Генезис економічних поглядів Дж.М. Кейнса як теоретика державного регулювання

- становлення механізму  недосконалої конкуренції;

- зміна характеру, форм  і методів конкуренції;

- звуження сфери вільного ціноутворення;

- зниження гнучкості системи ринкового ціноутворення.

4) Втрата дієвості стихійних регуляторів ринку:

- ціни (ринок товарів та  послуг);

- заробітної плати (ринок  праці);

- проценту (ринок капіталів  та грошей).

Втрата ними в процесі  переходу від ринку вільної конкуренції  до монополізованого ринку природної  регулюючою здатності до зниження в  умовах ринкової нерівноваги.

5) Поглиблення ситуації наукової кризи в галузі теоретичної економіки: зростаюча суперечність між економічною класично-неокласичною теорією та економічною дійсністю. Заперечення новими ринковими реаліями теоретичних постулатів про:

- автоматичну саморегульованість ринку, неможливість загального надвиробництва (закон Сея);

- повну зайнятість та добровільність безробіття;

- автоматичне відновлення рівноваги заощаджень та інвестицій.

6) Назрівання наукової революції в галузі економічної теорії: об'єктивна потреба критичного перегляду класично-неокласичної ринкової ортодоксії, нового осмислення основ функціонування ринку, розробки теорії макроекономіки.

Дж.М. Кейнс фактично здійснив революцію в економічній теорії і ввів у неї поняття макроекономічного дослідження. Макроекономіка – це комплексне дослідження економічних відносин не на рівні окремих підприємств(мікроекономіка), а дослідження економіки всієї країни чи всього світу.

 

 

2. Дж.М. Кейнс - засновник теорії державного регулювання економіки

 

Дж.М. Кейнс народився 5 червня 1983 р. в Кембриджі у відносно процвітаючій сім'ї. Його батько Джон Невілл Кейнс також був економістом-теоретиком, що викладав у Кембриджському університеті економіку і логіку і написав книгу про предмет економічної науки. Мати Дж. Кейнса, Флоренс Кейнс, була дочкою міністра і закінчила той же Кембриджський університет, а в 1932-33 рр. навіть займала пост мера Кембриджа.

Починаючи з 1902 р. Дж. Кейнс навчається в Кембриджі, де предметом його основного інтересу спочатку були математика та філософія. Дж. Кейнс скоро зрозумів, що до математики - одному зі своїх улюблених предметів - він не має якихось виняткових здібностей і згодом основні зусилля він зосередив на вивченні економічної науки.

Дж. Кейнс пробував себе в різних сферах життя, пов'язаних з отриманням багатства і суспільного становища. Відповідно якийсь час свого життя він присвячував і політичної діяльності.

Так, в період з 1926 по 1929 рр. він грав помітну роль при формуванні політики Ліберальної партії Ллойда Джоржа. Ця діяльність знайшла вираження в його памфлеті 1926 «Кінець лезе фер» («The End of Laissez-faire»), де він висловив певну політичну філософію так званого середнього шляху. У квітні 1929 року Дж. Кейнс випустив памфлет «Чи може Ллойд Джорж зробити зробити це?» («Can Lloyd George Do It?»), в якому він висловлював схвалення пропонованої партією Ллойда Джоржа політики фінансованих державою суспільних робіт [23, c. 126].

На тлі цієї бурхливої  ​​політичної діяльності формувалися й ідеї Дж.Кейнса, що послужили основою для подальшої кейнсіанської революції. Так, в 1930 р. вийшла його робота «Трактат про гроші» («A Treatise onMoney»), в якій він намагався показати, як економіка, заснована на золотому стандарті, може потрапити в пастку низької зайнятості, коли ринковий механізм виявляється нездатним визволити економічну систему з цього положення. Дана книга, будучи однією з найбільш значних його робіт, піддалася різкій критиці з боку Ф. Хайєка - різкої настільки, що на прохання Дж. Кейнса інший видатний економіст XX століття П. Сраффа написав наукову відповідь протилежної точки зору, в результаті чого конфлікт Дж.Кейнса з Хайєком тягнувся до самого кінця його життя.

Вже в 30-ті роки, небувалої гостроти досягли кризові процеси в економіці та економічної теорії Заходу. Існувала гостра потреба в новій ринковій теорії, яка б чітко змогла пояснити існування таких явищ, як масове безробіття, довгий падіння виробництва, існування невикористаних виробничих потужностей при відносній обмеженості народного споживання, і показала можливі шляхи виходу з кризового становища без знищення ринкових основ господарювання.

