Генезис економічних поглядів Дж.М. Кейнса як теоретика державного регулювання

Розвиток логіки Дж. Кейнса пов'язаний з використанням циклічних факторів ринкової рівноваги по двох лініях.

По-перше, Дж. Кейнс призводить рівновагу в кінцевому рахунку до збалансованості відсотка і граничної ефективності капіталу. Це вимагає втримання рівноваги кругообігами капіталу, продукту і доходу в режимі граничного циклу відтворення капіталу (це 6-7 років)

 По-друге, якщо елементарна динамічна рівновага включає в свою систему в якості самого активного чинника інвестиції, то циклічна динамічна рівновага відчуває найактивніший вплив граничної ефективності капіталу, а отже, капіталомісткості.

Таким чином, з'являється  необхідність виникнення нетрадиційних  для ринку епохи Дж. Кейнса механізмів поєднання грошей і капіталу, ставки відсотка і граничної ефективності капіталу [8, c. 177].

Розглянемо вплив кейнсіанських  теорій на економіку провідних держав світу.

1. США

Після закінчення Другої світової війни економіка багатьох країн  опинилася в дуже важкому становищі. США - єдина країна світу, економіка якої вийшла з Другої світової війни значно зміцнілою. Більше того, за роки війни національний дохід країни зріс у два рази. У другій половині 50-х рр. на економіку США справила великий вплив науково-технічна революція. Складовими НТР стали автоматизація виробництва, використання ЕОМ, інтенсифікація та концентрація виробництва. Як наслідок цього - прискорений розвиток виробництва та поліпшення якості життя, з одного боку, зростання безробіття, зниження темпів економічного зростання. Нові завдання, що стоять перед державою, знайшли відображення у програмі "Нові рубежі" Дж. Кеннеді на початку 60-х рр. Програма була розроблена групою неоліберальних економістів. Вони передбачали послідовний курс на підтримку рівноваги між пропозицією товарів і послуг та сукупним попитом з метою забезпечення безперервного збалансованого економічного зростання за високого рівня зайнятості та необхідної стабільності цін. В основі програми була кейнсіанська ідея дефіцитного фінансування. У 1962-1963 рр. проводилися заходи в області соціальних програм. Було зроблено поступки представникам великого бізнесу. Загалом політика "Нові рубежі" дала позитивні результати. Індекс промислового виробництва в 1964 р. перевищив рівень 1961 р. на 20%. Частка США у валовому внутрішньому продукті знизилася з 44% в 1960 р. до 27% в 1980 р., в промисловому виробництві - з 35,4 до 32,9%. Помітно знизилася частка США у світовому капіталістичному експорті: з 18 до 12% за цей же період [12, c. 54].

2) Великобританія

У липні 1945 року в Англії відбулися перші повоєнні вибори до парламенту. Перемогу на них здобула  Лейбористська партія на чолі з Клементом  Еттлі, який у 1945-1951 рр. очолював уряд країни. Лейбористи йшли на вибори з програмою відродження економіки під назвою "Обличчям до майбутнього", яка проголошувала створення "соціалістичної співдружності Великобританії" та поступове формування "змішаної економіки", де поряд з приватною власністю велика роль відводилася державному сектору. Відомо, що ще в роки війни англійський уряд почав активно втручатися в економіку шляхом субсидування будівництва приватних підприємств і заводів за рахунок державного бюджету, пізніше розпроданих в приватні руки. Великі труднощі зазнавало сільське господарство Англії, яке, як і до війни, розвивалося в умовах значного державного втручання. Оскільки в цей період Англія вже не могла імпортувати велику кількість продовольства та сировини зі своїх колишніх колоній, то уряд став приділяти більше уваги вітчизняному виробництву. У 1947 році була прийнята чотирирічна програма розвитку сільськогосподарського виробництва. У відповідності до цієї програми великі фермери могли отримувати державні субсидії та пільгові кредити на придбання машин, добрив, їм надавалися премії за підвищення врожайності й продуктивності тваринництва. Були встановлені гарантовані закупівельні ціни, що стало хорошим стимулом для розвитку виробництва. Слід відзначити великі зміни, які відбувалися в соціальній сфері післявоєнної Англії. Уряд лейбористів на чолі з К. Еттлі скасував низку законів, введених в 1920-1930-х роках (зокрема, закон про профспілки 1927р.) та обмежив права на страйки. Уряд рекомендував роботодавцям прийняти вимоги профспілок про розширення системи соціального страхування; його фонди тепер повинні були поповнюватися за рахунок трьох джерел: внесків трудящих, відрахувань від прибутку підприємців та надходжень з державного бюджету. Помітно підвищилися розміри допомог по безробіттю, у випадку хвороби та втрати працездатності, у зв'язку з народженням дітей. Отримала подальший розвиток пенсійна система, розширилася категорія людей, які отримували безкоштовну медичну допомогу та ін. Завдяки впровадженню широких соціальних програм зросла реальна заробітна плата, що призвело до помітного збільшення обсягів споживання та поліпшенню його структури: підвищилася частка товарів тривалого користування, автомобілів тощо [16, c. 22].

