Оценка экономической эффективности финансово-хозяйственной деятельности предприятия

Дипломна робота складається  із вступу, чотирьох розділів, висновку й бібліографічного списку. Робота містить 131 сторінку тексту, теоретичні й методичні положення ілюструються 18 рисунками, 36 таблицями й 5 додатками. Бібліографічний список містить 60 джерел.

Ключові слова: Аналіз, ЕФЕКТИВНІСТЬ, Оцінка ефективності, ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, Фінансові ресурси, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ПРИБУТКОВІСТЬ, СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ, ПЛАНУВАННЯ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ

ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Поняття  та основні чинники ефективності  фінансово-господарчої діяльності  підприємства

 

Показники економічної  ефективності є найважливішим інструментом реалізації економічної політики підприємства і ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень, оптимізації витрат ресурсів, удосконалення цінової політики і підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Сучасні ринкові умови  господарювання потребують від підприємств підвищення ефективності фінансово-господарчої діяльності, конкурентно-здатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління діяльністю, активізації підприємництва. В умовах ринку для забезпечення економічного розвитку підприємства змушені постійно контролювати і підвищувати економічну ефективність своєї діяльності.

Поняття ефективності як економічної категорії достатньо  досліджувалось у вітчизняній і  в зарубіжній економічній літературі, проте до цього часу немає однозначного чіткого трактування економічної сутності даної категорії та єдиних критеріїв, за якими вона може бути оцінена кількісно і якісно. Значною мірою це пояснюється складністю і багатогранністю категорії ефективност.

З поглибленням досліджень категорії «ефективність» змінювались  підходи щодо її визначення та оцінки. Так, якщо роботи науковців кінця  ХІХ початку ХХ століття присвячувались пошуку шляхів ефективного виробництва  на рівні виконавців виробничих процесів, поступово акценти зміщувались у бік управління ефективністю на рівні організації та економічної системи.

Загальне поняття ефективності є достатньо широким і вживається в найрізноманітніших сферах. Як свідчать результати досліджень, в різних галузях і сферах виробництва методологія кількісного виміру рівня ефективності базується на зіставленні результатів і витрат. Проте, такі показники мають різні форми представлення, повноти і точність виміру. Звідси випливає можливість неадекватної оцінки ефективності об’єктів, що призводить до ухвалення необґрунтованих рішень.

Як зазначає Чаюн І.О., ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства – це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами від господарської діяльності та витраченими на її досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (фінансово-спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності господарської діяльності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити [56, с.78].

Фактично визначення ефективності фінансово-господарської  діяльності підприємства полягає в  оцінці її результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об’єктивної оцінки ефективності господарської діяльності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати.

В економічній літературі запропоновано безліч концептуальних підходів до оцінки економічної ефективності господарської діяльності.

В економічній літературі, як термін, «ефективність» зустрічається ще у працях Вільяма Петі (1623-1687) – одного з фундаторів класичної політекономії, а також глави школи фізіократів Франсуа Кене (1694-1774). Проте, в працях цих економістів ефективність прирівнюється до  результативності та не розглядається як самостійне економічне поняття. Ефективність тут використовується для оцінки тих або інших урядових або окремих заходів залежно від того, сприяли вони чи ні пожвавленню економічного життя [2].

Пізніше термін ефективність можна зустріти в працях Давида Ріккардо (1772-1823), який визначає ефективність як співвідношення результату до певного  виду витрат. З цієї миті «ефективність» набуває такого специфічного значення, яке було важливим з точки зору економіки під час оцінки певних дій. Таким чином, з того часу поняття «ефективність» набуває статусу економічної категорії та використовується як основна в багатьох теоріях управління. Давид Ріккардо по суті заклав основу першого підходу до сутності економічної ефективності – ефективність як співвідношення результату та витрат на його досягнення.

І.Н. Герчикова пропонує рахувати ефективність щодо реальних витрат виробництва. При цьому, вона вважає, що ефективність слід визначати по рентабельності активів, по рентабельності власного капіталу і позикового капіталу [19].

А.Д. Шеремет і Р.С. Сайфулін пропонують визначати ефективність авансованих ресурсів і ефективність спожитих ресурсів, а також оборотність і рентабельність коштів або їх джерел [59].

О.В. Ефімова приходить  до висновку, що ефективність доцільно визначати по рентабельності використаного  капіталу, причому у разі залучення позикових засобів треба враховувати також фінансові витрати (відсотки). Прибуток для визначення рентабельності слід брати ту той, що залишається у розпорядженні підприємства, тобто чистий [24].

А. Лоулорол вважає, що ефективність є всезагальним економічним показником, який інтегрує у собі вплив усієї різноманітності чинників і перебіг усіх бізнес-процесів. Він побудував аналіз за п'ятьма такими напрямами – цілі діяльності, коефіцієнт корисної дії компанії, корпоративна ефективність, порівнянність результатів, прогресивність зміни тенденцій [27].

