Любов,що водить сонце і світила

Ліна Костенко і Єжи Пахльовський зустрілися в Літературному інституті ім. М. Горького, в Москві. Як звук, як мелодія, як пісня народилося їхнє кохання. Були дивовижні зустрічі під зорями, сповнені пахощами квітучих садів, були мрії, сподівання... І радість від народження дочки -— Оксани, яка тепер викладає у Римському університеті, вона поетеса, відомий літературознавець.

Кажуть, що десь там, у недосяжній для земної істоти небесній височині, є книга людських доль. Та в ній, мабуть, не було поруч імен Ліни і Єжи, тому і змушені були вони розлучитися. Люблячі серця залишилися кожен зі своєю батьківщиною: Єжи - з рідною Польщею, а Ліна не уявляла себе без матінки України.

Глибоке почуття, яке народжується і бере в полон ліричну героїню, відчувається у кожному рядку вірша Ліни Костенко:

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

 чи біля тебе полум'ям згорю.

  Відсутні розділові знаки підкреслюють швидкість розгортання подій; почуття поглинає все єство людини, як морська хвиля.

У полоні глибокого почуття лірична героїня порушує важливі для себе запитання: що буде з нею, навіщо це кохання, що воно несе: "Чи біля тебе душу відморожу? Чи біля тебе полум'ям згорю?" "Відморожу", "згорю" — усе це завдасть болю, болю розлуки.

Лірична героїня Ліни Костенко здатна любити і залишатися сильною, незалежною, творчою особистістю.

Глибоке почуття, велике кохання, нестерпний біль та сила і нескореність відчувається у багатьох поезіях інтимної лірики Ліни Костенко. Кожен її вірш сповнений вишуканого мистецького виконання.

  Поезії Й. Акіко, А. Ахматової, Л . Костенко про любов належать до класичної японської, російської та української інтимної лірики. Насамперед вони прекрасні своєю довершеністю. До того ж пройняті серпанком таємничості, якоїсь недомовленості. Все це зачаровує, збуджує уяву, почуття , змушує "працювати" інтелект.

 

Висновки

Серед усiх чудес свiту найбiльше чудо - це людина i кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пiзнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. I навiть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цiнностей, як грошi, влада, слава i кохання, то переважна бiльшiсть вибрала б останнє.

З кожного вищезгаданого твору ми простежуємо головну мету, яку хотів донести до нас автор – це кохання. Так що ж це таке - кохання? З цього приводу є багато думок i визначень. Звичайно це стан душi людини. Але це стан такої сили потрясiння, захвату, захоплення, екстазу, який змiнює людину фiзично i духовно. Але не всiм людям вiд природи дано кохати. Дехто проживає життя, так i не пiзнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш нi за якi грошi. Воно або є, або його немає, i примусити себе кохати нiхто не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд. Воно вривається в життя раптово, навiть коли не чекаєш, навiть коли це тобi не потрiбно. Це як мана, як раптове оп'янiння. З приходом кохання життя набирає сенсу, повноти.  
Цiкаво, що кохання нiби проходить кiлька етапiв, найчастiше три. Спочатку це платонiчне замилування, романтика, квiти, музика. Пiзнiше - пристрасть, а потiм - довiра, прив'язанiсть, спорiдненiсть душ.

Звичайно, кожен мрiє про красиве кохання, романтичне, єдине i неповторне. Та не всi розумiють, що воно не приходить саме собою, що потрiбна ще й велика робота душi i серця.

Кохання - це велика сила i натхнення, якi рухають таланти, пробуджують здiбностi. Яке буде у людини кохання - залежить вiд культури, вiд виховання, вiд характеру. Дуже б хотiлося, щоб кожна людина пережила це надзвичайне почуття, бо дуже приємно дивитися на щасливих людей.  
Є люди, які страшенно втішаються тим, що ні в що не вірять. Вони не вірять у живу реальність Беатріче і Лаури, їх, мовляв, вигадали, як Ідеальні образи, Данте й Петрарка... Та перегортаючи сторінки світової поезії ми побачили, що такі почуття не виняток, а скоріше - життєва необхідність. "Вони є. Вони є", — так писав Рільке про свої вірші коханій жінці.

           Кохані жінки великих поетів не просто були. Вони є. Тому що їхні образи дійшли до нас крізь століття. Ті, хто вірить у це, хто розуміє, чому Пенелопа так довго чекала Одіссея, чому дружини декабристів поїхали до Сибіру за своїми чоловіками, ті гідні великого чистого кохання, і вони зустрінуть його. Людське серце любить більше, ніж одну людину, тому любов здатна рухати сонце і світила.

