Виршення глобальних економичних проблем

2.1. Стан та особливості ключових  глобальних економічних проблем  сучасності

Після глибокого спаду  світової економіки, економічний ріст виявився позитивним, оскільки цілий ряд програмних заходів надає підтримку попиту і зменшує невизначеність та системні ризики на фінансових ринках. Тим не менш, відновлення, як очікується, буде повільним, оскільки фінансові ринки залишаються зрушеними, необхідно буде забезпечити заходи стимулювання не в надто віддаленому майбутньому, а в домашніх господарствах у країнах, які найбільше постраждали від кризи, слід відновити заощадження, борючись з високим рівнем безробіття. Світове економічне зростання, згідно позитивної території в 2010 році, буде повільним з урахуванням темпів відновлення, які ще остаточно невизначені. Після падіння на 2,2 % за оцінками 2009 року світового виробництва прогнозується зростання на 2,7 і 3,2 % в 2010 і 2011, відповідно.

В результаті фінансової кризи і глобального економічного спаду знову з’явились деякі зі старих глобальних дисбалансів. Наприклад, в США споживання продукції домашніх господарств впало як і її частка від доходу, а китайські державні витрати по відношенню до ВВП збільшилися. Тим не менше, економічні потрясіння можуть привести до нових моделей глобальних дисбалансів.

Уряди мають можливість і потребу забезпечити порятунок  банків і податково-бюджетного стимулювання, які часто залежать від розміру  їх фінансового прибутку та розміру  державного боргу, а не від величини попередніх глобальних дисбалансів, які необхідно виправити. Навантаження від національних спадів, а також пов'язані з ними зміни обсягів торгівлі та руху капіталу, мають залежити від експорту, виробництва енергії та потенціалу колишніх фінансових правил в країнах з різним ступенем залежності.

Ці розходження можуть генерувати нові диспропорції між країнами з відносно великими і відносно малими фінансовими та сировинними секторами, країнами що виробляють і що споживають сировину, а також між країнами з порівняно відкритою і закритою економікою. [25, рис. 1]

Рис. 1

Глобалізація є двигуном зростання  і економічного процвітання в  багатьох країнах в останні 30 років. Тим не менш, деякі з найбідніших  країн у світі наприкінці 70-х домоглися незначного прогресу або навіть подолання економічного спаду в деяких з них. Більшість цих країн знаходяться на африканському континенті.

Проте, навіть у багатьох успішних країнах за рахунок розширення інтеграції не все ділиться порівну. Майже всюди, процес глобалізації привів до посилення нерівності багатих і бідних.

Цілі країни, а також певні  соціально-економічними групи всередині  країн, виключили глобалізацію з  переваг розвитку.

Світова фінансова криза може серйозно стримувати прогрес на шляху досягнення ЦРТ (цілі розвитку тисячоліття). Наслідки будуть відчуватися на всіх ЦРТ, в тому числі на цілях з людського розвитку і скорочення бідності. Бідні країни, які вразливі до ударів і менш гнучкі до реагування на події кризи опинилися в особливому колі ризику на подальше відставання. [17, рис. 2]

Рис. 2

Останні оцінки Світового Банку  показали, що майже 40% країн, що розвиваються в значній мірі зазнають злиднів  та наслідків кризи (як з боку зростання  ціни і з боку підвищення рівня бідності); інші відчувають це в меншій мірі – ризикують на 10% менше.

Попередні оцінки міжнародної  межі бідності розраховані Світовим банком з метою визначення рівня  міжнародної бідності, описаної Мартіном Равалліоном, в Доповіді про світовий розвиток 1990 . Межі бідності були взяті з досліджень, присвячених 33 країнам (як розвиненим, так і тим, що розвиваються) і охоплюють 1980-90 роки. Рівні бідності були скориговані з урахуванням цін 1985року, з використанням національних індексів цін, а потім були конвертовані в долари США з використанням таблиць ПКС з Penn World Date. На підставі цих даних встановлена середня межа бідності в 15 найбідніших країнах - $31 в місяць або $1,02 на день. Дослідження також показало, чітку тенденцію до збільшення національної бідності в приватному споживанні на душу населення після того, як колишні значення були перетворені в загальну валюту з використанням ПКС 1985 року. Коли нові оцінки ПКС, протестовані в 1993 році, стали доступні програмам міжнародного зіставлення, міжнародні межі бідності були знову оцінені. Застосовували той же принцип, і використовували той же набір національних меж бідності, згідно еквівалентної лінії ПКС в 1993 році було встановлено нову середню межу бідності, що склала $1,08 на день (або $ 32,74 на місяць).  Показник був одним з 10 найнижчих  бідності в даному наборі країн, які використовував Раваллион (1991). Результати цього аналізу були опубліковані в Доповіді про розвиток 2000/2001: боротьба з бідністю (World Bank 2000 і World Development Indicators 2001.)

