Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОЇ  СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

 

1. Перспективне бюджетне прогнозування і планування

 

Головним важелем  державного регулювання ринкових відносин є прогнозування і планування соціально-економічного розвитку. Виконуючи функцію держави, соціально-економічне прогнозування виступає засобом передбачення з урахуванням закономірностей розвитку суспільства, перспектив вкладення капіталу. Прогноз, як комплекс аргументованих пропозицій стосовно майбутніх параметрів економічної системи, повинен враховувати способи формування грошових потоків, динаміку цін та їх впливів на виробництво і розподіл, внутрішню конвертованість гривні. Прогнозування тісно пов'язане з плануванням, є необхідною передумовою складання планових розрахунків.

Створення централізованих  фондів грошових ресурсів здійснюється з метою забезпечення фінансування заходів, що випливають із завдань і функцій держави, визначених Конституцією України. Воно відбувається як на стадії первинного розподілу валового внутрішнього продукту, так і в процесі його перерозподілу.

Важливим принципом  формування державної фінансової політики залишається визначення основних напрямів використання ресурсів держави. Першочерговим завданням є спрямування ресурсів у пріоритетні галузі господарства, забезпечення ними потреб соціальної сфери та досягнення стабільних результатів при найменших фінансових затратах.

Становлення ринкових відносин зумовлює потребу створення  нової методологічної і методичної бази для формування показників бюджетної системи. Завдання, яке необхідно розв'язати, - це формування концептуальних підходів до побудови системи бюджетного планування, єдиних методик визначення обсягів надходжень доходів і намічуваних видатків. Бюджетне планування має виходити з функцій держави, обмеженого державного втручання в процеси, що можуть здійснюватися недержавним сектором економіки.

Основою методики прогнозування і планування є  проведення аналітичного дослідження, підготовка бази даних, вивчення і узагальнення інформації. Для вирішення комплексних завдань застосовуються системний аналіз і синтез. Система передбачає цілісність, єдність своїх елементів, що взаємообумовлені і ієрархічно підпорядковані. При системному аналізі гостро і безпосередньо проявляються проблеми, виявляються способи їх вирішення.

Прогнозні і планові  розрахунки фінансових показників базуються на використанні різних методів. Найбільш важливими з них є методи екстраполяції, експертної оцінки, нормативний, математичного моделювання.

У ринковій економіці  бюджетна система, вирішуючи завдання створення сприятливого середовища для економічного і соціального розвитку, забезпечує коштами надання суспільних благ, досягнення макроекономічної стабілізації, по суті, у своїх показниках відображає урядову економічну політику і є основою фінансової діяльності органів виконавчої влади.

Слід мати на увазі, що при переході на ринкові  відносини структура видатків державного бюджету зазнає істотних змін, зокрема, суттєво скорочуються бюджетні витрати на фінансування народного господарства, на централізовані капітальні вкладення тощо. Внаслідок приватизації державного майна, перетворення значної частини підприємств і організацій в акціонерні товариства розширене відтворення все в більших масштабах здійснюється за рахунок власних коштів і ресурсів, що мобілізуються на фінансових ринках. Однак і в умовах дії ринкових механізмів фінансування окремих галузей, державних інвестиційних програм і державного сектора економіки продовжує зберігати своє важливе значення. Вказане вимагає створення ефективних організаційних і правових механізмів регулювання, одним з яких є перспективне та поточне планування бюджетних видатків.

Показники державного бюджету на капітальні витрати повинні  ґрунтуватися на прогнозах коротко - та середньострокового розвитку економіки країни. Важливу роль тут відіграє бюджет розвитку, в якому   концентруються   державні   ресурси   винятково   інвестиційного спрямування. Наявність такого бюджету поруч з усуненням практики постійного недофінансування видатків на капітальні вкладення має забезпечувати на основі мультиплікаційного ефекту багаторазове збільшення обсягів залучення в господарський оборот капіталів суб'єктів підприємницької діяльності для реалізації ефективних проектів. Для запровадження бюджету розвитку необхідна підготовка відповідної правової бази. Реальним інструментом зростання інвестицій бюджет розвитку буде лише тоді, коли забезпечуватиметься його ув'язка з середньостроковим плануванням, в якому визначатимуться пріоритети економічного та соціального розвитку, показники державних цільових програм переозброєння та підвищення конкурентоздатності вітчизняних товаровиробників [20, с.33-37].