       Таким чином, в роботі я намагалась показати, що тема кохання в світовій літературі багата і різноманітна, а образ ліричного героя справедливо вважається традиційним для будь-якої літератури . Розглянувши приклади поетичного втілення цієї теми, слід підкреслити, що до її розробки зверталися відомі, надзвичайно популярні та маловідомі художники слова. В центрі поезій  є образ ліричного героя, поєднуються автобіографічні факти і авторська міфотворчість, достовірне і вигадане. У творах  перегукуються доля автора і безіменного героя. Ми побачили, в першу чергу, людину, сповнену почуттів до жінки , чоловіка, пристрасну особу, героя-коханця. Це світ людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити і не сказати.

   Тому й не дивно, що історії кохання пов’язані з переживаннями. Але ніщо не може  зупинити шалене почуття заради якого й народжуються люди!

   Крапку  у дослідженні цієї теми ставити  не будемо, адже вона безмежна…

                      Есть вечная любовь – глазах её ищите!

                      Что говорят честней, чем губы и язык…

                      Есть вечная любовь – проверьте, кто не верит,

                      Кто крылья обломал и не  взовьётся вновь.

                      Есть вечная любовь – не  вам её измерить!

                     Есть солнце, есть гроза, есть  вечная любовь!

          Всі ці вірші об’єднує вічна тема – тема кохання. Кохання для цих поетів   – найсвятіше, найсвітліше почуття в житті. І їхні спогади про кохання, відбиті у кожного в притаманній саме йому манері, - це «сяйво над їхньою долею». Про вічну актуальність цієї теми в поезії, її невмирущу красу і життєдайність свідчать найкращі ліричні рядки поетів світу.    Швидко плине час. Століття за століттями. Разом з ним змінюємося і ми. А що ж Кохання? Можливо, воно вже не існує, - іноді подумає хтось. І хочеться тоді крикнути: «Ні! Ні! та ще раз ні! Любов жива, і ніколи не зникне, поки існує життя. Адже кохання і є життя»!

       Так тема кохання була і залишається найголовнішою у світовій літературі. І кожен з нас переживе свою неповторну історію кохання, яка, можливо, надихне когось на створення чудових поезій, картин чи музики. Досліджуючи цю тему, я звернулася до авторської  поетичної збірки учнів гімназії «На вустах розквітає слово і любистково, і барвінково», де знайшла творчі доробки моїх ровесників. І вкотре переконалася, що кохання і творчість нероздільні.

    

 

 

 

                                                  Література

1.Балашов Н.Аполлінер  та його місце в французькій  поезії. –М.,1967

2.Бібліотека «ІнтерNetpi».

3.Бібліотека Мошкова (вітчизняна  та зарубіжна проза, поезія).

4.Зарубіжна література  в навчальних закладах України . 2\10

5.Ільницький М. Біль, обернений у слово. – Львів:Каменяр, 2004.

6.Історія французької літератури. М.,1956

7.Історія світової культури. – К.,1993

8.Лотман Ю.М., Лотман М.Ю. О поэтах и поэзии:Анализ поэтического текста. 9.Національна бібліотека ім.Вернадського( http://www.nbuv.qov.ua.)

10.Недоброво В.Н. Анна Ахматова //Найман А. Рассказы о Анне Ахматовой.-М.1989.

11.Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. – Харків, 2003.

12.Пастух Т. Майстер сонета. Всесвітня література ,2\2010

13.Статьи и  исследования.Заметки. Рецензии. Выступления. – СПб.,1996

14.Словник культурної грамотності.: К. – 2001. 

15.Степанов Г.В. О границах  лингвистического и литературоведческого  анализа текста . – 1982.

16.Тронський И.М. , История античной литературы - Л. : Учпедгиз, 1946. - 496 с.

17.Терещенко М. «Сузір’я французької поезії. Антологія», К.,1971.

18.Тригуб І.А. Поезія середини ХІХ ст. // Всесвітня література.  – 2004.-№6

19.Шалагінова Б.Б. « Шлях Гете: Життя. Філософія. Творчість» .- К., 2004

20. Шалагінов Б.А. Пушкін . К* Опыт эстетичеткого анализа // Всесвітня література та культура.- 2001. - №6

21. Юсипович І.В., Токалова Л.А. Шекспірівський сонет.// Всесвітня література.-

2004.-№10.

22.  Эккерман И.П. Разговори о Гете. – М.,1981

23  .Електронна бібліотека класичної літератури.