Анализ эффективности использования рабочего времени

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота 40 стр., 6 табл., 1 рис., 15 формул, 23 джерела літератури.

Об'єктом роботи є процес аналізу робочогочасу на підприємстві.

Предметом роботи є принципи, методи аналізу та використаня робочого часу на підприємстві.

Метою роботи є вивчення витрат робочого часу та надання шляхів підвищення його використання, як однієї із сучасних технологій управління персоналом.

 

В умовах становлення і  функціонування ринкової економіки, різноманітності форм власності набуває великого значення вивчення проблем продуктивності, удосконалення оплати праці, організації і нормування, поліпшення планування трудових показників.

Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних способів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.

 

 

 

 

РОБОЧИЙ ЧАС, РІЧНИЙ ФОНД, РОБОЧЕ МІСЦЕ, ВИТРАТИ, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ, ПРОДУКТИВНІСТЬ, НОРМУВАННЯ

 

Зміст

 

 

ВСТУП            4

РОЗДІЛ 1.  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ          6

1. Основні види витрат робочого часу       6
2. Основні методи вивчення витрат робочого часу            10
3. Основні показники ефективності використання робочого часу               15

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ НА ВАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»              18

1. Аналіз ефективності використання робочого часу на ВАТ«Запорізький електровозоремонтний завод»               18
2. Аналіз ефективності використання робочого часу одним робітником    20
3. Аналіз впливу трудових факторів на використання робочого часу         27

РОЗДІЛ 3  Шляхи підвищення використання робочого часу на ВАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»         32

ВисновКИ                  38

Список використаних джерел              39

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. Для аналізу та раціоналізації трудового процесу, розробки норм витрат праці необхідно ретельно вивчити витрати робочого часу виконавця робіт і часу використання обладнання. Раціонально спроектувати трудовий процес, забезпечити обгрунтованість норм праці можна лише на базі вихідної інформації та спеціальних досліджень. Основними цілями таких досліджень є:

         - аналіз структури операції і витрат робочого часу;

         - отримання відомостей про фактори, що впливають на витрати робочого часу;

         -  визначення величини і причин втрат і нераціональних витрат робочого часу;

         -  отримання даних для розробки норм і нормативів;

         - оцінка якості застосовуваних норм і нормативів, причин невиконання (перевиконання) норм;

         - порівняльна оцінка раціональності використовуваних прийомів і методів праці;

-  отримання вихідних даних для розробки інструкційних, технологічних карт.

Об'єктом курсової роботи є процес аналізу робочогочасу на підприємстві.

Предметом курсової роботи є принципи, методи аналізу та використаня робочого часу на підприємстві.

Метою роботи є вивчення витрат робочого часу та надання шляхів підвищення його використання, як однієї із сучасних технологій управління персоналом.

Відповідно до поставленої мети, завданнями курсової роботи будуть:

• розглянути теоретичні аспекти таких явищ, як робочий час, фонд робочого часу, витрати робочого часу;
• проаналізувати систему ефективного використання робочого часу в організації;
• зробити аналіз впливу трудових факторів на використання робочого часу;
• надати шляхи підвищення використання робочого часу на підприємстві.

Методи, які використовувалися у курсової роботі: описовий, аналітичний, статистичний, балансовий, метод безпосередніх вимірів і метод моментних спостережень.

                     

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ

 

 

1.1. Основні види витрат робочого часу

 

При вивченні трудових процесів, розробці норм праці необхідно встановити, які витрати робочого часу є необхідними, повинні регламентуватися і включатися в норму, а які вважаються зайвими, нераціональними витратами і тратами.

Для цього робочий час класифікується, тобто підрозділяється на окремі категорії за певними ознаками.

Робочий час - це встановлена законодавством тривалість робочого дня, робочого тижня. Для виробництв з нормальними умовами праці вона становить 8 годин на день при 40-годинному робочому тижні з двома вихідними днями. Разом з тим під робочим часом розуміється період, протягом якого працівник знаходиться на підприємстві в зв'язку з певною роботою.

