Діагностика системи управління за загальними результатами діяльності підприємства

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет  економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Маріупольський навчально-консультаційний  центр

 

 

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни: «Економіка і організація  діяльності об’єднань підприємств»

на  тему:

«Діагностика  системи управління за загальними результатами діяльності підприємства»

 

 

Студентки	Жукова К.А.
Спеціальність:
«Економіка  підприємства»
Курс 6, група  ЕП-11-С1
Форма навчання: заочна
Керівник	к.е.н.,доцент Е.С.Хаврова (посада, вчене  звання, ПІБ)
Робота до захисту:
( допущена / не допущена)
«           »  «                                » 2011 р.

 

 

 

Маріуполь 2011

ЗМІСТ

 

 

		ВСТУП
1.		Теоретико-методологічні основи формування системи управління на підприємстві за загальними результатами його діяльності
2.		Діагностика системи  управління за загальними результатами діяльності підприємства
2.1.		Визначення ринкової позиції підприємства за загальними результатами його діяльності
2.2.		Аналіз аналітичних  показників діяльності підприємства на базі кореляційно - регресійного методу
3.		Діагностика системи управління на базі застосування збалансованої системи показників
4.		Планування  системи управління на базі інтегральної оцінки  ефективності управління підприємством
		ВИСНОВКИ
		СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
		ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сучасні умови  господарювання формують високі вимоги до оцінки фінансово-економічної діяльності суб’єктів ринку. Особлива увага приділяється підприємству як первинній і провідній ланці економіки держави, оскільки саме тут створюються конкретні економічні блага,які стають першоосновою національного багатства.

Узагальнення  досвіду діяльності українських підприємств свідчить про досить велику кількість низько ефективних, економічно недоцільних бізнес - проектів різних рівнів. Така ситуація формується під впливом ряду факторів, серед яких провідне місце займає економічна нестабільність зовнішнього середовища господарювання та також до внутрішнього – рівень й якість ефективності функціонування підприємства.

У постійному прагненні  підтримувати відповідність підприємства умовам зовнішнього середовища полягає  принцип адаптивного управління. Він проявляється в динамічному освоєнні нової продукції, сучасної техніки і технології; застосуванні прогресивних форм організації праці, виробництва і управління, безперервному вдосконаленні кадрового потенціалу.

В умовах динамічності сучасного виробництва і суспільства управління повинне знаходитися в стані безперервного розвитку, який сьогодні неможливо забезпечити без дослідження тенденцій і можливостей, без вибору альтернатив і напрямів розвитку.

Система управління підприємствами повинна відповідати сучасним ринковим умовам:

• мати високу гнучкість виробництва, що дозволяє швидко міняти асортимент виробів(послуг). Це обумовлено тим. що життєвий цикл продукції(послуг) став коротший, а різноманітність виробів і обсяг випуску разових партій - більше;
• бути адекватною до складної технології виробництва, що вимагає абсолютно нових форм контролю, організації і розподілу праці;
• враховувати серйозну конкуренцію на ринку товарів(послуг), що в корені змінила відношення до якості продукції, зажадала організувати післяпродажне обслуговування і додаткові фірмові послуги;
• враховувати вимоги до рівня якості обслуговування споживачів і часу виконання договорів, які стали занадто високими для традиційних виробничих систем і механізмів ухвалення управлінських рішень;
• враховувати зміну структури витрат виробництва;
• брати до уваги необхідність обліку невизначеності зовнішнього середовища.

 Різного  роду нововведення проявляють  себе на підприємствах у формі  організаційного вдосконалення  системи управління, що вимагає  уточнення окремих зв'язків, параметрів системи, застосування ефективніших способів їх реалізації, підвищення рівня надійності та інше. Організаційне вдосконалення системи(її підсистем або елементів) зачіпає вже не лише окремі зв'язки, але і структуру управління в цілому. А це, у свою чергу, вимагає встановлення і забезпечення нових зв'язків, усунення зайвих зв'язків, значних змін функцій управління і способів ухвалення управлінських рішень

Таким чином, для  того, щоб підприємство розпочало  свою діяльність, у подальшому - займало високі позиції на ринку, могло вести конкурентну боротьбу за споживачів - треба мати навики  в управлінні усіма процесами на підприємстві та за його межами. Використання процесу управління почалося з низки причин, таких як поява великих корпорацій, які потребували в управлінні їхнім виробництвом; розділ між володінням та керуванням - приватна власність поділила людей на звичайних керівників та інвесторів; розвиток нових теорій – теорія управління стає предметом вивчення для науковців, які створюють базу знать для подальшого вивчення. З цього видно, що «управління» стає основою роботи усього підприємства.

Значний внесок у дослідження даної наукової проблеми зробили вітчизняні й зарубіжні вчені: М.Портер, Бланк, Л.В. Фролова, Н.В. Ващенко, О.В. Чайковська, Г.Є.Дем’яненко, Т.Д.Костенко, С.В.Мочерний, С.Ф. Покропівний, М.А.Болюх та інші. Однак проведені дослідження показали, що в науковій літературі розкриваються тільки окремі аспекти діагностики системи управління, тому вибрана тема курсової роботи є актуальною.

