Рентабельність

 

 

Зміст.

 

 

 

 

 

Введення.

 

  Сільське господарство  є однієї з найважливіших галузей  народного господарства. Воно виробляє  продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує й інші нестатки суспільства. Тому, актуальною проблемою в даний час є проблема подальшого підвищення рівня ефективності цієї галузі.

   Ефективність –  це складна економічна категорія, у якій виявляється найважливіша  сторона діяльності підприємства  – його результативність.

    Узагальнюючим  показником економічної ефективності  сільськогосподарського виробництва  є показник рентабельності. Рентабельність  означає  прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення  валового доходу або прибутку  з витратами чи використовуваними ресурсами.

  На основі аналізу  середніх рівнів рентабельності  можна визначити, які види продукції  і які господарські підрозділи  забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим  у сучасних, ринкових умовах, де  фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

   В даний час  в Україні в умовах кризи  спостерігається тенденція до  значного зниження рівня рентабельності  сільськогосподарського виробництва, що означає збитковість багатьох  господарств. Тому мене, як майбутнього фахівця, цікавить у чому полягає сутність рентабельності, як вона розраховується і які шляхи її підвищення. Це коло питань я і хотіла би розглянути в даній темі курсової роботи.

 

1 Теоретичні основи рентабельності сільськогосподарського  виробництва

 

1. 1. Поняття і сутність рентабельності.

 

  В умовах ринкових  відносин, що характеризуються своєю  динамічністю,  суб'єкти господарської  діяльності незалежно від форми  власності самі планують свою  діяльність і перспективи розвитку виходячи з розроблених ними господарських і соціальних задач, попиту та пропозиції товарів і послуг.

   Незамінним показником  при поточному плануванні виробництва, а також при визначенні фінансового  положення підприємства є показник рентабельності.

   Рентабельність - це  найважливіша економічна категорія, що присуща всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає  прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення одержуваних результатів (прибутку, валового доходу) з  витратами або невикористовуваними ресурсами. Будучи узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, рентабельність выдображує ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі – трудових, земельних і матеріальних, рівень керування й організації виробництва і праці, кількість, якість і результати реалізації продукції, можливості здійснення розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Таким чином, рентабельність знаходить своє вираження насамперед у наявності прибутку. Прибуток являє собою реалізовану частину чистого доходу і розраховується вирахуванням із грошового виторгу від реалізації продукції (Вг) комерційної (повної) собівартості (Ск) чи витрат виробництва (Вв):

  

          П = Вг – Ск (ВВ)             (1)

 

   Прибуток характеризує кінцеві економічні показники не тільки в сфері виробництва сільськогосподарської продукції, але й у сфері обігу, реалізації. Вона є як би фокусом, у якому знаходять висвітлення усі доданки, що складаються ефективність виробництва. Зі зростанням прибутку нерозривно зв'язаний ріст рентабельності виробництва. У свою чергу коли мова йде про те, що те чи інше господарство рентабельне, це означає, що в цьому господарстві не тільки відшкодовують витрати, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції, але і дістають визначений прибуток, що дозволяє господарювати на розширеній основі.

   У вітчизняній  економічній науці рентабельність  визнають двох видів:

¨ народногосподарську;

¨ госпрозрахункову.

Показник народногосподарської рентабельності необхідний, з одного боку, для всебічного наукового обґрунтування розвитку економіки країни в цілому, з іншого боку – для оцінки підсумків розвитку сільського господарства, аналізу і встановлення найважливіших пропорцій розвитку агропромислового комплексу. При визначенні народногосподарської рентабельності враховується весь прибавочний продукт, створюваний у сільському господарстві.

   Госпрозрахункова рентабельність – це рентабельність окремого сільськогосподарського підприємства або окремого виду продукції. Вона залежить від кількості і якості продукції, рівня цін та розміру витрат на виробництво продукції. При численні госпрозрахункової рентабельності беруть до уваги розмір чистого доходу, безпосередньо реалізованого підприємством.

