Лекции по "Региональная єкономика"

Для виробництва 1 т цукру потрібно 9—10 т цукрових буряків. Перевезення сировини залізницею на 1 км у 6—7 разів обходиться дорожче, ніж перевезення відповідної кількості цукру. Враховуючи низьку транспортабельність цієї сировини, а також те, що вона швидко псується, підприємства з переробки цукрових буряків — цукрові заводи розміщуються поблизу цукробурякових плантацій. Цукрові заводи разом з сировинними базами становлять елементарні агропромислові утворення.

68. Сучасні проблеми і перспективи розвитку с/г України.

За останні  роки у с/г в-ві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних  ресурсів, знизилася родючість грунтів, поглибився дисбаланс між галузями рос-линництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби до-сягло критичної межі при значному зниженні його продук-тивності. Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних по-треб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. По-ряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висо-кокваліфікованими кадрами. У перспективі з метою подолан-ня кризових явищ в агропромисловому комплексі України по-ряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розви-тку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилен-ня державного регулювання щодо фінансового стану підпри-ємств. Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропроми-слового в-ва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання с/г продукції. У найближ-чій перспективі будуть здійснені ефективні заходи щодо охо-рони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землероб-ства. Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного збільшення обсягів їх в-ва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях 
розвитку сільського господарства практично вичерпався. То-му у подальшому він може здійснюватися лише на основі ши-рокомасштабного впровадження енерго- та  ресурсозберігаю-чих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.

69.Соціальний комплекс України, його суть, г-ва структура і регіональні особливості розміщення.

До складу СК входять соц сфера(сфера послуг) та виробництво товарів народного  споживання(насамперед легка промисловість).

У зростанні  життєвого рівня населення велика роль належить соц сфері, яку становлять: житлове і комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, система побутового обслуговування населення, освіта, культура і мистецтво, охорона здоров’я, фізична культура і спорт. За своїм призначення всі вони істотно впливають на вирішення основних соц-ек завдань. Основне значення соц сфери полягає в тому, що весь комплекс її галузей забезпечує зростання рівня споживання та вдосконалення його структури.

Роль СК у  сусп розвитку визначається 2 головними функціями:1)завдяки його функціонуванню ств комплекс життєвих благ, необхідних для нормального розширенного відтворення робочої сили;2)заклади і підприємства цього комплексу забезпечують підвищення рівня життя членів суспільства.

Соц сфера складається з 2 комплексів:соц-культурного і матеріально-побутового. Соц-культурний комплекс включає галузі, пов’язані із відтворенням головної продуктивної сили сусп, відновленням її працездатності і зміцненням здоров’я, з формуванням людського капіталу.

Освіта. Забезпечує підвищення загального рівня знань і культури населення. Дошкільні заклади: наприкінці 1997р в Україні налічувалось понад 18тис постійних дошкільних закладів, у яких перебувало близько 1,2млн дітей. Основним видом навчально-виховних закладів є середня загальноосвітня школа 3 ступенів. На поч 1999/2000 навчального року в Україні функціонувало 21,9тис шкіл, у яких навчалося понад 7млн учнів. Активно розвиваються новф види навчальних завдадів – гімназії, ліцеї та колегіуми. У 1998р в Україні функціонувало 224 гімназії, 206 ліцеїв, у тому числі 20 колегіумів, де навалось понад 200тис учнів. У 1998р в Україні працювало 246 вечірніх(змінних) шкіл, у яких навчалися майже 140тис учнів. Розгалуженою є мережа дитячих музичних шкіл, а також мистецьких, художніх та хореографічних шкіл, у яких навчається більш як 300тис учнів. Вища освіта України представлена 660 навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації, в яких навчається близько 526тис студентів, з них на денному відділенні – близько 400тис. Крім того, в Україні функціонує 280 вищих закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, в яких навчається більш, ніж 1,1млн студентів. Педагогічні та медичні освітні заклади розміщені рівномірно по території України. Найбільше закладів вищої освіти, зокрема ІІІ-IV рівнів акредитації, сконцентровано в Харкові, Києві, Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Львові.

