Генезис економічних поглядів Дж.М. Кейнса як теоретика державного регулювання

Загалом, попит – це відношення між ціною блага і його кількістю, яку покупці хочуть і в змозі купити.

В економічному сенсі в  основі попиту лежить не просто потреба  або нужда в тому чи іншому блазі, а готовність і здатність платити за нього. Загальний попит покупців на благо знаходить своє відображення на кривій попиту.

Попит проявляється в обсязі попиту, що означає ту кількість  блага, яке було б куплено за деякою ціною за незмінності інших факторів, що впливають на попит.

Виділяють такі фактори, що впливають на обсяг попиту:

• ціна блага;
• ціни інших благ;
• доходи покупців;
• загальна кількість покупців даного блага;
• переважні смаки покупців;
• інфляційні очікування;
• економічна політика держави.

Відносячи попит до основних економічних показників, більшість  економістів називають його одним із центральних об’єктів дослідження в економічній теорії [12, c. 82].

У теорії Дж. Кейнса центральне місце відводиться принципу «ефективного попиту». Дж.М. Кейнс розглядає та досліджує цей аспект у своїй роботі «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей». Це пов’язано із тим, що однією з життєво важливих проблем високорозвиненою ринкової економіки є реалізація товарів, що виступає основним засобом забезпечення прибутків. Рішення даної проблеми, на думку Дж. Кейнса, необхідно шукати, перш за все, на стороні сукупного попиту, що забезпечує реалізацію ресурсів і товарів, визначає розміри суспільного виробництва, зайнятість та їх динаміку.

Дж. Кейнс показує, що кризові процеси в економіці обумовлені загальними умовами відтворення, які характеризуються недостатнім ефективним попитом. У зв'язку з цим він робить висновок про те, що умовою забезпечення реалізації виробленої продукції є досягнення ефективного попиту, в тому числі споживчого та інвестиційного, що можливо тільки при використанні різних важелів державного втручання, націлених на активізацію і стимулювання сукупного попиту (загальної купівельної спроможності) і дозволяють регулювати умови реалізації.

Держава, відзначає Дж. Кейнс, має виконувати компенсаційну функцію при нестачі попиту або його недостатної ефективності. Дж. Кейнс накладає сукупний попит на споживчий попит (С) та інвестиційний попит (I). Обсяг споживчого попиту, на його думку, залежить, з одного боку - від розміру, з іншого боку - від того, як витрачається сукупний грошовий дохід. Попит зростає при збільшенні доходів, проте стверджує, що оскільки витрачаються не всі гроші, збільшення витрат не дорівнює приросту доходу. Дж. Кейнс пояснює це тим, що при досягненні певного рівня добробуту, частина доходу відкладається у вигляді заощаджень. У результаті дохід розпадається на особисте споживання (С) та заощадження (S), дорівнює сумі їх витрат: С + S.

У зв'язку з цим Дж. Кейнс визначає, що ефективний попит являє собою сукупний дохід (виручку), який підприємці розраховують отримати (включаючи суми, які вони виплатять власникам інших факторів виробництва в якості доходів) у відповідності з рівнем поточної зайнятості, який вони вирішують надати.

Він ототожнює ефективний попит з усією виручкою, що включає  прибуток, заробітну плату, відсоток і ренту. Разом з тим Дж. Кейнс вважає «ефективним» такий попит, який дійсно пред'являється, а не є потенційним платоспроможним попитом, при якому досягається співвідношення попиту і пропозиції, що забезпечує отримання максимального прибутку [].

Саме тому, на його думку, критерієм підвищення ефективності попиту є збільшення частки заощаджень, які реально надходить  у виробництво  у формі інвестицій, приносять  прибуток, в порівнянні з розміром збереженої частки. Тут держава повинна  зіграти свою роль. Уряд за допомогою  інструментів державного регулювання, повинен впливати на розширення інвестиційного процесу, що дозволить активізувати та стимулювати сукупний попит, впливати на виробництво та пропозицію товарів і послуг.

Таким чином, основні компоненти сукупного попиту: споживання, інвестиції і державні витрати. Основні фактори, що впливають на сукупний попит: схильність до споживання, очікувана прибутковість капіталовкладень, перевага ліквідності.

Теорію Кейнса називають  теорією ефективного попиту, виділяючи, тим самим, головну ідею, яка полягає  в тому, щоб через активізацію  і стимулювання сукупного попиту (загальної купівельної спроможності) впливати на виробництво і пропозицію товарів та послуг, підвищити рівень зайнятості.