Робочий час для виконавця робіт підрозділяється на час роботи (протягом якого робітник виконує ту чи іншу передбачену або не передбачену виробничим завданням роботу) і час перерв у роботі (протягом якого робітник не працює), але які повинні регламентуватися і включатися в норму та тих, які вважаються зайвими, нераціональними витратами і втратами. Для цього робочий час класифікується, тобто підрозділяється на окремі категорії за певними ознаками.

Час роботи по виконанню виробничого завдання складається з наступних категорій витрат робочого часу виконавця робіт:

- підготовчо-заключний час (ПЗ) - це час, що витрачається робітником на підготовку до виконання заданої роботи і дії, пов'язані з її закінченням. До даного виду витрат робочого часу належить час отримання виробничого завдання, інструментів, пристосувань і технологічної документації; ознайомлення з роботою, технологічною документацією, кресленням; отримання інструктажу про порядок проведення роботи; налагодження устаткування на відповідний режим роботи; пробної обробки деталі на верстаті; зняття пристосувань, інструменту; здачі готової продукції ВТК; здачі технологічної документації і креслень. Особливістю цієї категорії затрат часу є та обставина, що її величина не залежить від обсягу роботи, виконуваної за даним завданням, тобто це одноразові витрати на партію продукції, що виготовляється. Тому у великосерійному і масовому виробництві у розрахунку на одиницю продукції цей час буде незначним за величиною і зазвичай при встановленні норм не враховується;

- оперативний час (Топ) - це час, що витрачається безпосередньо на виконання заданої роботи (операції), повторюваний з кожною одиницею або певним обсягом продукції або робіт. Він поділяється на основний і допоміжний час при машинних роботах;

-  основний час (ТО) - це час, що витрачається робітником на дії по якісній і кількісній змінах предмета праці, його стану і положення в просторі;

-  допоміжний час (Тв) - це час, що витрачається робітником на дії, що забезпечують виконання основної роботи. Він повторюється або з кожною оброблюваною одиницею продукції, або з певним її об'ємом. До допоміжного належить час на завантаження обладнання сировиною та напівфабрикатами; вивантаження і знімання готової продукції; встановлення та закріплення деталі; відкріплення і зняття деталі; переміщення предмета праці в межах робочої зони; управління обладнанням; переміщення окремих механізмів устаткування; перестановку робочого інструменту, якщо це повторюється з обладнанням; переміщення окремих механізмів устаткування; перестановку робочого інструменту, якщо це повторюється з кожною одиницею продукції; контроль за якістю виготовленої продукції та інше;

-  час обслуговування робочого місця (Тобс) - це час, що витрачається робітником на догляд за робочим місцем і підтримку його в стані, що забезпечує продуктивну роботу протягом зміни. У машинних і автоматизованих виробничих процесах це час підрозділяється на час технічного обслуговування і час організаційного обслуговування;

-  час технічного обслуговування (Ттех) - це час, що витрачається на догляд за робочим місцем, обладнанням та інструментом, необхідним для виконання конкретного завдання. Сюди відносяться витрати часу на заточку і заміну зношеного інструменту, регулювання і підналагодження устаткування в процесі роботи, прибирання відходів виробництва, огляд, випробування, чистку, мийку, додавання мастила в устаткування та інше;

-  час організаційного обслуговування (Торг) - це час, що витрачається робітником на підтримку робочого місця в робочому стані протягом зміни. Він не залежить від особливостей конкретної операції і включає витрати часу на прийом і здачу зміни; розкладку на початку і прибирання в кінці зміни інструменту, документації та інших необхідних для роботи матеріалів та предметів; переміщення в межах робочого місця тари із заготовками або готовими виробами та інше. У механізованому та автоматизованому виробництві значну питому вагу в оперативному часу займає час, що витрачається робітником на спостереження за роботою устаткування. Такий час може бути активним і пасивним:

-  час активного спостереження за роботою устаткування (Тан) - це час, протягом якого робітник уважно стежить за роботою обладнання, ходом технологічного процесу, дотриманням заданих параметрів, щоб забезпечити необхідну якість продукції і справність обладнання. Протягом цього часу робітник не виконує фізичної роботи, але присутність його на робочому місці необхідна;

-  час пасивного спостереження за роботою устаткування (ТВП) - це час, протягом якого немає необхідності в постійному спостереженні за роботою устаткування чи технологічним процесом, але робітник здійснює його із-за відсутності іншої роботи. Час пасивного спостереження за роботою обладнання повинен бути предметом особливо уважного вивчення, тому що його скорочення або використання для виконання іншої необхідної роботи є істотним резервом підвищення продуктивності праці [1].