 

1.2  Показники рентабельності.

 

   Проблема рентабельності, методи її кількісного виміру  постійно знаходиться в центрі  уваги при розробці методичних  і інструктивних матеріалів. У  цьому плані заслуговує на  увагу пропозиція економістів  про введення класифікації показників рентабельності на абсолютні і відносні, у залежності від способу їхнього кількісного вираження.

Абсолютні показники рентабельності – це валовий і чистий доход. Однак, абсолютні розміри чистого доходу, прибутку і валового доходу не дозволяють повною мірою порівняти економічні результати виробничої діяльності сыльськогосподарських підприємств. Господарство може одержати прибутку на тисячу карбованців і на мільйон. В обох випадках виробництво є рентабельним, а ефективність може бути різної, тому що вона залежить від розмірів виробництва, структури продукції, величини витрат виробництва і так далі. Тому для характеристики економічної ефективності виробництва використовують також відносні показники рентабельності, що виражаються у виді  співвідношення двох сумірних величин: валового доходу, чистого доходу, прибутку та показників ефективності використання тих чи інших виробничих  ресурсів або витрат. Відносні показники рентабельності можуть бути обчислені в грошовому вимірі або, найчастіше, у відсотках. З їхньою допомогою рентабельність сільськогосподарського виробництва може бути виражена як по валовій, так і по реалізованій (товарній) продукції.

   На практиці, в  основному, використовуються відносні  показники рентабельності реалізованої продукції, які відображуються нормою або рівнем рентабельності. Вони розраховуються як по всій реалізованої підприємствомом продукції, так і по окремих її видах. У першому випадку рентабельність продукції (Рр) буде визначатися як відношення прибутку від реалізованої продукції (П) до витрат на її виробництво і реалізацію (В):

 

                                            

                                              П

                                 Рр =    -------    x     100%               (2)

                                               В

 

   Рентабельність усієї  реалізованої продукції розраховується  також як  відношення прибутку  від реалізації товарної продукції  до виторгу від реалізації  продукції: по відношенню балансового  прибутку до виторгу від реалізації продукції. Показники рентабельності всієї реалізованої продукції дають представлення про ефективність поточних витрат підприємства і прибутковості реалізованої продукції.

   У другому випадку  визначається рентабельність окремих видів продукції. Вона залежить від ціни, по якій продукція реалізується споживачу, і собівартості по даному її виду.

   Усі вищенаведені  показники рентабельності характеризують  економічну ефективність використання  поточних виробничих витрат на  одержання продукції. Однак сільськогосподарські підприємства роблять не тільки поточні виробничі витрати, але і здійснюють капітальні вкладення на збільшення і відновлення основних засобів, вартість яких включається у витрати виробництва кожного року не цілком, а частиною, рівної сумам амортизаційних відрахувань. Тому важливо знати ефективність використання одноразових витрат, матеріалізованих у засобах виробництва. У цих цілях використовуються відносні показники рентабельності виробничих фондів, що розраховуються як процентне відношення прибутку (П) до середньорічної вартості основних засобів (ОЗ) та матеріальних оборотних засобів (МобЗ) окремо, а також сукупних (основних і матеріальних оборотних разом узятих) засобів, називаних нормою прибутку:

 

 

                           П                                                   П

              РОЗ =   ------   x  100%  ;           РМОбЗ   =   --------  x  100%   ;     (3)

                            ОЗ                                               МОбЗ

 

                                                     

                                                         П

                                          Р =   -----------     x  100%                      (4)

                                                  ОЗ+МОбЗ

 

   Ці показники характеризують ефективність використання:

¨ в першому випадку – основних засобів,

¨у другому випадку– матеріальних оборотних засобів,

¨у третьому випадку– сукупних засобів виробництва.

Вони показують, скільки прибутку отримано на одиницю вартості відповідних засобів виробництва. Чим більше прибутку отримано на карбованець засобів виробництва, тим,  ефективніше вони використовуються.