Загальна схема аналізу ефективності та побудови системи аналітичних показників за Лоулоролом має такий вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1 Схема аналізу  ефективності за Лоулоролом

Г. Шмален одним з основних критеріїв оцінки діяльності підприємства в умовах ринкової економіки вважає економічність. Під економічністю автор розуміє отримання певного результату при найменших витратах або заданому об’ємі витрат. Основними показниками діяльності підприємства в ринкових умовах Г. Шмален називає фінансову стійкість і прибуток (рентабельність). Причому, під останньою він розуміє рентабельність власного капіталу і рентабельність всього капіталу, вкладеного в підприємство.

Приведені вище пропозиції визначати ефективність оборотності  капіталу або щодо витрат виробництва (І.Н. Герчикова), або на основі чистого  прибутку (О.В. Ефімова), або щодо спожитих ресурсів (А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін) – ми вважаємо частковими, такими, що не відображають основної мети діяльності підприємства або що відображають її неповно. Ці пропозиції можна застосовувати при оцінці ефективності використання окремих складових елементів капіталу, виробничих площ і устаткування, грошових коштів і т.п. На нашу думку, для формування загального висновку про ефективність роботи підприємства доцільно використовувати комплексну систему показників, яка поєднує всі названі підходи.

Італійський економіст  В. Парето вважає, що «економічна ефективність господарської системи – це стан, при якому неможливо збільшити міру задоволення потреб хоча б однієї людини, не погіршуючи при цьому положення іншого члена суспільства». Інакше кажучи, розподіл ресурсів вважається неефективним, якщо існує можливість виробляти більшу кількість якого-небудь товару або послуг при наявних ресурсах без скорочення випуску інших товарів або послуг [53, с.119].

Представляється, що це визначення відбиває момент досягнення найбільш оптимального з точки зору ефективності стану будь-якої господарської системи, тобто містить елемент критерію ефективності. Незалежно від якісного змісту різних економічних систем ефективність є взаємозв’язком результатів і витрат.

Ряд економістів робили спроби пояснити суть економічної ефективності по аналогії з ефективністю в природничих науках, тобто розглядали економічну ефективність як ефективність технічну. У зв’язку з цим Г. Гольберг підкреслював, що визначення технічної ефективності в більшості фізичних, хімічних і біохімічних процесів здійснюється через одновимірність і точність виміру величин, що характеризують витрати і результати. Процеси господарські докорінно відрізняються від процесів технологічних. Витрати і результати не можна розглядати як величини безумовно одновимірні і завдання визначення ефективності тут набагато складніше. Суть же тенденції ефективності в необхідності постійного зростання результату як бази прогресу. Розвиток цього положення можна знайти в роботах економістів 70-х років. Наприклад, М.З. Бор пише, що ефективність якого-небудь процесу означає його результативність, що досягається на основі використання природних умов, доцільного і цілеспрямованого поєднання чинників, що створюють ефект, Проте це не означає, що ефективність діяльності підприємства потрібно розуміти тільки як категорію вимірювального і кількісного порядку, через яку зіставляються витрати з результатами. Ефективність фінансово-господарської діяльності, передусім економічна категорія, є одним з виразів господарських стосунків в суспільстві і формується під впливом характеру цих стосунків. Тому можна зробити висновок про відсутність тотожності між технічною і економічною ефективністю, оскільки економічна ефективність має завжди соціальну суть на відміну від технічної.

Отже, в найбільш загальному вигляді економічна ефективність є кількісним співвідношенням двох величин – результатів господарської діяльності і витрат. Суть проблеми підвищення ефективності підприємства полягає в збільшенні економічних результатів на кожну одиницю витрат в процесі використання наявних ресурсів. Підвищення ефективності може досягатися як за рахунок економії поточних витрат (споживаних ресурсів), так і шляхом кращого використання діючого капіталу і нових вкладень в капітал (вживаних ресурсів).

Наявність різних концепцій сутності ефективності зумовлено різними теоретичними позиціями її аналізу, виділенням якогось одного аспекту із рішення загальної проблеми. Дедалі більше науковців вважають, що приріст прибутку відображає результат реалізації та послуг, а у якості витрат, зумовивши цей приріст, доцільно застосовувати вартість використаних ресурсів, які визначають потенціал підприємства. Таким чином на ефективність господарського підприємства впливають фінансовий стан, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги.

Треба мати на увазі, що перелік  ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпними, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші чинники. Проте  для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених чинників гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

Види ефективності діяльності підприємства класифікуються:

1. За різноманітністю  одержуваних ефектів фінансово-господарської діяльності підприємства:

- економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності підприємства (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія тих чи інших видів ресурсів підприємства тощо.

- соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки діяльності підприємства можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Зазначимо, що далеко не всі з них піддаються кількісному  вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх  можливостей) як економічну, так і  соціальну ефективність діяльності підприємства.

2. За місцем одержання в залежності від об’єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування:

- локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат фінансово-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск;

- народногосподарський ефект проявляється тоді, коли діяльність підприємства вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності. Даний ефект - це спільний ефект у сферах виробництва і споживання відповідних послуг.