Значення теорії Кейнса полягає  не просто в перегляді традиційних  підходів до аналізу процесів економічного розвитку. Кейнс заклав загальнотеоретичні основи дослідження функціональних залежностей і взаємозв'язків  реальних економічних величин як агрегованих категорій, показав  їхній вплив на хід і тенденції  економічного розвитку.

 

 

2.2 Кейнсіанська  концепція мультиплікатора інвестицій  та зайнятості

 

 

У кейнсіанських і неокейнсіанських моделях економічної динаміки (економічного зростання) важливу роль відіграє концепція  мультиплікатора, що пов’язує приріст національного продукту з приростом інвестицій в економіку.

Поняття "мультиплікатор" (множник) було введено в економічну теорію в 1931 р. англійським економістом  Р. Каном і знайшло широке застосування в роботах Дж. Кейнса та його послідовників.

Мультиплікатор - коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни інвестицій. При цьому  сукупна пропозиція розглядається  як пасивний фактор і, отже, обсяг національного  виробництва змінюється під впливом  сукупного попиту[23, c. 102].

Кейнсіанська теорія визначення оптимального обсягу ВНП, при якому  економіка досягає стану рівноваги, показує, що при зростанні інвестицій зростання ВНП буде відбуватися в набагато більшому розмірі, ніж першо-початкові додаткові інвестиції.

Це пов'язано з тим, що інвестиції дають мультиплікаційний (наростаючий) ефект, тобто витрати  в одній сфері економіки призводять до розширення виробництва і зайнятості в інших. Цей розмножувальний, наростаючий  ефект у розмірі ВНП і називається мультиплікаційним ефектом.

Отже, мультиплікатор - це коефіцієнт мультиплікації, що показує в скільки разів зросте ВНП при збільшенні інвестицій.

У теорії Кейнса сутність мультиплікатора  трактують як коефіцієнт, або множник, котрий показує залежність зміни національного доходу від зміни інвестицій. Формула мультиплікатора (за Кейнсом) має вигляд:

 

k = Y/I                                  (2.1)

Рис. 2.1. Формула мультиплікатора інвестицій

де k — мультиплікатор, або коефіцієнт пропорційності;

Y — приріст національного доходу;

I — приріст інвестицій;

Дж.М. Кейнс математично та економічно зміг довести, що мультилікатор є функцією від психологічних схильностей населення: до споживання та заощадження. Передусім вчений довів, що числове значення мультиплікатора визначається граничною схильністю до споживання, тобто часткою витрат на споживання в будь-якій зміні доходу. Гранична схильність до споживання (c` = С / У) показує, як при збільшенні доходу, він буде розподілений між споживанням та заощадженнями.

За Дж.М. Кейнсом мультиплікатор інвестицій знаходиться у прямо пропорційній залежності від граничної схильності до споживання: чим більша гранична схильність до споживання, тим більший мультиплікатор інвестицій, тобто тим більше зросте національний дохід, при збільшенні інвестицій.

Дж.М. Кейнс стверджував, що зростання доходу супроводжуватиметься зростанням споживання в межах існуючої схильності до споживання. Та прослідкував тенденцію, що приріст доходу буде мати затухаючий мультиплікаційний ефект, що обумовлено дією основного психологічного закону: не весь дохід йде на споживання, частина його заощаджується і вилучається з цього процесу.

Дж.М. Кейнс звернув увагу, що є взаємозалежність між мультиплікатором зайнятості (k`) та мультиплікатором інвестицій (k). Тому стимулювання інвестиційної активності призводить до комплексних макроекономічних наслідків: збільшення інвестицій викликає не тільки приріст сукупного доходу, але й приріст сукупної зайнятості. [1, c. 862-866].

Розглянута модель мультиплікатора  є статичною, тобто вона показує миттєву дію інвестицій на величину ВНП. У моделях економічної динаміки, що розробляються представниками неокейнсіанського напрямку, враховується також повторюваність ефекту первинних інвестицій [17, c. 211].

 

2.3 Теорія заробітної  плати Дж. М.Кейнса

Велике значення в економічній теорії взагалі, й особливо в розгляді питань ринку праці, зайнятості та заробітної плати, мають праці Дж. Кейнса.

В неокласичної теорії зайнятість залежить від двох факторів: граничних витрат праці (фактор, що визначає пропозицію праці) і граничної продуктивності праці (фактор, що визначає попит на працю). При цьому обсяги попиту на працю визначаються граничним продуктом, виробленим останнім робочим, ціна якого і є справедливою ціною цього фактора виробництва.

