Добробут населения

«соціальної мобільності» ; правопорушень і охорони порядку. До теперішнього часу накопичений багатий досвід побудови та використання систем соціальних показників на різних рівнях агрегування і в різних цілях. Прикладами таких досліджень є  ті, що проводяться в рамках ООН програми: «10-річчя жінок»; «10-річчя непрацездатних».

Починаючи з 1973 р. ініціатором і спонсором багатьох досліджень на міжнародному, національному рівнях щодо застосування систем соціально-економічних  показників у прогнозуванні та плануванні є ЮНЕСКО. Розробки даних на національному рівні відображаються в спеціальних статистичних збірниках соціальних показників, які періодично виходять у більшості європейських країн (наприклад,  «Social Trends» – щорічник, публікується у Великобританії;  «Donnes Sociales» – виходить у Франції два рази на рік; збірка  «Social Ultveckling», що виходить кілька разів на рік у Швеції, та ін.). У різних публікаціях можна знайти й інші системи показників, зокрема Систему соціальної та демографічної статистики, розроблену Статистичним бюро ООН в 1975 р., систему соціальних показників Організації економічного співробітництва та розвитку 1979 [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Загальна оцінка добробуту населення України

 

2.1 Дослідження показників добробуту населення України

Підвищення добробуту в Україні було актуальною задачею держави. Досягнення даної мети передбачає: доведення шляхом математичного аналізу наявності залежності між рівнем добробуту, в тій мірі, в якій він обумовлює специфіку економічної поведінки, та темпами економічного зростання; розробку можливих шляхів підвищення добробуту населення України; визначення напрямків державної економічної політики, спрямованої на підвищення добробуту населення.

На даний момент у науковій літературі часто розглядається питання необхідності підвищення добробуту. Частіше комплекс заходів, що пропонується для вирішення даної проблеми, пов’язаний із збільшенням соціальних трансфертів, що не враховує поточну економічну ситуацію та задачу забезпечення довгострокового зростання. Задачам розробки заходів державної політики, спрямованих на підвищення добробуту, що виступав би фактором росту ВВП, приділяється недостатньо уваги. Рівень добробуту обумовлює особливості економічної поведінки населення. Специфіка останньої проявляється в кількох сферах життєдіяльності: споживання, працевлаштування, фінансової діяльності, соціальної активності. Для доведення наявності залежності між добробутом та економічним зростанням представимо кожен з перелічених аспектів економічної поведінки окремим репрезентативним показником. Зміна їх значень у кращий чи гірший бік має

відповідно відображатися на темпах росту ВВП [8].

Для того щоб ліпше оціни добробут населення то всі позканики за якими оціюється добруту населення Україи мають відповідати таким вимогам : Бути репрезентативними; Мати зв’язок як з рівнем добробуту, так і з економічним зростанням; Бути забезпеченими інформацією; Бути керованими, тобто підлягати безпосередньому чи опосередкованому впливу з боку органів державного управління.

Даним вимогам на данний час для України відповідають лише такі показники: 1. Частка витрат на продукти харчування: характеризує структуру попиту населення, його можливості здійснювати витрати на блага, необхідні для збереження і розвитку якості людського капіталу, забезпечення комфортного життя. Високе значення даного показника (більше 50%) означає, що середні доходи населення низькі, як і рівень добробуту. Значення даного показника не може знижуватися до нуля, але в Україні, де воно, починаючи з 1990 р., не було нижчим за 60%, є резерв для його зниження. 2. Міграційний приріст населення: залежить від задоволення населення умовами вітчизняного ринку праці. Не можна стверджувати, що даний показник повною мірою виявляє особливості поведінки на ринку праці, але все ж таки міграційна активність суттєво залежить від поточного добробуту та очікувань стосовно його динаміки. 3. Частка коштів, вкладених у комерційні банки, у витратах населення: може характеризувати фінансову активність домогосподарств, що залежить від поточного рівня забезпеченості благами. Вибір данного  показника пояснюється тим, що для  економічного зростання важливий не просто обсяг заощаджень, а і їх частина, що потенційно може бути перетворена на інвестиції. 4. Зареєстрована кількість злочинів: є чинником, який характеризує соціальну стабільність. Для виконання нашої задачі більш доцільним було б використання таких показників, як частка тіньового сектора або кількість злочинів в економічній сфері життєдіяльності, але щорічні статистичні дані за даними показниками відсутні[10]. Для первинної перевірки зв’язку даних чинників з реальним ВНП були розраховані коефіцієнти кореляції між значеннями кожного з перелічених показників та значенням реального ВВП за період 1991-2012 рр. (додаток А).

