Світова організація торгівлі та ії роль у регулюванні міжнародних торгівельних відносин

Враховуючи всі ці особливості, очевидно, що лібералізація торгових політик була значнішою у розвинутих країнах, ніж у країнах, що розвиваються. Отже, враховуючи всі вищеперераховані застереження, вчені Cубраманіан А. та Вей С. прийшли до висновку, що членство країн в системі ГАТТ/СОТ сприяло збільшенню світової торгівлі на 120% [9, c. 171]. Друге питання, на яке ми пропонуємо відповісти в рамках аналізу ефективності СОТ та впливу цієї організації на світову торгівлю - це оцінка сприяння цієї організації розвитку міжнародної торгівлі шляхом укріплення стабільності та передбачуваності у міжнародних торгових відносинах. Фахівці вважають, що торгова система СОТ зменшує торговельні бар’єри, сприяючи розвитку міжнародної торгівлі, та забезпечує країни справедливим і конструктивним механізмом розв’язання торговельних суперечок, створюючи тим самим стабільне міжнародне економічне середовище і сприяючи розвитку співробітництва між країнами [1, c. 410; 4; 5; 8, c. 33; 9, c. 168]. Крім того, системи СОТ, в якій угоди укладаються шляхом досягнення консенсусу в ході багатосторонніх переговорів, а правила досягнутих угод є обов’язковими і виконуються всіма членами, є важливим інструментом укріплення довіри між країнами.

 Якщо уряд впевнений  у тому, що інші країни не  будуть застосовувати торговельні бар’єри, то і у нього не виникає спокуси робити це першим. Багатостороння система торгівлі довела свою життєздатність, адже політичні конфлікти між країнами з усталеними торговельними відносинами є менш вірогідними. Як ефективний механізм розв’язання торгових суперечок система СОТ створює умови для справедливого і безконфліктного розв’язання виникаючих між країнами торговельних спорів, які за умов відсутності такого механізму могли б спричинити серйозні конфлікти. До створення світової торговельної системи такої можливості не було, і країни вимушені були узгоджувати шляхом переговорів правила торгівлі, які на сьогодні існують в рамках СОТ і є юридичною основою розв’язання спорів. Одним з таких правил є необхідність винесення всіх спорів в СОТ та незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка, яка виноситься в СОТ, перш за все розглядається з точки зору діючих норм і правил. А після винесення рішення країни повинні сконцентрувати сої зусилля на його виконанні і, можливо навіть, наступному перегляді застарілих норм і правил шляхом знову ж таки переговорів. Підтвердженням ефективності механізму розв’язання суперечок є той факт, що з моменту його створення (1995 р.) було розглянуто спорів більше, ніж за всю попередню історію ГАТТ Збільшення кількості спорів, що розглядаються в СОТ, свідчить не про зростання торговельно- економічної конфліктності в світі, а про збільшення довіри країн до існуючої системи ліквідації торговельних спорів, справедливості рішень, що ґрунтуються на системі угод СОТ. Крім впливу на міжнародну торгівлю глобально, система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. Найочевидніша вигода вільної торгівлі для споживача – це зниження вартості життя.

У результаті зниження протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі. Як правило, митні тарифи, державні виробничі субсидії і кількісні обмеження імпорту ведуть не до захисту вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, у Великобританії споживачі платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торговельні обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума складає приблизно 780 млн. канадських доларів. Показово, що лібералізація сектору телекомунікації у Європейському Союзі призвела до зниження цін за послуги всередньому на 7-10% [13]. Ширший вибір товарів і послуг – також безсумнівна перевага вільної торгівлі. Зовнішня конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції. У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком. Збільшення експорту вітчизняної продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому

