Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки

Місцеві бюджети складаються  місцевими фінансовими органами та затверджуються  місцевими радами народних депутатів. Документом, що затверджує місцевий бюджет, є рішення про  місцевий бюджет – нормативно-правовий акт відповідного місцевого органу. Бюджет АРК затверджується рішенням Верховної  Ради  АРК; обласні  та районні бюджети – відповідно обласними і районними радами народних депутатів; міські, селищні, сільські бюджети – виконавчими органами місцевого самоврядування.

Також розрізняють поняття  бюджетів місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Бюджети місцевого самоврядування є складовою місцевих бюджетів.

Усі бюджети бюджетної  системи України мають самостійний  характер, тобто власні джерела доходів  і право визначення напрямів використання коштів. В Україні налічується  понад 12000 самостійних місцевих бюджетів [1, c.29-30].

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів областей і міст Києва та Севастополя [5, c.169].

 

 

 

 

Рис. 1.1. Структура зведеного бюджету України [5, c.165]

 

Міжбюджетні відносини  — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України.

За іншим визначенням, міжбюджетні відносини є внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами [5, c.177].

Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи. Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, функціонування та взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Можливі два альтернативні  варіанта побудови бюджетної системи — за принципом єдності (всі бюджети, створені в країні, є одним цілим) та за принципом автономності (кожен бюджет є відносно відокремленим і формується автономно від інших).

Принцип єдності  бюджету забезпечується затвердженням  на кожному рівні зведеного бюджету єдиної системи доходів і видатків; управлінням бюджетом з єдиного центру — Міністерства фінансів.

Перевага системи, побудованої за цим принципом, —  можливість здійснювати централізоване управління бюджетом; недолік — не створює зацікавленості місцевих органів влади, немає реальної самостійності місцевих органів влади.

Принцип автономності забезпечується за рахунок затвердження й виконання кожного бюджету окремо: чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами; необмежених прав місцевих органів влади та управління у затвердженні й виконанні власних бюджетів. Перевага системи, побудованої за принципом автономності, - втручання згори неможливе; недолік — рівень соціального забезпечення та соціального захисту громадян однієї держави, які проживають у різних регіонах, є різним, оскільки залежить від податкоспроможності цього регіону; система сприяє проявам сепаратизму.

Принципи єдності  і самостійності є взаємовиключними поняттями і обидва є суттєво обмеженими: єдиний бюджет не створюється на жодному рівні; місцеві органи влади не мають реальної самостійності. Співвідношення «єдності» та «автономності» при побудові бюджетної системи у більшості держав світу є зміщеним у напрямі «автономності» [1, c.32-33].

3. Призначення і роль державного бюджету у регулюванні економіки

 

Провідне місце  в системі регулювання економіки  держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу, опосередковує рух грошової маси.

Бюджетові належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних  відносин.   За  його допомогою  перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Формування дієвого  механізму державного регулювання економіки та забезпечення умов її ефективного функціонування здійснюється за активного використання бюджетної системи. Державний бюджет — основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення поділу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між регіонами держави, галузями економіки, виходячи із стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, і тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за допомогою цього методу визначаються розміри платежів до бюджету, обсяги бюджетного фінансування, обчислюються фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими видами бюджетів.

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Структура бюджетних методів впливу [18, c.125]

 

Бюджет як важливий метод державного регулювання дістав законодавче закріплення в Законі "Про бюджетну систему України", в якому передбачається перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві бюджети в територіальному та галузевих розрізах, а також між окремими соціальними групами населення. Напрями бюджетної політики на кожний наступний рік затверджуються Верховною Радою України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності [18, c.124-125].

До найважливіших показників, що характеризують бюджет, належать:

1. частка коштів, яка щорічно розподіляється через бюджет, у валовому внутрішньому і чистому національному продукті країни;
2. покриття бюджетних видатків доходами — дефіцит або надлишок надходжень порівняно з витратами (останнє рідко спостерігається як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються);
3. структура бюджетних видатків, зокрема частка на господарські, соціальні, оборонні цілі, на обслуговування державного боргу в загальній сумі видатків.

Значно впливає  на розвиток економіки бюджетне регулювання  при фінансуванні окремих галузей  і видів господарської діяльності. Для цього використовуються переважно дві форми - пряме бюджетне фінансування окремих підприємств, видів діяльності, а також певних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету у формі відстрочки платежів, недоплати з платежів тощо.

Поряд з бюджетним  регулюванням через пряме фінансування із бюджету використовуються непрямі  методи, до яких належить амортизаційна політика, а також державні закупки і державні контракти на поставку матеріальних ресурсів з оплатою із бюджету. Амортизаційна політика держави суттєво впливає на відтворення основного капіталу підприємницьких структур різних форм власності.