Видима потреба в новій  ринковій теорії була задоволена виходом  у світ праці Дж.М.Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936) [47]. Після цього більшість молодих економістів-ринковиків стали послідовниками теорії Дж. Кейнса. У ній була піддана обґрунтованій критиці ідеалізація класиками механізму ринкового саморегулювання, доведена необхідність активного державного втручання в економіку і запропоновані інструменти регулювання.

  Вклад Дж.М. Кейнса в економічну теорію, лежить в першу чергу в застосуванні макроекономічного методу дослідження, тобто аналізу залежностей між агрегативними величинами на народногосподарському рівні - національним доходом, споживанням, збереженням, інвестиціями, сукупним попитом, сукупною пропозицією.

 З ім'ям Дж. Кейнса справедливо пов'язується виділення, і розвиток макроекономіки як невід'ємної частини загальної економічної теорії (нарівні з макроекономікою). Дж. Кейнс застосував функціональний аналіз для встановлення кількісних взаємозалежностей між економічними змінами.

З часом більшість вчених - не марксистів оцінили теорію Дж. Кейнса як «кейнсіанську революцію» яка зробила переворот в економічному мисленні. Дж.М. Кейнса ставили в один ряд з видатними економістами-класиками, а його працю - з «Багатством народів» А. Сміта та «Капітал» К. Маркса [14, c. 167].

Таким чином, Дж. М. Кейнс  як засновник кейнсіанської течії  в економічній теорії був не лише теоретиком, а й займався активною політичною і громадською діяльністю, намагаючись максимально втілити  в життя своє бачення побудови ринкової економіки, існування якої не уявляв без посідання вирішальної ролі у її структурі держави, яка була покликана здійснювати всебічний контроль над економікою з метою її стабілізації.

Фактично, Дж.М. Кейнс присвятив  своє життя реалізації своїх ідей для стабілізації вітчизняної економіки, що, безперечно, йому вдалося зробити.

Здобутки Дж.М. Кейнса підтверджує  і той факт, що науковець став лауреатом Нобелевської премії, цей  факт є ще одним свідченням ролі економіста у формуванні сучасної економічної  теорії.

 

 

3. Загальна характеристика макроекономічного регулювання Дж.Кейнса

 

У роботі «Загальна теорія занятості, проценту і грошей» Дж.М. Кейнс моделює образ макроекономічного регулювання, який повністю спирається на державне регулювання економіки.

З появою перших державних  утворень і зародженням різних форм участі держави в господарському житті, перед суспільством виникло  багато нагальних проблем, актуальність і важливість яких зберігається до цих пір. У їх числі найбільш значущою була і буде проблема тлумачення ідеальної  моделі соціально-економічного устрою суспільства на основі логічно вивіреної  систематизації економічних ідей і  концепцій економічної теорії прийнятої  в результаті загального схвалення  в якості керівництва до дії при  здійсненні господарської політики.

До 30-х років XX в. в економічній  науці панував економічний лібералізм, відповідно до якого ринкова економіка  розглядалася як автоматично функціонуюча система, та виключалася необхідність державного регулювання соціально-економічних процесів. З переходом до монополістичної стадії розвитку відбулася перебудова форм функціонування економіки, внаслідок чого держава перетворилася на активного суб'єкта відтворювального процесу.

Дані процеси свідчили про порушення механізму саморегулювання  ринкової економіки, впровадження форм і методів державного впливу на соціально-економічні процеси. У зв'язку з цим виникла  об'єктивна необхідність в еволюції економічної теорії та розробці нових  підходів до питання про економічну роль держави [6, c. 65].

Дж. М. Кейнс, обґрунтував  необхідність і роль державного регулювання  економіки, описав основні засоби та інструменти впливу держави на економіку: стимулювання сукупного попиту шляхом заохочення інвестицій, зменшення ціни кредиту, розширення державних закупок, підвищення рівня зайнятості, проведення ефективної фіскальної політики.

Кейнсіанської теорії дотримувалися  уряди більшості держав після  Другої світової війни, що й сприяло  виходу їх країн з кризи і розрухи.