 

 

2. Напрямки вдосконалення механізму бюджетного регулювання в Україні

 

На сучасному  етапі розвитку економіки незалежної країни в цілому, і бюджетної системи  зокрема, важливим питанням постає розвиток та вдосконалення бюджетного механізму. Його доцільно розглядати, з одного боку – як об’єктивне економічне явище, а з другого – як практична модель реалізації цього явища.

Аналіз структури  бюджетного механізму, його практичного  використання при реалізації стратегічних і тактичних засад бюджетної  політики держави вимагає врахування особливої ролі найважливіших складових  цього механізму на окремих стадіях  бюджетного процесу. Та й послідовність  дії елементів бюджетного механізму  обумовлює виокремлення конкретних його підсистем, які мають вирішальний вплив на бюджетний процес і його певні етапи. Так, при складанні, розгляді і затвердженні державного і місцевих бюджетів особлива роль відводиться таким елементам бюджетного механізму, як правове його забезпечення, бюджетне нормування, бюджетне планування, бюджетне регулювання, котрі слід об’єднати у вхідні (забезпечуючі, попередні) підсистеми цього механізму.

Наступна стадія бюджетного процесу пов’язана з  виконанням бюджетів, де визначальну  роль відіграють такі складові бюджетного механізму, як оперативне управління бюджетними коштами, оподаткування, неподаткові  форми мобілізації доходів,бюджетне фінансування, бюджетне стимулювання та санкціонування тощо, котрі можна об’єднати в обслуговуючі (поточні, оперативні) підсистеми. Заключна стадія бюджетного процесу передбачає використання таких складових, як бюджетна звітність, бюджетний контроль, бюджетна відповідальність, котрі можна об’єднати у заключні (ретроспективні, наступні) підсистеми. Виділення цих підсистем дає можливість тісно пов’язати бюджетний механізм із бюджетним процесом кожного бюджетного року, враховуючи особливості конкретних стадій. Це сприятиме підвищенню ефективності бюджетного механізму, якості складання, розгляду, затвердження і використання бюджетів усіх рівнів.

Сучасна практика забезпечення економічного розвитку потребує суттєвого  удосконалення та розробки нових  підходів до здійснення державних інвестицій. Досить перспективним з точки  зору підвищення ефективності бюджетного інвестування, може стати створення  у складі саме місцевих бюджетів окремого бюджету розвитку з визначеними  джерелами формування та напрямками використання. Кошти бюджету розвитку призначаються лише для здійснення інвестиційних вкладень.

Важливе значення для  забезпечення фінансування процесу  розширеного відтворення на відповідній  території є розробка бюджету  розвитку у складі місцевих бюджетів. Немає законодавчого визначення джерел доходів і напрямків видатків бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів.

Основними принципами формування та функціонування бюджету  розвитку в Україні мають стати  такі:

1. Бюджет розвитку формується на середньострокову перспективу зі щорічним переглядом і коригуванням відповідно до нового державного бюджету.

2. Щорічне затвердження бюджету розвитку здійснюється одночасно із затвердженням державного бюджету.

3. Аналіз виконання бюджету розвитку проводиться одночасно з аналізом виконання державного бюджету.

4. Функціонування бюджету розвитку здійснюється на основі строковості, платності та вчасного повернення бюджетних коштів, залучених для реалізації інвестиційних проектів.

Відбір інвестиційних  проектів для фінансування за рахунок  бюджету розвитку має проводитися  на конкурсній основі та з урахуванням  чітко визначених критеріїв відбору, серед яких мають бути: відповідність  суспільним інтересам та пріоритетам  розвитку України; стабільність фінансового  стану виконавця проекту та відсутність  заборгованості перед бюджетом; значний  економічний ефект від впровадження проекту; спроможність виконавця здійснювати  необхідне спів фінансування проекту та вчасно розраховуватися за взяті бюджетні кошти.

