Продуктивність праці як економічна категорія

В умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набуває такий фактор зростання продуктивності праці, як підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на ринку. Для підвищення продуктивності праці, крім упровадження нової техніки велике значення має максимальне використання діючих потужностей.

Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямами:

• екстенсивним – збільшення часу їх роботи через скорочення простоїв, введення в дію не використовуваного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту тощо;
• інтенсивним – поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.

Перехід до ринкових відносин має змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на інвестиційний процес за допомогою ринкових регуляторів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідно інвестиції спрямовувати насамперед на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Планування і регулювання капітальних вкладень здійснювалося в Україні без урахування процесу відтворення основних фондів і суспільного продукту. Віддавалася перевага новому будівництву на неосвоєних територіях. При цьому майже не відновлювався виробничий потенціал. Власне, планування відтворення основних фондів у країні не було.

Наслідком такої політики стало те, що виробничий потенціал України через його технічне зношення і технологічну відсталість не відповідає вимогам часу.

Рівень зношення основних виробничих фондів становить понад 40 %. Для промислово-виробничих фондів він перевищує 48 %, а в будівництві досягає 61 %.

Тільки нині для планування відтворення основних фондів в Україні починають застосовувати моделі міжгалузевого балансу, за допомогою яких можна розрахувати на перспективу основні балансові показники відтворення капітальних вкладень з урахуванням демографічного прогнозу в кожному регіоні.

Для подальшого розвитку інвестиційного ринку в Україні доцільно підтримувати розвиток пріоритетних напрямів в економіці.

У підвищенні технічного рівня виробництва велику роль мають відіграти фондові біржі, які дають змогу на взаємовигідній основі залучати в діюче виробництво невикористані устаткування та виробничі площі, організовувати й обслуговувати лізингові операції, у тому числі й міжнародні.

Матеріально-технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці як у цілому по економіці, так і на окремому виробництві.

Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Електроозброєність праці визначається відношенням кількості електроенергії, використаної у виробничому процесі за певний період, до середньооблікової чисельності робітників.

Енергоозброєність праці – споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

Фондоозброєність – це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності робітників або працівників.

Фондовіддача – загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньорічної (без урахування зносу) балансової вартості основних виробничих фондів.

Залежність між рівнем і динамікою технічної озброєності та продуктивності праці пряма [9, 113]:

 

Пп = Фо × Фв, (2.1)

 

де Пп – продуктивність праці;

Фо – фондоозброєність;

Фв – фондовіддача.

Рівень механізації та автоматизації обчислюється на основі таких показників, як коефіцієнти механізації робіт (виробництва) – Км.р(в) і праці – Км.п.

 

Км.р(в) = (Qм / Q) × 100; (2.2)

Км.п. = (Чм / Ч) × 100 або Км.п. = (Чмі × І) / Ч × 100, (2.3)

 

де Qм – обсяг робіт, виконаний механізованим способом;

Q – загальний обсяг робіт;

Чм – чисельність робітників, зайнятих механізованою працею;

Ч – загальна чисельність робітників, які беруть участь у виконанні робіт;

Чмі – чисельність робітників, зайнятих механізованою працею на даному робочому місці;

І – величина, яка характеризує відношення часу механізованих процесів до загального часу виконання операції.

Для визначення рівня комплексної механізації використовують подібні показники.

Рівень автоматизації характеризується відношенням кількості автоматизованого устаткування або його потужностей до кількості або потужностей усього використовуваного устаткування, а також часткою автоматизованих операцій або продукції, виробленої на автоматизованому устаткуванні.

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно-економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До цих факторів належать:

• удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації; удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);
• удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, упровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці (упровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці); застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;
• удосконалення організації управління виробництвом з допомогою удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, упровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

• розукрупнення великих виробничо-господарських комплексів, утворення за рахунок конверсії оборонної промисловості нових виробництв;
• приватизація державної власності;
• розвиток середнього і малого підприємництва;
• надання повної економічної свободи державним підприємствам;
• диверсифікація виробництва;
• залучення іноземного капіталу для спільної підприємницької діяльності;
• розроблення системи спеціальних пільг для орендаторів, кооператорів, спільного підприємництва тощо.

