Підготовка зовнішньоторгівельної угоди з експорту олії соняшникової

Закон України “Про єдиний митний тариф” базується на прийнятих міжнародних нормах, у першу чергу на рекомендаціях і рішеннях ГАТТ. Він спрямований на забезпечення максимальної відповідності нашого законодавства загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи та являє собою систематизований перелік тарифних ставок, які встановлюються на товари й інші предмети, якщо вони ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон'юнктурі та правовому середовищі країни.

Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 р., зазначено, що: “Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами”. Зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в Україні.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу.

На сьогодні ринок соняшникової олії регулюється наступними нормативно-правовими актами: законом України про “Державну підтримку сільського господарства України” від 24 червня 2004 року № 1877-IV; законом України від 07.02.91 р. № 698-ХІІ «Про підприємництво» (із змінами та доповненнями); Митним Кодексом України; Податковим Кодексом України, Законом України про зовнішньоекономічну діяльнисть, Постановами та Розпорядженнями Кабінету Міністрів України та Указами Президента, міжнародними договорами тощо.

Верховна Рада України визначає державну політику і здійснює законодавче регулювання відносин у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації олії соняшникової.

Кабінет Міністрів України через систему органів державної виконавчої влади проводить в життя державну політику у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації олії соняшникової, організовує розробку та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм у межах своїх повноважень, забезпечує контроль за виконанням законодавства у сфері виробництва та торгівлі олією соняшниковою.

Управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації олії соняшникової у межах своєї компетенції здійснюють Міністерство охорони здоров'я України, Держспоживстандарт України та спеціально уповноважені ними державні органи.

2.2 Нормативно-правові умови здійснення проекту.

2.2.1 Тарифне регулювання

Відповідно до Додатку до Закону України “Про митний тариф України”, від 21 грудня 2010 року №2829 VI, соняшникову олію відносимо до 15 групи УКТЗЕД, а саме: жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження. [16]

Відповідно до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” олія соняшникова є об'єктом державного цінового регулювання. [15]

Однак соняшникова олія не входить до переліку товарів, на які Міні-стерство економіки України встановлює мінімальні індикативні ціни відповідно до Наказу “Про затвердження переліку мінімальних рівнів індикативних цін на деякі види продукції, що експортується з України у квітні 2008 року” від 31.03.2008 № 99. [17]

Тарифне регулювання за даним товаром здійснювалось тільки у вигляді митних зборів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1997 р. № 65 “Про ставки митних зборів”.[18]

Однак після вступу України до СОТ митні збори не сплачуються, тому при експорті товарів необхідно сплачувати тільки експортні мита та акцизи якщо це передбачено законодавством. [31]

Однак на даний вид товару не передбачено ні експортне мито, ні акцизи.

Митна вартість товару визначається відповідно до Митного Кодексу України ст.274 “Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або зміни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та стра-хування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються”. [19]

Згідно з Законом України “Про ціни та ціноутворення”, від 3 грудня 1990 року №508-XII, ст. 7 “Вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів”. [21]

Отож на олію соняшникову встановлюються вільні ціни та тарифи. Так як в цілому наша держава зацікавлена в експорті олії соняшникової, відповідно немає тарифних обмежень щодо її вивезення закордон.

А от ситуація на ринку соняшникового зерна є протилежною. Для стимулювання зростання виробництва соняшникової олії в Україні було введено експортне мито на насіння соняшнику у розмірі 23% у 1999 році, із наступним зниженням його до 17% у 2001 році. Це призвело до збільшення переробки соняшникового насіння та виготовлення олії соняшникової в Україні. [3]

Однак згідно з зобов'язаннями, взятими Україною при вступі до СОТ, експортне мито на соняшник повинно знизитись до 10%. Тобто зменшення мита з 16 до 10% повинне відбуватись поступово. Кожного року мито зменшувалось на 1%. Відправною точкою був 2007 рік, коли розмір мита було зменшено з 16 до 15%, в 2008 р. мито вже складало 14%, 2009 р. — 13%, 2010 р. — 12%, з 1 січня 2011 року воно знизилось з 12% до 11%. [9]

Саме такою є ситуація щодо тарифного регулювання ринку олії соняш-никової. Далі розглянемо нетарифні методи регулювання та їх застосування Україною.

2.2.2.Нетарифне регулювання

До нетарифних заходів регулювання відносяться заборони експорту чи імпорту, кількісні обмеження експорту та імпорту (квотування та ліцензування, “добровільні” обмеження експорту), антидемпінгові заходи, технічні бар'єри, заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей тощо.

Зі вступом України до СОТ у 2008 році, офіційно наша держава перестає користуватися нетарифними методами регулювання експорту та імпорту. Однак ще в 2008 році до групи товарів олії соняшникової застосовувався такий метод нетарифного регулювання як експортна ліцензія в межах квоти.