3. Франція

Протягом перших повоєнних  років у Франції відбувалися  важливі зміни у сфері соціальних відносин. Відновлювався 40-годинний робочий тиждень, а понаднормові роботи слід було оплачувати за підвищеними розцінками. Знову встановлювалися двотижневі відпустки для робітників і тритижневі для службовців. Помітно підвищилася номінальна заробітна плата і розміри пенсій. Була створена єдина державна система соціального страхування, що розповсюджувалася на всіх найманих працівників, крім сільськогосподарських. Засоби для цієї системи складалися як з внесків трудящих (6% від заробітної плати), так і з відрахувань роботодавців (10% від фонду заробітної плати). Пенсійний вік по старості та інвалідності встановлювався з 65 років. Для поліпшення демографічної ситуації та стимулювання народжуваності вводилися посібники для батьків з дітьми. Була проведена масова націоналізація (1945-1947рр.), в ході якої підприємства вугільної, газової, авіаційної, автомобільної галузей, машинобудівні заводи фірми "Рено", а також підприємства морського судноплавства, авіатранспорту та ін. передавалися в руки держави. Для управління націоналізованими підприємствами створювалися адміністративні ради за участю трудящих. Посилилися права профспілок у вирішенні питань найму та звільнення з роботи, зростання заробітної плати, забезпечення пенсіями і житлом. У цілому вже до весни 1947 року вдалося досягти довоєнного рівня в промисловості, і незабаром процес відновлення народного господарства був завершений.

Як можна бачити, кейнсіанська концепція успішно застосовувалася  на практиці в багатьох країнах у  ХХ столітті. Політика втручання держави  в економіку, соціально-економічних  реформ, спрямованих на збільшення заробітної плати та підвищення рівня  життя населення, а отже і ефективного  попиту, забезпечувала стабільне  економічне зростання протягом років.

Етап 40-60-их років XX століття в історії економічної думки  Заходу прийнято називати "століттям  кейнсіанства", оскільки концепції  даного напрямку грали домінуючу  роль і в академічних, і в урядових колах найбільш потужних, економічно розвинених капіталістичних країн, насамперед США.

У перші післявоєнні роки в США це обумовлювалося насамперед пам'яттю про колосальні результати "нового курсу" уряду президента Ф.Рузвельта, який через серйозне і досить жорстке реформування економіки країни дозволив вийти з важкого положення, що склався в період Великої депресії.

Ідеї ​​"державного контролю в ім'я повної зайнятості", носіями  яких були кейнсіанці, стали стрижнем цієї економічної політики і сприймалися  американським суспільством як "рятівне  коло" для економіки. Цими ідеями перейнялися і всі англомовні країни (Великобританія, Канада, Австралія), а також ряд малих держав Західної Європи.

У 60-ті роки кейнсіанські концепції  регулювання економічного зростання  починають визначати зміст економічної  політики і в Японії. У скандинавських країнах (Швеція, Норвегія, Данія) під  впливом близької до кейнсіанства стокгольмської школи формується концепція "держави  загального благоденства", яка також  виходить з централізованого урядового  регулювання господарських процесів [13, c. 111].

На нинішньому етапі розвитку української економіки особливої  ​​актуальності набуває вивчення інструментів макроекономічного регулювання. Актуальність цього питання пов’язана із невизначеним становищем держави у вітчизняній економіці, оскільки Україна перебуває в перехідному етапі від командно-адміністративної економічної системи, якій притаманні риси тотального контролю держави за економічними показниками, до ринкової в якій перевага надається приватній формі власності. 

У центрі аналізу Кейнса знаходиться національна економіка  в цілому. Його макроекономічний метод  ґрунтується на дослідженні залежностей і пропорцій між загальними економічними величинами, серед яких: національний дохід, сукупні заощадження і споживання, інвестиції, проблема зайнятості ресурсів та ін.

Всі ці питання важливі  і на сьогоднішній день. Теорія Дж. Кейнса зробила революцію економічної думки, яка полягала в тому, що до нього переважав мікроекономічний підхід до аналізу економічних процесів. У своїх роботах Дж. Кейнс приділяє велику увагу державному регулюванню економіки, що є актуальним і зараз. Автор переконаний, що економічна система не здатна до саморегуляції, він визначає специфіку підходу до аналізу економічних проблем. Нашій країні сьогодні не вистачає припливу інвестицій. Вирішення цієї проблеми сприятиме пожвавленню виробничої діяльності. Це потягне за собою рішення ще однієї проблеми - незайнятості ресурсів.

