Виршення глобальних економичних проблем

Міністерство освіти і науки  України 

національний АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет міжнародних економічних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин та бізнесу

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

ВИРІШЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 303 групи ФМЕВ 

Курасова М.Г.

 

 

Науковий  керівник

к.е.н., доцент О.А. Федірко 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………….…3

Розділ 1. Методологія дослідження глобальних економічних проблем……………………………………………………………………………….5

1.1. Сутність та типологізація економічних проблем сучасності…...…..….......5

2. Оцінка перспектив і наслідків розвитку глобальних економічних проблем………………………………………………………………….....................12

Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку проблем світової економіки…………………………………………………………………………….17

2.1. Стан та особливості ключових глобальних економічних проблем сучасності.…………………………………………………………………………….17

2.2. Країновий аспект глобальних економічних проблем…….………………...………………………………………………………..25

Розділ 3. Шляхи вирішення глобальних економічних проблем ……………………………………………………………………………….….……..34

3.1. Механізми спільного висвітлення  глобальних економічних проблем...……………………………………………………………………………...34

3.2. Оцінка потенціалу подолання глобальних економічних проблем..………………………………………………………………………………38

ВИсновки……………………………………………………………………….44

анотація………………………………………………………………………..46

Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………47

Додатки…………………………………………………………………………49

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Міжнародне співтовариство серйозно заговорило про глобальні проблеми з середини 60-х років ХХ століття. До їх категорії відразу стали відносити деградацію навколишнього середовища і демографічний вибух, загрозу виснаження в світі природних ресурсів і нестачі джерел енергії та продовольства, зростаючу прірву між багатими і бідними країнами, а також шалене зростання безробіття. Вінчала цей сумний перелік проблем небезпека III Світової війни і термоядерної катастрофи.

Минуло 50 років. Із закінченням  холодної війни відпала чи хоча б  істотно знизилася небезпека всесвітньої атомної війни. Людство значно просунулося в розумінні глобальних проблем, а уряди, міжнародні організації та громадські рухи здобули чималий досвід усунення та попередження ряду небезпечних явищ. Глобалізація світової економіки, революція у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій, розвиток регіональної інтеграції створюють сприятливі передумови для більш ефективних дій у сфері відносин «людина - суспільство - природа».

Серед вчених, що досліджували глобальні економічні проблеми можна  виокремити А. Кінга, Б. Шнайдера, Д. Медоуза, И.Т. Фролова, В. В. Загладіна, Л.К. Безчасного, А.С. Гальчинського, А.І. Кредисова, П.М. Леоненка, Д.Г. Лук'яненка, Ю.М. Пахомова, А.М. Поручника, А.П. Рум'янцева, В.С. Савчука, А.С. Сіденка, А.С. Філіпенка, М. Месаровича, Є. Пестеля, Я. Тінбергена, Д. Габора, У. Коломбо, Е. Ласло, О. Тоффлера, Дж. Форестера, Р. Хейлбронера, Г. Кана, Дж. Фелпса, Д. Гвішіалі, М. Максимова, Т. де Шардена, Е. Реклю та ін.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є дослідження основних глобальних економічних проблем на основі найновіших даних з офіційних сайтів світових організацій та конференцій, аналіз світової скооперованої роботи, щодо врегулювання цих проблем, розгляд найпопулярніших і найраціональніших шляхів вирішення, сучасних тенденцій розвитку проблемних зрушень в той чи інший бік, а також розробка науково обґрунтованих спроб подолання негативного впливу глобалізації на найслабші країни та галузі в світовій економіці.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні завдання:

• розкрити методологічні засади вивчення глобальних економічних проблем;
• визначити ефективність стратегій пошуку найраціональніших шляхів вирішення;
• дослідити взаємодію світових організацій, конференцій, та країн в контексті спільного впливу на негативні наслідки кризи та інших глобальних проблем.

Об’єктом дослідження  є різноманіття глобальних економічних проблем у сучасному глобальному середовищі.

Предметом дослідження є  міжнародні спільні стратегії вирішення та прогнозування глобальних економічних проблем.

