Рентабельність

 

 

Отримані результати зобразимо графічно.

 

 

Малюнок № 1: Динаміка врожайності і собівартості зерна за 1994 – 2001 роки по ПП “Агрофірма “Деметра””.

 

 

 

Використовуючи розрахункової дані таблиці №12 можна за допомогою комп'ютера установити коефіцієнт кореляції, що показує тісноту зв'язків між врожайністю зернових культур і собівартістю 1 ц. зерна. У даному випадку він буде дорівнює –0,4, що свідчить про помірний зворотний зв'язок між цими двох показників.

   Також за допомогою комп'ютера  можна визначити параметри а й в у лінійному рівнянні

           у= а + вхх                             (6)

де в – собівартість 1 ц. зерна; х – врожайність; а – коефіцієнт, який показує вплив всіх інших факторів, крім врожайності; у – коефіцієнт, який показує на скільки зміниться собівартість продукції при  збільшенні чи зменшенні врожайності на 1 ц. з гектара.

   У = 70, 71-1,7Х                                                                 (7)

Воно означає, що при збільшенні врожайності на 1 ц. з гектара собівартість виробництва зерна знизиться на 1,7 крб.

   Якщо в отримане рівняння  підставити врожайність зернових  культур до приклада за 2001 рік, то можна одержати розрахункову  величину собівартості, що буде  дорівнює 14,44 крб. Порівнюючи фактичну  величину собівартості зерна 2001 року з розрахункової бачимо, що вона нижче на 9,3% , що свідчить про ефективність використання виробничих ресурсів.

   Відношення фактичної собівартості  до розрахункового називається коефіцієнтом коректування. Для даного розміру він дорівнює 0,9.

   Тепер визначимо планову собівартість зерна за рахунок збільшення врожайності зернових культур (у результаті визначених заходів), наприклад, на 3 ц/га. планову врожайність визначимо по формулі:

       Хn = Хфакт + ∆Х                                                              (8)

де Хn – планова врожайність; Х – фактична врожайність; ∆Х – зміна врожайності. Підставляючи вихідні дані у формулу (8 ) одержимо врожайність 36,6 ц/га.

   Планову собівартість визначимо  за допомогою формули (7) помноживши  її кінцевий результат на коефіцієнт коректування (0,9). Зробивши відповідні розрахунки, одержимо планову собівартість зерна рівну 8,49 руб. Таким чином, при збільшенні врожайності зернових культур з 33,6ц/га до 36,6 ц/га собівартість продукції знизиться на 35,2% за інших рівних умов.

 

Висновок

 

   Показник рентабельності  виробництва має особливо важливе  значення в сучасних, ринкових  умовах, коли керівництву підприємства  потрібно постійно приймати ряд  неординарних рішень для забезпечення  прибутковості, а, отже, фінансової  стійкості підприємства (фірми).

   Фактори, що роблять вплив  на рентабельність сільськогосподарського  виробництва, численні і різноманітні. Одні з них залежать від  діяльності конкретних колективів, інші зв'язані з технологією  й організацією виробництва, ефективністю використання виробничих ресурсів, упровадженням досягнень науково-технічного прогресу.

   Як показали практичні  розрахунки, показники рентабельності  мають більш-менш значні коливання  по роках, що є наслідком зміни  цін реалізації і собівартості  продукції. На рівень реалізаційних цін впливає насамперед кількість і якість товарної продукції, а на собівартість – врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби, а також величина трудових і матеріальних витрат.

   В даний час більшість  сільськогосподарських підприємств є нерентабельними (збитковими) чи малорентабельними, що є наслідком економічної кризи в країні.

   Що стосується Приватного  підприємства “Агрофірма “Деметра””, то його рівень рентабельності  в 2001 році склав 0,7%, у той час  як сам Магдалинівський район є збитковим. Однак настільки низький рівень рентабельності говорить про необхідність уживання відповідних заходів по підвищенню прибутковості господарства. До таких мір насамперед відноситься зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці і фондовіддачі, поглиблення спеціалізації господарства на більш рентабельних видах продукції.

 

Список використаної літератури.

 

1.Грузінов В. П., Грібов В. Д. “Економіка  підприємства”\\ М. :Фінанси і статистика, 1998. – с.124,150.

2.Добровенський В. Шевельов В. “  Як оцінити прибутковість підприємства” \\ Економіка України. – 2000 №30. –  с. 37.

3.Зельднер А. Г. “Резерви підвищення  рентабельності сільськогосподарського  виробництва”. \\М. :Колосся. 1999.

4.Коваленко Н. Я. “Економіка сільського господарства” \\ Курс лекцій. – М. : ЭКМОС 2000. – с. 268

5.Літвін М. Н. “Про факторний  метод планування прибутку і  рентабельності “\\ Фінанси, 1999. - №3. – с. 29-35

6.Петренко Н. Я., Чужинов П. Н. “Економіка  сільськогосподарського виробництва” Київ, 2000. –з. 221 – 238.

7.Сиротинський А. “Доданки рентабельності” // АПК: економіка, керування, 1999. - №10. –з.

8.Смородін М. Б. “Основи аналізу  рентабельності сільськогосподарських  підприємств” Київ.: Статистика, 1999.

9.Економіка підприємства / Під ред. Горфинкеля В. О., Швандара В. А. // М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. – с. 60-65

10.Економіка сільського господарства / Під ред. Добриніна В. А. М.: Агропромиздат, 1998.- с. 248-251

11.Эйнштейн Д. “Рентабельність  сільського господарства як фактор  соціально-економічної стабільності” \\ Економіка. 1998, -№10.- с. 66-72