На відміну від неокласики Дж.М. Кейнс поставив зайнятість та безробіття в безпосередню залежність не від змін заробітної плати, а від динаміки ефективного попиту. Він наголошував, що саме ефективний попит, а не пропозиція ресурсів (їх наявність, кількість, обмеженість) визначає рівень зайнятості та національного доходу. У випадку недостатності сукупного попиту (Z > D) існує неповне використання виробничих потужностей, внаслідок чого виникає циклічний спад і циклічне безробіття. [1, c. 856-858].

Основним постулатом кейнсіанства є положення про те, що в ринковій економіці не існує автоматичного  механізму, що забезпечує повну зайнятість. Навпаки, коливання безробіття та інфляції якраз обумовлені відсутністю синхронності в процесі прийняття основних економічних рішень, зокрема, щодо заощадженнь та інвестицій.

Проте Кейнс вважав більш  типовою для економіки ситуацію дефляційного розриву, коли величина сукупного попиту (сукупних витрат) виявляється менше величини сукупного доходу, що забезпечує повну зайнятість. Кейнс виходив з того, що ринковий механізм сам по собі не може забезпечити того обсягу ефективного сукупного попиту, який гарантує повну зайнятість населення і повне використання всіх інших факторів виробництва. Отже, Кейнс вважав головною проблемою ринкової економіки не інфляцію, а безробіття.

Розглянемо функцію пропозиції праці. Якщо класики вважали, що пропозиція праці є функцією реальної заробітної плати, то Кейнс і його прихильники  виходили з того, що пропозиція праці є функцією номінальної (тобто грошової) зарплати (в стані неповної зайнятості).

Кейнс, на відміну від  класиків, сумнівався в тому, що робітники, укладаючи трудові договори з  підприємцями, можуть впливати на величину своєї реальної заробітної плати  через зміну ставок номінальної  зарплати. Аналізуючи практику страйкової боротьби найманих робітників, він  зауважив, що вони борються насамперед за досягнення певних ставок номінальної  заробітної плати, категорично не допускають зниження цих ставок. Таким чином, Кейнс зробив висновок про те, що ставки зарплати є негнучкими, нееластичними у бік їх зниження. У цьому полягає ще одна принципова відмінність між двома теоріями.

У той же час Кейнс вважав, що в умовах повної зайнятості населення пропозиція праці стає зростаючою функцією реальної заробітної плати. 

У трактуванні попиту на працю Кейнс також істотно  розходився з класиками. Він поділяв  висновки теорії граничної продуктивності та погоджувався з її тезою про рівність реальної зарплати величині граничного продукту праці.

                              (2.2)

Рис. 2.2. Формула заробітної плати [7, c.75]

де W / P - реальна заробітна плата;

Υ '(Т ) - величина граничного продукту праці.

У той же час Кейнс не вважав, що крива граничної продуктивності праці характеризує динаміку попиту на працю. На його думку, представлена ​​в класичній моделі зворотна залежність між попитом на працю  і величиною реальної заробітної плати проявляється тільки на мікрорівні, але не на макрорівні. Справа в тому, що падіння заробітної плати в масштабі всієї економіки означатиме передусім значне скорочення сукупного споживчого попиту, що в свою чергу викличе зниження обсягу виробництва, а отже, і рівня зайнятості. Таким чином, Кейнс у своїй моделі не вводив агреговану функцію попиту на працю.

Отже, Кейнс і його прихильники вважали, що негнучкість, нееластичність ставок зарплати в бік їх зниження створюють серйозні перешкоди для досягнення рівноваги на ринку праці.

Особливої ​​гостроти набуває ця проблема у зв'язку з встановленням  державою під тиском профспілок мінімуму заробітної плати. Цей норматив позбавляє  зарплату її гнучкості й еластичності. Тому ринковий механізм самостійно не в змозі забезпечити досягнення рівноваги на ринку праці. В цих умовах необхідна активна політика державного регулювання ринку праці для досягнення повної зайнятості населення. Кейнс вважав, що державі значно простіше знижувати розміри реальної заробітної плати (завдяки політиці помірної інфляції), ніж прагнути до зниження номінальної заробітної плати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ВЧЕННЯ ДЖ.М. КЕЙНСА ДЛЯ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

 

Значення теорії Дж.М. Кейнса полягає не просто в перегляді традиційних підходів до аналізу процесів економічного розвитку. Дж. Кейнс заклав загальнотеоретичні засади дослідження функціональних залежностей і взаємозв'язків реальних економічних величин як агрегованих категорій, показав їх вплив на хід і тенденції економічного розвитку. Сучасна економічна теорія так чи інакше пов'язана з теорією методології Дж. Кейнса. Вона не може ігнорувати широке трактування предмета економічної науки, вплив на процеси економічного розвитку різноманітних умов і факторів.