Методи дослідження. Для розв’язання основних завдань курсової роботи використовуються наступні методи наукового дослідження різноманіття глобальних економічних проблем в умовах сучасного глобального світу: аналізу та синтезу (для оцінки тенденцій формування, зміни, та вирішення глобальних економічних проблем в підрозділах 2.1 та 2.2); історизму  (для дослідження теоретичних концепцій вивчення сутності глобальних економічних проблем в підрозділі 1.1 та 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ  ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ

 

1. Сутність та типологізація економічних проблем сучасності

Ставлення до глобальних економічних проблем як фахівців, так і всіх жителів нашої планети  доволі неоднозначне, а часом і  діаметрально протилежне. Це пов'язано з різними точками зору на наслідки глобалізаційних процесів, в яких одні вбачають серйозну загрозу світовій економічній системі, а інші бачать засіб подальшого прогресу економіки. Безсумнівно, наслідки глобалізації можуть носити як позитивний, так і негативний характер, проте альтернативи їй немає, у зв'язку з чим часто основна увага дослідників звернена на небезпеки, загрози, які несуть ці процеси.

На виникнення подібних проблем вперше звернули свою увагу західні вчені в 60-х роках ХХ ст. Наприклад, Р. Фолк, О. Тоффлер, Д. Медоуз, Дж. Форестер, Р. Хейлбронер до глобальних проблем відносять досить вузьке коло питань: перенаселення планети, порушення екологічної рівновагі, вичерпання ресурсів. Г. Кан, Дж. Фелпс вважають, що перед людством стоїть близько 20 глобальних проблем, 9 з яких - найголовніші.

Близько до теоретичного обґрунтування глобальних проблем  підійшли вчені колишнього СРСР В. Загладін, Д. Гвішіалі, М. Максимова, І. Фролов та ін. Хоч їхні погляди не завжди збігаються і вони не завершили розробку цілісної концепції, в їхніх обґрунтуваннях подаються визначення причин, що спричинюють глобальні проблеми. Критерії, які дають можливість виділити їх серед багатьох проблем, що стоять перед людством - розкриті в конкретних та специфічних формах їх прояву; визначені внутрішні зв'язки та взаємозалежності між окремих проблемами, а також намічені шляхи їх вирішення. [3, с. 98-99]

 А вже на початку  70-х років XX ст. гострі Глобальні  економічні проблеми активно  вивчали провідні вчені світу  (політологи, соціологи, демографи, економісті, географи, біологи, математики та ін.). Сформувалася нова міждисциплінарна наука - глобалістика. "Батьком" глобалістики можна вважати англійського вченого-монаха Т. Мальтуса, який ще на початку XIX ст. проаналізував глобальну проблему зростання народонаселення.

У другій половині XIX ст. з'явилося багато робіт учених-географів, що стосувалися взаємовідносин суспільства  і природи. Усесторонній аналіз негативного  впливу тодішнього господарства на навколишнє середовище дав американський вчений Д. Марш у книзі "Людина і природа" (1864 p.). Про гостру екологічну спрямованість цієї праці говорить її початкова назва - "Людина - руйнівник гармонії в природі". Значну увагу глобальним екологічнім проблем приділяла група європейських вчених, що працювали під керівництвом французького географа Елізе Реклю, який, зокрема, написавши 19-томну географію "Земля і люди" і 6-томну працю "Людина і Земля".

Теоретичні основи сучасної глобалістики закладені на початку XX ст. французьким вченим Теяр де Шарденом та українським вченим В.І.Вернадським, які розробили вчення про "ноосферу" - як сферу панування розуму на нашій планеті.

Велику роль у становленні  глобалістики відіграла міжнародна неурядова організація вчених, політичних діячів, бізнесменів, яка отримали назву Римський клуб. Римський клуб був створений в 1968 р. З тих пір за моральної і матеріальної підтримки цієї організації була проведена ціла серія досліджень глобальної проблематики.

На замовлення Римського  клубу було виконано ряд моделей глобального розвитку. Першою і, мабуть, найбільш песимістичною була модель Д. Форестера і Д. Меддоуза, яка пройшла ряд стадій ("Світ-1", "Світ-2", "Світ-3") і відома як доповідь Римського клубу у 1972 р. під назвою "Межі зростання". Творці моделі прийшли до висновку, що якщо відновляться післявоєнні темпи росту населення, споживання сировини і енергії та забруднення довкілля, то людство неминуче чекає глобальна катастрофа найпізніше наприкінці XXI ст. Тому автори "Меж росту" пропонували зупинити ріст світової економіки, та таким чином законсервувати відсталість більшості країн світу.