Культура. До цього комплексу входять підприємства, що виробляють товари культурного та інформаційного призначення, самі об’єкти культури  і мистецтва установи і організації засобів масової інформації. Наймасовішим закладом культури України є бібліотеки, кількість яких у 1997р становила більше, ніж 21,5тис. Своєрідними центрами культурного відпочинку населення є клубні установи, яких на кінець 1997р налічувалось понад 21тис, у тому числі у сільській місцевості – 18тис. Кінообслуговування в Україні представлено 10,8тис кіноустановок з платним показом , а кількість відвідувань кіносеансів за рік перевищує 7млн. Їз заг кількості музеїв – 118 краєзнавчих, 119 історії і археології, 59 мистецтвознавства, 42 літературних. Кількість театрів в Україні зростає. У 1997р в країні функціонувало 130 професійних театрів, у тому числі оперети та балету – 7, драми та музичної комедії – 85, дитячих та юного глядача – 38. найбільше професійних театрів функціонує у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві та АР Крим, а державних музеїв – у Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Харкові, Чернігові, Донецьку.

Охорона здоров’я.  Включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та ін медичні установи, різні види соц забезпечення, відпочинку і фізичної культури. В Україні налічується 3,4тис лікарняних закладів. Найвищий рівень забезпеченості населення лікарнями в Києві, АР Крим, а Одеській, Львівській і Харківській областях. В Україні діє значна кількість спортивних споруд, спортивних організацій, товариств, клубів тощо. Кількість стадіонів становить понад 1тис, спортивних залів – 15тис, футбольних полів – 20тис. Найбільшого поширення набули ігрові види спорту, в яких укр спортсмени мають євр і світову славу,- футбол, баскетбол, волейбол тощо.

У СК важливе  місце посідає рекреаційне господарство, до якого належать санаторії, курорти і пансіони, будинки і бази відпочинку, санаторії-профілакторії, туристичні бази тощо. У його структурі переважають лікувально-оздоровчі заклади. Найбільше рекреаційних закладів у Криму, Карпатах та узбережжі Чорного і Азовського морів.

Важливу роль в  СК відіграють побутові послуги(житлово-комунальні, побутового обслуговування, торгівлі і громадського харчування тощо), які сприяють збільшеню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культурного побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домашнього господарства. Весь житловий фонд в Україні перевищує 10000млн м² заг площі житла, у тому числі держ, колективний фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів становить 292млн м², а решта – знаходиться у приватній власності громадян.  Краща забезпеченість населення житло у міських поселеннях луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Черкаської обл., а в сільській місцевості – у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпропетровській обл.. Поліпшується якість як жилих, так і допоміжних приміщень. З’вилося більше жилих кварталів та суспільних центрів, які мають виразні архітектурні рішення. За рівнем благоустрою жилі приміщення в міських поселень і сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячим водопостачанням, ваннами. Обсяг житлового будівництва в останні роки знизився. За останні роки структура в-ва основних видів побутових послуг в Укр поступово приводиться у відповідність до структурних змін в потребах населення. У загальному обсязі побутових послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги, ремонт і технічні обслуговування транспортних засобів, ремонт і будівництва житла, пошиття одягу, ремонт радіотелевізійної апаратури тощо. Найвищий показник щодо наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Київську та південні обл. Укр. Складовою Ск є комплекс торгівлі і громадського харчування, що задовольняє перш за все особисті потреби населення. Торгівля поділяється на оптову і роздрібну. Під-ства оптової торгівлі закуповують у виробників великі партії товарів і тому концентруються у великих містах і промислових центрах. Крамниці роздрібної торгівлі продають товари безпосередньо кожній людині. За останні роки їх мережа різко зросла. Найвищі показники роздрібного товарообороту на одну людину х – ний для міста Києва, АРК, Донецької, Харківської. Запорізької, Одеської і Львівської обл.. Головним джерелом товарних ресурсів є промисловість. Останнім часом зросла мережа громадського харчування, особливо швидкого обслуговування. Важливе соціально-ек. значення набуває транспорт, в якому переважає питома вага послуг автомобільного та повітряного пасажирського транспорту й стійкого зниження залізничного і водного. В Укр. функціонує широка мережа (понад 17 тис.) під-ств зв’язку та їх відділення. Комплекс зв’язку включає всі види зв’язку, радіомовлення і телебачення. В перспективі слід розвивати телефонний зв’язок в першу чергу в сільській місцевості, підвищувати рівень автоматизації, запроваджувати більш досконалу апаратуру, електронну та сортувальну техніку. Все це сприятиме не лише збільненню обсягу та асортименту послуг, а й підвищенню їх якості.