Це доповнення до "Показників світового розвитку 2008", де дається  оцінка глобальним злидням. Воно стало  першою переоцінкою Світового банку з результатом $1 на день, для нього використали нові дані паритетів купівельної спроможності (ПКС), складені програмами міжнародних зіставлень, і розширений набір доходів і витрат домашніх господарств, отриманих в результаті дослідження, в той час, коли межі бідності 1999 року становили $1,25 в день. Поряд з вимірюванням середнього рівня бідності на основі національної межі бідності тут представлені нові виміри, масштаби та глибина бідності в 115 країнах, що розвиваються. [18, с. 132; рис. 3, 4]

Рис. 3                                                                 Рис. 4

Межа в $1,25 бідності виміряна в цінах 2005 року замінилась показником в $1,08 межі бідності вимірюється в цінах 1993 року. Часто описується як показник $1 на день, отримав широке визнання в якості міжнародного стандарту для крайньої бідності, подолання якої було включене в першу з Цілей розвитку тисячоліття. Ця мета вимагає викорінювання частки населення, що живуть в межах крайньої убогості, і мають дохід менше ніж на $1 на день строком в період з 1990 по 2015 рік. Нові риси бідності підтверджує інший показник, характерний для найбідніших країн у світі, але за допомогою оновлення останньої інформації про вартість проживання в країнах, що розвиваються. Нові дані змінили наше уявлення про бідність у світі. Попередні раунди Програми міжнародних зіставлень недооцінили середній рівень ціни в країнах, що розвиваються (можливо, оцінили не в повній мірі з поправкою на зміни якісних відмінностей), і тому були завищені стандарти життя. За новим вимірюванням 1,4 млрд. чоловік живуть у крайній убогості - це більше, ніж одна чверть населення країн, що розвиваються. Але країни і регіони, які змогли знизити рівень бідності, сьогодні також не досягли успіху в нових вимірах. У 1990 році, на початку періоду відстеження показників розвитку тисячоліття, 42% населення країн, що розвиваються живе на менш ніж $1,25 на день. Більше 15 років глобальна бідність знижувалась в середньому на 1% кожного року. В такому випадку мета, поставлена в Декларації тисячоліття буде перевершена на глобальному рівні в Східній Азії, де рівень бідності швидко скоротиться, до 2015 року. Однак залишаються великі відмінності між регіонами та між країнами та навіть усередині країн в цьому регіоні. Їх дані дозволяють нам бачити, як відбуватимуться деякі з цих відмінностей, і вказати шлях до вільного світу, від самої крайньої убогості.

3/4 уразливих країн мають обмежені можливості для розширення програм з приборкання наслідків економічного спаду. Бідні країни є найбільш уразливими.

Високі темпи економічного зростання в країн, що розвиваються в останнє десятиліття, дозволяють поставити ЦРТ зі скорочення бідності у межах досяжності на глобальному рівні. Але потрійна небезпека паливних, фінансових і криз з харчування додає нових проблем. Зростання цін на продукти харчування між 2005 і 2008 штовхнув на 200 мільйонів більше людей в стан крайніх злиднів. Падіння цін на продукти харчування з середини 2008 допомагають скоротити це число. Тим не менше, зміни в місцевих цінах відстають від змін світових цін, тому ще не вся вигода відчувається від пониження світових цін. З попередніх прогнозів можна припустити, що коли місцеві ціни прийдуть у відповідність з міжнародними цінами за допомогою зростання цін на продовольство в 2008, будуть визволені з убогості в 2009 році, тоді залишаться 90 млн. з 120 млн. людей, що перебували у злиднях. Тим не менше, до млн. людей змушені жити в убогості через високі ціни на продовольство протягом 2009 року.

Уповільнення темпів зростання в результаті фінансової кризи додасть до бідності вплив  високих цін на продовольство. Прогнозоване економічне зростання в країнах, що розвиваються у середньому за 2009 рік насправді виявилось лише чвертю передкризового прогнозу. Минулі тенденції показують, що зниження середнього темпу зростання ВВП у країнах, що розвиваються на 1% може сприяти більше, ніж на 20 млн. людей у списках бідних. Через уповільнення темпів зростання в країнах, що розвиваються, здійснився вплив на бідність в результаті фінансової кризи, що сягнула від 55 млн., як передбачалося до кризи до 90 млн. бідних людей в 2009 році.

У результаті продовольчої і фінансової криз, темпи скорочення бідності сповільнилися. Позитивний вплив на рівень бідності має економічне зростання, яке в останні роки частково компенсовано зниженням цін на продукти харчування. До уповільнення темпів економічного зростання від глобальної кризи за результатами ING буде доданий вплив підвищення цін на продовольство.

