Основні проблеми та шляхи удосконалення системи непрямого оподаткування в Україні

У разі врахування адаптованих до законодавства ЄС положень стосовно виробництва підакцизних товарів на території України тільки на податкових складах, для відкриття яких треба мати дозвіл органу державної податкової служби, правил перевезення підакцизних товарів з наданням фінансової гарантії органу державної податкової служби в Україні буде забезпечена побудова ефективного механізму оподаткування акцизним збором. Водночас запровадження зазначених заходів має забезпечити стабільні надходження від цього непрямого податку до бюджету, його ефективне і просте адміністрування та мінімізацію ухилень від оподаткування.

Так, трансформація податкового законодавства приведе до формування прозорого і стабільного правового поля діяльності платників податків, сприятиме становленню справедливого конкурентного середовища.

 

3.2 Митна політика як важливий засіб реалізації зовнішньоекономічної політики держави

 

Спеціалізація національних економік, у тому числі предметна, по детальна і технологічна, потребувала диференціації зовнішньоторговельної політики країн за групами, видами продукції і стадіями технологій, обґрунтування мита за виробами і групами виробів з урахуванням зовнішніх і національних умов виробництва і реалізації.

Відповідно до теорії міжнародної торгівлі спеціалізація країни на світовому ринку з певного виробництва експортної продукції дає можливість не тільки реалізувати конкурентні переваги країни, але й імпортувати товари, виробляти які економічно недоцільно.

Інтернаціональні витрати виробництва формуються на підставі національних витрат виробництва на товари, що експортуються на світовий ринок і мають конкурентні переваги щодо певних умов виробництва. Певні переваги забезпечують відносно низький рівень національних витрат виробництва спеціалізованої продукції і відповідно нижчий рівень національних цін порівняно зі світовими. Дана різниця між національними і світовими витратами та цінами визначається відносно стійкою різницею в національних умовах виробництва продукції в різних країнах і є об’єктивною основою формування митного тарифу.

Митне регулювання містить митно-тарифний та нетарифний компоненти національної зовнішньоторговельної політики. В основі митно-тарифного компонента лежить механізм застосування митного тарифу.

Слід зазначити, що досить часто в економічній літературі такі поняття, як « мито» та « митний тариф» , розглядаються як еквівалентні, адже в такому контексті поняття митного тарифу використовується у більш широкому розумінні – як особливий інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни у його взаємодії зі світовим ринком. У таких випадках це не конкретна ставка щодо визначеної групи товарів, який за термінологією визначається як « тарифне» регулювання.

Недоліком цих визначень є те, що жодне з них не враховує та не розкриває повною мірою основних функцій, які виконує митний тариф. Функція – це параметр побудови організаційної системи. Функції необхідні для реалізації певних цілей. Доцільно виокремити такі функції митного тарифу:

1. Митний тариф як податок на товари, котрі ввозяться та вивозяться, виконує фіскальну функцію. Митні доходи – одна зі статей доходної частини державного бюджету.
2. Митний тариф як інструмент торговельної політики та державного регулювання виконує протекціоністську, захисну функцію. За допомогою митних тарифів держава здійснює підтримку національним товаровиробникам та відповідним галузям виробництва.
3. Митний тариф, встановлений в умовах, коли існує різниця між національними та світовими цінами, створює ширші можливості для імпорту товарів та виконує стимулюючу функцію.
4. Митний тариф може виконувати стабілізуючу функцію, вирівнюючи умови конкуренції для вітчизняних та іноземних виробників та не створюючи переваг для тих чи інших.
5. Глобалізація світового господарства формує кон’юнктурну функцію митного тарифу, у якій він виступає умовою торгу та ведення багатосторонніх переговорів. У багатьох випадках саме митний тариф є предметом переговорів для отримання торговельних преференцій, пільгових кредитів та взаємовигідних контрактів, потенційних поступок партнерам.

Роль мита в економічному контексті полягає у:

- створенні вартісного бар’єра, який підвищує ціну товару  незалежно від застосованого  експортного, імпортного чи транзитного  мита;

- стимулюванні державою розвитку окремих галузей економіки чи підприємств;

- надходженні коштів до державного бюджету країни.

З урахуванням функцій, які виконує митний тариф, можна дати наступне визначення.

Митний тариф – інструмент митної політики в області митно-тарифного регулювання економіки країни, який використовується для реалізації цілей торговельної політики та являє собою зведення ставок мита товарів, котрі підлягають обкладанню, систематизоване у відповідності до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності.

Митний тариф виражає сукупність відносин між суб’єктами митних відносин з приводу об’єктів цих відносин. У процесі структурно-функціональної еволюції митного тарифу змінилася й суб’єктно-об’єктивна характеристика.

До появи митниці як державної установи, яка контролює перетин товарів через митний кордон, суб’єктами митних відносин виступали держава з одного боку, та приватні особи, котрі здійснювали переміщення, - з іншого.

