Підготовка зовнішньоторгівельної угоди з експорту олії соняшникової

Баланс попиту і пропозиції соняшникової олії в України виглядає наступним чином (табл. 2):

Таблиця 2

Баланс попиту та пропозиції соняшникової олії в Україні, тис. тон

(джерело 3)

В цілому український ринок олії соняшникової є доволі конкурентним. На ньому присутні як вітчизняні, так і іноземні гравці, представлені, в основному, дочірніми структурами.

Серед п’яти найбільших експортерів вітчизняної соняшникової олії тільки два власне українських лише два, — “Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна” та “Кернел”, інші — з іноземним капіталом: Cargill, Bunge (США), Alfred С. Toepfer International (Німеччина). [14]

Оскільки існує постійнийтстійкийит на сиру/нерафіновану олію з боку світового ринку та усередині країни, виробники олії конкурують в основному на ринку сировини — насіння соняшника, здебільш в територіальних межах прилеглої зони вирощування соняшника. Як правило, це область розташування виробничих потужностей та області, що примикають до неї. [2]

На ринку готової продукції значна конкуренція існує в сегменті рафіно-ваної олії в пляшках, потужності по виробництву якої історично мають далеко не всі гравці на ринку України. Крім того, не всі виробники рафінованої олії працюють безпосередньо на споживчий ринок — тобто випускають продукцію для роздрібного продажу під власною або іншою торговельною маркою. Деякі великі підприємства виробляють рафіновану олію переважно для власного виробництва маргарину, майонезу тощо.

Цікавим є той факт, що незважаючи на те, що в галузі задіяно більш 1,2 тис. під-приємств, вона відрізняється досить високою концентрацією. На 10 найбільших олійно-жирових комбінатів приходиться більше 65% від всього обсягу вироб-ництва олії. Саме ця десятка торгових марок утримує біля 80% ринку бутильо-ваної соняшникової олії.

Також варто відмітити, що український ринок соняшникової олії характер-изується завидною сталістю основних гравців. У той же час, за словами експертів, вже не перший рік в Україні відбувається перерозподіл ринку росли-нної олії: великі промислові виробники укрупнюють бізнес, у той час як частка дрібних виробників олійно-сектора скорочується. Збільшується споживання фасованого масла: за даними експертів «АПК-Інформ”, “частка фасованого рослинної олії в загальному споживанні рідких масел в 2009 році склала 77%”.

Не дивно, що на сьогоднішній день на українському ринку бутильованої рослинної олії сформувалися лідери. Серед них експерти виділяють чотири загальнонаціональні торговельні марки: “Олейна”, “Щедрий дар”, “Чумак”, “Стожар”. Лідером серед лідерів вважається “Олейна”: за даними консалти-нгового агентства ААА, на цю ТМ припадає 38,8% ринку бутильованої олії, а за оцінками аналітиків АПК-Інформ, “Олейна” займає 35,9% фасованого масла, виробленого в Україні.

Відмінною рисою  продуктового ринку експерти називають масову появу власних торгових марок (ВТМ) роздрібних мереж. ВТМ з'явилися в магазинах “Метро”, “Фуршет”, “Фоззі”, і експерти пророкують їм досить хороші перспек-тиви. Торгові мережі зацікавлені в тому, щоб продукція для них випускалася провідними виробниками.

Також щодо внутрішнього ринку в останні роки спостерігається стійка тенденція зниження обсягів виробництва “базарної” соняшникової олії і збільшення споживання фасованої соняшникової олії. Фахівці відзначають, що висока конкуренція на цьому ринку змушує виробників постійно знаходити щось нове і придумувати “родзинки”, аби втримати свого споживача. У той же час магазини буквально «викручують руки» виробникам, піднімаючи ціни за розміщення товарів на торгових полицях. Це дозволяє власним торговим маркам роздрібних мереж бути досить конкурентоспроможними. Остаточний вибір, як завжди, залишається за споживачем: або трохи переплатити за товар провідною марки, або зробити вибір на користь більш низької ціни. [11]

Основні виробники соняшникової олії та їх частка у загальному обсязі виробництва виглядає наступним чином (табл.):

Структура виробництва соняшникової олії у 2009/2010 МР

(складено автором на основі джерела: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekhp/2010_3/st1.pdf )

Найбільшу частку українського виробництва олії соняшнникової займають чотири вертикально інтегровані компанії  холдинг “Кернел Груп”, агрохолдинг “Bunge”, холдинг “Зерноторгова компанія Олсідз Україна”, ВАТ “Креатив-Групп”.

