Легкая промышленность

 

Зміст

 

Вступ	5
Розділ 1. Загальна характеристика легкої промисловості України	7
1.1. Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості	7
1.2. Загальний огляд легкої промисловості України	8
1.3. Техніко-економічні показники легкої промисловості	12
1.4. Проблеми розвитку та сучасний стан легкої промисловості України	17
Розділ 2. Планування економічних показників діяльності підприємства	21
2.1 Загальні  економічні показники	21
2.2 Розрахунок  складу, чисельності та заробітку  персоналу	24
2.3 Розрахунки  собівартості продукції	28
2.4 Розрахунок  ефективності виробництва продукції  та використання	33
Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності виробництва	36
3.1 Розрахунок  проектних показників виробництва	36
3.2 Порівняння  показників виробництва	42
Висновки	44
Список використаних джерел	47
Додатки	49

 

Вступ

 

Актуальність  роботи полягає в тому, що на сучасному етапі у зв'язку з переходом до ринкової економіки роль галузевих економічних розробок зберігається, оскільки регулювання розвитку й розміщення підприємств має велике значення і в умовах ринкової економіки. Формування споживчого ринку в Україні вимагає випуску висококонкурентної продукції, яка повною мірою відповідатиме платоспроможному попиту населення. Надзвичайно актуальним у виробництві товарів легкої промисловості є підвищення ефективності виробництва.

Чільне  місце посідають також техніко-економічні обгрунтування розвитку й розміщення окремих об'єктів господарства (як нових, так і старих, які необхідно  реконструювати). На сьогодні легка промисловість в Україні має занадто малі шанси стати лідером в виробництві текстильної продукції.

Об’єктом  планування виступає процес формування та підвищення економічної ефективності виробництва товарів народного споживання, а саме, легкої промисловості.

Предметом підвищення є показники діяльності підприємств легкої промисловості, які отримано у процесі вимірювання та управління ефективністю виробництва товарів легкої промисловості.

Мета  і задачі дослідження. Метою є  ознайомлення з особливостями розміщення легкої промисловості України, розвитком основних її галузей, вивченням проблем і перспектив розвитку галузі, планування економічних показників діяльності підприємства та заходів по підвищенню ефективності виробництва.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і розв’язувалися наступні задачі:

• визначити фактори впливу на ефективність виробництва;
• оцінити стан та тенденції виробництва товарів легкої промисловості в Україні, виявити проблеми та засоби їх вирішення;
• здійснити аналіз розміщення підприємств легкої промисловості, та факторів, шо на це впливають;
• проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності підприємств легкої промисловості.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи досліджень: статистичний та теоретичний аналіз наукових джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

 

 

Розділ 1

Загальна характеристика легка  промисловості України

 

 

1.1. Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості

 

До складу комплексу виробництв промислових  товарів народного споживання входять  легка, поліграфічна, медична і фарфоро-фаянсова промисловість, виробництво товарів  культурно-побутового і господарського призначення. Від виробничої діяльності підприємств цього комплексу  залежать умови життя і стан здоров'я  населення, задоволення його попиту на предмети споживання. Рівень розвитку й організації комплексу є  одним з показників народного  добробуту і важливою передумовою  гармонійного розвитку людини. Основою  об'єднання в комплекс зазначених виробництв є те. шо продукція усіх їх розрахована на єдиного споживача  — населення [17].

До однієї з провідних галузей комплексу належить легка промисловість. Галузь функціонує на основі різнобічних зв'язків з різними галузями народного господарства. Вона є значним споживачем сільськогосподарської та хімічної сировини, продукції машинобудування й металообробки і водночас — постачальником різних товарів. Вона істотно впливає на розвиток ринкових відносин у нашій державі [6].

Українська  легка промисловість сьогодні є  потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного  споживання. Вона забезпечує чималу кількість робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2,4% виробничих фондів [9].

Галузь  має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість  пов’язана з багатьма суміжними  галузями і обслуговує весь господарський  комплекс країни. Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій.

На сьогодні, в Україні діють 22 підприємства легкої промисловості, які знаходяться, здебільшого, у Київській області, також є осередки у Дніпропетровській, Чернігівськії, Чернівецькій, Львівській, Сумській, Луганській областіх (додаток Б).