Наявність щільного позитивного зв’язку між величиною міграційного приросту та реальним ВВП може бути пояснена тим, що, з одного боку, певна частка додаткового населення працевлаштовується на території країни-реципієнта, а з другого – ріст ВВП є ознакою росту привабливості країни для мігрантів. Позитивний зв’язок між часткою вкладів у витратах населення та реальaним ВВП наявний внаслідок використання частки вкладів у вигляді кредитів, що є подальшим стимулом економічного зростання. Щільний негативний зв’язок між часткою витрат на харчування та реальним ВВП має місце внаслідок низького попиту на товари довгострокового споживання, на блага, важливі для розвитку людського капіталу. І, нарешті, зростання кількості злочинів є як проявом незадоволення власним рівнем добробуту, так і дестабілізуючим фактором подальшої економічної діяльності. На основі статистичних даних за показниками побудовано багатофакторне регресійне рівняння, що виглядатиме наступним чином:

Y = 117,531 + 0,13x1 – 0,27x2 +0,49 x3 – 0,84 x4,

Де x1 – міграційний приріст населення; x2 – частка витрат на продукти харчування; x3 – частка вкладів у витратах населення; x4 – кількість злочинів на 1000 осіб.

Отримана модель є адекватною за F-критерієм Фішера (хоча значення F-критерію є достатньо низьким – 23,09), але, у відповідності до t – тесту Ст’юдента, три змінні з чотирьох (а саме х2, х3, х4 ) є статистично незначимими . При побудові даної моделі не враховано можливість наявності часових лагів, з якими поведінка в певній сфері може впливати на економічне

зростання. Для підтвердження припущення стосовно впливу обраних нами змінних на темп економічного зростання із запізненням, розрахуємо коефіцієнти кореляції між незалежними та залежною змінними із лагами в один, два роки. Результати розрахунків наведені в таблиці (Додаток Б).

Виходячи з розрахованих даних, можна зробити такі висновки. Частка витрат населення на продукти харчування, міграційний приріст найбільше впливають на темп економічного зростання без часового лага. Частка вкладів у витратах населення здійснює стимулюючий вплив на темп економічного зростання з часовим лагом у один рік. Рівень злочинності найбільш суттєво впливає на залежну змінну із часовим лагом у два роки. У відповідності до отриманих результатів побудуємо багатофакторну модель з використанням статистичних даних за періоди: [10] для у: 1993 – 2012 рр.; для х1: 1993 – 2012 рр.; для х2: 1993 –2012 рр.; для х3: 1992 – 2012 рр.; для х4: 1991 – 2012 рр. В отриманому рівнянні змінна х2 (міграційний приріст населення) є статистично незначимою у відповідності до t-теста при рівні значимості 5%.

При вилученні даної змінної отримуємо регресійне рівняння такого вигляду:

у = 180,58 – 0,97x2 + 2,33x3 - 5x4.

F – тест Фішера підтверджує  гіпотезу про істотність зв’язку між залежною та пояснювальними змінними. У відповідності до t-теста при рівні значимості 5% всі змінні є статистично значимими. Зважаючи на малу кількість років, за якими наявні дані, а також на нестабільність української економіки, внаслідок якої відсутні чітко визначені тенденції в різних сферах економічного життя, науковий інтерес представляють не стільки значення отриманих коефіцієнтів, скільки підтвердження зв’язків між показниками економічної поведінки та реальним ВВП. Поки що є невідомими ті оптимальні значення витрат на харчування, частки вкладів у витратах, після досягнення яких подальше зменшення першого показника та збільшення другого будуть призводити, можливо, до скорочення темпів економічного зростання. Головним висновком даного аналізу є статистично доведена наявність зв’язку між проявами економічної поведінки, залежної від рівня добробуту, та темпом економічного зростання. Отже, емпіричне дослідження підтверджує гіпотезу щодо можливості впливу на темп росту ВВП через підвищення добробуту та, відповідно, формування важливих для зростання особливостей економічної поведінки. Вплив на рівень добробуту, у свою чергу, забезпечується через механізм, що має певну специфіку в кожній країні. Визначення такої специфіки чинників підвищення добробуту в Україні є важливою передумовою активізації економічної поведінки [9].

 

2. 2 Оцінювання доходів та витрат населення

Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Немає нічого складнішого і важчого, ніж рахувати доходи і витрати населення. Наша «тіньова економіка» заплутає всіх і все. Як же формуються доходи українців?

Згідно з офіційними даними Державної служби статистики України, за підсумками першого кварталу 2013 року загальний дохід населення склав 317 млрд. грн., хоча в перерахунку на душу населення це всього близько 7 тис. грн. або 847 дол. Сума невелика, але це тільки офіційні доходи, реальні доходи населення не може порахувати навіть податкова, незважаючи на всі її старання. Хоча все пізнається в порівнянні. Десять років тому за підсумками першого кварталу 2003 року доходи українців на душу населення становили 1522 грн. або 287 дол. Виходить, що за десять років доходи населення в доларовому еквіваленті зросли майже в 3 рази. Але і запити, напевно, зросли вдесятеро. У 2003 році теж скаржилися, що доходи маленькі.