2.2 Напрямки регулювання  МТВ у системі СОТ

З правил СОТ можливі вилучення - тимчасове звільнення країн-членів на їхнє прохання і за згодою решти  країн від окремих зобов'язань, накладених багатосторонніми торговельними  угодами в рамках СОТ. Найбільш поширені вилучення пов'язані зі зміною тарифної класифікації або введенням нової  класифікації, що робить необхідним знову  провести  переговори з торгівельними партнерами про надання взаємних торгових поступок, а також про вступ країн у регіональні інтеграційні угруповання.  
      На основі сукупності угоди про утворення СОТ та додатків до нього регулюється міжнародна торгівельна система. В даний час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. Це регулювання полягає в реалізації узгоджених принципів поведінки країн в міжнародній торгівлі і комплексі заходів, що проводяться під егідою СОТ з участю більшості країн світу. Найбільш важливі принципи, на яких будується система багатосторонньої торгівлі, наступні:  
   Торгівля без дискримінації - країни не повинні надавати будь-кому кращий торговельний режим у порівнянні з тим, який вони надають всім іншим країнам, і не повинні надавати кращий режим своїм національним товарам в порівнянні з іноземними. У рамках СОТ передбачається взаємне надання всіма країнами режиму найбільшого сприяння, РНБ, закріплене в ст. 1 ГАТТ, так само як і в угодах з торгівлі послугами й інтелектуальною власністю, правило, що означає зобов'язання поширити на треті країни пільги і привілеї, надані одному з торгових партнерів. Це фундаментальне для багатосторонньої торговельної системи вимога СОТ спрямована проти дискримінації товарів у міжнародній торгівлі на основі країни їхнього походження або країни призначення. Вилучення з РНБ, зі схвалення СОТ, можливі, якщо країна є членом інтеграційного об'єднання, якщо країна-партнер проводить несправедливу торговельну політику, що завдають шкоди національним виробникам. Як тільки іноземний товар потрапив на внутрішній ринок, йому відповідно до правил СОТ має бути наданий національний режим, який означає, що на внутрішньому ринку, як на національні, так і на іноземні товари повинні накладатися однакові податки, пред'являтися однакові технічні, санітарно-гігієнічні та інші вимоги. Національний режим повинен застосовуватися до імпортних товарів, які пройшли через митницю. Тому зміна митної ставки не є порушенням національного режиму.  
     Лібералізація міжнародної торгівлі - проведення багатосторонніх переговорів щодо зниження митних тарифів і усуненню інших перешкод на шляху міжнародної торгівлі. Середній рівень митного оподаткування імпорту в результаті восьми раундів багатосторонніх торговельних переговорів знизився з 35 до приблизно 6%. Останній раунд таких переговорів - Уругвайський - привів до домовленості про зниження тарифів на більш ніж 120 товарів, що буде здійснено поступово протягом п'яти років. У результаті середній рівень імпортних тарифів на промислові товари знизиться з 6,3 до 3,8%, або на 40%, що призведе до зростання імпорту промислових товарів, на які поширюється режим безмитного ввезення в країни, що розвиваються, з 30 до 44%.  
  Застосування заходів, що обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ - відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики. Однак  лібералізація торгівлі і дотримання правил СОТ не означають, що країна цілком позбавляється законної можливості захищати в разі потреби свій внутрішній ринок. Арсенал захисту внутрішнього ринку, передбачений правилами СОТ, дуже широкий. Він включає:  

1. Захисні заходи - тимчасове обмеження імпорту певного товару в разі, коли його масштаби наносять або загрожують завдати серйозної шкоди вітчизняним товаровиробникам; 
2. Антидемпінгові мита - застосовуються проти джерела  демпінгу захисні мита; 
3. Компенсаційні мита - застосовувані проти експорту товару, експорт якого субсидується в явній або прихованій формі. 

Для використання захисних заходів у кожному конкретному  випадку спочатку визначається серйозність  наносного збитку на основі даних  про масштаби росту імпорту, зміни  обсягів національного виробництва, завантаження потужностей, продажів, рівня  зайнятості та ін Процедурні правила  застосування захисних заходів передбачають публікацію повідомлення про початок  розслідування, розслідування компетентними  органами країни-імпортера причин і  масштабів наносного збитку, проведення консультацій з країною-експортером, публічні слухання, публікацію доповіді, що містить рекомендації. Захисні  заходи встановлюються у відношенні всіх країн, що експортують даний  товар, на строк не більше чотирьох років. Західні країни активно користуються заходами захисту внутрішнього ринку. За даними СОТ, у 2005-2009рр. захисні заходи вводилися 151 раз 23 країнами, в тому числі США 22 рази; розслідування за звинуваченням інших країн у демпінгу тільки в 2009-2010 рр.. проводилися 812 разів, у тому числі в США 262 рази; розслідування по використанню іншими країнами експортних субсидій проводилися в ті ж роки 125 разів, у тому числі в США 85 разів. [22]

