Виршення глобальних економичних проблем

 

2.2. Країновий аспект глобальних  економічних проблем

Хоча криза почалась у багатьох країнах, небезпечна для країн, що розвиваються, через торговельні і фінансові канали ринку. (Дод. Г)

Хоча канали передачі можуть відрізнятися, ринки, що формуються в країнах з низькими доходами будуть серйозно порушені.

У світовій торгівлі відбувається уповільнення внутрішнього попиту і різке скорочення доступу до зовнішнього фінансування ринку, яке, як очікується, різко знизиться до 1,5% в 2009 році, з 6,1% в 2008 році. Спостерігаються слабкі темпи зростання з 1990 року.

Загалом, країни з низьким  рівнем доходу були менш схильні до впливу фінансової кризи, але уповільнення експорту і зниження цін на експорт сировини будуть все більше впливати на перспективи економічного зростання в 2009 році. Економічне зростання в країнах Африки на південь від Сахари, наприклад, знизиться до 1,7% з 5,5% в 2008 році.

Фіскальні позиції країн, що розвиваються, слабшають через  уповільнення внутрішнього доходу, збільшення витрат на соціальні програми у відповідь  на кризу та погіршення умов торгівлі для експортерів сировинних товарів.

Глобальна економічна криза торкнулася країн, що розвиваються, перш за все за рахунок різкого уповільнення глобальної активності через раптове скорочення інвестиційних програм, товарів тривалого попиту, а також посилення зусиль по скороченню запасів в умовах невизначеності майбутніх умов. Падіння попиту на експорт, цін на сировинні товари і потоків капіталу, погіршили й продовжили спад. Загальне зростання населення в країнах, що розвиваються скоротилася приблизно до 1,2% у 2009 році, в порівнянні з 5,6 % в 2008 році.

Серед країн, що розвиваються, країни Європи та Центральної Азії, найбільше страждають від кризи, зниження ВВП в середньому 6,2% (тільки в Росії - 8,7%). Основними причинами є зниження цін на нафту (Росія) і труднощі з фінансуванням, великий дефіцит рахунку поточних операцій в несприятливих умовах.

Економічне зростання  у Східній Азії і Тихоокеанському  регіоні (особливо в Китаї), а також  у Південній Азії (особливо в Індії) було стійким, через масові стимулюючі заходи в Китаї та вміле управління на макроекономічному рівні в Індії. В період 2008-2009 років, зростання у Східній Азії і Тихоокеанському регіоні, за оцінками, збільшилося лише на 1,2%, тоді як в країнах Південної Азії зростання залишилося стабільним на рівні 5,7%. Темпи зростання ВВП в Китаї, за оцінками, знизилися з 9% у 2008 році до 8,4% в 2009 році, але очікується, що відновляться до 9% протягом решти прогнозованого періоду.

Ці події знайшли  своє відображення у світовому промисловому виробництві, що різко скоротилося  в післякризовий період. У лютому 2009 р. світове промислове виробництво падає на 27% річного темпу, але до початку квітня-травня, виробництво почало відновлюватись, спочатку під керівництвом прискорення економічного зростання в Китаї після впровадження $575 млрд. (протягом п'яти кварталів) податково-бюджетного стимулювання пакета. Підвищення попиту на імпорт з Китаю швидко поширилося на інші країни з промисловим виробництвом. Зареєстроване позитивне зростання в країнах, що розвиваються (за винятком Китаю) у березні 2009 року і з високим рівнем доходів у травні 2009 року. Коли переваги від заходів стимулювання та інвентаризації поповнення пішли на спад, темпи промислового зростання виробництва стали помірними. Це є сигналом переходу до уповільнення економічного зростання, у відповідністю з основною структурою попиту і початком її подвійного падіння, і багато в чому буде залежати в певній мірі від споживачів і ділового попиту в найближчі місяці. Рівень доходу високорозвинутих країн в 2009 році, скоротився на 3,3%, вперше з 1960 року сукупний ВВП цих країн скоротився. Промислове виробництво та торговельні потоки у країнах з високим рівнем доходів стали особливо проблемними, вони зазнали зниження понад 20% у таких країнах, як США, Великобританія, Німеччина і Японія.