70Легка промисловість України, її значення, галузева структура, принципи розміщення і центри основних галузей.

Серед галузей  промисловості, які забезпечують виробництво  товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій. Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини. Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Найбільш потужні бавовняні підприємства знаходяться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий комбінат). Вовняна промисловість представлена первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин та виробів. Підприємства галузі розташовані у Чернігові, Харкові, Києві, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, Черкасах, Богуславі, містах Чернівецької та Закарпатської областей. Лляна промисловість України розвивається на власній сировині. Підприємства — основні виробники лляної продукції зосереджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові — канатний завод. Шовкова промисловість України, що значною мірою пов'язана з виробництвом хімічних волокон і виробляє близько 8,8% тканин, зосереджена у Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську.Трикотажна промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції. Підприємства цієї галузі розміщені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та інших містах. Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську. Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах. Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства працюють у Харкові, Львові, Одесі, Балті, Краснограді, Жмеринці, Тисмениці.

71.Текстильна промисловість України, її значення, г-ва структура, принципи розміщення і центри основних галузей. Найважливіша галузь легкої промисловості – текстильна промисловість. До текстильної промисловості належать первинна обробка текстильної сировини, бавовняна, лляна, вовняна. Шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітко-в’язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяна-повстяна підгалузі. На бавовняну промисловість припадає 50,1% всіх тканин, що виробляються. Для неї х-не віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Основні бавовняні під-ства розміщені у Херсоні і Тернополі(бавовняні комбінати), Донецьку(бавовняно-прядильний комбінат), Нововолинську, Чернівцях, Києві, Івано-Франківську. Вовняна промисловість виробляє 7% усіх тканин України. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах,Кременчуці, Луганську, Чернігові. Шовкова промисловість виробляє 20,5% усіх тканин України. Вона зосереджена у Києві і Черкасах, де випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську. Лляна промисловість випускає 7,3% тканин країни на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Корост енській і Марчихіно-Будській фабриках. Майже всю продукцію конопляно-джутової промисловості випускають Одеська джутова фабрика і Харківська канатний завод, повністю задовольняючи потреби країни. Найбільші трикотажні під-ства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі,Чернівцях, Дніпропетровську.

72.Транспортний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення.

Транспорт – одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального вир-ва, яка забезпечує виробничі й не-виробничі потреби н/г і насел в усіх видах перевезень. Велике значення має транспорт для зв’язку між галузями н/г, між міс-том і селом, між окремими районами країни. Транспорт спри-яє суспільному ТПП, є активним фактором формування еко-номінчої спеціалізації гос-в окремих районів, неможливої без обміну продукцією.

За призначенням виділяють танспорт: згального корис-тування (для перевезення готової продукції, задоволення пот-реб насел. у  просторовому переміщ), відомчий (внутрішньо-виробничий, внутрішньобудівельний,  внутрішньогосподарсь-кий, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий) і трансорт особистого призначення.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізнич-ний, автомобільний, в’ючний), водний (морсьий, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний.

Пасажирський транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт — галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпо-середньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є чет-вертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він достав-лений до споживача.