Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності

3. Третьою важливою умовою  логічної переконливості висновку  в умовиводах за аналогією  є зв'язок порівнювальних ознак.  Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв'язані між собою  схожі ознаки (аbс) і чим істотніший їхній зв'язок із ознакою (d), котра переноситься на досліджуваний предмет.

4. Ознака (а), що переноситься, має бути якомога одиотипнішою з ознаками (аbс), на основі котрих один предмет уподібнюється іншому.

5. Якщо предмет, стосовно  якого ми робимо умовивід за  аналогією, має ознаку, несумісну  з тією ознакою, котра йому  приписується, то аналогія неможлива.

     Аналогія посідає  важливе місце в науковому  дослідженні. Особливо плідно  використовується вона на початкових  стадіях пізнання. Аналогія є  одним із засобів логічного  опрацювання фактичного матеріалу  і висування гіпотез. Історії  науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було  здобуто за допомогою умовиводів  за аналогією. Наприклад, за  аналогією з хвилями на поверхні  води було відкрито закони  поширення звуку і світла; аналогія  між поширенням теплоти і поширенням  електрики дала змогу перенести  порівняння, розроблені для явищ  теплоти, на явища електрики;  аналогія, проведена між рухом  пружних шарів і рухом молекул  газу, створила можливість вирахувати  тиск газу, тощо.

Аналогія широко застосовується не тільки у природознавстві під  час вивчення явищ природи, а й  у суспільних науках під час вивчення явищ суспільного життя.

Дехто з логіків розрізняє аналогію предметів і аналогію відносин.

Під аналогією предметів  розуміють такий умовивід, в якому  вживаються два одиничних предмети, а переносною ознакою виступає властивість  одного з цих пред-метів. Коли, наприклад, два порівнювальних предмета мають групову схожість ознак і нову ознаку, виявлену в одного з предметів, переносять на другий, предмет, то такий висновок буде мати аналогію предметів.

Аналогія відносин — це такий умовивід, у котрому уподібнюють  один одному не два окремих предмети, а два відношення між предметами. Наприклад, Ф. Енгельс уподібнює  відношення між формальною і діалектичною логікою відношенню між арифметикою  і вищою математикою.

Розрізняють також точну  аналогію і просту (неточну) аналогію.

Точною аналогією називають  аналогію, у якій висновок робиться на основі знання того, що переношувана ознака (d) перебуває в залежності від ознаки схожості (аbс).

Проста аналогія — це така аналогія, коли невідомо, чи знаходиться  переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (аbс) чи ні.

Точна аналогія дає висновки вищого ступеню імовірності, що наближуються до достовірних, ніж проста аналогія, висновки котрої можуть бути найменшої  імовірності.

Аналогія є логічною основою  висновків, здобутих за допомогою методу моделювання.

Метод моделювання полягає в тому, що при пізнанні певного об'єкта використовують другий об'єкт, що заміняє перший.

Об'єкт, що безпосередньо  цікавить дослідника і заміняється  другим об'єктом, називають оригіналом. А об'єкт, котрим заміняють оригінал, називають моделлю. Метод моделювання  дає змогу вивчити предмет  не безпосередньо, а опосередковано, через інший предмет (модель). Під  час моделювання, як і в аналогії, знання одного предмета (моделі) переноситься на другий предмет (оригінал). Логічною формою такого висновку є умовивід за аналогією. На основі належності моделі S ознак abcd і належності оригіналу S1 властивостей аbс роблять висновок про те, що виявлена в моделі S властивість d теж належить оригіналу. Моделювання -  це вивчення об'єкта на основі його копії (моделі), що замінює оригінал і є предметом наукового інтересу. Це опосередкований метод наукового пізнання. Застосовуючи абстрагування, узагальнення, ідеалізацію, можна виокремити, а потім відтворити й досліджувати саме ті параметри, характеристики чи властивості змодельованих об'єктів, які не піддаються безпосередньому пізнанню.

    Під моделлю  розуміють реально існуючу або  мислено уявну систему, котра  замінює в пізнавальному процесі  систему-оригінал і перебуває  з нею у відношенні подібності  чи тотожності (однаковості). Образно  кажучи, модель — це система-копія  з оригіналу. Виділяють дві  групи моделей: матеріальні та  ідеальні. Матеріальні — це фізичні  (механічні, електричні, електромеханічні, радіоелектричні) та інші природні чи суспільні об'єкти. Ідеальні — фіксуються у відповідній знаковій формі і зрештою є відображенням матеріального.

   Моделі є результатом  матеріально-предметної діяльності  чи мисленого конструювання, їх  діяльність і функціонування  здійснюється як за об'єктивними  законами природної і соціальної  дійсності, так і за законами  розвитку мислительної діяльності.

    Однією з найважливіших  особливостей будь-якої моделі  є її подібність з оригіналом  у строго зафіксованих і обґрунтованих  відношеннях. Подібність може  бути за фізичною схожістю, просторовими, структурними та функціональними  характеристиками, але обов'язково  сформульованими у вигляді критеріїв  подібності. Завдяки наявній подібності  стає можливо отримані результати  переносити на оригінал, але не  механічно, а за відповідними  правилами, процедурами, згідно  з теоретичними схе-мами-матрицями.

   Процес створення,  функціонування, використання мисли-тельних моделей досить близько нагадує процедуру мисли-тельного ("мисленого") експерименту. І мислительнамодель, і мислений експеримент є продуктом духовної, теоретичної діяльності. Вони є наслідком глибоких роздумів і здійснюються в голові вченого, науковця ("в розумі"). Це своєрідні форми мислення на теоретичному рівні наукового пізнання.

   Метод моделювання  широко застосовується у різних  науках. Зокрема у технічних та  фізиці, хімії, біології, фізіології, економіці, соціології тощо. Він  дає змогу зрозуміти й пояснити  механізми функціонування, природу  і сутність досліджуваного об'єкта. Досить широко застосовується  метод моделювання у кібернетиці.  На основі кібернетичних пристроїв  та приладів моделюються процеси  чуттєвого сприйняття, пам'яті й  логічного мислення, що значно  поліпшує процес розумової праці  людини, розширює можливості ефективного  управління складними явищами  й системами. Моделювання мозку,  його психічних функцій сприяє  поглибленому розумінню механізмів  пізнавальної, мислительної діяльності тощо.

Література

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. – 400с.
2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків: Торсінг, 2001. – 384 с.
3. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008. – 424 с.

     4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. – К., 2008. –

     5. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. К., 1997

     6. Жеребкін В.Є. Логіка. Х., 1995