У країнах з високим  рівнем доходу Європи, ВВП скоротиться на 3,9% в 2009 році і збільшиться тільки на 1,0% в 2010 році. Підтримка фіскальної та монетарної політики для внутрішнього попиту, а також підвищення світового попиту, швидше за все продовжать зростати в регіоні. Тим не менш, поточні проблеми балансу євробанків регіону, ймовірно, залишаться залежними від умов фінансування. Поки що комерційні банки мало зробили для порятунку урядів, крім того уряд до сих пір не змінив планів порятунку. Як результат обмеження кредитування, які залежатимуть від капітальних видатків. Згідно з даними Огляду фінансової стабільності (2009) ЄЦБ тільки 2/3 потенційних збитків у великих європейських банках були передбачені або списані до сих пір, але деякі потенційні збитками у 187 млрд. євро ще потрібно вирішити.

Результати виконання  рятівної політики в Німеччині були ключовими подіями в Єврозоні. Німецька економіка виросла за рік  кризи на 2,9% вже в третьому кварталі 2009 року, це зростання в значній  мірі обумовлено корпоративними інвестиціями та будівництвом, в той час як особисте споживання зменшилося. Високі темпи зростання іноземних замовлень на продукцію обробної промисловості показують, що чистий експорт буде продовжувати зростати. Більше того,збільшенню державних капітальних витрат буде надаватися підтримка діяльності і в другій половині 2009 року, а більшість з 2010. Тим не менш, зростання безробіття буде впливати на особисте споживання.

У Франції у третьому кварталі 2009 року рівень зростання  експорту та приватних витрат залишиться незмінним, але інвестиції в основний капітал продовжуватимуть знижуватися. Загалом, Франція, постраждала менше, ніж в інші багаті країни, тому що вона не була ні великим постачальником міжнародних кредитів, ні заложником запозичень, і, коли раптово зник приватний попит, втрутився французький уряд. Рецесія в Сполученому Королівстві була глибше, ніж це спочатку очікувалося, прогнозували відновлення позитивного зросту ВВП в четвертому кварталі, тим самим поклавши край шести послідовним кварталам падіння ВВП.

Економіка Японії виросла на 1,3% у третьому кварталі. Відновлення обумовлено головним чином стимулами, всередині країни і за кордоном. Податкові пільги, а також винагороди за програми з купівлі екологічно чистої продукції, є обнадійливими для японських споживачів, щоб перейти до зниження рівня автомобільних викидів та застосування енергозберігаючих приладів. У той же час, розміри обсягів експорту ґрунтувалися на зростанні попиту на японські товари за кордоном, такі як автомобілі і супутні товари в Сполучених Штатах і електронні товари в Китаї. [19]

Регіональні оцінки бідності і прогрес в досягненні Цілей розвитку тисячоліття. Глобальна бідність вимірюється в $ 1,25 на день з 1980 року. Число людей, що живуть в крайній убогості, скоротилася з 1,9 млрд. у 1981 році до 1,8 млрд. 1990 році до 1,4 млрд. у 2005. Таке значне скорочення масштабів крайньої убогості за останню чверть століття, тим не менш, приховує значні регіональні відмінності.

Найбільше зниження бідності у Східній Азії та Тихоокеанському  регіоні, де рівень бідності знизився з 78% у 1981 році до 17% у 2005 році та кількість людей, що живуть менш ніж на $ 1,25 на день, скоротилося більш ніж на 750 млн. Більша частина цього скорочення належить  Китаю, де бідність знизилася з 84% до 16%, в результаті чого на 627 млн. бідних людей в світі стало менше. За той же період рівень бідності в Азії, на півдні впав від 59 до 40% (див. Дод. Б). З іншого боку, рівень бідності лише незначно знизився у країнах Африки на південь від Сахари поточних з 54% у 1981 році до 59% у 1999 році, й до 51% у 2005 році. Однак кількість людей, що живуть за межею бідності, майже вдвічі більша.