В останні роки (2002-2005 рр.) відродився інтерес і до колишньої теорії виникнення циклу, заснованої на змінах попиту. В одному з останніх звітів Національного бюро економічних досліджень (США) за програмою «Роль економічної політики в макроекономічній теорії, зазначається: «Емпіричні дослідження» кінця 1990-х рр., що використовують макроекономічні дані промислово розвинених країн, породили серйозні сумніви в здатності неокласичних моделей зростання дати задовільне пояснення агрегатним коливаням економіки. Реакцією стала поява нової кейнсіанської парадигми в якості альтернативної теоретичної бази для розуміння економічного циклу. [4, c. 92].

Таким чином, характеристика реалізації економічних поглядів Дж. Кейнса, що наведена вище дає достатні підстави вважати, що теорія державного регулювання, запропонована економістом має практичне значення та була застосована одними з найбільш розвинутих країн світу. Також, варто зазначити, що саме дана теорія державного контролю економіки може служити «наріжним каменем» для розвитку та вдосконалення вітчизняної економіки.

ВИСНОВКИ

В процесі дослідження  становлення кейнсіанських ідей в економічній теорії та особливостей теорії державного регулювання економіки Дж.М.Кейнса, а також визначення значення вчення Дж. М. Кейнса для сучасної економічної науки, нами зроблені наступні висновки:

Історичними передумовамі виникнення кейнсіанства були:

• Світова економічна криза 1929-1933 рр.
• В основі кризи - глибинна ринкова трансформація ринкової системи;
• Модифікація на цій основі ринкового механізму, втрата ним характеру ринку вільної конкуренції та здатності до автоматичного відновлення ринкової рівноваги;
• Втрата дієвості стихійних регуляторів ринку: ціни, заробітної плати, проценту;
• Поглиблення ситуації наукової кризи в галузі теоретичної економіки: зростаюча суперечність між економічною класично-неокласичною теорією та економічною дійсністю;
• Назрівання наукової революції в галузі економічної теорії.

На відміну від інших економістів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих господарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господарство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями — споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, котрі визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Однак головним у методі Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув установити причинно-наслідкові зв'язки, залежності та пропорції між ними. Це і зробило його основоположником макроекономіки як самостійного розділу економічної теорії.

Дж. М. Кейнс запропонував новий підхід, розробив нову теорію регулювання виробництва і зайнятості. Він показав, що в сучасних умовах автоматичного відновлення порушених пропорцій між основними параметрами відтворювального процесу не відбувається, ринкові регулятори виявляються нездатними забезпечити рівновагу, а отже, існує потреба активного втручання держави в економіку.

Дж. Кейнс дійшов висновку, що відставання споживання від темпів зростання доходу, що є в суспільному розпорядженні, пов'язане з тим, що частина національного доходу зберігається, заощаджується, не повертаючись у господарський оборот. Це його твердження відоме під назвою «основний психологічний закон». Дія «психологічного закону» може бути компенсована, на думку Дж. М. Кейнса, іншим фактором — схильністю до інвестицій, що визначає величину інвестиційного (виробничого) попиту. Основними факторами, що впливають на обсяг інвестицій є норма процента й норма очікуваного прибутку.

Зміна рівня рівноваги національного доходу, як стверджував Дж.Кейнс, більша за зміни того вихідного рівня автономних витрат, що його спричинили. Це поняття в макроекономічній теорії відоме як мультиплікаційний ефект.

Дж. Кейнс поставив безробіття в залежність від браку «ефективного попиту», а обсяг зайнятості — від рівня виробництва «національного доходу», тобто від сукупного ефективного попиту. Останній же має тенденцію до відставання, до неврівноваженості, що робить повну зайнятість за умов капіталізму явищем винятковим. Він не тільки наголошував на необхідності запобігти за допомогою держави «урізанню» заробітної плати як нібито основного засобу ліквідації безробіття, а й прямо казав, що «найрозумніша політика полягає, зрештою, у підтримуванні стійкого загального рівня грошової заробітної плати».

Дж. М. Кейнс був прихильником великої кількості грошей в обігу. Незважаючи на зростання цін на продукцію за цієї умови, так як збільшення грошової пропозиції буде сприяти, в тому числі, і зростанню заробітної плати та зайнятості. Бюджетний дефіцит, зростання грошової маси і інфляція, на його думку, є цілком прийнятною ціною за підтримання високого рівня зайнятості і стабільне підвищення рівня національного доходу.

Дж. Кейнс є основоположником концепції дефіцитного фінансування, або штучного накачування грошей в економіку, створення "нових грошей", яке є доповненням до загального потоку витрат і, тим самим, компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання національного доходу.

Основним стратегічним напрямом економічної політики держави, згідно Дж. Кейнсу, має стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимальному перетворенню заощаджень в капіталовкладення. Щоб подолати основну слабкість капіталістичної економіки - недостатню схильність до інвестування - держава зобов'язана не тільки створити найбільш сприятливі умови для інвестиційної діяльності підприємців (зниження норми відсотка, дефіцитне фінансування інфляційного зростання цін та ін.), але і взяти на себе функції безпосереднього інвестора.