Ця модель була підлягла гострій критиці (особливо вчених колишнього соціалістичного табору), але виконала свою позитивну роль тим, що привернула увагу світової громадськості до широкого спектру глобальних проблем. На сьогодні на рахунку Римського клубу вже чимало доповідей: "Людство на роздоріжжі" М. Месаровича і Є. Пестеля (1974 p.), "Перегляд міжнародного порядку" Я. Тінбергена (1976 p.), "Цілі для людства" Е. Ласло (1977 p.); "Поза межами віку марнотратства" Д. Габора і У. Коломбо (1978 p.). Дуже цікавою є праця "Дороговкази в майбутнє" (1980 р.) нашого земляка (зараз громадянина Швейцарії) Богдана Гаврилишина, який основну увагу приділив політичним і соціальнім проблемам розвитку людства і вже тоді передбачив розпад світової соціалістичної системи і Радянського Союзу. [9]

Доповідь Римського  клубу А. Кінга і Б. Шнайдера "Перша  глобальна революція" складається  з двох частин. Перша з них присвячена аналізу змін, що відбуваються в світі глобальних проблем та їх негативних наслідків. Друга частина містить низку конкретних рекомендацій щодо усунення найбільш небезпечних "ускладнень людства" і заклик до світової солідарності в цій невідкладній і благородній місії людства. Автори "Першої глобальної революції", спираючись на розробки попередніх доповідей, намагались сформулювати нові принципи, на яких, на їх думку, повинна бути заснована економіка майбутнього. Економіка майбутнього - це, перш за все, збалансована економіка, яка утримує "зовнішні межі" зростання. Для досягнення цієї збалансованості в доповідях Римського клубу пропонувалося багато різних концепцій.

Концепція "нульового  зростання" Д. Медоуза і його групи  – "Стан глобальної рівноваги встановлюється на рівні, який дозволяє задовольнити основні потреби кожної людини і дає кожній людині рівні можливості реалізації особистого потенціалу"

"Органічне зростання", запропоноване у доповіді "Людство на роздоріжжі" (1974 р.) М. Месаровича та Е. Пестеля, припускало диференційований розвиток: регіони світу, подібно органам в людському організмі, розрізняються по структурі і функціям. "Кожна частина - регіон або група націй - має свій власний внесок у створення органічного розвитку людства: ресурси, технологія, економічний потенціал, культура і т.д. У такій системі зріст будь-якої однієї частини залежить від збільшення або зменшення інших". [1]

Сьогодні важливий внесок в розвиток глобалістики у світлі цивілізаційного процесу вносять вітчизняні вчені Л.К. Безчасний, А.С. Гальчинський, А.І. Кредисов, П.М. Леоненко, Д.Г. Лук'яненко, Ю.М. Пахомов, А.М. Поручник, А.П. Рум'янцев, В.С. Савчук, А.С. Сіденко, А.С. Філіпенко та ін.

Усі глобальні проблеми (звичайно, умовно) можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні. Зрозуміло, що будь-яка класифікація глобальних проблем не може бути вичерпною і абсолютно об'єктивною. Це пояснюється тим, що більшість проблем мають і політичні, і соціальні, і економічні корені і вони тісно взаємопов'язані між собою. Саме тому якої б галузі не стосувалась глобальна проблема, економічний аспект завжди буде присутнім в ній, будь-яка проблема матиме економічне підґрунтя та економічні наслідки.

Розглянемо тут варіант  класифікації, розроблений вітчизняними вченими И.Т. Фроловим і В. В. Загладіним. Згідно з цього варіанту, всі глобальні проблеми поділяються на три великі групи.

Першу групу складають  ті проблеми, які пов'язані з відносинами  між основними соціальними спільнотами  людства, тобто між групами держав, що володіють схожими політичними, економічними та іншими інтересами: «Схід-Захід», багаті і бідні країни та ін. Ці проблеми слід назвати інтерсоціальними. До них відноситься проблема запобігання війни, міжнародного тероризму та забезпечення миру, а також встановлення справедливого міжнародного економічного порядку.

Друга група об'єднує  ті проблеми, які породжені взаємодією суспільства і природи. Вони пов'язані  з обмеженістю можливостей навколишнього  середовища, що не виносить навантаження антропогенного характеру. Це такі проблеми, як забезпеченість енергією, паливом, сировинними ресурсами, прісною водою і т.д. До цієї ж групи належить й екологічна проблема, тобто проблема охорони природи від незворотних змін негативного характеру, а також прагнення до розумного освоєння Світового океану і космічного простору.