Міжнародні торгові біржі. Світовий ринок кави, чаю та какао. Позитивні та негативні наслідки вступу України до СОТ

Міжнародна угода з кави (International Coffee Agreement). Через погіршення умов торгівлі для виробників кави протягом перших десятиліть після Другої світової війни виникла потреба у стабілізації світового ринку кави. Міжнародна угода з кави була укладена у рамках ООН. Країни-експортери взяли зобов'язання дотримуватись експортних квот, тоді як країни-імпортери зобов'язалися дотримуватись мінімальних цін на каву (importing countries accepted a floor on coffee prices). Країни — члени угоди також зобов'язалися обмежити закупівлі кави у тих країнах, що не приєдналися до угоди.

Міжнародні аукціони

В "Большом энциклопедическом словаре" (1998 р., с. 181) наведено таке тлумачення терміна "аукціон": "Аукціон (від лат. auctio -продаж з публічних торгів), спосіб продажу товарів, за якого товар (або його зразки) попередньо виставляються для огляду. У формі аукціону продаються також нерухомість, здійснюється примусовий

продаж майна неплатоспроможних боржників та ін. Звичайно на аукціоні встановлюється стартова ціна".

В "Oxford Paperback Encyclopedia" (1998 р., с. 98) це явище пояснюється так: "Торги (sale), звичайно публічні, на яких вироби (articles) або худоба (live stock) продаються покупцеві, що запропонував найвищу ціну (to the highest bidder). Продавцем може встановлюватися резервна ціна (reserve price), нижче якої товар не може продаватися. Твори мистецтва (works of art), антикваріат (antiquities), будинки (houses), товари міжнародного ринку (commodities) та іноземна валюта (foreing currencies) можуть продаватися на аукціоні".

На міжнародних аукціонах торгують партіями товарів та/або окремими предметами. Найчастіше на них реалізують хутро, вовну, тютюн, чай, коней, антикваріат, діаманти тощо.

Відомі такі основні види аукціонів:

•  валютний, об'єкт якого — обов'язкові валютні відрахування, що мають чи мали місце у певних країнах;

•  вексельний, на якому відбувається розпродаж короткострокових казначейських векселів;

•  груповий, на якому замовлення накопичуються, а потім один-два рази протягом дня "викидаються" до торговельної зали, де продаються під контролем уповноваженого брокера або працівника фірми). Цей аукціон ще має назву залпового;

•  подвійний — торги, де між собою конкурують як продавці, так і покупці, ціна встановлюється внаслідок рівноваги попиту і пропозиції, коли кількість продавців при ціні, що склалася на аукціоні, дорівнює кількості покупців;

•  закритий, на якому всі покупці пропонують ціни одночасно (як правило, письмово), товар купує той із них, хто запропонував найвищу ціну;

• золотий, об'єктом продажу якого є золото;

•  англійський (класичний), на якому товар продається покупцеві, що запропонував найвищу ціну;

• голландський, що проводиться з благодійною метою. Стартова ціна знижується доти, доки найщедріший продавець-меценат не дасть згоди на мінімальну ціну оголошеного лота. Аукціони, як правило, проводяться спеціально створеними юридичними особами. Від бірж аукціони відрізняються тим, що весь товар, призначений для продажу, є на складах або в торговельному залі аукціонного закладу.

Маклери (аукціоністи) у своїй професійній діяльності пов'язані спеціальною клятвою. Окремі аукціони передбачають, щоб покупці діяли лише через маклерів.

Для участі в аукціоні зазвичай вимагається завдаток. Проданий на аукціоні товар покупець має негайно забрати після закінчення торгів.

Міжнародні ярмарки

В "Большом энциклопедическом словаре" (1998 р., с. 1432) наведено таке тлумачення ярмарку: "Ярмарок (від нім. Jahrmarkt — щорічний ринок) — торги, ринки товарів, які періодично організовуються у встановленому місці. Відігравали важливу роль в економічному житті Західної Європи у середні віки. З розвитком ринкових відносин ярмарки з центрів привозу великих партій наявного товару перетворюються на ярмарки зразків, ярмарки-виставки. У Росії в середині XIX ст. було 6,5 тис. ярмарків, на початку XX ст. — 18,5 тис. Найбільші ярмарки — Нижньогородська, Ірбітська. Ярмарки бувають: всесвітні, міжнародні, регіональні, національні і місцеві. Найбільші сучасні міжнародні ярмарки: в Мілані, Парижі, Ліоні, Ганновері, Лейпцигу, Познані, Загребі, Пловдиві, Торонто, Ізмірі, Дамаску".

