовуючи статус адміністративного, політичного, фінансового центра країни, а також розвинену інфраструктуру, Київ, є безперечним лідером серед українських регіонів за ступенем інтегрованості до світогосподарських зв’язків 
2) східні промислові регіони. На інтенсивність їхніх зовнішньоекономічних зв’язків  набагато більший вплив здійснює експортно-промисловий потенціал регіону, місткість ринку, інвестиційний клімат. Це в першу чергу промислово розвинені східні області України – Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська. 
3) прикордонні регіони. Вигідне економіко-географічне розташування надає цим суб’єктам додаткові конкурентні переваги у зовнішньоторговельному обороті з зарубіжжям. До таких регіонів можна віднести Закарпатську, Волинську, Львівську, Івано-Франківську та Одеську області.

В той же час, центральні, північні та цілий ряд західних областей характеризуються вкрай низьким рівнем залученості до зовнішньоекономічних операцій.  Це пояснюється відсутністю в цих регіонах потужної промисловості, корисних копалин, фінансових ресурсів, їхньою віддаленістю від кордонів та основних транспортних артерій.

Всі ці фактори визначають різну  швидкість інтеграції українських  регіонів до світового господарства.  Можна говорити про формування в Україні декількох регіональних центрів, які, акумулюючи фінансові, економічні, промислові ресурси, формують міцні містки, за якими в майбутньому буде відбуватися інтеграція української економіки до європейської та світової економічної системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Інтеграція у світове  господарство не повинна і не може відбуватися стихійно. Вона потребує свідомих рішень і контрольованості з боку держави.

Інтеграція України  в світогосподарську систему  передбачає вибір пріоритетного  економічного простору, в якому найбільш повно можуть реалізуватися національні інтереси.

Інтеграційним пріоритетом  України можна вважати зміцнення  економічних зв'язків з країнами СНД і в першу чергу з  Росією. Перспективні економічні та науково-технічні зв'язки України і США. З боку України  робляться певні кроки щодо розвитку економічних зв'язків з Китаєм.

В сучасних умовах між  Україною та ЄС досягнено домовленостей  щодо усунення перешкод на шляху розвитку взаємовигідного співробітництва. Завдяки їм зовнішньоекономічні  зв'язки України з країнами ЄС набули нової якості.

Оцінюючи ефективність процесів кожної з цих країн, необхідно враховувати наступні аспекти: максимальне використання природних ресурсів для задоволення потреб внутрішнього ринку, забезпечення та розвиток науково-технічного і виробничого потенціалу, створення конкурентноспроможного виробництва і збільшення обсягів експорту продукції, в тому числі у треті країни.

Важливою стратегічною проблемою  для України на перспективу є  участь у формуванні транспортно-комунікаційної інфраструктури для економічної  і ефективної доставки каспійських енергоресурсів як в Україну, так і на європейський ринок. 
Діяльність України на горизонтальній інтеграції дає змогу значно зменшити залежність України від Росії. Транспортування азербайджанської нафти перед територією України в обсязі 18— 30 млн. тонн дав би змогу отримати дохід в розмірі 1 млрд. дол. 
Наявність значних нафтових ресурсів і високі темпи розробки родовищ Каспію привернули увагу таких країн, як США, Великобританія, Франція, Норвегія, що перетворило регіон у найбільш важливий геостратегічний центр світу.

З метою більш повної взаємодії  національної економіки з сучасним світовим ринковим господарством Україна  створює відповідну ринкову інфраструктуру. Йдеться насамперед про функціонування товарного і фінансового ринку, ринку послуг і технологій, житла і робочої сили, які повинні взаємодіяти з аналогічними структурами світового господарства.

Інтеграції України у міжнародну економіку сприяє розвиток відносин з міжнародними економічними та валютно-кредитними організаціями, зокрема такими як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, які можуть бути основним джерелом зовнішніх запозичень України.

При формуванні свого зовнішньоекономічного  комплексу з метою інтеграції у світове господарство Україна  має брати до уваги як наявність міжнародних інтеграційних об'єднань, так і особливості тієї політики, яку проводять країни-члени цих формувань. Це означає, що вимоги організацій та регіональних інтеграційних об'єднань мають бути узгоджені з національними інтересами нашої держави.

Інтеграція України  у світовий економічний простір  вимагає від неї чіткого визначення стратегічних і тактичних інтеграційних  цілей.

Значна роль у вирішенні проблем  реструктуризації трансформаційної економіки  та її інтеграції у світове господарство належить прямим іноземним інвестиціям.

Отже, Україна вже сьогодні спроможна  будувати свої зовнішньоекономічні  зв'язки на взаємовигідних умовах як з  країнами близького, так і далекого зарубіжжя. В Україні безумовно, є основні передумови для глибокої інтеграції у світове господарство. Завдання полягає лише в тому, щоб їх належним чином реалізувати. Є всі основи стверджувати, що в Україні формуються економічні, матеріальні, інституційні і інші передумови для поступового включення її економіки в світогосподарські процеси і структури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Європейська інтеграція та Україна: навч.-метод. посіб. – К.: ТОВ «Макрос», 2002. – 480 с.
2. Лук’яненко Д. Г. Економічна інтеграція та глобальні проблеми сучасності: навч.-метод. посіб. / Д. Г. Лук’яненко. – К.: КНЕУ, 2005. – 206 с.
3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: учебник / под ред. Л. Н. Красавиной. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 608 с.
4. Паценко О. Ю. Міжнародні економічні відносини: методичні рекомендації до практичних занять та виконання контрольної (домашньої) роботи / О. Ю. Паценко, Л. Л. Литвиненко. – К.: НАУ, 2007. – 100 с.
5. Статистичний збірник „Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2009 році”.  / Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Вид-во „Консультант”, 2010. – 180 с
6. Статистичний збірник „Регіони України 2009”. Ч.1. / Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Вид-во „Консультант”, 2010. – 824 с.
7. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Державний комітет статистики України. − К.: Консультант. − 2010. − 571 С.
8. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лук’яненка. - К.: КНЕУ, 2001.
9. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / [А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін.]. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
10. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: навч. посібник / Т. М. Циганкова, Л. П. Петрашко, Т. В. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2001. – 487 с.
11. www.library.if.ua