   Передбачуваність торгівельної політики - проведення торгівельної політики відповідно до встановлених правил і недопущення одностороннього порушення прийнятих на себе зобов'язань. Країни, інвестори, корпорації повинні бути впевнені, що тарифи, нетарифні обмеження, інші інструменти торгівельної політики застосовуються країнами відповідно до визначених СОТ правилами. Головним механізмом забезпечення передбачуваності торгівельної політики є зв'язування тарифів - прийняте країною зобов'язання не збільшувати ставку імпортного тарифу понад встановлену межу. Країни можуть змінити рівень зв'язаного тарифу, але тільки після переговорів з її торгівельними партнерами і компенсації їх за наноситься збиток. Одне з головних досягнень Уругвайського раунду ГАТТ полягає в тому, що вдалося домовитися про збільшення кількості зв'язаних тарифів з 78 до 98% у країнах, що розвиваються, з 21 до 73% в розвинених країнах і з 73 до 98% у країнах з перехідною економікою. В області торгівлі сільськогосподарською продукцією всі 100% тарифів пов'язані. Передбачуваність торгівельної політики також означає її максимальну транспарентність і відкритість, що означає насамперед спонукання країн до відмови від використання будь-яких інших, крім опублікованого митного тарифу, методів захисту внутрішнього ринку, будь то квоти, внутрішні податки або субсидії місцевим виробникам. [15]

   Сприяння конкуренції - принцип СОТ, що означає відмова країн від використання несправедливих методів торгівельної політики, таких як демпінг (експорт за цінами нижче справедливих ринкових), експортні субсидії. Багатосторонні угоди в рамках СОТ передбачають санкції, застосовувані до експортерів і країн, які користуються несправедливими методами торгівельної політики. Однак саме тлумачення поняття справедливих методів у міжнародній торгівлі досить складно і заплутано. З метою визначення проблем на шляху вільної конкуренції у світовій торгівлі в рамках ВТО діє механізм перевірки торгівельної політики - детальний аналіз торгівельної політики країн-членів секретаріатом СОТ з метою визначення її відповідності вимогам угод СОТ і винесення рекомендацій щодо усунення їх порушень. Перевірка торгової політики чотирьох країн з найбільшою часткою у світовій торгівлі, включаючи ЄС в цілому на правах однієї з країн, здійснюється кожні два роки, наступні 16 країн перевіряються кожні чотири роки і інші країни - кожні шість років. У рамках такої перевірки кожна перевіряється країна надає на розгляд СОТ детальний  доповідь про стан її зовнішньоторговельної політики, включаючи торгівлю товарами і послугами. Секретаріат, зі свого боку, також готує доповідь, яка висловлює його оцінку торгівельної політики країни-члена. Обидва доповіді, так само як і запису всіх бесід, проведених співробітниками секретаріату з офіційними особами країни, публікуються і передаються на розгляд міністерської конференції, яка бере їх до відома.  
Прийом у члени СОТ складається з трьох етапів. На першому країна надає у ВТО меморандум про свою торговельній політиці, СОТ створює робочу групу з вивчення меморандуму на предмет визначення відповідності регулювання зовнішньої торгівлі в країні, яка бажає стати членом СОТ, її правилами. На другому СОТ проводить двосторонні переговори з країною з питань доступу на її ринок товарів і послуг інших країн. Якщо переговори привели до прийняття країною умов, визначених у багатосторонніх угодах СОТ, робоча група складає доповідь для міністерської конференції СОТ, до якого прикладається  протокол про приєднання країни до СОТ. Після голосування на черговій міністерській конференції країна вважається прийнятої у ВТО. На початок 1997 року понад 30 країн подали заяву на вступ до СОТ.  
Якщо країни вступають до СОТ і підписують його основні документи, це означає, що вони зобов'язуються дотримуватися закладені в ньому принципи. Розбіжність у трактуванні багатосторінкових і вельми складних документів ВТО може привести до виникнення торгового спору. Для їх вирішення в рамках ВТО діє механізм врегулювання торговельних суперечок - процедура рішення на багатобічній основі під егідою СОТ і при участі її експертів розбіжностей, що випливають через невиконання іншою країною - членом СОТ прийнятих на себе зобов'язань по багатосторонніх торгівельних угод, а також з- за застосування іншою країною заходів торговельної політики, що не відповідають правилам СОТ, або з будь-якої іншої ситуації в торгівлі. Розглядом суперечок займається створений в рамках СОТ Органзація розгляду спорів, у завдання якого входить вирішення всіх розбіжностей, що виникають у зв'язку з розходженнями в інтерпретації документів СОТ. Процес врегулювання торгівельних суперечок полягає їх консультацій між сторонами, які протягом 60 днів намагаються знайти рішення проблеми. Якщо це зробити не вдається, створюється комісія з трьох кваліфікованих фахівців, обраних СОТ. Ця комісія протягом 3-6 місяців підготовляє незалежний від сторін спору доповідь, що ґрунтується на аргументах, наданих кожної зі сторін, і містить точку зору експертів.  Доповідь комісії схвалюється Органом по розгляду суперечок, після чого країни повинні виконати його рекомендації. Країна, яка не згодна з висновками доповіді, може апелювати рішення Органу з розгляду спорів, що розглядається Органом по розгляду апеляцій; його рішення знову виноситься на схвалення Органа по розгляду суперечок, рішення якого вважається остаточним і подальшому апелювання не підлягає. Якщо країна, яка визнана винною в порушенні правил СОТ, не приймає дій по виправленню цих порушень, країна, яка подала скаргу, може подати прохання до СОТ скасувати у відношенні країни-порушника пільги і привілеї, надані їй відповідно до правил СОТ.  
Незважаючи на те, що процедура врегулювання торгівельних суперечок відносно нова, очевидно, що процес переговорів і примирення може затягуватися на роки. Станом на середину 1997 року СОТ була залучена до розгляду більше 100 спорів, велика частина з яких між промисловими і країнами, що розвиваються, які пред'являють претензії з приводу обмеження доступу їхніх товарів на західні ринки. Прикладами торгівельних суперечок, що розглядаються в СОТ, є претензії Південної Кореї до США з приводу корейського експорту сільськогосподарської продукції, який піддається, з точки зору корейської сторони, зайвому інспектуванню й аналізу, що утрудняє експорт. [20]