Очікувалось зниження рівня бідності в 2009, але набагато повільнішими темпами через різке зниження зростання ВВП. Десята частка населення, що живуть у крайній убогості, за прогнозами в 2009 році знизиться на 0,6%. Це на 1,3% менше ніж в трирічний період перед 2009 роком. Всі регіони в країнах, що розвиваються страждають, хоча б в тій чи іншій мірі. [20, с. 6]

За оцінками Міжнародної  організації праці (МОП), які зосереджені  у впливі на уповільнення зростання зайнятості та заробітної плати, вказують на ще сильніший вплив на бідність. За оцінками МОП, близько 30 млн. людей в усьому світі можуть бути безробітними в 2009 році, в порівнянні з даними 2007 року - 23 млн. в країнах, що розвиваються. [23]

ЦРТ зі скорочення масштабів  бідності залишається в межах  досяжності на глобальному рівні, але  криза додає нових ризиків. Поточне  зростання ВВП передбачає поступове  відновлення темпів зростання рівня  життя в країнах, що розвиваються, починаючи з 2010 року. ВВП на душу населення, як очікується, виросте в середньому до 4,5% у рік протягом 2011-2015 років. На основі цих прогнозів, чисельність населення, що живе нижче за $ 1,25 на день очікує опинитися на рівні 15,1% до 2015 року. В цих прогнозах, проте можуть бути значні невизначеності і підвищення ризиків, пов'язані із кризою.

Останні зміни на різних етапах виробничого ланцюжка, розкиданих по всьому світу привели до поняття  про новий світовий поділі праці. Це буде мати далекосяжні наслідки, що потребуватимуть нових навичок від робочої сили, підприємств і економіки в цілому, як у розвинених, так і у країнах, що розвиваються.

Ситуація некваліфікованої робочої сили в багатьох розвинених країнах різко погіршилась і  нерівності почали рости. [22, с. 134-136; с. 174, рис. 5]

Рис. 5

Навіть незважаючи на світову економіку ринку праці, дані не показують ніяких ознак поліпшення в 2009 році. На основі наявної інформації на ринку праці та останніх змін темпів зростання ВВП, рівень безробіття в світі в 2009 році оцінюється в 6,6%, за рівня довірчого інтервалу (ДІ) від 6,3 до 6,9%.

Після чотирирічного  зниження рівень безробіття у світі, почав зростання з 2008 року, а у вже у 2009 році число безробітних різко збільшилось. Число безробітних оцінюється в 212 млн. у 2009 році, це означає, що він виріс майже на 34 млн. за кількістю безробітних в 2007 році, і велика частина цього збільшення відбулися в 2009 році.

Також зміна економічних  оцінок зростання на 2009 рік відображена  у виступі МВФ,  де оцінки глобального  безробіття відображають вплив державного втручання для боротьби з Економічною кризою та обмеженням негативного впливу на ринки праці. Наприклад, втрати робочих місць були пом'якшені шляхом стимуляції попиту на робочу силу, заходами зі збереження зайнятості і частково її збільшення, особливо в розвинених країнах.

Між 2008 і 2009 році відбувся найбільший стрибок рівня безробіття в регіонах розвинених країн і Європейського союзу - на 2,3%, в Центральній і Південно-Східній Європі і СНД – на 2,0%, і в Латинській Америці і Карибському басейні - 1,2%. Аналогічним чином, на ці три регіони припадає більше 2/3 збільшення глобального числа безробітних у 2009 році. Інші регіони пережили стриманіше зростання рівня безробіття (0,5% і менше).

Заглядаючи вперед на 2010 рік, нинішні прогнози показують  збільшення рівня безробіття не дивлячись  на зростання світової економіки  до 3,1%. Глобальний рівень безробіття в 2010 році прогнозується на рівні 6,5%, з довірчим інтервалом від 6,1 до 7,0%. На регіональному рівні, рівень безробіття в розвинених державах і країнах ЄС, збільшився з 8,4% в 2009 році до 8,9% у 2010 році в той час як у всіх інших регіонів, залишився відносно стабільним або показав незначне скорочення.

Якщо прогнозовані темпи  економічного зростання в 2010 році не справдяться, можна очікувати ще більшого послаблення на і без  того тендітних ринках праці. З іншого боку, якщо темпи економічного зростання в 2010 році, виявляться вищими, ніж в даний час прогнозує МВФ, це не обов'язково призведе до зниження безробіття. З урахуванням надлишкових потужностей, які виникли в результаті кризи, багато компаній будуть перш за все розглядати питання про коригування робочого дня у вже наявних кадрових ресурсів, перш ніж розглядати набір додаткових працівників. [21, с. 31; 36; рис. 6]

Рис. 6

 Погіршення глобальних ринків  праці також знаходять своє  відображення у різкому зниженні  рівня зайнятості населення. Рівень глобальної зайнятості населення впав з 60,9% в 2008 році до 60,4% в 2009 році. Аналогічні зміни і в рівні безробіття. Найбільша зміна в галузі зайнятості населення ставки відбулося в країнах з розвиненою економікою і ЄС (зниження на 1,8% в Центральній і Південно-східній Європі і СНД (на 1,4%), а також в Латинській Америці і Карибському басейні (на 0,9%). [21; рис. 7; рис.8]