Оценка экономической эффективности финансово-хозяйственной деятельности предприятия

3. За ступенем збільшення ефекту:

• первісний (однаразовий) ефект досягається внаслідок здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів;
• мультиплікаційний – в зв’язку з тим, що майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню заходів спрямованих, як при первісному ефекті, на результативність діяльності не лише на даному, апе й інших підприємствах, сферах діяльності [52, с.35].

Мультиплікаційний ефект має свої специфічні форми прояву:

1. Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація.

2. Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ.

3. Ефект стартового вибуху - це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій галузі діяльності (яскравий приклад - застосування економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.

Межі між виокремленими  формами мультиплікаційного ефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв'язок цих форм по-лягає  у тому, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від ралізації певного господарського рішення (впровадження нової техніки чи технології, прогресивних методів або форм організації ви-робництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх) розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності [41, с.52].

Необхідні для одержання  певного ефекту усі витрати поділяються  на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну собівартість послуг. Одноразові витрати являють собою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітапьних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювапьного циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативності фінансово-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації діяльності, нарощування потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо.

4. У зв’язку за метою визначення ефекту господарювання розрізняють:

- абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу.

- порівняльний ефект відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його рівень відбиває економічні і соціаль-ні переваги обраного варіанту здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами.

Абсопютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв’язані, доповнюють один одного. Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарю-вання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння його запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Кожний з них може бути економічним, соціальним, локальним (госпрозрахунковим), народногосподарським, первісним, мультиплікацій-ним.Принципи оцінки ефективності діяльності підприємства:

- кількісна оцінка повинна здійснюватися на основі зіставлення результатів діяльності з витратами або використаними ресурсами;

- оцінка  повинна проводитися по єдиному загальекономічному критерії

- оцінка повинна здійснюватися за допомогою системи показників, що відбивають різні економічні процеси діяльності  підприємства

- повинна забезпечуватися взаємне вв'язування системи показників на всіх рівнях керування економікою

- розрахунок показників необхідно здійснювати на основі єдиних форм і показників статистичного обліку й планування економіки і її окремих ланок.

Формування системи  показників ефективності фінансово-господарської  діяльності підприємства має: створювати передумови для виявлення резервів росту ефективності; відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві; стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві; виконувати критеріальну функцію.

Існує дві групи чинників фінансово-господарської діяльності підприємства:

• зовнішні фактори, які відображають загальний рівень розвитку економіки країни і не залежать від діяльності господарюючого суб'єкта. Вплив цієї групи факторів проявляється в рівні цін на сировину і матеріали, обладнання, енергоносії, у тарифах на транспорт, воду та інших матеріальних послугах, у ставках орендної плати, у нормах амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальне страхування та інших обов'язкових платежів.
• внутрішні фактори, безпосередньо пов'язані з результатами діяльності господарюючого суб'єкта, з його підприємницькою діяльністю. До цієї групи факторів відносять: обсяг виручки від реалізації продукції, застосовувані форми і системи оплати праці, рівень ефективності використання і відтворення елементів виробництва та ін.

Зовнішні чинники, як правило, не залежать від діяльності підприємства. До них належать фактори, пов’язані зі загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, з специфікою окремих товарних ринків, впливом природних, географічних, транспортних і науково-технічних умов на виробництво і реалізацію продукції (послуг). На зовнішні чинники ефективності діяльності підприємства не мають змоги впливати, або цей вплив дуже слабкий, оскільки вони зумовлені макроекономічними, політичними, демографічними процесами та посиленням міжнародної конкуренції і науково-технічного прогресу. Відповідно ці чинники визначають зовнішні умови діяльності підприємницьких структур.

Внутрішні чинники, такі як зростання дебіторської заборгованості, дефіцит власних оборотних коштів, неефективність фінансових вкладень, послаблення договірної дисципліни, несвоєчасне оновлення асортименту товарної продукції безпосередньо залежать від організації роботи на самому підприємстві.Тому вони є безпосереднім об’єктом реалізації механізму фінансової санації підприємств.