Розділ 3 Наслідки від членства у СОТ для України

Ключовим елементом економічної  безпеки держави є її зовнішньоекономічна  політика. Економічно-ресурсне забезпечення, правовий і законодавчий супровід, підприємницька свобода та регуляторна  політика держави формують цілісний механізм зовнішньоекономічних відносин, визначають конкурентні позиції  національних виробників у загальній  системі світогосподарських зв’язків.

Питання формування ефективної зовнішньоекономічної стратегії держави  на найближче майбутнє займають чільне місце у нормативно-правових документах і програмах розвитку нашої держави, зокрема Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна  економіка, ефективна держава» [1] (розроблена Комітетом з економічних реформ при Президентові України) та Законі України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку країни на 2010 р.» [2] (прийнятому Верховною Радою  України 20 травня 2010 р.). Окрім інших  важливих питань, Програма економічного і соціального розвитку містить  і розділ (5.7) «Зовнішньоекономічна політика». У ньому, зокрема, визначено  такі основні проблеми сучасної зовнішньоекономічної політики:

• сировинний характер значної частини експорту;
• відсутність чітко визначеної політики структурних змін у галузі експорту;
• незначна частка продукції з високою часткою доданої вартості у структурі українського експорту;
• відсутність правових основ запровадження фінансових механізмів державної підтримки розвитку експорту;
• недостатній рівень інвестування в модернізацію експорто орієнтованих виробництв та гостра нестача новітніх технологій;
• застаріла транспортна інфраструктура, що не відповідає сучасним вимогам ефективного транспортного сполучення;
• поширення практики вжиття обмежувальних та протекціоністських заходів з боку окремих країн та провідних транснаціональних корпорацій;
• наявність диспропорцій у двосторонній торгівлі з основними партнерами;
• високі ризики фінансових втрат при проведенні експортних операцій;
• невигідні умови кредитування експорту

Визначені Законом проблеми не є новими або такими, що виникли  останні 3-5 років під впливом об’єктивних зовнішніх чи внутрішніх чинників. Вони є хронічними для національної зовнішньоекономічної політики та таким, що не вирішуються державою та експортерами й імпортерами протягом вже багатьох років. Не є винятком і цьогорічна Програма розвитку. У ній, незважаючи на визначені досить серйозні проблеми зовнішньоекономічної політики, не пропонується відповідних конкретних і адекватних ситуації механізмів та інструментів їх розв’язання. Так, Програмою окреслені такі основні завдання на 2010 р. (тільки три ключових напрями із вищенаведеного переліку проблемних