Основні проблеми та шляхи удосконалення системи непрямого оподаткування в Україні

Платник податку – особа, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із  законами України  
 від 02.10.2012 р. N 5412-VI  статті 180 платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить  господарську діяльність і реєструється  за своїм добровільним рішенням  як платник податку 

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить  товари на митну територію  України в обсягах, які підлягають  оподаткуванню, та на яку покладається  відповідальність за сплату податків  у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

4) особа, що веде облік результатів  діяльності за договором про  спільну діяльність без утворення  юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка  веде окремий податковий облік  з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

6) особа, що проводить операції  з постачання конфіскованого  майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного  безхазяйним, майна, за яким не  звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг

7) особа, що уповноважена вносити  податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки  послуг підприємствами залізничного  транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні  платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який  веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди  про розподіл продукції.

2. Особою, відповідальною за нарахування  та сплату податку до бюджету  у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

3. Положення статті 180 Податкового Кодексу України не поширюються на осіб-нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта « Укриття» на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду « Укриття» в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією.

 У податку на додану вартість розрізняють номінальний і реальний об’єкти оподаткування. Номінальний, як визначено законодавством, - це виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Реальним об’єктом оподаткування є додана вартість – сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті податку вираховується та його сума, що сплачена платником своїм постачальникам[1].

Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із  Законом України  від 02.10.2012 р. N 5412-VI Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом[6].

 Отже, об’єктом оподаткування є операції, зв’язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Українське законодавство передбачає три види пільг щодо ПДВ:

1. операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;
2. операції, що не є об’єктом оподаткування;
3. операції, звільнені від оподаткування.

ПДВ — це складний податок, який передбачає існування податкових зобов'язань щодо ПДВ і сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання— загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума (як надміру сплачена) підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

При наявності в платника податкового боргу минулих звітних періодів зі сплати податку на додану вартість (у тому числі відстроченого та розстроченого) сума, задекларована платником до відшкодування, зараховується в погашення такої заборгованості.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом:

перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на 
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує;

зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість;

зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю,протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданійним податковій декларації, протягом десяти календарних днів,що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Декларація подається (власноруч, поштою чи в електронній формі) до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником ПДВ. Деклараціяскладається зі вступної частини та чотирьох розділів. З них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається у податковій інспекції (адміністрації).

Платник податку подає органу державної податкової служби податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.

 

2.2 Особливості та порядок обчислення акцизного податку

Податковим кодексом України передбачені окремі положення щодо обчислення податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України; з товарів, які ввозяться на митну територію України; в разі тимчасового ввезення на митну територію України та переміщення через митну територію України транзитом підакцизних товарів. Особливості обчислення акцизного податку з товарів, вироблених на митній території України, наведені на рис. 2.1.

Рис. 6.5. Особливості обчислення акцизного податку з товарів, вироблених на митній 

 

Статтею 216 Податкового кодексу запроваджено нові підходи до визначення дати виникнення податкових зобов'язань.Так, датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу. При цьому слід використовувати визначення терміна « реалізація підакцизних товарів (продукції)» , наведене у пп. 14.1.212 п. 12.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу.

Водночас у п. 216.2 ст. 216 Податкового кодексу передбачено, що датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. Під втраченим розуміють товар (продукцію), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

При передачі підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі.

У разі використання платником податку вироблених ним підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції)[5].

Статтею 217 Податкового кодексу уніфіковано загальний порядок обчислення акцизного податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України.

Новації полягають у тому, що платнику податків надано право коригування (зменшення) податкових зобов'язань у разі повного або часткового повернення покупцем вироблених платником підакцизних товарів (продукції) для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв'язку з неможливістю усунення таких недоліків у тому звітному періоді, коли було проведено таке повернення.

У разі подальшої реалізації повернутих товарів (продукції) зобов'язання з акцизного податку обчислюються платником у порядку та за ставками, встановленими законодавством на дату реалізації.

Статтею 218 Податкового кодексу запроваджується загальний порядок обчислення акцизного податку з імпортованих підакцизних товарів.

Новим є те, що цією статтею передбачено коригування (зменшення) податкових зобов'язань у разі повного або часткового повернення імпортером підакцизних товарів (продукції), ввезених на митну територію України, продавцю у зв'язку з непридатністю їх для реалізації на митній території України.

Імпортер проводить коригування податкових зобов'язань у тому звітному періоді, в якому відбулось повернення невикористаних та пошкоджених марок. Коригування також передбачено у разі надання органу ДПС, який видав марки, документів, що підтверджують втрату марок.