Тільки Східної Азії та Тихоокеанському регіоні послідовно просувається мета скорочення рівня  бідності вдвічі з 1990 до 2015 року для  досягнення Цілі розвитку тисячоліття. Але з невеликим прискоренням історичних темпів росту можна було б підняти щорічний рівень скорочення бідності Латинської Америки та Карибського басейну та Південної Азії. Чи досягнуть вони успіху і чи буде продовжувати падати рівень бідності у всіх регіонах, залежить від тривалості та глибини глобального спаду викликаного фінансовою кризою в США. Більшість людей, які позбулися крайнього зубожіння залишаються в дуже поганому за мірками рівні середнього доходу. Рівень бідності для країн, що розвиваються на 2005 рік склав $ 2,00 на день. Рівень бідності у всіх країнах, що оцінюється за такими ж показниками знизився з 70% у 1981 році до 47% у 2005 році, а число людей, що живуть на менш ніж $ 2,00 на день, залишається майже постійним на рівні 2,5 млрд. чоловік. Найбільше скорочення відбулося в Східній Азії і Тихоокеанському регіоні на чолі з Китаєм. В інших регіонах число людей, що живуть на менш ніж $ 2,00 на день, зросло, а число людей, що живуть між $ 1,25 і $ 2,00 день зросло майже у два рази, до 1,18 млрд. [18; рис. 9]

Рис. 9

Всі регіони в країнах, що розвиваються в тій чи іншій  мірі страждають. В Африці на південь  від Сахари зростання бідноти, швидше ніж будь-де, особливо в країнах  з більш крихкими і низькими темпами  зростання економіки. Контроль за рухом капіталу, як правило, призводить до економічних спотворень, які є шкідливими для довгострокового зростання і швидко втрачають ефективність, оскільки учасники FND-ринку намагаються підірвати залежність від інвесторів. Тим не менше, контроль за рухом капіталу має застосовуватися до будь-якого засобу, щоб допомогти пом'якшенню фінансової кризи і стабілізації макроекономічного середовища.

Позитивний вплив на рівень бідності здійснює високе економічне зростання в останні роки, що частково компенсує зростання цін на продукти харчування, які штовхнули від 160 млн. до 200 млн. людей в умови крайньої бідності між 2005 і 2008 роками. Хоча міжнародні ціни на продукти харчування знизилися з середини 2008, всі переваги від зниження цін не будуть відразу відчутними, тому що місцеві ціни відстають від змін у міжнародних цінах.

За прогнозами зростання, в 2009 році мало бути на 55 млн. більше вкрай бідних (що живуть за межею міжнародного рівня бідності в $1,25 на день в 2005 році за ПКС) у країнах, що розвиваються, ніж очікувалось до фінансової кризи.

Зниження рівня бідності, очікувалось в 2009, але набагато повільнішими темпами через різке зниження зростання ВВП.

Частка людей, що живуть у крайній убогості, за прогнозами мали знизитися в 2009 році на 0,6%. Це можна порівняти з середньорічним зниженням на 1,3% в трирічний період до 2009 року. Страждають всі країни, що розвиваються, хоча в різних мірах. В країнах Африки на південь від Сахари,наприклад, найбільше зростання бідності відбувається за рахунок низьких темпів зростання економіки.[18; с 48-49; рис.10; рис.11]

Доповідь з глобального  моніторингу 2009 році в Центральній  Азії і в Латинській Америці і  Карибському басейні, засвідчила, що ці регіони могли б також страждати  від збільшення числа бідних в 2009 році. Якщо криза поглибиться, то зростання бідності в країнах, що розвиваються впевнено рухатиметься далі, вплив буде ще сильнішим. Загалом, за Поточними прогнозами зростання, більше половини всіх країн, що розвиваються можуть прийти до проблеми зростання числа найбіднішого населення в 2010; цей показник може бути ще вищим серед країн з низьким доходом і країн на південніше Сахари – 2/3 і 3/4, відповідно.

