Оценка экономической эффективности финансово-хозяйственной деятельности предприятия

 

Рис. 1.3. Система узагальнюючих  показників ефективності фінансово-господарської  діяльності підприємства

 

Розглянемо окремі елементи системи ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства в  розрізі матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Важливою є оцінка вартості ресурсного потенціалу, зокрема  основних фондів та відображення відтворення (оновлення) ресурсів. Розрізняють дві форми оновлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну.

Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.

Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. У систему показників ефективності відтворення основних фондів включають:

- коефіцієнт інтенсивного оновлення – співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період;

- коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів – відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного.

Система показників, що характеризує ефективність використання основних фондів, охоплює два блоки:

- перший – показники ефективності відтворення окремих видів і сукупності засобів праці;

- другий – показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих видів (рис. 1.4).

 

Рис. 1.4. Система показників ефективності використання основних фондів

Варто наголосити, що показники, які характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднують в групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці [27, с.62].

Зокрема, методично важливими є визначення фондовіддачі та рентабельності використання окремих видових груп основних фондів.

Так, абсолютне значення фондовіддачі визначається як відношення вартості продукції до вартості основних виробничих фондів:

 

 ,                                        (1.2)

 

де  Ф_в – фондовіддача;

Q – вартість товарної продукції (грн);

Фон – вартість основних виробничих фондів (грн).

Рентабельність основних фондів (Роф) розраховується за наступною  формулою:

Роф = Прибуток/Середня вартість основних фондів

 Фондомісткість продукції  є величина, зворотна фондовіддачі. Вона характеризує затрати основних  засобів (в грн), що авансуються  на одину гривню виручки від  реалізації продукції:

 

                                               ,                                           (1.3)

 

де  Ф_В – фондомісткість продукції, грн.;

С – середньорічна вартість основних фондів, грн.;

О – виручка від реалізації продукції, грн.,

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Виходячи з цього, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, є показниками ефективності їх використання.

Коефіцієнт оборотності розраховується за наступною формулою:

 

=    ,   (1.4)

 

де  В_рп - вартість реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період;

С_зок - середній залишок оборотних активів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності  показує скільки оборотів здійснили кошти за певний період. Періодом, за який визначають обсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів може бути місяць (30 дн.), квартал (90 дн.), рік (360 дн.).

Показником, оберненим коефіцієнту  оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції за певний період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів.

Ефективне використання оборотних  активів є одним із першочергових завдань підприємства в сучасних умовах і забезпечується прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу: стадії створення виробничих запасів, стадії незавершеного виробництва, стадії обігу. Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.

На нашу думку, систему показників ефективності використання оборотних  коштів доцільно доповнити характеристиками їх абсолютної та відносної економії, зокрема, у результаті прискорення оборотності. Окремо можна розраховувати ефективність використання оборотних коштів в розрізі окремих товаропостачальників чи реалізації окремих товарних груп.

Продуктивність праці є узагальнюючим  показником ефективності використання трудового потенціалу, характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг до кількості живої чи уречевленої праці, витраченої на виробництво чи реалізацію даної продукції. У загальному вигляді показники, що вимірюють продуктивність праці, визначають результати виробництва у грошовому вимірі в розрахунку на одного працюючого за період часу.

Розраховується продуктивність праці  за наступною формулою:

 

                              (1.5)  

де ВП – обсяг продукції;

Чсс – середньообліковий склад виробничого персоналу, чол.

Методично важливим є  визначення виробітку в розрізі  окремих категорій працівників  та їх професійно-кваліфікаційних характеристик, трудомісткості в розрізі елементів обслуговування, виробництва та управління.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів є  рентабельність продукції. Визначається як відношення валового прибутку (ВП) до собівартості реалізованої продукції (СРП). Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн собівартості реалізованої продукції. Характеризує прибутковість (вигідність) виробництва продукції, виконання, надання послуг або продажу товарів і розраховується за формулою [26,с.124]:

 

                          (1.6)

 

 

де РП – рентабельність продукції;

П – валовий прибуток;

СРП – собівартість. 

Норма прибутковості  і рентабельність як головні показники  ефективності підприємництва лише частково відображають результативність бізнесу [26,с.128].

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними варто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів тощо.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою [25, с.117]:

 

ЕЗР = VЧП / (ЧП + (ФОС + ФОБ) / kПВП)  ,    (1.7)

 

де  ЕЗР – ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці;

VЧП – обсяг товарної  продукції підприємства;

ЧП – чисельність  працівників підприємства;

ФОС – середньорічний обсяг основних засобів за відновною вартістю;

ФОБ – вартість оборотного капіталу у сфері виробництва;

kПВП – коефіцієнт  повних витрат праці, що визначається  на макрорівні як відношення  чисельності працівників у сфері  матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівень собівартості).