Державні закупки  і держконтракти впливають на зростання попиту на внутрішньому ринку, тобто на розширення виробництва, а відповідно й активізацію господарської діяльності у державі. Водночас в умовах ринку бюджетні можливості обмежені. Це змушує підприємства змінювати асортимент продукції, знижувати ціни на неї, раціоналізовувати рівень і структуру витрат.

Важливу роль у  бюджетному регулюванні відіграють різні форми надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам, і насамперед, через субсидії.

Бюджетне  регулювання  розвитку   економіки   не  обмежується прямими бюджетними субсидіями і долучає опосередковані методи до яких слід віднести:

• звільнення від оплати податків окремих господарських структур і цілих галузей економіки;
• надання спеціальних режимів оподаткування окремим територіям;
• надання відстрочки зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету;
• списання і реструктуризацію податкової заборгованості;
• утворення недоплати з платежів до бюджету [6, c.8-13].

Місцеві бюджети  є основним каналом доведення  до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовується на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним із головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.

Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється в  їх призначенні, а саме:

1. у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;
2. розподілі й використанні цих фондів між галузями народного господарства;
3. контролі  за фінансово-господарською  діяльністю підприємств та організацій,  підвідомчих цим органам влади.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають зумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних відносин суспільства, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.

Отже, дієвість державного регулювання економіки за допомогою бюджетних видатків залежить від відносних розмірів витратних сум (їх частки від ВВП), структури цих видатків, а також від ефективності використання кожної одиниці витрачених коштів[11, c.345].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ

 

 

2.1. Аналіз державного бюджету України за 2011р.

 

Виведення економіки на траєкторію впевненого зростання у                                    2011 році завдяки закріпленню досягнутих у 2010 році успіхів зі стабілізації економічної ситуації та продовження дієвих структурних реформ у всіх галузях економіки України забезпечило стабільну ресурсну базу бюджету та сприяло здійсненню впорядкування і підвищення ефективності державних фінансів.

Розвиток економіки України  протягом 2011 року відбувався на тлі  зовнішніх викликів, що характеризувались  нестабільністю та різкою зміною трендів  та очікувань.

Незважаючи на уповільнення розвитку світової економіки (з 5,2 відсотка у 2010 році до 3,8 відсотка у 2011 році) та нестабільність на світових товарних та фінансових ринках, у 2011 році темпи зростання економіки України прискорились. Так, за підсумками 2011 року реальне зростання ВВП становило 5,2 відсотка, що на 0,5 в.п. перевищило врахований в розрахунках бюджету показник, та є кращим результатом серед країн-сусідів: група країн ЄС-27 – 1,6 відсотка, країни СНД – 4,7 відсотка, зокрема в Росії – 4,3 відсотка. Порівняно з 2010 роком темпи зростання реального ВВП прискорились на 1,1 відсоткового пункту.

За оперативними даними, номінальний ВВП за підсумками 2011 року зріс на 21,4 відсотка порівняно з 2010 роком до 1314 млрд. гривень і на 23 млрд. гривень перевищив показник, врахований в бюджеті зі змінами [10].

 

 

 

( у % до попереднього  року)

Рис. 2.1. ВВП та промислове виробництво у 2008-2011 роках [10]

 

У 2011 році вдалося забезпечити  суттєве збільшення капітальних  видатків державного бюджету. Фактично за 2011 рік капітальні видатки державного бюджету зросли порівняно з 2010 роком  на 48,6 відсотка до 31,3 млрд. грн., в структурі  видаткової частини їх питома вага підвищилася на 2,4 відсоткового пункту до 9,4 відсотка (додаток А). 

Темпами, випереджаючими прогнозні  показники (6,5 відсотка), в 2011 році збільшились обсяги промислового виробництва – на 7,6 відсотка.

Завдяки підвищенню підприємницької активності та розширенню внутрішнього попиту в умовах зростаючих доходів населення збільшилось виробництво в орієнтованих на внутрішній ринок галузях. Також, незважаючи на нестабільність зовнішнього попиту, досить високими темпами розвивались експортоорієнтовані галузі промисловості [1, c.196].

За рахунок  бюджетних коштів у 2011 році продовжувалося будівництво об’єктів енергетики та об’єктів капітального будівництва  вугле- і торфодобувних підприємств.

Вже другий рік поспіль  лідером зростання у промисловості  є машинобудування, де збільшення обсягів  виробництва у 2011 році – на 17,2 відсотка – було підкріплено відновленням внутрішньої інвестиційної активності та зростанням попиту країн – основних імпортерів вітчизняної продукції машинобудування.