У країнах Африки південніше Сахари, частка людей, що живуть в умовах крайньої бідності буде залишатися набагато вище цільового показника ЦРТ в 28,8% в 2015 році. Південна Азія ледь попадає в рамки ЦРТ. На відміну від Східної Азії та Тихоокеанського регіону, які вже перевищили його. Латинська Америка і Карибський басейн здійснюють стабілізуючу політику в цьому руслі. Близький Схід, Північна Африка, Європа та Центральна Азія, далеко від рівня ЦРТ, але ж вони почали з набагато нижчого бідності рівня. (Дод. А)

Країни з низьким  доходом  не відповідають рівню ЦРТ. Рівень бідності в цих країнах, як прогнозується, впаде з 52,8% до 28,0% між 1990 і 2015 роками. В країнах з середнім рівнем доходу ситуація не набагато краща, різниця між рівнем ЦРТ знизилася з 35% до 4,3%.  [20, с. 28]

Дослідження показують, що прискорення та уповільнення зросту мають асиметричний вплив на рівень бідності та рівень людського розвитку. Погіршення цих результатів, як правило, прискорюватиметься під час гальмування зросту. Це дозволяє припустити, що прогнозування краху економічного зростання заздалегідь має важливе значення в таких регіонах як Центральна та Південна Африка, допоможе прискорити досягнення ЦРТ. В цих країнах було декілька епізодів прискорення зросту в за останні 30 років, але в порівнянні з етапами різкого падіння темпів зростання, не змогли достатньо компенсувати переваги сплесків зростання.

Між 2008 і 2009 відбувся один з найбільших стрибків рівня безробіття в розвинених країнах і країнах  ЄС, який показав падіння в 2,3%, в  Центральній і Південно-Східній  Європі і СНД - в 2,0%, і в Латинській Америці і Карибському басейні  – в 1,2%. (Дод. В)  Аналогічним чином, на ці три регіони припадає більше 2/3 збільшення глобального числа безробітних у 2009 році. Інші регіони показали більш стримане зростання рівня безробіття - 0,5% і менше). [28; рис. 12]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3.

Шляхи вирішення глобальних економічних проблем

3.1. Механізми спільного висвітлення   глобальних економічних проблем

Нинішня глобальна фінансова  криза стимулює зміни нормативно-правової бази відповідно до якої працюють місцеві  і глобальні ринки капіталу. В  них буде розширення меж системи регулювання та пов'язаних з ними "страхувальних мереж" політики, які на практиці вже були продовжені, принаймні в США і Європі. Також буде зміна в правилах для зменшення циклічної індукованої нестабільності поточної системи вимог до капіталу і справедливого урахування вартості, ступеня зрілості, перетворення, обмеження і питання клірингу та розрахунків за похідним контрактами.

Є декілька груп фахівців, що працюють за пропозиціями щодо фінансової реформи в цьому напрямку, і замість того, дають особисту думку з приводу цих питань, але майбутня вартість ризиків помітно турбує.

В Аргентині спостерігаються  безліч фінансових криз, які мали місце  на ринках, що розвиваються з вісімдесятих років, більшість з них відбуваються у внутрішніх дисбалансах, які викликані нестійкістю державної політики.

Фінансова криза виникає, коли країни стикаються з раптовою зупинкою фінансування. Таким чином, криза в реальному секторі  економіки, яка не є наслідком  фінансової кризи, а є результатом  диспропорцій, які їй передували. Ці диспропорції, ігнорувались інвесторами та фінансовими посередниками, адже досить не легко знайти фінансування достатньо великий період часу. Але часто державна політика, що призначена, щоб впоратися з фінансовою кризою, намагаються запобігти реальним змінам, які необхідні, щоб справитися з цими дисбалансами, відновити зріст і відновлення цін і фінансової стабільності, може бути надмірно затримана.

У сьогоднішній глобальній економіці, без глобальних суспільних установ, здатних проводити світову валютно-фінансову політику, існує явна небезпека того, що національні уряди будуть проводити свою власну державну політику з метою запобігання реального коректування в рамках своїх національних економік і, тим самим, створюватимуть глобальну нестійкість . [14]