Митне оформлення товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню, здійс-нюється тільки за наявності відповідної ліцензії, яка видається на підставі заявки в межах квоти із зазначенням строку дії ліцензії. Ліцензування експорту цих товарів здійснюється у формі неавтоматичного ліцензування. Квота експор-тна — граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 березня 2008 р. № 189, “Про затвердження обсягів квот на олію соняшникову та насіння соняшнику, експорт яких підлягає ліцензуванню до 1 липня 2008 р., та порядку видачі ліцензій” було встановлено квоту у розмірі 300 тис. тон до 1 липня 2008 року на експорт олії соняшникової, яка була розподілена пропорційно між українськими виробниками. [22]

Однак дана Постанова втратила чинність від 02.06.2010 року. Україна не зацікавлена в обмеженнях експорту олії соняшникової, а її внутрішній ринок повністю насичений власною конкурентоспроможною продукцією, отож немає жодної причини обмежувати імпорт, оскільки в ньому нині ніхто не зацікав-лений, адже продукція із-за кордону буде значно дорожчою й до того ж укра-їнський ринок повністю захопили наші вітчизняні виробники.

2.2.3. Митні процедури з соняшниковою олією

Відповідно до Митного Кодексу України, 11 липня 2002 року  N 92-I виве-зення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

3) дотримання експортером вимог, передбачених законом. [19]

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” від 20 грудня 2006 року № 1766, експортер повинен надати митному органу декларацію митної вартості (ДМВ), в якій визначається митна вартість товарів та метод її визначення.

Також цікавим фактом є те, що з 1 лютого 2011 року послуги з укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів щодо експорту сільсько-господарської продукції (товарів), зазначеної у пп. 3.3.1 ст. 3 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” (як вже зазначалось у підрозділі 2.2.1 до даної групи товарів входить і олія соняшникова), надає Аграрна біржа або інші товарні біржі, які сертифіковані в установленому законодавством порядку щодо стандартів продажу або поставки біржового товару та яким Аграрна біржа надала право на участь у біржовій торгівлі (ці вимоги не поширюються на вивезення продукції як гуманітарної, міжнародної технічної допомоги та запасів, призначених для споживання, зазначених у ст. 115 Митного кодексу України).

Митне оформлення продукції, що експортується, здійснюється на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених та зареєстрованих названими організаціями, крім зовнішньоекономічних контрактів, укладених і зареєстро-ваних до набрання чинності постановою КМУ від 13.12.2010 р. №1254. [32]

2.2.4. Заборони, вимоги та стандарти, які застосовуються до даного товару при зовнішньоторговельних операціях.

У відповідності зі статтею 12 Закону України “Про операції з даваль-ницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15 вересня 1995 року №327/95-ВР, Кабінетом Міністрів України можуть бути встановлені обмеження або заборона використання природних ресурсів під час здійснення операцій з давальницькою сировиною, а також перелік цих ресурсів. [24]

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, від 11 жовтня 2002 р. № 1493 олія соняшникова відноситься до переліку товарів експорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється. [25]

Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати або забороняти ви-везення окремих видів давальницької сировини, реалізацію за межами України окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини укра-їнських замовників, або ввезення окремих видів готової продукції, виробленої з використанням цієї сировини українськими замовниками, якщо це може завдати шкоди економіці країни. Це правило не поширюється на операції з підакцизною давальницькою сировиною та підакцизною готовою продукцією.

Відповідно до затвердженого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Наказу “Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні” від 01.02.2005 № 28, соняшникова олія, розфасована в споживчу тару місткістю не більше ніж 10 кг та герметично закупорена, підлягає сертифікації. [26]

Нормативний документ у відповідності з яким здійснюється сертифікація  — ГОСТ 1129-93. Обов’язковими для виконання є вимоги щодо вмісту радіонуклідів, а саме пункти 2.8, 2.9. Регулювання технічних умов соняшникової олії здійснюється відповідно до ГОСТ 1129-93. [26]

Даний державний стандарт визначає види соняшникової олії та технічні вимоги до неї. Зокрема, необхідно звернути увагу на такі параметри, як упаковку, розлив та маркування. Соняшникову олію розливають за видами та сортами.

Тара, яка використовується для розливу соняшникової олії повинна бути сухою, чистою та не мати сторонніх запахів. На кожну пляшку з соняшниковою олією повинна бути наклеєна барвисто оформлена етикетка, на яку наноситься маркування, яке містить:

                            1) найменування підприємства-виробника, його товарний знак;

                            2) вид, сорт, марку олії;

                            3) масу нетто, г;

                            4) дату розливу;

                            5) калорійність 100 г продукту (рафіноване — 899 ккал,                                           нерафіноване та гідратоване — 898 ккал);

                            6) гарантійний строк зберігання;

                            7) позначення цього стандарту.

Маркування способом тиснення наносять безпосередньо на пляшку із полімерних матеріалів. Дату розливу соняшникової олії проставляють компостером або штампом на етикетці, тисненням на ковпачці або будь-яким іншим способом, який забезпечує чітке його визначення, в тому числі лазером.

При маркуванні пляшок з олією, які піддалися “виморожуванню”, най-менування олії повинно бути доповнено: “виморожене”.