• Київська область: Ферзь, ПП Руно, ТОВ СВ-Принт,  СПД (Lexon) , ПП Панасюк,ПП "Укрконтракт О" – ARTTEMA, ТМ Долесвіт, Дирекція "Дім побуту та торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", ПП Гармонія-текстиль, ТОВ Аля, ТОВ АЛЬТІКА СПЕКТР, ПП АЛЬТАІР, VM Margo, Sonel.
• Дніпропетровська область: ЧП Мега, Укрснабсоюз, ПП ТПП .
• Чернігівська область: ЧП «Спецодяг».
• Сумська область: Фабрика Ліні, ПП
• Чернівецька область: Торговий дім «Slanovskiy», Люкс текстиль.
• Львівська область: Контур-ЕКС, ТОВ.
• Луганська область: Домаший повар [19].

 

1.2. Загальний огляд легкої промисловості України

 

Легка промисловість  України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову  та інші галузі, підприємства яких у  розміщенні орієнтуються переважно  на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Основною  галуззю комплексу легкої промисловості  є текстильна, сировиною для якої є рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон та ін.) волокна. Залежно від сировини у текстильній промисловості виділяють лляну, шовкову, вовняну, бавовняну, а також трикотажну (виробництво полотна і в'язаних виробів з натуральних і хімічних волокон та хімічних комплексних ниток) підгалузі. Шкіряно-взуттєва та хутрова галузі легкої індустрії використовують як сировину природні шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіру та хутра. Природна сировина для легкої промисловості проходить первинну обробку, що здійснюється на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняно-очисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво і обробку. Після першої отримують прядиво, яке утворене однією або декількома нитками. З прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення тканин. Продуктивність цього сучасного виробництва у 8-10 разів більша, ніж ткацького [11].

Текстильна  промисловість України почала розвиватися  ще до Першої світової війни, проте  більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі  підприємства було реконструйовано  і збудовано нові у Києві, Полтаві, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславської (Київська обл.) суконних фабрик.

У віддаленій перспективі реконструкцію підприємств  здійснюватимуть з метою перетворення їх в монтажні виробництва. З метою вдосконалення розміщення галузі слід передбачити будівництво нових підприємств легкої промисловості там, де коефіцієнт концентрації виробництва становить менше 0,5 - Харківській, Волинській, Рівненській областях, в Криму [10].

Бавовняна промисловість для виробництва  тканин є першою серед галузей  текстильної промисловості. На неї  припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від  сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй  структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних  волокон [8].

Вовняна промисловість — одна з найстаріших  підгалузей текстильної промисловості. Вона виробляє 8,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну [15].

Лляна промисловість  України розвивається на власній  сировині. Вона випускає 11,3 % тканин країни на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові — канатний завод. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина — експортується.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20,5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення. Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Частину продукції експортують.

Трикотажна  промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції. Вона має значну власну сировинну базу. Однак обсяги виробництва продукції цієї галузі скоротилися більш ніж у 50 разів [13].

Швейна  промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину.

Хутрова промисловість - галузь легкої промиловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хут-ряні і зубні внроби. Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них [16].

Розвиток  і функціонування усіх виробничо-територіальннх ланок лег-кої промисловості здійснюється у результаті взаємодії різних соціально-економічних  і природних чинників. До них належать: концентрація населення (споживачів) і  трудових ресурсів у межах відповідних територій, масштаби і структура споживання готової продукції, науково-технічний прогресс, наявність сировинних ресурсів і раціональність їх ввозу з інших регіонів і країн.

Легка промисловість  має особливості, які треба враховувати  під час розв'язання питання її розвитку і розміщення.

По-перше, у зв'язку з специфікою технологічних  операцій у складі працівників легкої промисловості переважають жінки. У цілому в галузі частка жіночої  праці становить понад 85%. Ця особливість дає можливість створити нові робочі місця, зокрема для жінок, краще використовувати трудові ресурси районів.

По-друге, функціонування значної частини  підприємств легкої промисловості  залежить від поставок сировини із-за меж України. Майже 70% сировини, шо переробляє тепер галузь — привозна, близько 45% її надходить з республік колишнього СРСР і 25% — по імпорту з інших країн. Завозяться в Україну бавовна, вовна, тканини, хімічні нитки і волокна, каучук, барвники та інша продукція хімічного синтезу [17].

 

1.3. Техніко-економічні показники роботи легкої промисловості України в 2010 р.

 

У легкій промисловості, як і в інших галузях  економіки України, впродовж 2010 р. на фоні попереднього року спостерігалися позитивні тенденції розвитку, зокрема, стабілізація її роботи, нарощування  обсягів виробництва продукції, поступове надолуження минулорічного  спаду, зумовленого кризовими явищами  в економіці та поглибленням системних  проблем галузі.