Основні проблеми та шляхи удосконалення системи непрямого оподаткування в Україні

Відмінності в загальному рівні оподаткування різних країн показують існування зв’язку між часткою податкових надходжень у ВВП і моделлю ринкової економіки з властивими їй масштабами та формами державного регулювання.

Загальноприйнятий розподіл податків на прямі і непрямі має на увазі, з одного боку, обкладання доходів, а з іншого – видатків. На практиці вичленовування прямого і непрямого обкладання не є можливим, тому для їхньої характеристики доводиться використовувати умовний розподіл податків на прямі і непрямі

Податок на додану вартість (ПДВ) охоплює практично усі сторони життєдіяльності не лише суб’єктів підприємницької діяльності, а й інших юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з поставки товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Він є одним із основних джерел доходної частини бюджету.

При поставці товарів підприємство закладає в його ціну суму податку на додану вартість. Після того, як покупець придбає товар, а кошти від поставки надійдуть на підприємство, одержаний дохід зменшується на суму податку, а податок сплачується до бюджету.

Податок на додану вартість є видом універсального акцизу, який установлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування. Така його роль визначається тим, що ПДВ властива висока еластичність: зміна кон’юктури ринку і рівня цін мало відбивається на податковій базі, оскільки ПДВ установлюється у вигляді процентної надбавки до цін.

Акцизний податок, запроваджений розділом VI Податкового кодексу України, є аналогом акцизного збору. Верховна Рада прийняла остаточний варіант Кодексу 02.12.2010 р. Акцизний податок віднесено до складу загальнодержавних податків і зборів. Відповідно до пп. 14.1.4 ПКУ акцизний податок — це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, який включається до ціни таких товарів (продукції). Тут підакцизними товарами (продукцією) є товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку. До них віднесено:

— спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

— тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

— нафтопродукти, скраплений газ;

— автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. [4].

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон[20]. Запровадження мита може переслідувати декілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Фіскальне значення мита має другорядне значення.

Порядок стягування митних доходів урегульований Митним кодексом України, Законом України « Про єдиний митний тариф», Декретами Кабінету Міністрів України, Постановами Кабінету Міністрів.

Митний тариф України – це систематизований згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок увізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на гармонізованій системі опису та кодування товарів. Складається митний тариф з 21 розділу, кожен з яких включає певну кількість груп. Митний тариф України затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів.

Єдиний митний тариф – це систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Отже єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України порядок обкладання митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території. Він базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи. Його ставки є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 14 Закону Податкового Кодексу України, мито належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів). У статті 2 цього закону визначено поняття « податок і збір» (обов’язків платіж); окремо ж дефініцій податку або збору не подано в жодному акті, що формально стирає принципові відмінності між ними. Очевидно, законодавець, поєднуючи поняття « податок» і « збір » за допомогою сполучника « і», мав на увазі деяку еквівалентність, ідентичність або схожість. Це може бути зумовлено змістом фіскальної функції , вираженої в тому, що і податок, і збір згідно зі статтею 2 зазначеного закону варто розуміти як обов’язковий внесок, який здійснюють платники [9].

1.3 Нормативно-правове регулювання системи непрямого оподаткування в Україні

Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 р. замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін. Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14-92 від 26. 12. 92 р. « Про податок на добавлену вартість» та інструкцією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р.»Про порядок обчислення і сплати ПДВ». З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 р. (до 1 жовтня 1997)

Розділ V. Податок на додану вартість, останні зміни у Законі України від 10.04.2014 N 1200-VII Податок на додану вартість містить 30 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників. Це статті:Платники податку ,вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку, побровільна реєстрація платників податку ,порядок реєстрації платників податку ,анулювання реєстрації платника податку ,визначення об'єкта оподаткування ,місце постачання товарів та послуг ,порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуго,собливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках ,порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України ,особливості визначення бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України у міжнародних поштових та експресвідправленнях, у несупроводжуваному багажі, та для товарів, що ввозяться на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі ,особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) ,розміри ставок податку ,операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ,операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою , операції, що не є об'єктом оподаткування ,операції, звільнені від оподаткування , податковий кредит ,пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту ,порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків ,

податкова накладна, звітні (податкові) періоди ,порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом, особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму ,порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності ,оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України , спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства , спеціальний режим оподаткування діяльності щодо виробів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату ,особливості оподаткування операцій, пов'язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта « Укриття» на екологічно безпечну систему .

Основні законодавчі і нормативно-правові акти, що регулюють порядок нарахування і стягування акцизного податку.

Акцизний податок – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). На відміну від ПДВ:

1) акцизним податком оподатковуються  тільки товари, і не оподатковуються  роботи і послуги;

2) об’єктом оподаткування є  повна вартість товарів;

3) кожна група підакцизних товарів має визначену ставку;

4) акцизний податок сплачується  лише один раз (ПДВ на всіх  етапах руху товарів).На відміну від універсальних акцизів, акцизний податок справляється за диференційованими ставками залежно від назви та виду товарів.

Особливостями сплати акцизний податок є те, що його перераховують до бюджету в основному на одному етапі руху товарів від виробника до споживача.

Товари, які обкладаються акцизний податок, мають назву підакцизних товарів. Перелік оподатковуваної акцизом продукції, ставки акцизного податку встановлюються законами України.

Сьогодні в Україні підакцизними товарами виступають:

- спирт етиловий та інші спиртові  дистиляти; алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові  замінники тютюну;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли;

- нафтопродукти, скраплений газ.

Закон України від 19.09.2013 р. № 584-VII. Про Митний тариф України Митний тариф України є невід’ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Ставки ввізного мита можуть встановлюватися або змінюватися виключно шляхом внесення змін до Митного тарифу України в порядку, визначеному законом.

Мито нараховується митним органом України згідно з положеннями чинного закону і ставок Єдиного митного тарифу України, що діють на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними органами не здійснюється.

З метою захисту економічних інтересів України та її товаровиробників можуть застосовуватися особливі види мита:

 1. Антидемпінгове мито .Закон України від 22 грудня 1998 року N 330-XIV «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту «Цей Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань. Він регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.

2.   Компенсаційне мито. Закон України від 22 грудня 1998 року N 331-XIV « Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» Цей Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

3.  Спеціальне мито. Закон України від 22 грудня 1998 року N 332-XIV « Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну « Цим Законом з метою запровадження механізмів захисту інтересів національного товаровиробника регулюються засади і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань фактів зростання імпорту в Україну незалежно від країни походження та експорту товару, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи.  

Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності, що сприяє досягненню нею головних, стратегічних цілей.Імпортний митний тариф (ввізне мито) – головний інструмент зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпортних надходжень.Основні види ввізного та вивізного мита – адвалерне, специфічне та комбіноване.Ввізне мито впливає на життєвий рівень у державі, особливо на споживачів імпортної продукції, а також на державний бюджет. Виробників, та на світову економіку в цілому. Загалом застосування ввізного мита знижується життєвий рівень споживачів і за їх рахунок частину збитків перерозподіляє на користь вітчизняних виробників аналогічної до імпортованої продукції. Решту збитків споживачів отримує бюджет держави і певна частина економічних втрат споживачів вистачається для суспільства безповоротно.. Вступ будь-якої держави до митного союзу змінює механізм застосування нею ввізного і вивізного мита і впливає на величину митних надходжень до державної казки. застосування ввізного мита веде до зниження ціни на внутрішньому ринку для споживачів виробників даного товару.

Розділ 2. Особливості формування моделі розрахунку ставки непрямих податків

2.1 Платники податку на додану вартість, база та об’єкт оподаткування