Соціально-психологічні фактори визначаються якісними характеристиками і соціально-економічним складом трудових колективів, підвищенням кваліфікаційного й загальноосвітнього рівня працівників, поліпшенням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, підвищенням дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, удосконаленням методів мотивації і психологічного впливу тощо.

 

 

 

 

 

3. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ТОВ „АКВА-ЛЮКС”

 

Різні підходи до визначення продуктивності праці, зумовлюють необхідність розрахунку цілої групи показників, що характеризують ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві.

Аналізуючи дані досліджуваного підприємства, необхідно використати дані електронних джерел та звіти ТОВ „АКВА-ЛЮКС”.

Аналіз показників здійснюється на основі даних за останні роки діяльності підприємства. Він дозволить виявити тенденції продуктивності праці ТОВ „АКВА-ЛЮКС”.

Відомо, що продуктивність праці персоналу підприємства залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх чинників, врахування яких є необхідною умовою для визначення, аналізу продуктивності праці підприємства та визначення резервів її підвищення. Кількісно виявити характер впливу на продуктивність праці різноманітних факторів зовнішнього середовища дуже важко, адже оцінка прояву дії макроекономічних умов функціонування підприємства є дуже трудомісткою.

Якщо розглядати фактори внутрішнього середовища, то в економічній літературі існують певні розрахункові моделі, які дозволяють визначити конкретний кількісний вплив певних факторів на зростання чи, навпаки, зменшення продуктивної праці підприємства.

В ході аналізу продуктивності праці підприємства будемо використовувати метод ланцюгових підстановок.

За допомогою методу ланцюгових підстановок оцінимо вплив основних чинників на зміну показників продуктивності праці персоналу на ТОВ “АКВА-ЛЮКС” у досліджуваному періоді.

Так, дані табл. 4.1, 4.2 та рис. 4.1 дозволяють виявити вплив на продуктивність праці зміни обсягів товарообороту та середньооблікової чисельності працюючих.

 

 

 

Таблиця 4.1

Загальні показники ТОВ "АКВА-ЛЮКС"
№ з/п	Показники	Значення показників у
		1 кв. 2008р	2 кв. 2008р	3 кв. 2008р	4 кв. 2008р	1 кв. 2009р	2 кв. 2009р	3 кв. 2009р	4 кв. 2009р
1	Товарооборот, тис. грн.
1.1	у фактичних цінах	142,3	149,6	139,9	145,4	158,8	159,3	161,2	163,7
1.2	у порівняльних цінах	142,3	148,4	140,5	139,3	148,9	152,8	149,4	151,9
2	Середньоблікова чисельність працівинків, осіб	19	19	20	19	21	21	20	21
3	Середньоквартальний виробіток на одного працівинка, тис. грн.
3.1	виходячи із товарообороту у фактичних цінах	7,49	7,87	7,00	7,65	7,56	7,59	8,06	7,80
3.2	виходячи із товарообороту у порівняльних цінах	7,49	7,81	7,02	7,33	7,09	7,28	7,47	7,23