   Немаловажне значення  мають і показники рентабельності вкладень у підприємство. Вони визначаються по вартості майна, яке сільськогосподарське виробництво має в розпорядженні. При розрахунку використовуються показники балансового і чистого прибутку. Вартість майна визначається по бухгалтерському балансу підприємства. Крім прибутку при розрахунку рентабельності вкладень можна використовувати виторг від реалізації продукції. Цей показник характеризує рівень продажів на один карбованець вкладень у майно підприємства.

   Рентабельність власних засобів підприємства визначається відношенням чистого прибутку до його власних засобів, визначеним по балансу падприємства. Доцільно розрахувати і віддачу довгострокових фінансових вкладень. Рентабельність довгострокових фінансових вкладень розраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

   У сільському господарстві  не рідкі випадки, коли виробництво  якої-небудь  продукції  нерентабельно  або малорентабельно. Тоді замість  показника « норма або рівень  рентабельності» можуть бути використані інші показники,  наприклад, рівень збитковості (рівень рентабельності з позначкою мінус ) чи рівень окупності витрат, що розраховується по формулі:

 

                      ГВ   

          Ор  =   ------     х  100%                                       (5)

                       Ск

 

де Оу – рівень окупності витрат, ГВ – грошовий виторг від реалізації продукції, Ск – комерційна (повна) собівартість. Виробництво буде вважатися рентабельним, якщо рівень окупності витрат перевищить 100%.

 

1.3.  Фактори резерва підвищення рентабельності.

 

   Визначальним у  змісті поняття «рентабельність  виробництва» є величина прибутку. У зв'язку з цим установлення  факторів рентабельності являє  собою насамперед установлення  факторів, що впливають на формування  прибутку. Фактори прибутку можна умовно розділити на дві групи:

1) фактори внутрішнього  порядку, що залежать від виробника  продукції і носять суб'єктивний  характер;

2) фактори зовнішнього  порядку, що не залежать від  товаровиробників і є об'єктивними.

   До факторів внутрішнього порядку відносять кількість реалізованої продукції, її якість, витрати виробництва.

   Кількість реалізованої продукції  залежить від обсягу валової  продукції і рівня її товарності. При зростанні обсягу валової  продукції відбувається збільшення продукції підлягаючої збуту, тому що темпи росту її внутрішнього споживання, як правило, нижче темпів росту валової продукції, що створює умови для підвищення рівня товарності і збільшення на цій основі грошового виторгу. Якість продукції впливає на величину прибутку так само через грошовий виторг, тому що продукція більш високої якості забезпечує більш високу реалізаційну ціну.

   Нарешті, величина  грошового виторгу сільгоспвиробників  залежить від термінів збуту  продукції, її структури і ринків  збуту. Так, наприклад, ранні овочі, картоплю реалізують по більш високих цінах, чим пізні. За різними цінами збувають продукцію й у залежності від каналів реалізації: при продажі її державі, споживчій кооперації, на колгоспному ринку.

   Важливим фактором  прибутку є собівартість продукції. Зниження чи підвищення витрат виробництва впливає на розмір прибутку.

   До факторів зовнішнього порядку відносяться ринковий попит на продукцію та пропозиція і конкуренція виробників продукції. Високий чи низький попит на ту чи іншу продукцію, а також  наявність чи відсутність конкурентів обумовлюють як кількість реалізованої продукції так і рівень цін на те, що в кінцевому підсумку впливає на розмір прибутку.

   Фактори рентабельності  сільськогосподарського виробництва  можуть носити екстенсивний і інтенсивний характер. Екстенсивні фактори – такі, які впливають на рентабельність шляхом зміни кількості реалізованої продукції, а інтенсивні – на ріст реалізаційних цін і зниження собівартості продукції.

   Таким чином, визначення резервів підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва зводиться, з одного боку, до визначення резервів збільшення грошового виторгу від реалізації, а з іншого боку – резервів зниження собівартості продукції.