Прикладом застосування на практиці кейнсіанської концепції може служити здійснення нового курсу Ф. Рузвельтом у США в результаті прийняття низки законів:

- про  введення мінімальної заробітної  плати;

- про  соціальне забезпечення та виплати  з безробіття;

- про  державне страхування банківських  вкладень та позик;

- про  підтримку фермерського господарства  і малого бізнесу;

- про  регулювання діяльності банків  та фондової біржі та інші.

Ця теорія ефективна в складні  періоди розвитку економіки: воєн, відбудов, науково-технічних перетворень, формування ринкового середовища.

Розвиток економічної думки  призвів до того, що на зміну неокласичної концепції підтримки економічної  рівноваги на основі саморегулювання  суспільного господарства за допомогою  ринкової конкуренції прийшли теорії двох провідних в сучасних умовах напрямів економічної теорії: кейнсіанства і неоконсерватизму.

Напрями макроекономічного аналізу  представляють теорії Дж. Кейнса, неокейнсіанства (теорії економічного зростання) і посткейнсіанства.

Теорію Дж. Кейнса можна назвати "кризовою", оскільки він по суті розглядає економіку в стані депресії. За його теорії, держава повинна активно втручатися в економіку внаслідок відсутності у вільного ринку механізмів, які по-справжньому забезпечували б вихід економіки з кризи.

Дж. Кейнс вважав, що держава повинна впливати на ринок з метою збільшення попиту, оскільки причина капіталістичних криз - надвиробництво товарів. Він пропонував кілька інструментів [9, c. 77].

Це гнучка кредитно-грошова політика та стабільна бюджетно-фінансова політика. Гнучка кредитно-грошова політика дозволяє переступити через один з найсерйозніших бар'єрів - нееластичність заробітної плати. Це досягається, шляхом зміни кількості грошей в обігу. При збільшенні грошової маси реальна зарплата зменшується, що стимулює інвестиційний попит і зростання зайнятості. Через бюджетно-фінансову політику, Дж. Кейнс рекомендував державі збільшити податкові ставки і за рахунок цих коштів фінансувати нерентабельні підприємства. Саме за допомогою такого механізму регулювання зменшиться і безробіття, і соціальна напруженість. Головними рисами кейнсіанської моделі регулювання економіки є:

• Частка національного доходу висока і перерозподіляється через держбюджет;
• Створюється широка зона державного підприємництва на основі утворення державних і змішаних підприємств;
• Розширеним є  використання бюджетно-фінансового та кредитно-фінансового регулювання для стабілізації економічної кон'юнктури, залагодження циклічних коливань, підтримки високих темпів зростання і високого рівня зайнятості [12, c. 123].

Кейнсіанські підходи  до ролі держави в економіці неминуче супроводжуються посиленням адміністративних заходів економічного впливу, а саме:

• збільшився ступінь правової регламентації економічних відносин, насамперед у сфері використання праці, цінового регулювання, антимонопольної політики;
• значного поширення в розглянутій моделі набуло використання методів планування і програмування економіки [12, c. 125].

Використання кейнсіанських  концепцій державного регулювання  економіки, як показала довга практика їх застосування, дійсно забезпечили  в більшості випадків досягнення поставлених цілей. Ліберально-реформістська  модель довгий час не мала альтернативи і використовувалася у всіх країнах з ринковою економікою.

В міру вирішення вихідних проблем макроекономічна ситуація змінилася, стали накопичуватися несприятливі наслідки присутності держави в економіці. Істотно зріс бюрократичний апарат. Проявилася неефективність роботи державних підприємств. Зростаючий дефіцит державного бюджету, викликаний експансіоністською політикою уряду, збільшення державного боргу призвели в підсумку до серйозних фінансових проблем, зокрема до різкого зростання темпів інфляції - вона вийшла з-під контролю і почала свою руйнівну дію на господарську систему [13].

Отже, запропонована Дж. М. Кейнсом теорія макроекономічного регулювання ставила в центр економічних відносин державу, як гаранта економічної стійкості і стабільності. Саме державне регулювання є актуальним і життєво необхідним вітчизняній економіці для після кризової стабілізації та підвищення економічного рівня і наближення його до світових стандартів.

 

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ТРЕОРІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ДЖ.М. КЕЙНСА

 

2.1 Теорія ефективного  попиту

 

У праці "Загальна теорія зайнятості" відсотка і грошей" Джон Мейнард Кейнс зосереджує увагу на недостатній ефективності споживчого попиту. Саме попит, на його думку, відіграє визначальну роль у стимулюванні та розвитку виробництва.