Як напрямки видатків бюджету розвитку пропонуються такі:

1. Фінансування інвестиційних проектів, що відповідають пріоритетам суспільного розвитку і відібрані на конкурсних засадах.

2. Надання державних гарантій під інвестиційні проекти, що фінансується міжнародними фінансовими організаціями.

3. Покриття державою (субсидіювання) місцевих бюджетів розвитку на виконання інвестиційних проектів, що мають регіональне значення.

Управління коштами  бюджету розвитку на початкових етапах мають здійснювати місцеві фінансові  органи. В подальшому доцільно було б створити систему комунальних  банків на чолі з Центральним банком комунального кредиту, які б узяли на себе оперативне управління коштами бюджету розвитку на місцевому рівні, оцінку і відбір інвестиційних проектів для їх фінансування, кредитування та надання гарантій органами місцевого самоврядування, а також контроль за правильністю й ефективністю використання коштів бюджету розвитку. Створення і розвиток комунальних банків сприятиме діяльності органів місцевого самоврядування, розв'язанню соціально-економічних проблем адміністративно-територіальних утворень та зміцненню їх інфраструктури.

Розвиток економіки  і соціальної сфери, реформування бюджетної  системи вимагає удосконалення  бюджетного механізму. Таке удосконалення  можливе за наступних умов: перегляду  напрямів бюджетної і податкової політики, приведення її у відповідність  до економічних можливостей і  стратегічних цілей суспільства; внесення змін до чинних бюджетних форм, методів, важелів, стимулів і санкцій, які  б сприяли значному підвищенню ефективності бюджетного механізму; розробки дієвого, взаємоузгодженого, раціонального  нормативно – правового забезпечення цього механізму.

Отже, сучасний стан економічного розвитку держави вимагає  прозорості та зрозумілості бюджету  для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективності використання коштів бюджету для досягнення поставлених цілей в Україні [11, с.72-74].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Бюджетний механізм є ефективним інструментом регулювання економічного розвитку. Економічним змістом механізму бюджетного регулювання є розробка основних напрямів формування та використання бюджетних коштів, виходячи з необхідності вирішення завдань, які стоять перед суспільством на даному етапі його розвитку.

Експерти міжнародного валютного  фонду, досліджуючи взаємозв’язок  обсягів державних видатків і  темпи економічного зростання, дійшли висновку, що видатки позитивно впливають  на економічне зростання, якщо вони сприяють поліпшенню зміни розмірів капіталу у формі матеріальних активів, трудових ресурсів, технологій, ефективності використання ресурсів. Це спонукає до висновку про  те, що державні видатки є вагомим  фактором економічного зростання, але  найсуттєвіше впливає не обсяг видатків, а саме їх структура.

Діючий бюджетний механізм регулювання економіки не можна  вважати ефективним. Скорочення видаткової частини бюджету слід поєднувати з рівнями інфляції і в разі потреби зменшувати обсяги споживання, а не обсяги капіталовкладень. Збільшення обсягів внутрішніх заощаджень приведе  до збільшення обсягів капіталовкладень і забезпечить економічне зростання  держави.

Досліджуючи виконання державного та місцевих бюджетів України за 2011р., слід відмітити про позитивну економічну ситуацію в країні, подолання наслідків кризи стабілізацію в усіх галузях економіки, покрашення показників економічного й соціального розвитку,перспективи подальшого зростання. Однак, існують й деякі проблеми, наприклад, такі як державний борг, для вирішення яких слід вжити ряд заходів. Також, одночасно високі темпи зростання внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, а також висока ціна на імпортований з Росії природний газ, зумовили зростання обсягів імпорту, що також є небажаним явищем для країни.

На місцевому рівні  спостерігається аналогічна ситуація. Більшість бюджетів виконали план. Забезпечувалась збалансованість місцевих бюджетів та своєчасного фінансування соціальних виплат. Державною казначейською службою за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку в обов'язковому порядку покривались тимчасові касові розриви місцевих бюджетів. Також було виділено кошти субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток регіонів.