При аналізі витрат робочого часу та розрахунку норм часу на верстатних роботах визначають чи перекривається і чи неперекривається час: перекривається час - це час виконання робітником тих чи інших трудових прийомів в період автоматичного часу роботи обладнання. Перекриття може бути основане на активному спостереженні в допоміжний час, а також час, що відноситься до інших видів витрат робочого часу; неперекривається час - це час виконання допоміжних робіт та робіт з обслуговування робочих місць при зупиненому обладнанні.

Робочий час включає також час роботи, не передбачений виробничим завданням (Тнз), - час, що витрачається працівником на виконання випадкової і непродуктивної роботи. Він не включається в норму штучного часу. Час виконання випадкової роботи (Т) - це час, витрачений на виконання роботи, не передбаченої виробничим завданням, але викликаної виробничою необхідністю (наприклад, транспортування готової продукції, яке виконується замість допоміжного робітника). Час виконання непродуктивної роботи (Т) - це час, що витрачається на виконання роботи, не передбаченої виробничим завданням і не викликаної виробничою необхідністю (наприклад, час виправлення виробничого браку). Виконання непродуктивних і випадкових робіт не забезпечує приросту продукції або поліпшення її якості та не включається в норму штучного часу. Ці витрати повинні стати предметом особливої уваги, так як їх скорочення є резервом підвищення продуктивності праці.

Час перерв у роботі підрозділяється на час регламентованих і нерегламентованих перерв у роботі.

Час регламентованих перерв у роботі включає в себе час перерв у роботі, обумовлених технологією і організацією виробничого процесу (Тпт), наприклад: перерву в роботі машиніста крана під час стропування робітниками, що підіймається. До цієї категорії відноситься також час на відпочинок і особисті потреби виконавця робіт (Тотд).

Час нерегламентованих перерв у роботі - це час перерв у роботі, викликаних порушенням нормального перебігу виробничого процесу. Воно включає в себе час перерв, викликаних порушенням нормального ходу виробничого процесу (Тпнт) - несвоєчасної подачею на робоче місце матеріалів, сировини, несправністю устаткування, перебоями в подачі електроенергії і т.д., і час перерв у роботі, викликаних порушеннями трудової дисципліни (Тпнд) - запізнення на роботу, відлучки з робочого місця, передчасний відхід з роботи і т.д. [4].

При аналізі витрат робочого часу з метою виявлення та подальшого усунення втрат робочого часу і їх причин весь робочий час виконавця підрозділяється на продуктивні витрати і втрати робочого часу. Перша група включає в себе час роботи по виконанню виробничого завдання і час регламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом нормування і входять в структуру норми часу. До втрат робочого часу належить час виконання непродуктивної роботи і час нерегламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом аналізу з метою їх усунення або максимального зниження [4].

 

1.2. Основні методи вивчення витрат робочого часу

 

У ході вивчення трудового процесу та його нормування вирішуються два завдання: визначення фактичних витрат часу на виконання операції та її елементів; визначення структури витрат часу протягом зміни (або її частини).

Розрізняють два основні методи вивчення витрат робочого часу: метод безпосередніх вимірів і метод моментних спостережень.

Метод безпосередніх замірів полягає в безперервному спостереженні за трудовим процесом, операцією або її частинами і фіксації показань поточного часу або тривалості виконання окремих елементів операції.

Переваги методу:

- докладне вивчення процесу праці та використання обладнання;

- отримання даних у абсолютному вираженні (сек, хв, год) та їх висока достовірність;

- встановлення фактичних витрат робочого часу за весь період спостереження, отримання відомостей про послідовність окремих елементів роботи;

- можливість безпосереднього виявлення раціональних прийомів і методів праці, причин втрат і нераціональних витрат часу; можливість залучення до досліджень самих робітників.

Недоліки методу:

- спостереження тривалі й трудомісткі, обробка даних досить складна; час спостереження обмежено, спостереження не можна переривати;