Куди цікавіша структура доходів. Заробітна плата з урахуванням усіх премій і бонусів у структурі доходів населення займає 42,8% і є одним з головних джерел доходу українців. А ось друге місце після заробітної плати займають різні соціальні виплати, які отримують українці за рахунок держбюджету. На їх частку припадає 42,3% всіх доходів населення. Може для багатьох це буде новина, але факт залишається фактом: держбюджет та інші місцеві бюджети України за своєю суттю є соціальними бюджетами, і головні їхні витрати – це саме різні соціальні виплати. Тут і пенсійні виплати і стипендії, і різні соціальні допомоги на період тимчасової непрацездатності, і компенсація вартості послуг ЖКГ і т. і. За перший квартал 2013 року фізичні особи отримали від держбюджету і ПФ різних соціальних виплат на суму 134,2 млрд. грн. Це дійсно мільярди, а не мільйони.[15].

Що ж це виходить, що сума офіційної заробітної плати фактично еквівалента суми різних соціальних виплат за рахунок держбюджету? Дійсно, так і виходить. Тому так тяжко зводити доходи і витрати по держбюджету. Виплати великі і не платити не можна [6].

А як же зарубіжні країни? Дивлячись які. У Росії чи Білорусі структура доходів населення фактично дуже схожа з українською структурою. А от у Німеччині і США дещо інша модель. Там близько 30% у структурі доходів населення займають доходи від інвестицій (маються на увазі і банківські депозити, і дивіденди по акціях), і ще близько 15-20% складають доходи від нерухомого майна. В Україні ситуація далека від США. Частка доходів фізичних осіб за рахунок інвестицій складає всього 10% і то це можна вважати великим успіхом. Бо основне джерело доходів від інвестицій в Україну – це насамперед відсотки за депозитами. А в США велику частку доходів від інвестицій забезпечують доходи від цінних паперів. У нас коштовні папери доходів населення не балують. Складно українцям за рахунок цінних паперів отримати солідний прибуток. Можна швидше отримати збитки. Тому поки вся надія на депозити. Але ставки за депозитами не ростуть, а знижуються, і тому хочеться більше доходів, але отримуємо скільки можемо [16].

Щодо частки доходу, яку отримують українці від здачі в оренду нерухомості, то згідно з офіційними даними ця частка в структурі доходів становить 4,9%. Але це багато в чому приблизна цифра. Дуже складно об’єктивно оцінити, скільки отримують українці доходу від здачі в оренду нерухомості. Не люблять українці про це говорити, а тим більше платити податки з цього доходу.

Згідно з офіційними даними близько 85,6% всіх витрат українців – це витрати на купівлю товарів і оплату послуг. Якщо перерахувати на одного жителя, то за підсумками першого кварталу 2013 року виходить близько 5900 грн. або 725 дол. в еквіваленті. Десять років тому ці показники були 1380 грн. або 260 дол. При цьому варто сказати, що у 2003 році частка витрат на купівлю товарів і послуг у витратах населення була 90,6%. Ситуація змінилася. І змінилася багато в чому за рахунок зростання накопичень населення, насамперед розміщення грошей населення на банківські депозити. Якщо в 2003 році частка приросту фінансових інвестицій становила 2% у структурі витрат населення, то в першому кварталі 2013 року цей показник вже 7,4%. Виходить, що населення за минулі десять років, незважаючи на кризу і різні політичні катаклізми, все ж більше стало відкладати грошей на чорний день. Бо доходи дозволяють окремим особам накопичувати і накопичувати.

У витрати фізичних осіб ще включають і утримані податки з доходів фізичних осіб. На даний момент українці віддають державі у вигляді різних податків і зборів близько 7,8% своїх витрат, а десять років тому цей показник був 8,8%. Можна сказати, що зменшилося податкове навантаження, але це не так: сума податків в абсолютних цифрах навіть зросла. Інша справа, що й доходи зросли за минулі десять років [12].

Що стосується інших країн і частки податків у структурі витрат фізичних осіб, то це дуже залежить від моделі оподаткування країни. У США частка податкових виплат у структурі видатків фізосіб досягає майже 30%, але це пов’язано з тим, що частина податкового навантаження бізнесу перемикається на фізосіб. Аналогічна модель у Швеції та Норвегії, там ще більше частка податкових платежів у структурі витрат. А ось у Гонконгу навпаки: частка податкових платежів у витратах населення не вище 4%. Наша модель розподілу податків між бізнесом і фізособами близька до моделі, прийнятої в Росії та інших країнах СНД.

Початок року – не найактивніший період зростання доходів. Як правило, і доходи, і витрати фізосіб найбільше ростуть в кінці року. А ось влітку ростуть більше витрати, так як бажання витратити гроші все більше і більше. Головне, щоб це бажання можна було б реалізувати за рахунок раніше накопичених доходів.

Також доходи та витрати населення можна глянути на таблицях, які наведено нижче. Також на таблицях можна простежити динаміку зміни доходів і витрат населення, яку було взято з 2002 по 2012 рік. 2013 рік не було взято, бо 2013 рік, ще не закінчивсь і статистика ще не була підрахована за всі квартали  [12]. Тому доходи і витрати населення можна глянути за I та II квартал 2013 року (додаток В, додаток Г, додаток ґ, додаток Д, додаток Е).