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.2

Аналіз впливу на продуктивність праці персоналу ТОВ "АКВА-ЛЮКС" зміни обсягу товарообороту та чисельності працюючих
№ з/п	Показники	Відхилення від попереднього кварталу
		у 2 кв. 2008р.		у 3 кв. 2008р.		у 4 кв. 2008р.		у 1 кв. 2009р.		у 2 кв. 2009р.		у 3 кв. 2009р.		у 4 кв. 2009р.
		в сумі	у %	в сумі	у %	в сумі	у %	в сумі	у %	в сумі	у %	в сумі	у %	в сумі	у %
1	Товарооборот, тис. грн.
1.1	у фактичних цінах	7,306	5,134	-9,698	-6,483	5,461	3,904	13,382	9,205	0,549	0,346	1,900	1,193	2,500	1,551
1.2	у порівняльних цінах	6,119	4,300	-7,921	-5,337	-1,162	-0,827	9,530	6,840	3,934	2,643	-3,400	-2,225	2,500	1,673
2	Середньоблікова чисельність працівників, осіб	0,000	0,000	1,000	5,263	-1,000	-5,000	2,000	10,526	0,000	0,000	-1,000	-4,762	1,000	5,000
3	Середньоквартальний виробіток на одного працівника, тис. грн.
3.1	виходячи із товарообороту у фактичних цінах	0,385	5,134	-0,879	-11,158	0,656	9,372	-0,091	-1,195	0,026	0,346	0,474	6,252	-0,265	-3,285
3.2	виходячи із товарообороту у порівняльних цінах	0,322	4,300	-0,787	-10,070	0,309	4,393	-0,245	-3,335	0,187	2,643	0,194	2,664	-0,237	-3,168

 

 

 

Рис. 4.1. Вплив товарообороту та чисельності на зміну продуктивності праці

 

З розрахунків видно, що в 2 кварталі 2008 року середньоквартальний виробіток одного працівника збільшився на 322 грн. у порівняльних цінах, що було спричинено лише зростанням обсягів реалізації (на 6,119 тис. грн.), оскільки середньооблікова чисельність працівників не змінилась.

Аналізуючи 3 квартал 2008 року можна сказати, що середньоквартальний виробіток одного працівника зменшився на 787 грн. у порівняльних цінах, що було спричинено загальним падінням обсягів реалізації та збільшенням середньооблікової чисельності працівників у цьому періоді. Так, скорочення обсягів роздрібного товарообігу у порівняльних цінах на 7,921 тис. грн. призвело до падіння показника продуктивності праці на 396 грн. у розрахунку на одного працівника. Збільшення чисельності персоналу підприємства на одну трудову одиницю спричинило скорочення обсягу виробітку у розрахунку на одного чоловіка на 391 грн.

Аналізуючи 4 квартал видно, що у ньому порівняно з попереднім кварталом показник виробітку у порівняльних цінах збільшився на 656 грн., в тому числі за рахунок скорочення чисельності працівників на 1 чоловіка збільшився на 370 грн., а за рахунок зменшення обсягів продажу (на 1,162 тис грн.) він зменшився на 61 грн.

З розрахунків видно, що в 1 кварталі 2009 року на зміну продуктивності праці, з одного боку, позитивно впливало зростання обсягів діяльності (виробіток збільшився на 454 грн.), а з іншого – негативно впливало зростання середньооблікової чисельності працівників (виробіток зменшився на 698 грн.).

З розрахунків видно, що в 2 кварталі 2009 року середньоквартальний виробіток одного працівника збільшився на 187 грн. у порівняльних цінах, що було спричинено лише зростанням обсягів реалізації (на 3,934 тис. грн.), оскільки середньооблікова чисельність працівників не змінилась.

Аналізуючи 3 квартал 2008 року можна сказати, що середньоквартальний виробіток одного працівника збільшився на 194 грн. у порівняльних цінах, що було спричинено скороченням середньооблікової чисельності персоналу на 1 працівника і збереженням обсягів реалізації на одному рівні. Зменшення чисельності персоналу підприємства на одну трудову одиницю спричинило збільшення обсягу виробітку у розрахунку на одного чоловіка на 364 грн.

Аналізуючи 4 квартал 2009 року видно, середньоквартальний виробіток одного працівника зменшився на 234 грн. у порівняльних цінах. Так, за рахунок збільшення обсягів реалізації було збільшено обсяг виробітку на одного працівника на 119 грн..

Загалом позитивна дія якісного чинника (товарообороту) у даному дослідженні не перекрила негативний вплив кількісного чинника (чисельність працюючих). В цьому випадку підприємству необхідно звертати увагу на пошук резервів зростання обсягів у плановому періоді, що позитивно відображатиметься через зростання продуктивності праці.