Мета проведення даної роботи полягає в аналізі  системи управління за результатами діяльності підприємства,  оцінка їх ефективності. Для досягнення поставленої мети були виконані наступні завдання:

• Розкрити суть основ формування системи управління за загальними результатами діяльності підприємства ;
• Визначити місце економічної діагностики в системі управління підприємством;
• Визначити ринкову позицію підприємства за загальними результатами його діяльності;
• Провести аналіз аналітичних показників діяльності підприємства на базі кореляційно - регресійного методу;
• Провести діагностику системи управління на базі застосування збалансованої системи показників;

 

• Зробити планування системи управління на базі інтегральної оцінки  ефективності управління підприємством;

 

• Зробити висновки по діагностики системи управління

Об’єктом курсової роботи виступають процеси розвитку, діагностування ефективності діяльності підприємства за загальними результатами. Предмет дослідження склали теоретичні та практичні аспекти механізму системи управління підприємством.

 Методологічною  роботою дослідження  вибрані  діалектичний підхід, системний  підхід, експертні, формалізовані,  аналітичні і графічні методи  також конкретно-наукові: економіко-математичний  метод та метод планування.

В якості інформаційної  бази дослідження  було використано  первинну інформацію даного підприємства ТОВ «Рошен - Маріуполь» - фінансова та бухгалтерська звітності, також законодавчі акти державних органів управління, матеріали офіційної державної статистичної звітності, аналітичні внутрішньо фірмові матеріали. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь», яке знаходиться за адресою вул.Миколаївська,б.89,м. Маріуполь, Донецька обл.,87500, було засноване у 2005 році та являється дочірнім підприємством  КК «Рошен» (ЗАТ "Укрпромінвест" 1995 рік) головного центру у м. Києві. Вид економічної діяльності  - оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновку і бібліографічного списку. Робота містить - сторінку тексту, теоретичні й методичні положення ілюструються - рисунками, - таблицями й - додатками. Бібліографічний список містить - джерела.

Ключові слова : ДІАГНОСТИКА, УПРАВЛІННЯ, СИСТЕМА  УПРАВЛІННЯ, ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ, ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА.

 

1. Теоретико-методологічні основи формування системи управління на підприємстві за загальними результатами його діяльності

 

  Розглядаючи поняття управління та системи управління, можна побачити, що вони тісно взаємопов’язані між собою. Поняття управління є частиною більшого - системи управління. В широкому смислі поняття управління представляє собою ціле направлений вплив на об’єкт з метою стабілізації чи зміни його стану таким чином, щоб достигнути поставленої мети. Необхідність в управлінні появилася  з розвитком спеціалізації виробництва, збільшення його масштабу. Воно дозволяє узгодити діяльність декількох людей, зайнятих на виробництві. Значний вклад у розвиток терміну «управління» внесли роботи закордонних вчених, таких як Пітер Друкер та Стаффорда Біра. Вони дали такі визначення терміну «управління» - це такий вид діяльності, який перетворює неорганізовану купу людей на ефективно ціле направлену виробничу групу. Управління є перехід системи у новий стан шляхом впливу на її змінні частини. Нижче наведені ще декілька визначень терміну:

Управління - це труд людей, направлений на організацію  та координацію діяльності трудового  колективу та окремих робітників в процесі виробництва продукції, о казання послуг.

Управління - вироблення і здійснення цілеспрямованих дій, що управляють, на об'єкт, в даному випадку, систему, що включає збір, обробку і передачу необхідної інформації, прийняття і реалізацію відповідних рішень.

Управління - функції  системи, орієнтовані на збереження її основної якості, або на збереження деякої програми, яка повинна забезпечити стійкість функціонування(гомеостаз), досягнення певної мети. Управління є те, що сприяє існуванню і роботі системи.

 Мета управління полягає в ефективному використанні робочої сили та ресурсів для досягнення бажаного та ймовірного стану виробництва. Труд керівників полягає у тому, щоб збирати інформацію, зберігати та оброблювати; знаходити та приймати управлінські рішення; видавати вплив на об’єкт управління; проводити контроль за виконанням управлінських рішень.

 Один з основоположників науки управління Анри Файоль розглядав підприємство як сукупність матеріального і соціального організмів. Але сам Файоль, розвиваючи науку управління, сприяв тому, щоб його соціальний організм розділився на дві складові : адміністративну(організація і управління) і людську(персонал). Тому зараз ми можемо говорити вже не про двох, а про три " організми" підприємства, якими є матеріальна база, персонал і менеджмент, як діяльність по організації робіт і управлінню підприємством, включаючи також взаємовідносини між людьми на виробництві.

Принцип створення  системи управління підприємством  полягає в тому, щоб, провести розподіл праці по вертикалі, яке здійснюється шляхом делегування лінійних повноважень зверху вниз по рівнях управління, сформованих при побудові структури підприємства. В результаті в структурі визначаються керівники усіх рівнів(суб'єкти управління) і підлеглі їм сфери контролю(об'єкти управління), створюється ієрархія рівнів управління і утворюється ланцюг команд. У організаціях зазвичай виділяють три рівні управління :

• керівники низової ланки - технічний рівень(майстри - молодші начальники), які керують безпосередніми виконавцями робіт;
• керівники середньої ланки - керівники підрозділів;
• керівники середньої ланки, взаємодіють на своєму рівні з постачальниками і споживачами і поставляють велику частину інформації вищому керівництву;
• керівники вищої ланки, які розробляють стратегію, формулюють цілі і політику, взаємодіють із зовнішнім середовищем, приймають найважливіші рішення, відповідають за мотивацію персоналу, загальну організацію робіт і управління підприємством.