У сучасній економіці суб’єктна складова ускладнилася за рахунок додавання митних органів, котрі виконують контролюючу функцію та реалізують митну політику держави. Держава, у свою чергу, здійснює зовнішньоекономічну діяльність та розробляє принципи та цілі зовнішньоекономічної політики. Окрім того, додалися міжнародні економічні організації, котрі займаються погодженням дій країн-учасниць у галузі митних відносин, зовнішньої торгівлі та інших аспектів, які стосуються корегування зовнішньоекономічної політики. Розширився й склад суб’єкті, які займаються переміщенням товарів через митний кордон за рахунок підприємств, організацій, фірм, котрі беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності та взаємодіють зі співробітниками митних органів як на національному, так і на міжнаціональному рівні.

Об’єктами митних відносин виступають товари, транспортні засоби, послуги та інтелектуальна власність, які перетинають митний кордон України.

Виходячи з суб’єктно-об’єктивної характеристики митний тариф відтворює систему багатосуб’єктних та багатооб’єктних відносин.

Більшість дослідників відносять мито до непрямих податків. Мито має багато ознак податку, який визначається як обов’язковий індивідуальний невідплатний платіж, котрий стягується з організацій та фізичних осіб у формі відчуження грошових коштів, які належать їм на правах власності чи оперативного управління, з метою фінансового забезпечення діяльності держави та муніципальних утворень.

Платіж, що є податком, може бути названий митом, збором, і навпаки, хоча існують між цими поняттями деякі розходження, зокрема, сплачуючи збір, платник безпосередньо відчуває еквівалентність чи компенсаційність платежу. Еквівалентність митних зборів полягає в оплаті за виконання покладених на митницю обов’язків чи за надання послуг митної справи; податки ж є індивідуально невідплатними. Окрім того, як правило, збори мають цільове призначення та використання.

Таким чином, мито можна визначити як відокремлену категорію, яка поєднує у собі ознаки податку та збору, але має особливості за ознакою стягнення та розподілення.

Змістом митного тарифу є відносини з приводу відчуження частини доданого продукту (чистого доходу) господарюючого суб’єкту, які виникають у наслідок економічної та політичної влади держави для задоволення суспільних потреб за допомогою бюджетного механізму та для захисту вітчизняних товаровиробників.

Форма існування митного тарифу – система економічних відносин з приводу відчуження частини доданого продукту господарюючого суб’єкта.

Форма прояву митного тарифу – компонент у системі зовнішньоторговельного регулювання або інструмент митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Наведені характеристики розкривають зміст митного тарифу як системної категорії економічної теорії. [9]

 

Висновки

 

Становлення української податкової системи пов’язується із набуттям незалежності нашої країни і відбувалося в дуже складних умовах. Як результат такого стану справ наші досягнення у сфері формування податкової системи оцінюють досить неоднозначно. Зокрема, за роки незалежності відбулися суттєві позитивні зрушення: зменшено кількість податків і звільнень від оподаткування, знижено податкові ставки і розширено базу оподаткування, істотно поліпшилася практика адміністрування податків.

І все ж сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які з високим ступенем впевненості можна назвати системними. Зрозуміло, що за таких обставин ефективність використання податкових важелів залишається неефективною, особливо – з огляду на потенційні можливості їх впливу на процес економічних змін у нашій країні. Це переконує, що податкова система України гостро потребує послідовної й комплексної реформи. Основою реалізації необхідних заходів має стати розширення межі використання тих принципів оподаткування, які пов’язані з фундаментальними вимогами та стратегічними пріоритетами соціально-економічного розвитку країни.

Щодо непрямих податків, то це податки, які визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у вигляді надбавки до ціни на товар або послугу, і платником яких є кінцевий споживач такого товару або послуги.

 

Список використаних літературних літератури

 

1. Закон України від 10.04.2014 № 1200-VII « Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства»

2.Лебедзевич Я.В., Дячек С.М. – Податкова система України. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Житомир: ЖДТУ, 2007. – 216с.

3.Миргородська Л.О. – фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

4.Податковий кодекс України. – Голос України вiд 04.12.2010 - № 229, / № 229-3. Нормативно-правові акти акцизного податку [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://minrd.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/aktsizniy-podatok/normativno-pravovi-akti/

5. Олійник О. В. Податкова система : навч. посіб. / О. В. Олійник, І. В. Філон. - К. : Центр н 3. Антология экономической классики / предисл.

6.Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (Редакція станом на 03.02.2013)/ режим доступу http://www.zakon1.rada.gov.

7.Податковий кодекс України. – Голос України вiд 04.12.2010 - № 229, / № 229-230

8.Податковий кодекс України із змінами і доповненнями, внесеними 
 Законами України  від від 19.12.2013 р. N 713-VII

9.Податковий кодекс України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із  Законом України  від 02.10.2012 р. N 5412-VI.