Отже, вирішальною умовою розвитку та стабільності підприємств є ефективність їх фінансово-господарської діяльності. При цьому результативність діяльності прямо залежить від того, наскільки точно проведено оцінку ефективності, наскільки адекватно визначено її методи, сформовано чітку стратегію та пріоритети розвитку діяльності. Це дає можливість керівникам підприємств виявити як сильні, так і слабкі сторони цієї діяльності, та дозволяє приймати обґрунтовані раціональні управлінські рішення та ефективно керувати не тільки діяльністю підприємства, але й забезпечувати успішний, довготривалий, стійкий розвиток підприємства в цілому.

 

1.2. Основні  методи оцінки ефективності фінансово-господарської  діяльності підприємства

 

Існує багато різних підходів вітчизняних і закордонних вчених-економістів  до проблеми оцінки і аналізу ефективності діяльності підприємств.

З теоретичної позиції ефективність господарської діяльності являє собою економічну категорію, яка відображає широкий комплекс умов функціонування продуктивних сил і виробничих відносин, які у сукупності забезпечують процес розширеного відтворення.

Вимірювання загальної  ефективності діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників.

Критерій - це головна  відрізнювальна ознака і визначальна  міра вірогідності пізнання суті ефективності діяльності підприємства, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку його рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва - від підприємства до народного господарства в цілому [36, с.112].

Критерієм економічної  ефективності діяльності підприємства виступає досягнення максимального результату при мінімальних витратах і раціональному використанні ресурсів й виражається коефіцієнтом ефективності (Ке) за наступною формулою:

 

                                  К_е = Е_→max

В_{→ min}         ,                                        (1.1)

                        

де    К_е – критерій економічної ефективності;

Е – економічний результат (вигода або ефект);

В – витрат на досягнення економічного результату.

Визначення економічної  ефективності підприємницької діяльності має спиратися на власну методичну основу. В Україні не відомо офіційної і загальновизнаної методики комплексної оцінки результатів різних видів підприємницької діяльності. На практиці орієнтуються на окремі положення та показники означеної методики.

Економічна діагностика  та аналітична оцінка економічної й соціальної ефективності підприємництва базується на результатах комплексного аналізу діяльності підприємницької структури за аналітичний період.

В умовах реформування економічної  системи підприємницькі структури  запроваджують проведення експрес-аналізу,  головною метою якого є моніторинг динаміки рівня ефективності господарювання фірми,  оцінка її достатності та вжиття оперативних заходів щодо вдосконалення управління виробництвом для досягнення більшої прибутковості, фінансової стійкості та набуття іміджу надійного партнера [36, с.116].

Об'єктами економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства є:

- організаційно-технічний  рівень факторів виробництва  та їх взаємозв'язок з об'ємом  господарської діяльності;

- використання основних фондів і виробничих потужностей, матеріальних ресурсів;

- рівень продуктивності  праці та ефективність використання  трудових ресурсів;

- собівартість продукції  та витратомісткість її реалізації  та обігу; 

- фінансовий стан та  фінансова стійкість суб'єкта господарювання.

Оскільки, підприємництво здійснюється у різних господарських  сферах (виробничій, невиробничій) і  стосовно функціонально різноспрямованих видів діяльності трудових колективів,  необхідно виокремлювати відповідні системи показників, що характеризують ефективність (результативність) фінансової, нефінансової та фінансової діяльності підприємства. Результати діяльності підприємства кількісно відбиті в статистичній звітності: формі 2 “Звіт про фінансові результати”.

Взаємозв'язок факторів формування економічної ефективності відображено на рис. 1.2. 

 

Рис. 1.2. Система взаємозв'язків  факторів формування економічної ефективності підприємства

 

Варто наголосити, що формування системи показників для оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності здійснюється, насамперед, залежно від її спрямованості. Формуючи систему показників, що слугувала б повній аналітичній оцінці ефективності фінансово-господарської діяльності, треба враховувати значущість високого рівня використання трудових і матеріальних ресурсів для досягнення найкращих результатів господарювання. За цієї умови сукупність вимірників ефективності фінансово-господарської діяльності об'єднують у дві групи: перша – узагальнюючі показники підприємництва; друга – показники використання ресурсів (рис. 1.3.).