“Кернел Груп” — найбільша в Україні вертикально інтегрована агро-промислова компанія, лідер українськогоинку фасованої соняшникової олії, один з найбільших українських експортерів соняшникової олії і зернових культур. Саме тому вважаю доцільним умовно бути представником компанії “Кернел Груп” та спроектувати одну із можливих угод щодо експорту олії “Щедрий Дар” до Росії, про що йтиметься у розділі 3.

        Висновки до Розділу І:

1. Обсяг виробництва соняшникової олії у світі постійно зростає й у 2009/2010 маркетинговому роках становив понад 11,7 млн. тон. Основними виробниками товару у світі є Росія, Україна, Аргентина, Турція, країни ЄС. У товарній структурі виробництва провідне місце займає рафінована не дезодо-рована олія, друге — рафінована дезодорована, третє — нерафінована олія, що пов'язано з відповідним попитом на дані види продукції.

2. Обсяги експорту та імпорту в перспективі мають тенденцію зростання й на сьогоднішній момент досягли рівня біля 4 млн. тонн. Лідируючі позиції у експорті соняшникової олії займають три країни: Україна, Аргентина та Російська Федерація (разом 83% світового експорту). Основними імпортерами є

ЄС, Індія, Єгипет, Туреччина, Іран, Алжир, Південна Африка (74% світо-вого імпорту).

Провідні позиції з експорту займає Україна, яка поставляє на світовий ринок біля 80% олії соняшникової власного виробництва (2,5 млн. тонн). У 2009/2010 роках її частка склала 60% світового імпорту. Найбільшими українсь-кими виробниками є компанії “Кернел Груп”, “Бунге Україна”, Холдинг “Зерноторгова компанія Олсідз Україна”, ВАТ “Креатив Груп”. 2/3 експорту складає не фасована олія соняшникова, що викликано високими вимогами до упаковки у країнах ЄС, а також великими затратами. Фасовану олію переважно поставляють до країн СНД.

3. Основними факторами, що впливають на попит та споживання товару є збільшення чисельності населення, зменшення кількості товарів-замінників в наслідок зменшення їх використання у харчовій промисловості, неврожай на інші рослини, з яких виробляють соняшникові жири. Отож найбільшими споживачами на сьогодні є Країни ЄС (Нідерланди, Франція), Росія, Аргентина, Туреччина.

4. За споживчими характеристиками ринковими сегментами є нерафінована олія, рафінована не дезодорована, дезодорована та інші види олії соняшникової, за  рейтингом представленості олії на ринку можна виділити світові марки, загальнонаціональні та місцеві, за ціновими сегментами — преміум-, середньо ціновий та масовий сегмент.

5. Щодо властивостей, які повинна мати олія соняшникова, вони визна-чаються міжнародними стандартами, відповідними стандартами тих країн, куди експортується товар. А в Україні безпосередньо виробництво повинно відповідати Національному стандарту України технічним умовам з виробництва олії соняшникової ДСТУ 4492:2005 Держспоживстандарту України.

6. Основними факторами, що впливають на виробництво олії соняшник-ової, а відповідно і її ціни, є попит на даний товар, вартість сировинних ресурсів (в першу чергу насіння соняшнику та його пропозиція на ринку), дина-міка ринку товарів-замінників, метео-умови, фінансова стабільність і світі тощо.

У роки 1999-2000 було збільшено посівні площі, в результаті чого світова ціна знизилась, однак з того часу площі суттєво не збільшувались, а продуктив-ність була стабільною, тому ціни зростали, а з настанням фінансової кризи в 2007 році вони підскочили втроє, однак із стабілізацією ситуації та доброю врожайністю у 2008-2009 роках, ціни повернулися на докризовий рівень, однак з 2010 року стали зростати повільними темпами. Так станом на лютий-квітень 2011 року ціни варіюються в межах 1200-1500 дол. США за тонну олії соняшникової, а ціна на пляшку бутильованої олії на полицях українських магазинів становить 12-15 гривень.

2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди з експорту олії соняшникової.

2.1 Законодавча база.

Зовнішньоекономічна діяльність України регулюється  міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України. Серед них у першу чергу необхідно назвати такі: Митний кодекс України, закон “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про єдиний митний тариф”, “Про захист іноземних інвестицій”, “Про власність”, “Про господарські товариства”.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ухвалений 16 квітня 1991 р., закріплює принципи зовнішньоекономічної діяльності, визначає її суб'єктів і види, встановлює основи правового і економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність. У ньому наведено перелік фізичних і юридичних осіб, що мають право на таку діяльність, а також усіх можливих видів і форм зовнішньоекономічної діяльності. Закон вводить правові основи її державного регулювання, включаючи питання ліцензування і квотування зовнішньо-економічних операцій, розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. В ньому сформульовані принципи оподатковування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, її митного регулювання і страхування зовнішньоекономічних операцій. У законі визначені спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності, заходи щодо захисту прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України.