У "The Penguin Dictionary of Human Geography" (1997 p., с 1671) дається таке тлумачення ярмарків: "Періодичні збори для продажу товарів, часто з виставами (side-shows) і розвагами (entertainments). Певний вид товару (a certain kind of merchandise) часто асоціювався з конкретним ярмарком, наприклад, ярмарком сиру. Припускають, що ярмарки походять від зборів людей в доісторичні часи, а згодом від релігійних зборів у священних місцях (holy shrines) або від кульмінацій святкування святого (feast of saint). За часів середньовіччя ярмарки часто відбувалися на церковних подвір'ях у дні святих (on saints' day)".

Англійське слово fair (ярмарок) має латинське походження. У римлян слово fereae означало свято. У давнину на ярмарках відбувався і бартерний обмін товарами.

Міжнародні ярмарки є місцем демонстрації товарів, призначених переважно для експорту. Ярмарки виконують роль "свахи" і однією з найголовніших їх функцій є організація контактів між потенціальними експортерами та імпортерами.

На відміну від контрактів, укладених на міжнародних біржах і аукціонах, контракти, укладені на міжнародних ярмарках, не мають специфічних особливостей, їх зміст визначається продавцями і покупцями самостійно. Угоди укладаються здебільшого вже після закінчення ярмарків.

Окрім контактної іншою важливою функцією ярмарків є рекламна. Отже, ярмарок є саме тим місцем, де і на людей можна подивитися, і себе показати, що на мові економістів означає — зібрати оферти. Функції, схожі з ярмарковими, виконують і міжнародні виставки.

Коротко зупинимося на найголовніших особливостях ярмаркової справи в окремих європейських країнах. У ФРН ярмарки проводять переважно спеціалізовані товариства, ярмарково-організаційна діяльність є для них основною. Товариства належать державі або комунам. Має місце тісне співробітництво між організаторами, учасниками та відвідувачами ярмарку.

Ярмарки ФРН мають велике значення в Європі. Серед європейських ярмарків одним з основних є Лейпцизький. У часи "холодної війни" та поділу Європи цей ярмарок відіграв унікальну роль у розвиткові торговельних зв'язків між Сходом і Заходом. У ярмарковому житті Лейпцига протягом періоду, що розпочався після об'єднання обох Німеччин, відбулися певні зміни — замість гігантських універсальних виставок почали проводити невеликі спеціалізовані виставки, що орієнтуються на задоволення потреб ринку.

Всесвітньо відомий і Мюнхенський ярмарок. Це своєрідна глобальна виставка промисловості. Щороку на ярмарку відбувається два десятки виставок, у яких беруть участь учасники і відвідувачі з багатьох країн світу.

Берлінський ярмарок посідає провідні позиції в Європі у таких галузях, як сільське господарство, туризм, радіоелектроніка. Ярмарок приваблює передусім країни Східної Європи та Скандинавії. Зростає престиж ярмарку і в інших галузях — будівництві, електротехніці, автомобілебудуванні, санітарній техніці, водопостачанні й охороні водойм, виробництві офісного обладнання та авіакосмічній промисловості.

У Франції ярмаркова інфраструктура зосереджена переважно у Парижі і належить Торговельно-промисловій палаті. Як і у ФРН, у

Франції ярмарки проводять спеціалізовані товариства. У провінціях такі товариства часто є власниками матеріально-технічної бази для організації ярмарків і виставок. Більшість галузевих і спеціалізованих ярмарків відбувається у столиці Франції.

Італійські агентства з проведення ярмарків належать промисловим об'єднанням або перебувають у приватній власності. Найбільший ярмарок Італії — Міланський, він здає в оренду павільйони або є організатором виставок. Ярмарок має 20 представництв за кордоном. ЗО % зовнішньої торгівлі Італії забезпечується завдяки ярмаркам, у тому числі близько 20 % — завдяки Міланському.

"Рід" і "Бленхейм" є найбільшими  ярмарковими компаніями Великобританії, їх діяльність поширюється і  за межі країни. Ярмаркова інфраструктура  країни належить переважно комунальним організаціям. Невеликі приватні компанії організовують основну кількість ярмарків.

В Іспанії тривалий час провідним був Барселонський ярмарок, нині лідерство перейшло до Мадридського, який має два десятки зарубіжних представництв. У країні взято курс на підвищення якості ярмаркової справи і проведення невеликих ярмарків.

Ярмарковим центром країн Бенілюксу є Утрехт. До цього нідерландського міста зручно діставатися транспортом, а матеріально-технічна база дає змогу проводити щороку 40-50 галузевих ярмарків (є великі площі для організації торгівлі непродовольчими і споживчими товарами).