До важливих узагальнюючих  показників ефективності виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою [25, с.123]:

 

                  ЧІНТ = 100 ´ (1 – DРЗ / DVВ)  ,        (1.8)

 

де  ЧІНТ – частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенсифікацією виробництва; DРЗ – приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий рік), %; DVВ – приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.

В свою чергу, характеристика узагальнюючих показників оцінки економічної  ефективності фінансово-господарчої діяльності підприємства представлена у табл.1.1.

Таблиця.1.1

Характеристика узагальнюючих  показників

 

Узагальнюючі  показники та їх економічна сутність	Коефіцієнти, які входять в їх состав	Методика  розрахунку
1	2	3
1. Рівень платоспроможності: характеризує фінансові можливості підприємства з виконання поточних зобов'язань за рахунок різних видів активів.	1.1. Коефіцієнт покриття	КП = О/ ПЗ, де О - оборотні активи;      ПЗ - поточні зобов'язання
	1.2. Коефіцієнт поточної ліквідності	КТЛ = ТА / КЗ, де ТА - поточні  активи      КЗ – короткострокові зобовязання
	1.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	К3 = ΣФ1Р 220, 230, 240/Ф1Р 620

 

 

Продовження табл.1.1

1	2	3
2. Рівень фінансової  незалежності: характеризує ступінь  фінансування діяльності підприємства за рахунок власних і стабільних джерел, а також мобільність власного капіталу.	2.1. Коефіцієнт автономії	Ка =Ф1Р380/Ф1Р640
	2.2. Коефіцієнт фінансової стабільності	Кфс= ΣФ1 Р380,430,630/ ΣФ1 Р480,620)
	2.3. Коефіцієнт  маневреності власного капіталу	Кмвк = Ф1Р260 /Ф1Р380
3. Рівень якості  активів з урахуванням їх ліквідності,  джерел формування, а також розміру  і якості ДЗ.	3.1. Частка високоліквідних активів	Суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, а також поточні фінансові інвестиції
	3.2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Ф2Р035 / ((ΣФ1Р150-210 на початок періоду + ΣФ1Р150-210 Ф1 на кінець періоду) / 2)
	3.3. Коефіцієнт чистих оборотних активів	де Кчоа – коефіцієнт чистих оборотних активів;        ЧОА – середня  сума чистих оборотних активів;         ОА – середня сума оборотних  активів.

 

Таким чином, можна зробити  висновок, що система діагностики  фінансово – економічної діяльності підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, побудованих на інформаційній базі господарського обліку.

При погляді на це, доцільно розглянути певні методологічні  основи фінансово-економічного аналізу  та господарського обліку, а потім  сформувати комплексну систему діагностики діяльності підприємства.

Серед основних методів, що використовуються при економічній  діагностиці, можна виділити наступні:

1. Загальні методи:

- загальні методи пізнання  істини ( діалектичний )

- метод системного  аналізу або метод аналізу і синтезу

- методи спостереження, порівняння, угруповання, експерименти, інтерв'ю,  моделювання, прогнозування та  ін..

2. Специфічні або спеціальні  методи економічної діагностики:

1) методи стратегічної діагностики;

2) методи оперативної діагностики.

Всю сукупність спеціальних  засобів аналізу, отже, інструментарій діагностики, можна підрозділити на три основні групи:

а) економіко-логічні (порівняння, деталізація, групування, метод середніх і відносних  величин, балансовий метод, метод послідовного усунення факторів, метод абсолютних та відносних різниць, метод часткової участі тощо);

б) економіко-математичні (інтегральний, аналітико-графічний, кореляційно-регресійний  методи і т.п.);

в) евристичні й спеціальні.

В свою чергу, інструментарієм економічної діагностики є :

1. SWOT - аналіз

2. СТЕП аналіз - аналіз  впливу зовнішнього середовища (соціальний, технологічний, економічний, політичний)  .

3. стратегічні матриці:

- матриця БКГ

- діловий екран Мак-Кінсі

- матриця Ансоффа

- матриця Портера

4. Структурно - динамічні  моделі:

- модель життєвого  циклу

- модель 5 сил конкуренції 

Таким чином, узагальнюючи вище викладене, можна зробити висновок, що кожен з наведених підходів має свої спрямованість і переваги, але слід зауважити, що більшість  методик, які дотепер використовуються для оцінки і аналізу ефективності діяльності підприємств, має ряд недоліків: вони дозволяють визначити і проаналізувати ефективність діяльності „ізольованих” від ринкових умов підприємств; дозволяють повною мірою визначити і проаналізувати вплив внутрішніх факторів на ефективність, але практично не враховують вплив зовнішніх ринкових; не дають змоги оцінити ефективність функціонування капіталу підприємства, втіленого у знаннях і кваліфікації співробітників, здатність підприємства утримувати й залучати нових клієнтів, рівень корпоративної культури; мають ретроспективний (історичний) характер цих показників, що значно зменшує їх цінність для прийняття стратегічних управлінських рішень; в ряді випадків загальноприйняті показники оцінки ефективності не пов’язані між собою взаємозалежністю.