Найбільшим у Скандинавії виставковим центром і місцем для проведення конференцій є Копенгагенський виставковий центр "Белла-сентрет", де щороку відбувається 30 заходів. Постійно діють виставки одягу, взуття, меблів, конторського обладнання. У спеціальному готелі можуть розміщуватися офіси іноземних фірм. Щороку центр відвідує понад 700 тис. чол.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Світовий ринок кави, чаю, какао та прянощів

Світовий ринок кави

Кава (пол. Kawa — назва провінції Каффа у Ефіопії) — це напій, що його виготовляють зі смажених плодів (бобів) кавового дерева. Стародавній напій, який має багату історію. За деякими оцінками, кавовий напій є другою за об'ємами споживання речовиною на Землі після води. Споживання кави вже давно набуло ознак окремої культури, оспіваної митцями різних епох. Містить у своєму складі кофеїн.

Історія походження кави як напою йде корінням в глибоку старовину. Вона оповита численними легендами і вигадками. Існують сміливі припущення про те, що людина і кава зв′язані між собою вже близько 2,8 мільйонів років. Вони засновані на тому, що останки як найдавнішої людини і сліди його проживання знайдені в Східній Африці, в районі, що є батьківщиною дикої кави.

Слід особливо підкреслити той факт, що кава виростає в дикому вигляді тільки в Ефіопії, де вона раніше людиною не оброблялася, оскільки тут кава не вживалася. Навіть після її "одомашнення" в Йемені ефіопи довгий час дотримували заборони на вживання кавового напою, накладений християнською церквою, що відкидали цей магометанський винахід.

Експерти на ринку кави світі часто посилаються на так званий "кавовий парадокс". Він полягає у тому, що при настанні кавової кризи країнам-виробникам стає притаманна тенденція до зниження цін, зниження доходів виробника і прибутків з важливими наслідками, для доходів від експорту кави провідних країн-експортерів і життя мільйонів людей у країнах, що розвиваються. Кавовий "бум", в свою чергу, у країнах-споживачах відображається у зростанні роздрібних продажів і прибутку для роздрібних торговців кави . А внаслідок цього збільшується розрив між цінами і виробника і споживача.

На світовий ринок кави постачають понад 50 країн. Всього щорічно виробляється близько 4,5 млн.т кавового зерна. Велику роль відіграє ця культура в економіці латиноамериканських країн. Після Бразилії найбільшими виробниками кави є Колумбія, Гватемала, Сальвадор. На частку кави в експорті Колумбії припадає близько 60%.

Значний сегмент світового ринку займає кава, що вирощується в Бразилії. Сьогодні ця країна надає великий вибір сортів, які мають свої відмінні риси: мають м’який, приємний смак і ніжний захід.

Однак є й недоліки - більшість видів вирощуваних тут зерен страждають відсутністю кислинки й вираженого аромату. Бразильську каву найчастіше використають для створення змішаних сортів. Бразилія є, безсумнівно, найбільшим постачальником кави в зернах в світовій економіці, хоча таких країн, як В'єтнам, Індія і Мексика, набирає силу в останні роки.

Одним з найбільших постачальників високоякісної кави є Колумбія, що має сприятливі кліматичні умови для вирощування кавових дерев й одержання багатого врожаю. Зерна, зібрані в Колумбії, мають всі якості відмінної високогірної кави: насичений смак з ледве солодкуватим горіховим відтінком, тонкою кислинкою, злегка вираженими фруктовими нотками й легким ароматом, що нагадує вино. Колумбійська кава ідеальна для приготування чорної кави або капуччино. Її смак легко запам’ятовується. Незважаючи на високу вартість, колумбійські сорти кави знайшли шанувальників у багатьох країнах світу.

У Мексику кава була завезена на початку 19 століття, а сьогодні мексиканці випивають більшу частину кави, виготовленої в країні.

Сорти, вироблені в Мексиці, відрізняються пряним ароматом і вираженим кислуватим присмаком. Незвичайна кислинка не всім припадає по смаку, але мексиканська кава має своїх шанувальників, які цінують у ній легкий, ніжний смак, приємний аромат і виражену тонізуючу дію на організм. Деякі сорти відрізняються ванільними й карамельними відтінками, що дозволяє готувати на їхній основі коктейлі з використанням лікерів або коньяку, а також змішувати із сиропом, корицею й додавати збиті вершки.

В 17 столітті голландці почали вирощувати кавові дерева на острові Ява. І з тих пір яванска кава експортується в багато країн світу. Зрозуміло, за минулі сторіччя технологія вирощування й виробництва змінилися, що дозволило покращити якість зерен і створити нові сорти. Сьогодні кава, вирощувана на острові, займає гідне місце на світовому ринку.

Яванска кава ідеально сполучається з вершками, молоком або шоколадом. До неї краще подавати тістечка, цукерки або інші солодощі, які дозволять якнаповніше відтінити смак напою. А от сир і фрукти навряд чи будуть вдалим доповненням до цього сорту кави.